153.Із тексту угоди п'яти металургійних заводів України про розподіл між ними замовлення на рейки (1900 р.)



Дата конвертації26.03.2018
Розмір1.02 Mb.

153.Із тексту угоди п'яти металургійних заводів України про розподіл між ними замовлення на рейки (1900 р.)

1900 р. лютого 15 дня ми, нижчепідписані товариства — Новоросійське, Брянське, Південно-Російське Дніпровське, Бельгійське і Донецьке, уклали цю між собою угоду з метою розподілу між заводами, що беруть участь шорційно їхній виробничій спроможності, усіх замовлень рейок як для казенних, так і для приватних парових доріг, вагою 18 фунтів і більш у повному фунті, за винятком рейок спеціальних типів.

§ 1. Розподілу між заводами підлягають усі одержані до 1 січня 1900 р. і казенних і приватних залізниць замовлення <...>, при цьому участь кожного з товариств, які домовилися, визначається <...>: Новоросійсько-товариству—29 %, Брянському — 25, Південно-Російському Дніпровському — 18, Російсько-Балтійському — 15 %> Донецькому товариству — 12. <...>

§ 2. Мета цієї угоди полягає в тому, щоб кожне товариство, яке в ній бере участь, одержувало замовлення відповідно встановленому § 1 розподілу, за якого взято до уваги довгострокові замовлення, які вже мають заводи Російсько-Балтійського і Донецького товариств.


1) Проаналізуйте економічний розвиток Наддніпрянської України на початку XX ст.

2) Поміркуйте, чим було викликано підписання цієї угоди.



3) Яку тенденцію розвитку української промисловості відображає наведене джерело?
Концентрація промисловості Східної Галичини, Буковини (1902 р.) і Закарпаття (1900 р.) за типами підприємств

типи підприємств за кіль-

Підприємства

Зайнято

кістю зайнятих людей

Кількість

%

Людей

%

1 особа

85 943

63,76

85 943

30,27

2-5 осіб

45 150

33,50

114 188

40,22




Типи підприємств за кіль­кістю зайнятих людей

Підприємства

Зайнято

Кількість

%

Людей

%

6—10 осіб

2232

1,65

16 030

5,66

11—20 осіб

812

0,60

11 459

5,03

21—50 осіб

391

0,29

12 013

4,23

51—100 осіб

150

0,11

10 628

3,74

101—300 осіб

81

0,06

13 167

4,64

301 і більше

35

0,03

20 467

7,21

Разом

134 794

100,0

283 895

100,0

1) Як наведене джерело характеризує розвиток промислового вироб­ництва в західноукраїнських землях?

2) Порівняйте промисловий розвиток західноукраїнських земель та Наддніпрянської України.
154.Із програмної праці М. Міхновського «Самостійна Україна» (1900 р.)

Вкраїнський нарід здобув у собі досить сили, щоб навіть посеред най­гірших обставин політичних, економічних та національних витворити собі нову третю інтелігенцію. <...>

Сучасна молода Україна вважає себе безпосередним спадкоємцем Шевченка, а її традиції йдуть до Мазепи, Хмельницького та короля Да­нила. <...>

Часи вишиваних сорочок, свити та горілки минули і ніколи вже не вер­нуться. Третя українська інтелігенція стає до боротьби за свій нарід, до бо­ротьби крівавої і безпощадної. Вона вірить у сили свої і національні, і вона виповнить свій обов'язок. Вона виписує на своєму прапорі сі слова: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ». Вона віддає себе на служеннє сьому великому ідеалови, і доки хоч на однім клапті української территориї пануватиме чужинець, доти українська ін­телігенція не покладе оружія, доти всі покоління Українців йтимуть на вій­ну. Війна провадитиметься всіма засобами, і боротьба культурна уважається так же відповідною, як і боротьба фізичною силою. Потреба боротьби ви­пливає з факту нашого національного існування. <...> Нас багато — цілих ЗО мільйонів. Нам належить вся будуччина, бо зовсім неможливо, щоб 1/30 частина всієї людности, ціла велика нація могла зникнути, могла бути заду­шеною, коли вона спроможна воювати з цілим світом! Ми істнуємо, ми від­чуваєм своє істновання і своє індивідуальне національне «я». Наша нація у своєму історичному часто була не солідарною поміж окремими своїми час­тинами, але нині весь цвіт української нації по всіх частинах України живе однією думкою, однією мрією, однією надією: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ» .<...> Наша нація сту­пила на новий шлях життя, а ми мусимо стати на її чолі, щоб вести до здій­снення великого ідеалу, але ми мусимо пам'ятати, що ми тільки передтечі того великого, що йде за нами, ми тільки оповіщуємо його силу, ми тільки його післанці. Сей великий — увесь нарід український.

Але як партия бойова, партия, що виросла на грунті істориї, і єсть гарантиєю практичної діяльности, ми зобов'язані вказати ту найблизшу мету, яку ми даємо на оці. Ся мета — поверненнє нам прав, визначених Переяславсь­кою конституцією 1654 року з розширенням її впливу на цілу територію ук­раїнського народу в Росиї. Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить ся по праву, але віднято в нас теж силою. Наша нація довго нездужала, але нині все стає до боротьби. Вона добуде собі повну свободу, і перший ступінь до неї — Переяславська конституція.

Ми розуміємо, що боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і ду­жий. <...> Ми <...> не хочемо довше зносити панованнє чужинців, не хоче­мо більше зневаги на своїй землі. Нас горстка, але ми сильні нашою любо-вию до України! <...> Нас мало, але голос наш лунатиме скрізь по Вкраїні, і кожен, у кого ще не спідлене серце, озветься до нас, а в кого спідлене, до того ми самі озвемося. <...>

Усі, хто на цілій Україні не за нас, ті проти нас. Україна для Вкраїнців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій территорії, ми не має­мо права покласти оружія... І пам'ятаймо, що слава і побіда — се доля бор­ців за народню справу. Уперед!
1) Що вам відомо про діяльність автора документа? Складіть його історичний портрет.

2) Кого М. Міхновський уважає «третьою інтелігенцією» ? Яку місію він покладає на неї?

3) Як автор джерела обґрунтовує право українців на власну держа­ву? Чи є його докази переконливими?

4) Визначте основні ідеї наведеного документа.

5) Які методи боротьби пропонує М. Міхновський? Чи поділяєте ви його погляди на запропоновані методи боротьби? Свою відповідь аргументуйте.

6) Пригадайте, що вам відомо про «Березневі статті» Б. Хмельницько­го. Яку оцінку їм дає автор джерела? Чи погоджуєтеся ви з ним?

7) Праця М. Міхновського «Самостійна Україна» писалася яка про­грама першої наддніпрянської політичної партії — РУП. На ваш погляд, чому в подальшому РУП відмовилася від цієї програми?

8) Як наведене джерело відображає процес політизації українсько­го суспільства й національно-визвольного руху?

9) Яке значення мала праця М. Міхновського для розвитку україн­ського національного руху?
155.Із програми Української демократично-радикальної партії

(1905 р.)

1. Новий лад мусить забезпечувати загальнознані вже людські права і найперше — волю від кари на тілі, від кари на смерть та від кари вічною

тюрмою — кари, що часом буває гірша за смертну; потім — незайманість ісоби, оселі й листування без судового декрету. Опріч того, кожна людина мусить мати волю:

а) оселятися і жити скрізь, добірати собі яке схоче діло й порядкува­ти своїм добром як схоче, без ніякого окремого дозволу;

б) уживати рідної мови в приватному й громадському житті;

в) говорити, писати й друкувати що хоче, відповідаючи тільки перед судом, коли зламала закон;

г) належати до якої хто хоче віри, або й ні до якої;

д) збиратися на збори, гуртуватися в спілки й товариства, страйкува­ти. Громадянські права й повинності мусять бути рівні для всіх, усі привілеї класів, станів, полу, віри, нації мусять бути скасовані.

2. Кожна національність, із яких тепер складається Росія, мусить мати івтономію на своїй території. <...> Реформована держава мусить бути феде­рацією таких національних одиниць.

3. Зразком, що об'єднуватиме ці автономні одиниці, є парламент, який жладається з послів, оплачуваних із державних коштів і вибраних на під-ставі: а) вселюдного, рівного, безпосереднього виборчого права з таємним голосуванням; б) пропорціональної сістеми виборів, яка б давала заступництво і меншості. Право вибірати й бути вибраним має кожен громадянин 21 року без ріжниці полу, віри і національности. <...>

5. Усіма справами на території України має порядкувати Українська Ви­борна Народна Рада (Сойм). <...>

6. Українська Народна Рада сама виробляє краєву конституцію. <...>

7. Українська Народна Рада має право рішати всі ті справи, які не на­лежать до державного парламенту. Вона, яко хазяїн краю, порядкує всіми землями й водами Української території. <...>

14. Мова в урядових, освітніх та інших інстітуціях уживається вкраїн­ська. Інші народности, що живуть на території України, мають рівне з ук­раїнцями право задовольняти свої національні, культурні й економічні пот­реби і в урядових установах вживати своєї рідної мови.
1) Яку основну мету ставила перед собою Українська демократично-радикальна партія (УДРП)?

2) Проаналізуйте основні програмні положення цієї партії. Чи спра­ведливими, на ваш погляд, були вимоги УДРП? Свою відповідь ар­гументуйте.

3) Схарактеризуйте діяльність УДРП за допомогою таблиці.


Дата утворення

Лідери

Програмні положення та діяльність

Значення діяльності












156.Із програми Української соціал-демократичної робітничої партії (1905 р.)

...Українська соціал-демократична партія <...> вимагає:

1) демократичної республіки — у якій найвища державна влада <...> належить виключно одному виборному законодавчому зібранню народних

представників;

2) автономії України з окремою державною інституцією (сеймом), яко­му належить право законодавства у внутрішніх справах населення тільки на території України;

3) загального, рівного, прямого виборчого права з таємним голосуван­ням для кожного громадянина старше 20 років <...>;

4) народного законодавства;

5) виборності і відповідальності чиновників <...>;

6) права кожної нації на культурне і політичне самоопреділення;

7) широкого самоврядування (автономії) місцевого і крайового для всьо­го населення держави;

8) необмеженої свободи слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків (забастовок);

9) недоторканності особи, житла і листування;

10) права вільного переїзду, знищення паспортів, повної волі промисло­вості і розпорядження своєю власністю;

11) знищення всяких привілеїв класів, верств (сословій), походження, статі, релігії й нації;

12) рівноправності всіх мов у школах, судах, у крайових, громадських і державних інституціях;

13) проголошення релігії ділом кожного громадянина <...>;

15) заміни постійного війська народною міліцією <...>;

16) безплатного обов'язкового світського, загального і професійного нав­чання для всіх дітей до 16 років; їжі, одежі і підручників — безплатно для всіх бідних; передачі всієї народної освіти на Україні Українському сеймові; відповідного числа шкіл для кожної нації. <...>

Україну з'їзд визнає тільки в етнографічних межах.


1) Проаналізуйте основні програмні положення УСДРП. Дайте їм власну оцінку.

2) Інтереси яких верств населення відстоювала УСДРП? Поясніть причини популярності цієї партії на початку XX ст.

3) Дайте визначення поняття «автономія».

4) Які вимоги УСДРП здаються вам актуальними, а з якими ви не згодні? Свою відповідь аргументуйте.

5) Складіть таблицю «Характеристика діяльності УСДРП».


Дата утворення

Лідери

Програмні положення та діяльність

Значення діяльності













157.Про перебування броненосця «Князь Потьомкін Таврійський» в Одесі

Від Матющенка я довідався, що тіло Вакуленчука відвезли, і що воно тепер лежить на березі, куди сходиться сила народу; що в Одесі вже кіль­ка день неспокійно поміж робітниками і приходить часом до крівавих кон­фліктів між ними і поліцією, яку підтримує військо. Він сказав також, що

на чолі кермування панцерником стоїть комісія з кількох обраних усією ко­мандою матросів. <...>

Тим часом від берега стали простувати до панцерника шлюпки і яхти з найріжноманітнішою публикою: там були мужчини і жінки, старі й підростки, студенти-гімназісти, робітники. <...> Із багатьох шлюпок передавали на корабель усякі приноси: тютюн, цигарети, чай, цукор і навіть цукерки. Біля трапів усе більше зростало оживление: одні шлюпки відходили, другі причалювали, вигружались усякі пакети,, коробки і просто клунки з жерт­вами. Звідусіль неслися привітні поклики: «Хай жие свобідний «Потьомкін»! Хай жиють свобідні матроси! Хай жиє народне правліннє!» і іньше. Із помосту від часу до часу гриміло «Ура»... <...>

Поки лаштувалися до перегрузки вугілля, я через відслонений гармат­ний борт завязав розмову з робітниками, які дуже охоче ділилися тим, що в них наболіло на душі за останні тривожні дні. Біля тих, що балакали зі мною, швидко згуртувалася значна група робітників. Деякі з них лише при­слухалися до розмови, другі вставляли від часу до часу свої уваги. Кільки чоловік один поперед другого розказували про події останніх днів. Ось що виявлялося з їх оповідань.

Уже півтора місяця тягнеться майже безперестанний страйк по всіх фабриках та заводах Одеси; від учора він став загальним. Приводом до того було кроваве спітканнє робітників із поліцією та козаками під час уличної демонстрації 13-го червня. Тепер між робітниками і поліцією відбуваються раз у раз бійки, при чім робітники часто беруться до здвигнення барикад. Через давнішній страйк поміж робітниками папуг страшенний недостаток, і вони дійшли до крайнього ступня розпуки. <...>
1) Назвіть причини революції 1905—1907 рр.

2) Що вам відомо про повстання на броненосці «Князь Потьомкін Таврійський»?

3) Якою була реакція жителів Одеси на прибуття броненосця «Князь Потьомкін Таврійський»? Як ця реакція відображає ставлення одеситів до повсталих?

4) Яким було становище робітників Одеси? Яким чином джерело ві­дображає перебіг революційних подій у цьому місті?


158.З обвинувачувального акта Київського військового окружного суду щодо збройного виступу саперів у Києві (березень 1906 р.)

18 листопада 1905 року, о 7 годині ранку треті роти 4-го і 5-го понтон­них батальйонів і військово-телеграфна рота 14-го саперного батальйону взя­ли рушниці, розібрали бойові патрони і, вишикувавшись у своїх так званих «жандармських» казармах, вийшли на Московську вулицю і попрямували до миколаївських казарм, де розташовані перші дві роти згаданих понтонних батальйонів. Звідси вони забрали частково силою, а частково погрозами 1-у і 2-у роти 4-го понтонного батальйону пішли назад по Московській вулиці, із якої повернули на Мільйонну вулицю і зосередились на Печерському і зарі перед казармами 125-го піхотного Курського полку. Озброєних ш тонерів і саперів під час їх слідування по Московській вулиці і далі супроводжували і змішувались із ними невідомі люди, частково в цивільно вбранні, а частково переодягнені в солдатські шинелі. Вони снували поміж солдатами, групували їх, підбадьорювали словами і жестами, указували рух уперед. <...>

Із Печерського базару озброєний натовп попрямував до казарми 7-го перного батальйону, що розташувався в будинках Починіна. <...> По дорозі до башти натовп наздогнав і приєднався до нього оркестр Курського полку. <...>

Біля башти № 2 зібрались уже нижні чини всіх рот обох понтони і обох саперних батальйонів і два оркестри музики. Тут заколотники вишикувались, і похід рушив далі по саперній дорозі. Натовп ішов у відносно порядку, і в ньому помітна була присутність поручика Пількевича, підпоручика Жаданівського, підпоручика Зубкова, підпоручика Баранова, піді ручика Черепанова і прапорщика Кочергіна. <...>

Генерал-лейтенант Драке зробив останню спробу переконати солдатів повернутися в казарми. Заколотники не послухались умовлянь генерала. І натовп, збільшений кількома артилеристами, рушив далі і через Степанівську вулицю вийшов на Галицький базар, прямуючи до казарм 45-го піхотного Азовського полку. Тільки-но голова натовпу просунулась із базару на Брест-Литовське шосе, як о 2 годині дня пролунали два рушничних залпи, зроблені учбовою командою 163-го піхотного Миргородського полку.

Заколотники завагалися, зупинилися, зробили кілька пострілів у відповідь і почали розсипатися. Через кілька хвилин організованого збройного руху заколотників уже не існувало. Люди, із яких складався злочини натовп, розбіглися, поховались по дворах, багато з них збирались і шикувались на Бульварно-Кудрявській вулиці, звідти доставлені були на Печерськ у свої казарми.


1) Що ви дізналися з наведеного джерела про виступ саперів київського гарнізону? Чим цей виступ завершився?

2) На що вказували заворушення в армії?


159.Із маніфесту про вдосконалення державного ладу від 17 жовтня 1905 р.

Знаменував першу перемогу революції 1905—1907 рр. Усезагальний жовтневий політичний страйк змусив уряд піти на поступки: «дарувати демократичні свободи та обіцяти скликання законодавчої Державної думи Маніфест було оприлюднено за пропозицією С. Вітте.

Смути та заворушення в столицях і в багатьох місцевостях імперії нашої великою й тяжкою скорботою сповнюють серце Наше... Від заворушень, що зараз виникли, може з'явитися загроза цілісності та єдності держави Нашої.

Велика обітниця царського служіння наказує Нам усіма силами розу­му й влади Нашої прагнути швидшого припинення настільки небезпечної для держави смути.

На обов'язок уряду покладаємо Ми виконання неухильної Нашої волі:

1. Дарувати населенню непорушні основи громадянської свободи на засадах чинної недоторканності особистості, свободи совісті, слова, зборів і союзів.

2. Не зупиняючи призначених виборів до Державної думи, залучити те­пер до участі в Думі, у міру можливості, відповідної кратності до терміну, що залишився до скликання Думи, ті верстви населення, які зараз зовсім позбавлені виборчих прав, надавши тим самим подальший розвиток початку загального виборчого права знову встановленому законодавчому порядку.

3. Установити як непорушне правило, щоб жодний закон не міг набути чинності без схвалення Державної думи і щоб виборним від народу забезпе­чена була можливість дійсної участі в нагляді за закономірністю дій постав­леної від нас влади.

Закликаємо всіх вірних синів Росії згадати обов'язок свій перед Батьків­щиною, допомогти припиненню цієї нечуваної смути та разом із Нами доклас­ти всіх зусиль до відновлення спокою й миру на рідній землі.
1) Чим пояснює Микола II свої поступки народу? Чого він вимагає натомість?

2) Випишіть, які саме свободи дарував імператор народу цим доку­ментом.

3) Яким було значення Маніфесту 17 жовтня 1905 р.? Якими були на­слідки видання цього документа для українського суспільства?

4) Російський міністр С. Вітте зауважував: «Маніфест 17 жовтня за­побіг негайній катастрофі, але він не виявився радикальними лі­ками для існуючого становища, яке продовжувало залишатися загрозливим». Поміркуйте, чому Маніфест не виявився «ради­кальними ліками» для розв'язання проблем, піднятих револю­ційними подіями 1905—1907 рр., чому становище «продовжува­ло залишатися загрозливим».

160.Зі спогадів діяча українського національного руху О. Лотоцького про законотворчу діяльність української парламентської фракції в І Державній думі (1906 р.)

Беручи участь у праці української фракції, я склав для неї законопро­екти. Перший — про скасування закону 26 квітня проти страйків сіль­ських робітників; сей проект фракція, ухваливши, передала трудовій групі, яка, з ініціативи фракції, унесла ту заяву в Державну думу. Другий законо­проект — про хліборобські страйки — фракція вже не встигла обміркувати, і він перейшов у спадщину до української фракції другої Думи. У зв'язку зі Справою хліборобських страйків фракція внесла в Думу наглу заяву про по­силку депутатів на Київщину, Полтавщину та Чернігівщину для розсліду розстрілів хліборобських робітників.

Рівночасно фракція виробляла загальний законопроект про національні права. Із членів Думи над ним працювали головно правники — Шраг, Вязлов, Шольп, — як звичайно, із допомогою петербурзьких громадян, і самий законопроект, як рівно ж вироблений тою комісією проект декларації в справі автономії, фракція внести в Думу не встигла. Вироблявся й проект про рідну мову в школі. <...> У розгоні тої жвавої праці, що менш двох місяців із часу повстання фракції, Думу розпущено. Усього віку мала перша Дума — 52 дні.
1) Що ви дізналися з тексту наведеного джерела про законотворчість української парламентської фракції в І Державній думі

2) Яким був склад української фракції?

3) Які вимоги висували представники української фракції? Чи були вони розглянуті І Державною думою? Чому?

4) Якими були причини розпуску І Державної думи?


161.З указу про вихід селян з общини

Маніфестом Нашим від 3 листопада 1905 р. стягування із селя них платежів за надільні землі скасовується від 1 січня 1907 р. Від цього часу визначені землі звільняються від обмежень, що лежали на на них через викупний борг, і селяни набувають права вільного виходу з общини, із закріпленням у власність окремих домогосподарів, що переходять в володіння, ділянок із мирського наділу. .

Наказуємо <...> постановити такі правила:

1. Кожний домогосподар, що володіє надільною землею на громадянському праві, може в будь-який час вимагати закріплення за собою в власність частини з визначеної землі, що має йому належати.

2. В общинах, у яких не було загальних переділів упродовж 24 років передували заяві окремих домогосподарів у бажанні перейти від общинного володіння до особистого, за кожним таким домогосподарем закріплюються в особисту власність, крім садибної ділянки, усі ділянки общинної землі, що перебувають у його постійному (не орендному) користуванні. <...:

6. Вимоги про закріплення в особисту власність частини з общинної землі (стаття 1) висуваються через сільського старосту общині, яка за рішенням, що ухвалюється звичайною більшістю голосів, зобов'язана в із дня подання заяви термін указати ділянки, що переходять в особисту власність домогосподаря. <...> Якщо впродовж зазначеного терміну община такого рішення не прийме, то за клопотанням домогосподаря, що дану заяву, усі визначені дії виконуються на місці земським начальником, який розбирає по суті всі суперечки, що виникають при цьому, та оголошує свою з цього приводу постанову. <...>

12. Кожний домогосподар, за яким закріплені ділянки надільної землі в порядку... дійсних правил, має право в будь-який час вимагати, щоб община виділила йому, замість цих ділянок, відповідну ділянку, по можливості до одного місця...
1) Проаналізувавши текст наведеного джерела, визначте столипінської аграрної реформи.

2) Яким був механізм здійснення реформи?

3) Визначте результати та наслідки цієї реформи для України.

4) Використовуючи текст підручника, визначте особливості прове­дення столипінської аграрної реформи в Україні.


162.Із програми Української трудової громади в II Державній думі (1907 р.)

...Тепер, коли Російська імперія зробилась конституційною державою і коли її основні закони <...> забезпечують усім російським громадянам, не розбіраючи нації та віри, вільний розвиток, ми не тільки не бачим у зако­нодавчій діяльности правительства якоїсь переміни поглядів на права невеликоруських народів, але в газетах, близьких до уряду, чуєм старі обвину­вачення в політичнім сепаратизмі. <...>

Таке одділення порушить загальну політичну рівновагу Європи, що воно може викликати чужоземне втручання і закінчитись новим поневоленням народів, що шукають волі. <..:> Народи, що складають сучасну Россію, за Сотні літ спільного життя дуже багато внесли в загальнодержавний культур­ний і матеріяльний капитал — і не можуть зректись од нього. <...>

Один тільки єсть вихід із цього становища. По нашому глибокому пе­реконанню, — це рішуча і конечна переробка державного урядування на національну і терріторіальну (краєву) автономію всіх країн Російської імперії, котрих людність повинна одержати права самовиразу і самоуряду-вання. <...>

Ми будемо добиватись політичних і громадянських прав кожному з лю­ду Російської держави, на умовах повної рівности, не розбіраючи віри, на­ції і полу. <...>

Щодо економічних справ, то на першу чергу ми ставимо здобуття наро­дові землі, котрою користувалися б тільки ті, що прикладають до неї свою працю. Для того ми уважаємо потрібним перевести законодавчим способом через Державну думу примусове одбірання в краєвий фонд казенних, уділь­них, кабинетських, монастирських, церковних і всіх тих панських земель, котрі переважають трудову норму, щоб віддати їх на урівняне вживання трудового народу.

Щодо робітницької справи, то ми будемо вимагати восьмигодинного ро­бочого дня, оборони праці жінок.та дітей, страховка на старость та на случай знесилення. Домагаючись скасування економічного кріпацтва, ми не бачи­мо великої ріжниці межи примусовим одбіранням земельних чи заводських маєтків...
1) Визначте причини створення Української трудової громади.

2) Які політичні вимоги висувала Українська трудова громада в II Де­ржавній думі?

3) Які соціально-економічні перетворення пропонувала провести ця українська фракція?

4) Проаналізуйте основні положення програми Української трудо­вої громади. Дайте їм власну оцінку.


163.Із листа селян Катеринославщини представникові в Державній думі Г. Петровському з вимогами щодо розвитку української освіти та культури (1913 р.)

1. На Україні мовою освіти має бути рідна нам українська мова.

2. Поширення прав нашої мови на вживання її в різних громадських закладах.

3. Права на вільний розвиток нашої літератури. Тільки автономія України нарівні з автономією інших національностей створить умови для забезпечення нашого права на вільний культурний і суспільний розвиток. А пп. Родзянкам, Скоропадським і Савенкам нагадуємо, що скоро настане час, коли «довідаються небожата, чия на вас шкура».


1) За допомогою підручника схарактеризуйте умови розвитку Української освіти та культури на початку XX ст. Зробіть висновок

2) Чи справедливими, на ваш погляд, були вимоги українських селян? Відповідь аргументуйте.


164.Зі спогадів М. Гамалії про його участь у боротьбі проти чуми в Одесі (1901 р.)

...У 1901 р. в Одесі було два смертні випадки від чуми. <...>

При першій звістці про чуму я вважав необхідним звернути увагу мадськості, лікарського нагляду і санітарно-виконавчої комісії на необхідність спрямувати зусилля на боротьбу із щурами як найважливішими поширювачами чуми.

Із цією метою я в 1902 р. написав монографію «Чума і щури» з додатком настанови щодо знищення щурів, яка за розпорядженням санітарно-виконавчої комісії була надрукована. У передмові сказано: «З'ясування прі виникнення захворювань є головна умова успішної боротьби з ними. Чума, яка на нас насунула, не становить щодо цього винятку». <...>

Мені було доручено санітарно-виконавчою комісією винищення і дослідження щурів. У зв'язку з цим була написана праця про епідеміологію Одесської чуми 1901 р.


1) Використовуючи додаткову літературу, підготуйте невелике повідомлення про життя та діяльність М. Гамалії.

2) Використовуючи текст наведеного джерела, визначте внесок Гамалії в боротьбу проти епідемії чуми.

3) У чому полягає значення діяльності М. Гамалії? Визначте внесок у розвиток медичних знань. Дайте власну оцінку діяльності М. Гамалії.

4) Як наведене джерело відображає розвиток медицини на поч XX ст.?


165.Із відгуку науково-технічного комітету Київського товариства повітроплавання про значення для авіації «мертвої петлі», продемонстрованої військовим льотчиком П. Нестеровим (1913 р.)

Сучасний аероплан далекий від тієї досконалості, щоб на ньому можна було літати за всяких атмосферних умов, і не містить у своїй конструкції до­статньо надійних засобів для збереження стійкості. <„.> До польоту ж Не­стерова 27 серпня 1913 року питання про 'управління аеропланом при верти­кальних положеннях носом угору залишалося відкритим; багато хто навіть сумнівався в можливості розв'язання його. <...>

«Мертва петля» Нестерова довела, що з більшості небезпечних положень аероплана в повітрі можна вийти благополучно при достатній холоднокров­ності та вмінні. <...>

Це випробування має величезне практичне значення і є цінним внеском у науку.


1) Використовуючи додаткову літературу, підготуйте невелике пові­домлення про життя та діяльність П. Нестерова.

2) Яке значення мала демонстрація П. Нестеровим «мертвої петлі» для авіації напередодні Першої світової війни?

3) Якими були заслуги П. Нестерова в галузі повітроплавання?

4) Дайте власну оцінку діяльності П. Нестерова.


166.М. Лисенко про українського співака О. Мишугу (за спогадами О. Лисенка)

Наскільки пам'ятаю, найбільший збір дав концерт за участю Мишуги, узагалі людини передових поглядів, який добре знав про мету концерту і не раз із власних коштів поповнював нашу касу. Мишуга був справжнім куми­ром київської публіки. Задушевний, ліричний тенор, неабиякий драматич­ний талант завоювали йому надзвичайну популярність. <...>

На концерт Мишуги, про який ми розповідали, зібрався чи не весь арис­тократичний Київ.

Зала повна. Куди не глянеш — чорніють фраки, томно біліють напівоголені плечі, блищать, переливаються на світлі оксамитові сукні. Під час кон­церту Мишуга виглянув у залу, розсміявся: «Якби ви знали, паничі, і ви, ласкаві панночки, на що підуть ваші гроші!» — і, змовницьки підморгнув­ши нам, задоволено повторив: «Якби ви знали!»


1) Як наведене джерело відображає талант українського співака О. Мишуги?

2) Підготуйте невелике повідомлення про творчу діяльність співа­ка.

3) Яким був внесок О. Мишуги в розвиток українського пісенного мистецтва?

4) Назвіть інших відомих представників українського музичного мистецтва початку XX ст.


167.Привітання М. Заньковецької від українських робітників із нагоди 25-річчя її сценічної діяльності (1908 р.)

Дорога наша Маріє Костянтинівно! Позбавлені можливості вести людське життя, зайняті з ранку до ночі важкою працею, ми, українські робітники, тільки в рідкі хвилини мали можливість любуватись Вашим величним чудовим талантом, Вашою дивною чарівною грою. Але в ті рідкі хвилині коли ми одривались од верстата, од праці, од тяжкої праці і бачили Вашу чудову гру, ми забували своє злиденне життя. Коли ми бачили Вас в «Наймічці», у «Безталанній», ми певні були, що створити ці типи міг чоловік, яке усією душею співчуває всім пригніченим і пригнобленим, який був із ними їх змаганнях до кращої долі. І в цей торжественний день Вашого 25-літнього ювілею ми, українські робітники, складаємо Вам щиру подяку за ті чудо хвилини, які ми переживали під час Вашої гри. Ми віримо, що настане день коли зможемо вітати Вас не тільки ми, окрема група українських робітникі: а й увесь пролетаріат від краю до краю нашої України.


1) Що вам відомо про творчу діяльність М. Заньковецької? Підготуйте невелике повідомлення про її життя та творчий шлях.

2) Як наведене джерело відбиває розвиток театрального мистецті в Україні на початку XX ст.?

3) Яке враження справляли ролі видатної української акторки на пересічних глядачів? Як це відображає талант М. Заньковецької?

4) Визначте внесок М. Заньковецької в розвиток української драматургії.


168.Із реферату М. Коцюбинського «Іван Франко» (1908 р.)

...Його літературна продуктивність така велика, що ще 9 літ тому назад, коли святкували 25-літній ювілей літературної праці Франка, один список його творів займав цілу книжку на 127 сторінок.

Тепер Франко, 50-літній сильний мужчина, усі свої сили оддає українській літературі й науці і ще немало може зробити для рідної культури. На його творах, його ідеях виховалось уже ціле покоління. І хоч тепер, дякуючи Франковій праці, стало трохи ясніше, усе ж темрява ще доволі густа і не раз завдає рани благородному серцю. <...>

Реаліст, у кращому розумінні цього слова, Франко у своїх прозаїчних творах любить спинятися на двох темах: 1) боротьба капіталу з працею і її обстановка; 2) пробудження людського почуття в людей, які здаються зовсім пропащими. <...>

Разом із вірою в людину в душі Франковій живе віра у світлу будучність для нашої землі. Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла, хоч би довелося укрити кістками шлях до нового життя. Могутнім акордом лунає та свята віра у Франковому вірші «Каменярі».
1) Що вам відомо про життя та діяльність автора джерела?

2) Яку оцінку дає М. Коцюбинський творчій діяльності І. Франка

3) Визначте внесок І. Франка в розвиток української літератури.

169.Із Маніфесту Головної Української Ради (1914 р.)

Представники українського народу в Галичині, усіх політичних напрям­ків, яких лучить один національний ідеал, зібралися в Головну Українську Раду, яка має бути висловом одної думки і одної волі українського народу. Коли не можемо війни відвернути, то мусимо старатися, щоби ті жертви, яких вона від нас вимагає, не пішли намарно, щоби кров батьків принесли добро дітям. Дорога наша ясна. Ненаситність царської імперії загрожує на­шому національному життю. Історичний ворог України не може спокійно ди­витися, що ще не вся Україна в його руках. Перемога Росії мала би принеста українському народові Австро-Угорської монархії те саме ярмо, у якому стогне ЗО мільйонів українського народу в Російській імперії. Теперішня хвиля кличе український народ стати однодушно проти царської імперії, при тіі державі, у якій українське національне життя найшло свободу розвитку.

Перемога Австро-Угорської монархії буде нашою перемогою. І чим більша буде поразка Росії, тим швидше виб'є година визволення України. Нехай цей поклик найде відгомін у кожнім українськім серці! Нехай збудиті у нашому народі давнє козацьке завзяття! Нехай українське громадянство віддасть усі свої матеріальні й моральні сили на те, щоби історичний ворог України був розбитий! Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце вільної України!


1) Чим у документі обґрунтовується необхідність підтримки Австро-Угорщини Головною Українською Радою у війні? Наскільки переконливою, на ваш погляд, є ця аргументація?

2) Використовуючи текст наведеного джерела та матеріал підручника, складіть таблицю «Діяльність Головної Української Ради».



Лідери

Ставлення до війни

Програмні положення та діяльність









170.Стрілецька пісня «Гей, наступаєм ми, стрільці!»

Гей, наступаєм ми, стрільці!

Через, гори, ріки, бори,

Впоперек піль, на манівці.

Наступаєм ми, стрільці?

Гей, всіх разом збираймо,

Силу нашу єднаймо.

Гей, гей, дальше враз,

На Україні гаразд!

Нас не злякає ворожня,

Проти крісів і шрапнелі,

В крузі гранатного огня,

Україна нам одна.

Гей, запорожський в нас звичай,

За Вкраїну до загину

Спільно працюй, борись, вмирай,

Най засяє щасливий край?


1) Що вам відомо про створення та діяльність легіону Українськи Січових Стрільців (УСС)?

2) Як наведена пісня відображає національну свідомість та патріотизм стрільців, їхнє ставлення до України?

3) У чому полягає значення формування легіону УСС?
171.Із платформи Союзу визволення України (1914 р.)

Українські землі по обидва боки австро-росийського кордону є не тільки одним із головних теренів сучасної європейської війни, а також одною з причин і предметів війни.

Українці добре розуміють, що у війні сій ходить головно о їх долю, хо­дить о те, чи в результаті війни український П'ємонт в Австрії буде знище­ний, чи українське житє розцвіте також по той бік Збруча, аж за Дніпро і над Чорне море, і тому не можуть зоставатися німими свідками теперіш-них подій, а голосно і рішучо підносять свої неоспоримі права на національ­ну самостійність.

Об'єктивна історична конечність вимагає, аби між західною Европою і Москівщиною повстала самостійна українська держава. Потрібне се для осяг­нення і утревалення європейської рівноваги, є се в інтересі народів австро-угорської держави, а передовсім в інтересі німецького народу в обох цісарствах, а для українського народу було б се здійсненнєм вікових його мрій і зусиль.

У розумінню сеї історичної конечності росийські Українці покликали до житя центральну загальнонаціональну організацію, яка взяла на себе репре­зентацію під теперішню хвилю національно-політичних і соціяльно-еконо-мічних інтересів українського народу в Росії. Організацією сею є Союз виз­волення України.

У Союзі репрезентовані всі ті політичні напрями, що стоять на стано-вищи державної самостійности українського народу, а реалізацію своїх на­ціонально-політичних і економічних стремлінь у даний момент звязують із розбиттєм Росії у війні.

Національно-політичною плятформою Союза є державна самостійність України.

Формою правління самостійної української держави має бути консти­туційна монархія, із демократичним внутрішнім устроєм політичним, од­нопалатною системою законодавства, горожанськими, язиковими і релігій­ними свободами для всіх національностей і віроісповідань, із самостійною українською церквою.

На випадок прилучення до Австрії більшої чи меншої українсько-росій­ської території буде Союз обстоювати за створенням з усіх земель, заселених українським народом Австрії, осібного автономного краю.

Одночасно зі збудуванням самостійної української держави має бути пере­ведена радикальна аграрна реформа на користь селянства.


1) Яким чином у джерелі обґрунтовується необхідність створення незалежної Української держави?

2) Яку державу у війні підтримував Союз визволення України? Чому?

3) Використовуючи текст наведеного джерела та матеріал підручни­ка, складіть таблицю «Характеристика діяльності Союзу визво­лення України».


Лідери

Ставлення до війни

Програмні положення та діяльність









172.Із маніфесту до населення Галичини князя Миколи Миколайовича, головнокомандувача російської армії (1914 р.)

«Браття! Твориться Божий суд! Терпляче, із християнською покорою довгі віки страждав руський народ під іноземним ярмом, але ні хитрістю, ані переслідуванням не вдалося зломити в ньому надію на свободу.

Як рвучкий потік несе каміння, щоб злитися з морем, так немає сили, що спинила б руський народ у його пориві до об'єднання. Нехай не буде біль­ше поневоленої Русі! Спадщина Святого Володимира, земля Ярослава Осмомисла, князів Данила і Романа, скинувши ярмо, хай піднесе прапор єдиної, великої, неділимої Росії! Хай сповниться Боже Провидіння, що благослови­ло діло збирачів Руської землі. Хай Господь допоможе своєму царственому помазанику Миколі Олександровичу, імператору всієї Росії, завершити діло великого Івана Калити.

Многостраждальна Братіє Русі, повстань назустріч російським солда­там. Визволювані Руські Браття! Усім нам знайдеться місце на лоні Матуш­ки Росії. Не кривдячи людей жодної народності, не шукаючи свого щастя в уярмленні іноземців, як це робили шваби, поверніть свій меч на ворога, а свої серця до Бога і моліться за Росію і за руського царя!»
1) У зв'язку з якими подіями було опубліковано цей маніфест?

2) Чи правомірним, на ваш погляд, є звернення до населення Гали­чини як до руського народу?

3) Поміркуйте, чому автор джерела апелює до таких історичних пос­татей, як Ярослав Осмомисл, князі Роман та Данило. Чи правомір­но, на ваш погляд, пов'язувати їхню діяльність з історією «єди­ної, великої, неділимої Росії»?

4) Як у дійсності виповнилася обіцянка Миколи Миколайовича, що на території Росії не будуть «кривдитися люди жодної народ­ності»? Пригадайте політику російського уряду в новоствореному Галицько-Буковинському генерал-губернаторстві.


173.Зі спогадів О. Брусилова про прорив російської армії 1916 р.

Якби ми мали Справжнього верховного вождя і всі головнокомандувачі діяли за його наказом, то мої армії, не зустрічаючи достатньо сильної про­тидії, настільки висунулися б уперед і стратегічний стан ворога був би та­ким тяжким, що навіть без бою йому довелося б відходити до своїх кордонів, і перебіг війни набув би зовсім іншого обороту, а її кінець значно б приско­рився. Тепер же доводилося боротися самому із супротивником, який посту­пово зміцнювався. Мені потроху посилали підкріплення з бездіяльних фрон­тів, але й супротивник не барився, і оскільки він користувався можливістю швидшого перекидання військ, то кількість їхня зростала в значно більшій прогресії, ніж у мене, і численністю своєю, незважаючи на величезні втра­ти полоненими, убитими та пораненими, супротивник став значно переви­щувати сили мого фронту. <.,.>

Загалом, від 22 травня до ЗО липня дорученими мені арміями було лише 8255 офіцерів, 370 153 солдати, 496 зброї, 144 кулемета і 367 бомбометів і минометів, близько 400 зарядних ящиків, близько 100 проже і велику кількість гвинтівок, патронів, снарядів і різної іншої війської здобичі. До того часу завершилась операція армій Південно-Західного фронту з оволодіння зимовою, надзвичайно укріпленою ворожою позицією, яка вважалася нашими ворогами безумовно неприступною. На півночі фронт було взято назад значну частину нашої території, а центром і лівим флангом знову завойовано частину Східної Галичини й усю Буковину. Безпосереднім результатом цих удалих дій був вихід Румунії з нейтрального становища та приєднання її до нас.
1) Коли відбулася військова операція, яка дістала назву Брусилівського прориву?

2) Що ви дізналися про результат та наслідки Брусиловського прориву з тексту наведеного джерела?

3) Чому військовий успіх О. Брусилова не призвів до остаточного розгрому Австро-Угорщини? Як це пояснює сам головнокомандувач Південно-Західного фронту?
174.Із газетного повідомлення про створення Центральної Ради (березень 1917 р.)

Учора відбулося вельми багатолюдне зібрання членів різних українсьських організацій. На зібранні цьому всі організації об'єдналися й увійшли до складу комітету «Центральна Рада». До цього комітету приєднана також й українська молодь. Зібранням відправлені вітальні телеграми голови ради міністрів кн. Львову та міністру юстиції Керенському з висловленням сподівання, що у вільній Росії будуть задоволені всі законні права українського народу. У Київ очікується приїзд громадського діяча професора Михайла Грушевського, зісланого в адміністративному порядку в Симбірськ за межі Київського воєнного округу. Ужиті заходи зі звільнення греко-католицького митрополита Шептицького, а також із повернення з і Сибіру до Росії всіх українців-галичан. Відновлюється закрите адміністрацією українське товариство «Просвіта». Випуск газети «Рада» тимчасово затримується з причин суто типографічного технічного характеру. Газета вийде цими днями. Найближчим часом готується відкриття в Києві української гімназії.


1) Яким був склад і статус Української Центральної Ради?

2) Про які «законні права українського народу» йдеться в наведеному джерелі? Чи міг російський Тимчасовий уряд із ними змиритися;

3) Пригадайте, що вам відомо про діяльність М. Грушевського та А. Шептицького.

4) Які зміни відбулися в суспільно-політичному житті в Україні з по­чатком української національно-демократичної революції?

5) У чому полягало історичне значення створення Української Цен­тральної Ради?
175.Із резолюції Української Центральної Ради від 3 червня 1917 р. з приводу відмови Тимчасового уряду задовольнити вимоги делегації Української Центральної Ради (1917 р.)

Обміркувавши одповідь Тимчасового Російського Уряду на домаганню Української Центральної Ради і зважаючи на те, що признання права ук- раїнського народу на автономію відповідає його трудовим і національним інтересам, загальні збори Центральної Ради, поповненої Радою Селянських Депутатів та Військовим Генеральним Комітетом, признали, що одкинувши домагання Центральної Ради, Тимчасовий Російський Уряд свідомо пішов усупереч інтересів трудового народу на Україні і всупереч ним же (урядом) проголошеного принципу самовизначення народів. Через це Збори Централь­ної Ради визнають необхідним:

1) звернутися до всього українського народу із закликом організуватися і приступити до негайного закладання підвалин автономного ладу на Україні.

2) Центральна Рада вважає потрібним негайно видати до українського народу універсал, у якому має вияснити суть домагань української демо­кратії, представленої Центральною Радою, а також ті завдання, які стояті перед нею у творенню автономного ладу на Україні разом з іньшими національностями Української Землі.

3) Загальні збори визнають, що Центральна Рада вжила всіх заходів, щоб порозумітися з Тимчасовим Російським Урядом у справі оголошення принціпу автономії України, і з огляду на те, що стихійний зріст українського руху набірає все більших розмірів, що відмова Тимчасовим Урядом може той рух направити по небажаному напрямку, Українська Центральна Рада постановляє тепер ще з більшим напруженням сил стати до організації й на правлення того руху, щоб не довести край і всю Росію до анархії і занепаду здобутків революції.
1) Із якими вимогами Центральна Рада відрядила делегацію до Петрограда?

2) Поміркуйте, чому Тимчасовий уряд відмовився задовольнити ви моги Української Центральної Ради.

3) Спрогнозуйте подальший перебіг подій.
176.Із І Універсалу Української Центральної Ради

Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду! <...>

Твої, народе, виборні люди заявили свою волю так:

Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від усієї Росії, не розриваю чи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має праве сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибран вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Усі закони, що повинні дати той лад у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори. <...>

Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба і які закони для нас луччі.

Ніхто краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після того, як буде одібрано по всій Росії поміщи­цькі, казенні, царські, монастирські та інші землі у власність народів, як буде видано про це закона на Всеросійському Учредительному Зібранні, пра­во порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало тільки нам самим, нашим Українським Зборам (Сеймові).

Так сказали виборні людей з усієї Землі Української.

Сказавши так, вони вибрали з-поміж себе нас, Українську Центральну Раду, і наказали нам бути на чолі нашого народу, стояти за його права і тво­рити новий лад вільної автономної України. <...>

Усі домагання наші Центральне Російське Правительство одкинуло.

Воно не схотіло сказати, чи признає за нашим народом право на автоно­мію та право самому порядкувати своїм життям. Воно ухилилось од відповіді, одіславши нас до майбутнього Всеросійського Учердительного Зібрання. <...>

І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всьо­го нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя. <...>

Од сього часу кожне село, кожна волость, кожна управа повітова чи зем­ська, яка стоїть за інтереси Українського Народу, повинна мати найтісніші організаційні зносини з Центральною Радою. <...>

У городах і тих місцях, де українська людність живе всуміж з іншими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно прийти до зго­ди й порозуміння з демократією тих національностей і разом із нами при­ступить до підготовки нового правильного життя. <...>

Ми, Українська Центральна Рада, приписуємо всім організованим гро­мадянам сел і городів, усім українським громадським управам і установам із 1-го числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно, негайно, регулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради.

Народе Український! У твоїх руках твоя доля. У сей трудний час все­світнього безладдя й роспаду докажи своєю одностайністю і державним ро­зумом, що ти, народ (робітників), народ хліборобів, можеш гордо і достой­но стати поруч із кожним організованим, державним народом, як рівний із рівним.
1) Визначте дату проголошення І Універсалу Української Централь­ної Ради.

а) 4(17) березня 1917 р.; б) 10(23) червня 1917 р.; в) 7(20) листопада 1917 р.; г) 9 січня 1918 р.

2) Визначте умови та причини проголошення І Універсалу Україн­ської Центральної Ради.

3) Назвіть та проаналізуйте основні положення цього документа, ви­пишіть їх до зошита.

4) Що йшлося в Універсалі про майбутні відносини між Україною та Росією?

5) Визначте наслідки та історичне значення проголошення І Універ­салу.


177.Із II Універсалу Української Центральної Ради

Временне Правительство, стоючи на сторожі завойованої революцій­ним народом волі, визнаючи за кожним народом право на самозначення і відносячи остаточне встановлення форми його до Учредительного Зібран­ня, — простягає руку представникам Української демократії — Централь­ній Раді, — і закликає в згоді з ним творити нове життя України на добро всієї революційної Росії.

Ми, Центральна Рада, яка завжди стояла за те, щоб не одділяти Україну од Росії, щоб укупі з усіма народами її прямувати до розвитку та добробуту всієї Росії і до єдності демократичних сил її, із задоволенням приймаємо за­клик Правительства до єднання і оповіщаємо всіх Громадян України:

Українська Центральна Рада, обрана Українським народом через його ре­волюційні організації, незабаром поповниться на справедливих основах пред­ставниками инших народів, що живуть на Україні, від їх революційних ор­ганізацій, і тоді стане тим єдиним найвищим органом революційної демократії України, який буде представляти інтереси всієї людності нашого краю.

Поповнена Центральна Рада виділить наново зі свого складу окремий одповідальний перед нею орган — Генеральний Секретаріат, що буде представ­лений на затвердження Временного Правительства на Україні. <...>

Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна Рада в згоді з національними меншостями України підготовлятиме проект законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Учредитель­ного Зібрання. <...>

Визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно пов'язана із загальними здо­бутками революції, ми рішуче ставимось проти замірів самовольного здійс­нення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання. <...>

Що стосується комплектования військових частей, то для сього Централь­на Рада матиме своїх представників при кабінеті Військового Міністра, при Ге­неральнім Штабі і Верховному Головнокомандуючому, які будуть брати участь у справах комплектування окремих частин виключно українцями.


1) У якій політичній ситуації було прийнято II Універсал?

2) Назвіть та проаналізуйте основні положення цього документа, ви­пишіть їх до зошита.

3) Чому II Універсал Української Центральної Ради називають ком­промісом? У чому полягає суть цього компромісу?

4) Чи можна, на ваш погляд, уважати II Універсал кроком уперед в українському державотворчому процесі? Свою відповідь аргу­ментуйте.

5) Якими були наслідки II Універсалу? Яка політична сила органі­зувала збройний виступ на знак протесту проти цього документа?" Чому?

178.Статут Генерального Секретаріату (19І7 р.)

На підставі згоди з Тимчасовим правительством дня 16 липня (н. ст.) 1917 р. — орган революційної демократії всіх народів України — Українська

Центральна Рада, що має підготувати Україну до остаточного здійснення ав­тономного ладу й довести її до Українських Установчих всенародніх Зборів і російського Установчого Зібрання, — утворює Генеральний Секретаріят, який являється найвищим органом управи на Україні.

Діяльність Генерального Секретаріату зазначається тимчасово такими головними пунктами:

1. Найвищим краєвим органом управи на Україні є Генеральний Сек­ретаріят Української Центральної Ради,, який формується Центральною Ра­дою, відповідає перед нею і затверджується Тимчасовим правительством.

2. Формування Генерального Секретаріяту Центральна Рада здійснює через свій Комітет.

3. Центральна Рада затверджує Генеральний Секретаріят у цілості, ви­словлюючи йому довіррє.

4. У склад Генерального Секретаріяту входить 14 генеральних секре­тарів, а саме секретарі: у справах внутрішніх, фінансових, військових, харчо­вих, земельних, юстиції, освіти, національних, торгу, промисловости, почти й телеграфу, праці, доріг, генеральний контрольор і генеральний писарь.

5. Свою власть Генеральний Секретаріят здійснює через усі урядові ор­гани на Україні.

6. Усі урядові органи на Україні підлягають власти Генерального Сек­ретаріяту.

7. Усі урядові посади на Україні, коли вони не виборні, заміщаються Гене­ральним Секретаріатом або підвладними йому органами.


1) Що собою являв Генеральний Секретаріат?

2) Визначте, хто очолював Генеральний Секретаріат, а) М. Грушевський; б) С. Петлюра; в) П. Скоропадський; г) В. Винниченко.

3) Якими повноваженнями був наділений Генеральний Секре­таріат?
179.Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріату Тимчасового уряду в Україні (1917 р.)

1. На час до вирішення справи про місцеве врядування Установчими Збо­рами у справах місцевого врядування Україною вищим органом Тимчасово­го уряду є Генеральний Секретаріат, которого призначає Тимчасовий уряд по пропозиціям Центральної Ради.

2. Уповноваження Генерального Секретаріату поширюється на губернії: Київську, Волинську, Подільську, Полтавську і Чернігівську. <...>

3. Генеральний Секретаріат складається з генеральних секретарів по ві­домствам: а) внутрішніх справ, б) фінансів, в) хліборобства, г) освіти, д) тор­гу і промисловості, е) праці, а також секретаря по національних справах і ге­нерального писаря. <...> Із числа секретарів не менше чотирьох повинні бути заміщені з осіб, які не належать до української національності. <...>

4. Генеральний Секретаріат розглядає, розробляє й подає на затверджен­ня Тимчасового уряду проекти, що стосуються життя краю і його врядування.

Проекти ці можуть бути перед поданням їх Тимчасовому уряду внесені на обговорення Центральної Ради. <...>

6. З усіх справ <„.> місцева влада краю звертається до Генерального Сек­ретаріату, який після зносин із Тимчасовим урядом передає його розпоря­дження і накази місцевій владі.

7. Генеральний Секретаріат подає список кандидатів на урядові поса­ди.


1) Порівняйте положення «Статуту Генерального Секретаріату», підготовленого Центральною Радою, і «Тимчасової інструкції Ге­неральному Секретаріату Тимчасового уряду в Україні». Зробіть власні висновки.

2) Аргументовано доведіть або спростуйте твердження про те, що «Тимчасова інструкція...» значно обмежила повноваження Гене­рального Секретаріату.

3) В. Винниченко зазначав, що «Інструкція була не чим іншим, як цинічним і провокаційним зламанням угоди 16 липня й одвертим бажанням видерти з рук українства всі його революційні здобут­ки». Чи погоджуєтеся ви з цим твердженням? Свою відповідь ар­гументуйте.

180.Із III Універсалу Української Центральної Ради

Народе український і всі народи України!

Тяжка й трудна година впала на землю Російської Республіки. На пів­ночі в столицях іде межусобна й кривава боротьба. Центрального правитель­ства нема й по державі ширяться безвластя, безлад і руїна.

Наш край так само в небезпеці. Без власти, дужої, єдиної, народный Ук­раїна також може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду. <...>

Ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею, в ім'я творення ладу в нашій країні, в ім'я рятування всеї Росії, оповіщаємо:.

Однині Україна стає Українською Народньою Республікою.

Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими допомогти всій Росії, щоб уся Республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів.

До Установчих Зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати закони й правити належить нам, Українській Центральній Раді, і на­шому правительству —« Генеральному Секретаріатові України. <...>

До території Народным Української Республіки належать землі, заселені в більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Пол­тавщина, Харьківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Кри­му). Остаточне визначення границь Української Народньої Республіки, як що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і сумежних губерен і областей, де більшість населення Українське. <...>

Однині на території Української Народньої Республіки існуюче пра­во власності на землі поміщицькі та инші землі нетрудових хазяйств сіль­ськогосподарського значення, а також на удільні, кабінетні та церковні зем­лі — касується.

Признаючи, що землі ті єсть власність усього трудового народу й мі перейти до нього без викупу, Українська Центральна Рада доручає Генеральному Секретареві по земельних справах негайно виробити Закон про ті порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими землями до Українських Установчих Зборів. <...>

На території Народньої Республіки України від сього дня встановлюється по всіх підприємствах вісім годин праці. <...>

Приписуємо Генеральному Секретарству праці від сього дня раз* представництвом від робітництва встановити державну контролю над продукцією України. <...>

Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили всіх на світу. Волею і іменем Української Республіки ми, Українська Центральна Рада, станемо твердо на тому, щоб мир було встановлено якнайшвидше того ми вживемо рішучих заходів, щоб через центральне Правительстве мусити й спільників і ворогів негайно розпочати мирні переговори. <..

Однині на землі Республіки Української смертна кара касується.

Усім ув'язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до дня, як уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим, хто ще до повідальності не потягнений, дається повна амністія. Про се негайне виданий закон.

Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові народу. <...>

Генеральному Секретарству Внутрішніх Справ приписуємо:

Ужити всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого врядування, що являються органами найвищої адміністративної влади на місцях, і до встановлення найтіснішого зв'язку й співробітництва його з органами революційної демократії, що має бути найкращою основою вільного демократичного життя.

Так само в Українській Народній Республіці має бути забезпечено всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободу слова, друку, віри, зібраннів, союзів, страйків, недоторканності особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов у зносинах з усіма установами.

Український народ, що сам довгі літа боровшись за свою національну волю й нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національної розвитку всіх народностей, на Україні сущих, тому оповіщаємо, що народам великоруському, єврейському, польському й иншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права і свобі моврядування в справах їх національного життя. <...>

Днем виборів до Українських Установчих Зборів призначено 27 грудня (декабря) 1917 року, а днем скликання їх — 9 січня (января) 1918 року.

Про порядок скликання Українських Установчих Зборів — негайно видано буде закон.


1) Визначте дату проголошення III Універсалу.

а) 10(23) червня 1917 р.; б) 3(16) липня 1917 р.; в) 7(20) листопада 1917 р.; г) 9 січня 1918 р.

2) За яких умов було проголошено III Універсал? Які події в Росії вплинули на оішення Центральної Ради?

3) На яку територію поширювалася юрисдикція УНР?

4) Які соціально-економічні заходи були запропоновані в цьому документі?

5) У чому ви вбачаєте прогресивність заходів Центральної Ради а в чому — її прорахунки?

6) Порівняйте основні положення І, II та НІ Універсалів УЦР. Зробіті висновок про те, як еволюціонували погляди Центральної Раді щодо взаємовідносин між Україною та Росією та власного державотворення.

7) У чому полягає історичне значення проголошення III Універсалу?


181.З ультиматуму Ради Народних Комісарів Центральній Раді, підписаного В. Леніним (3 грудня 1917 р.)

Рада Народних Комісарів, визнаємо народну Українську республіку, ї право зовсім відокремитися від Росії або вступити в договір із Російською республікою про федеративні і тому подібні взаємовідносини між ними. <...>

Ми обвинувачуємо Раду в тому, що, прикриваючись національними фразами, вона веде двозначну буржуазну політику, яка давно вже виражається в невизнанні Радою Рад і Радянської влади на Україні. <...>

Рада Народних Комісарів ставить Раді, перед лицем народів Української і Російської республік, такі питання:

1. Чи зобов'язується Рада відмовитись від спроб дезорганізації загального фронту?

2. Чи зобов'язується Рада не пропускати надалі без згоди верховного головнокомандуючого жодних військових частин, які направляються на Дон на Урал або в інші місця?

3. Чи зобов'язується Рада подавати допомогу військам у справі їх боротьби з контрреволюційним кадетсько-каледінським повстанням?

4. Чи зобов'язується Рада припинити всі свої спроби роззброєння радянських полків і робітничої Червоної гвардії на Україні та повернути негайно зброю тим, у кого вона була забрана?

У разі неодержання задовільної відповіді на ці питання протягом 48 годин Рада Народних Комісарів вважатиме Раду в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії та на Україні.
1) Проаналізуйте зміст ультиматуму Радянської Росії Центральнії Раді. Висловте власне міркування щодо цього документа.

2) Як ви вважаєте, визнання УНР та її права на відокремлення ві/ Росії — це політичне переконання більшовиків чи їх тактичниі маневр?

3) У чому більшовики звинувачували УЦР? Чи справедливими, на ваш погляд, були ці звинувачення?

4) Поміркуйте, чи могла Центральна Рада виконати умови ультиматуму і залишитися при владі.

5) Яку роль відіграв цей документ у розв'язанні Першої війни Радянської Росії проти УНР?

182.Із відповіді Генерального Секретаріату УНР на ультиматум Раднаркому (4 грудня 1917 р.)

Генеральний Секретаріат у заяві народних комісарів про те, що воі визнають Українську Республіку, убачає або нещирість або ж суперечність самим собі.

Неможливо одночасно визнавати право на самовизначення аж до відокремлення і в той же час робити грубий замах на це право, накидаючи свої форми політичного ладу, як це робить Рада Народних Комісарів Великоросії щодо Народної Української Республіки.

Генеральний Секретаріат рішуче одкидає всякі намагання народні комісарів вмішуватися в справу впорядкування державного й політичь го життя в Народній Українській Республіці. Претензії народних комісаі на керування українською демократією тим менше можуть мати яке-небуть виправдання, що ті форми політичного правління, які накидають Україї дали на території Самих народних комісарів такі наслідки, що цілком викликають заздрості. Поки у Великороси розвивається анархія, економічні, політичні та господарські розрухи, поки там панує груба сваволя та винищення всіх свобод, які одвоювала в царизму революція, Генеральний Сс ретаріат не визнає потрібним повторювати цю сумну спробу на території Українського народу. <...>

Центральною Радою незадоволені великоросійські елементи чорносотенного, кадетського й більшовицького напрямів, які певно хотіли б другого національного складу Ради. Але Генеральний Секретаріат дає повну можливість зазначеним елементам виїхати з території України до Великоросії де їхнє національне почуття буде задоволене. <...>

Стан війни між двома державами Російської Республіки Генеральний Секретаріат вважає смертоносним для діла революції й для перемоги інтересів робітників та селян. Генеральний Секретаріат усіма способами уникає кривавих засобів розв'язання політичних та державних питань. Але коли і родні комісари Великороси, беручи на себе всі наслідки майбутні лиха братовбивчої війни, винудять Генеральний Секретаріат прийняти їх виклик то Генеральний Секретаріат певен у тому, що українські солдати, робітники й селяни, обороняючи свої права і свій край, дадуть належну відповідь народним комісарам, що здіймають руку великоросійських солдатів на братів-українців.
1) Яким чином Генеральний Секретаріат аргументує свою відповідь Раднаркому? Чи є ця аргументація переконливою?

2) Поміркуйте, чи могла відповідь Генерального Секретаріату 6ути іншою.

3) Яким методам розв'язання конфлікту надає перевагу УЦР — силовим чи дипломатичним? Як Генеральний Секретаріат ставився до можливої війни?

4) Дайте власну оцінку відповіді Генерального Секретаріату Раднаркому.


183.Із резолюцій з'їзду Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів у Києві (4—6 грудня 1917 р.)

По скінченню всіх промов принято було всіма проти 2 при 19, що ухи­лились від голосування, таку резолюцію:

«а) Вважаючи ультіматум Ради Народніх Комісарів замахом проти Ук­раїнської Народньої Республіки, б) виходячи з того, що заявлені в ньому до­магання брутально порушують право українського народу на самовизначення та на вільне будування форм свого державного життя, — всеукраїнський з'їзд рад селянських, робітничих та солдатських депутатів стверджує, що централіс­тичні заміри теперішнього московського [великоруського] правительства, до­водячи до війни між Московщиною та Україною, загрожують дорешти розі­рвати федеративні зв'язки, до яких прямує українська демократія. <...>

Визнаючи, що відповідь Генерального Секретаріяту 4 грудня є належною відповіддю замахові народніх комісарів на права українських селян, робіт­ників та вояків, — всеукраїнський з'їзд рад селянських, робітницьких та вояцьких депутатів вважає потрібним ужити всіх заходів, щоб не допусти­ти пролиття братерської крови, і звертається з гарячим закликом до народів Росії всіма способами запобігти можливості нової ганебної війни». <...>

Приймаючи на увагу, що Центральна Українська Рада, представництво в котрій безперестанно поновлюється, складається з всеукраїнських рад се­лянських, робітницьких та вояцьких депутатів, обраних на всеукраїнських з'їздах, та з представництва демократії національних меншостей, через що вона уявляє із себе тимчасовий правомочний законодавчий орган револю­ційної України, і зважаючи на те, що проголошенням третього Універсалу Центральна Рада стала на шлях широких соціяльних і політичних реформ та приступила до найшвидчого скликання Українських Установчих Зборів, якім єдино може Центральна Рада передати всю повноту влади на Україні, — з'їзд рад селянських, робітницьких та вояцьких депутатів України вважає переобрання Центральної Ради невчасним і непотрібним. <...>

З'їзд рад селянських, робітницьких та вояцьких депутатів України ви­словлює на цьому шляху Центральній Раді своє цілковите довірря і обіцяє їй свою рішучу піддержку.


1) За яких умов було зібрано Всеукраїнський з'їзд рад у Києві?

2) Якою була мета більшовиків на з'їзді рад у Києві? Чи вдалося їм досягти цієї мети? Чому?

3) Якою була позиція з'їзду щодо відповіді Генерального Секретаріа­ту Раднаркому?

4) Про що свідчить рішення з'їзду про довіру та підтримку Цент­ральної Ради?


184.Із резолюції «Про організацію влади на Україні», прийнятої І Всеукраїнським з'їздом рад у Харкові (11—12 грудня 1917 р.)

Влада на території Української республіки віднині належить виключно ра­дам робітничих, солдатських і селянських депутатів; на місцях — повітовим, міським, губернським і крайовим радам, а в центрі — Всеукраїнському з'їздові рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, його Централь­ному виконавчому комітетові й тим органам, що він їх утворить.

Україна проголошується республікою рад. Тимчасовому Центральному виконавчому комітетові, виділеному зі складу цього з'їзду, доручається не­гайно поширити на території Української республіки всі декрети й розпоряд­ження робітничо-селянського уряду федерації, що мають загальне для всієї федерації значення, — про землю, про робітничий контроль над виробни­цтвом, про цілковиту демократизацію армії; оголосити недійсними всі роз­порядження Ради й Секретаріату, що вона їх видаватиме після опублікуван­ня цієї постанови з'їзду, а також скасувати всі раніш видані розпорядження Ради й Секретаріату, що спрямовані проти інтересів робітників і бідніших українських селян; установити між робітничо-селянським урядом Росій­ської федерації, а також урядами окремих частин Росії і робітничо-селян­ським урядом України цілковиту погодженість у цілях і діях, конче потріб­ну в інтересах робітників і селян усіх народів Російської федерації, виходя­чи з принципу, Що правильні й нормальні ці взаємини можуть бути лише тоді, коли уряди всіх частин Росії будуть органами влади робітничих, сол­датських і селянських депутатів.
1) Поміркуйте, чому Харків стає головним більшовицьким центром в Україні в грудні 1917 — січні 1918 р.

2) Якими були рішення Всеукраїнського з'їзду рад у Харкові? Чи легітимними вони були, ураховуючи представництво рад на з'їзді?

3) Якими були наслідки проголошення радянської влади на з'їзд: рад у Харкові?

4) Яким був склад перших вищих державних органів Радянсько України? Чиї інтереси вони відбивали? Свою відповідь аргументуйте.


185.Із IV Універсалу Української Центральної Ради

Народе України!

Твоєю силою, волею, словом стала на Землі українській вільна Народ ня Республіка. Справдилась колишня давня мрія батьків твоїх, — борців зі вольності і права трудящих. <...>

Але для того, щоб ні руське правительство, ні яке инше не ставили Ук раїні на перешкоді встановити той бажаний мир, для того, щоб вести свій край до ладу, творчої роботи, до кріплення революції та волі нашої, ми, Ук раїнська Центральна Рада, оповіщаємо всіх громадян України:

Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від нікоп незалежною, вільною, суверенною державою українського народу.

Зо всіма сусідніми державами, як то: Россія, Польща, Австрія, Румунія Туреччина та инші, ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя Самостійної Української Республіки.

Власть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, покі зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Цент ральна Рада <...> та наш виконуючий орган, який однині матиме назву Раді Народніх Міністрів.

Отож насамперед приписуємо Правительству Республіки нашої — Раді іродніх Міністрів — від цього дня вести розпочаті вже нею переговори про мир із центральними державами цілком самостійно й довести їх до кінця. <.„>

Із тим, як армія буде демобілізуватись, приписуємо відпускати вояків, зля підтвердження мирних переговорів — розпустити армію зовсім, а потім замість постійної армії завести народню міліцію. <...>

У справі земельній комісія, вибрана на останній сесії нашій, уже зробила закон про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу скасування власности й соціялізацію землі. <...> Закон сей буде розгляянено за кілька день у повній Центральній Раді, і Рада Народніх Міністрів уживе всіх заходів, щоб передача землі в руки трудящих уже до початку весняних робот через земельні комітети неодмінно відбулась. Ліси ж, води зсі багацтва підземні, яко добро українського трудящого народу, переходять у порядкування Української Народної Республіки. <...>

Війна наплодила сотні тисяч безробітних, а также інвалідів. <...> Правительство Республіки має підняти промисловість держави, має розпочати творчу роботу у всіх галузях, де всі безробітні могли б знайти працю й прикласти свої сили,.та вжити всіх заходів до забезпечення скалічених та потерпілих од війни. <...>

Однині Народня Українська Республіка бере у свої руки найважніщі га­лузі торговлі і всі доходи з неї повертатиме на користь народу. <...>

Так само приписуємо встановити державно-народний контроль над всіми банками. <...> Однині позичкова поміч банків має даватися головним чином на піддержку трудовому населенню та на розвиток народнього господарства Української Народньої Республіки... <...>

Усі ж демократичні свободи, проголошені 3-м Універсалом, Українська ятральна Рада підтверджує і зокрема проголошує: у самостійній Україн-ській Народній Республіці нації користуватимуться правом національно-територіальної автономії, признаним за ними законом 9 січня.
1) Визначте дату проголошення IV Універсалу.

а) 10(23) червня 1917 р.; б) 3(16) липня 1917 р.; в) 7(20) листопада 1917 р.; г) 9 січня 1918 р.

2) За яких умов було проголошено IV Універсал? Поміркуйте, чому Центральна Рада так довго не наважувалася на проголошення не­залежності України.

3) Назвіть та проаналізуйте основні положення цього документа, ви­пишіть їх до зошита.

4) На яких засадах Центральна Рада планувала будувати взаємовід­носини із сусідніми державами?

5) Як в Універсалі передбачалося розв'язання аграрного питання?

6) Які заходи були передбачені для відновлення промислового ви­робництва та розв'язання робітничого питання?

7) У чому полягає історичне значення проголошення IV Універсалу Центральної Ради?


186.Із мирного договору між УНР та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною (9 лютого 1918 р.)

Тому, що Український Народ у протягу сучасної світової війни проголосив себе незалежним і виразив бажане привернути мирний стан між Ук раїнською Народньою Республікою і державами, що перебувають у війні з Росією, постановили правительства Німеччини, Австро-Угорщини, Бол гарії і Туреччини заключити мировий договір із правительством Української Народньої Республіки. <...>

Українська Народня Республіка з одної і Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина з другої сторони заявляють, що воєнний стан між ними покінчений.

Між Українською Народньою Республікою з одної і Австро-Угорщинок з другої сторони <...> будуть ті границі, які істнували між Австро-Угорськок Монархією і Росією перед вибухом війни.

Дальше на північ ітиме границя Української Народньої Республіки, по­чинаючи від Тарнограду, загально по лінії Білгорай — Щебогшин — Крас-ностав — Пугачів — Радин — Межиріче — Сарнаки — Мельник — Високо Литовськ — Каменець Литовськ — Прушани — Вигоновське Озерно.

Сторони, що заключують договір, зрікаються взаімно звороту їх воєн­них коштів, себто державних видатків на проваджене війни, як також зво­роту їх воєнних шкід. <...>

Воєнні полонені з обох сторін будуть відпущені до дому. <...>

Сторони, які заключують договір, зобовязуються взаїмно нав'язати не­гайно господарські зносини і устроїти обміну товарів на підставі слідуючих постанов:

До 31 липня біжучого року треба буде переводити взаїмну обміну лиш­ків найважнійших сільськогосподарських і промислових виробів для по­криття біжучих потреб.
1) За яких умов розпочалися переговори УНР із державами німець­ко-австрійського блоку?

2) Яке значення для України мало укладення цього договору?

3) На яких умовах було підписано мир між УНР та країнами Чет­вертного союзу?

4) Поміркуйте, чи були альтернативи укладенню цього договору.


187.Із грамоти П. Скоропадського (29 квітня 1918 р.)

Громадяне України!

Усім Вам, козаки та громадяне України, відомі події посліднього часу, коли джерелом лилася кров кращих синів України і знову відродившася Ук­раїнська Держава стояла коло краю загибелі.

Спаслась вона дякуючи могутньому підтриманню центральних держав, які, вірні свому слову, продовжують і по цей час боротись за цільність і спокій України. <...>

Бешкети й анархія продовжуються на Україні, економічна розруха і безроботиця збільшуються і розповсюджуються з кожним днем і врешті для ба­гатющої колись-то України встає грізна мара голоду.

При такому становищі, яке загрожує новою катастрофою Україні, гли­боко сколихнуло всі трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку Державну Владу, яка здібна була б за­безпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці. Як вірний син України, я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимча­сово всю повноту влади.

Цією грамотою я оголошую себе Гетьманом усієї України.

Управління Україною буде провадитися через посередництво призначе­ного мною Кабінету Міністрів. <...>

Поруч із цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартости від великих власників, для наділення земельними участками ма­лоземельних хліборобів.

Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу. Особли­ва увага буде звернена на поліпшення правового становища й умов праці за­лізничників, котрі при виключно тяжких умовах ні на один час не кидали своєї відповідальної праці.

В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й від­чиняється широкий простір приватнього підприємства й ініціятиви.


1) Наскільки переконливими, на ваш погляд, були аргументи II. Ско­ропадського на користь необхідності державного перевороту, лікві­дації УЦР та утвердження Гетьманату?

2) Поясніть, чому українське населення не стало на захист Централь­ної Ради в умовах державного перевороту.

3) На які внутрішні та зовнішні сили спирався П. Скоропадський?

4) Дайте власну оцінку економічних та соціально-політичних за­ходів, запропонованих гетьманом.

5) У чому ви вбачаєте сильні та слабкі сторони аграрної політики П. Скоропадського?

6) Складіть історичний портрет П. Скоропадського. Дайте власну оцінку його діяльності.


188.Із декларації уряду Української Держави щодо поточного моменту (10 травня 1918 р.)

Гетьман не думає стати самодержцем. Назва Гетьман — це втілення в іс­торичній національно-українській формі ідеї незалежної й вільної України. Стоячи на чолі Українського Правительства, Гетьман тим самим відновляє й закріпляє в народній свідомості думку про невідбіральні народні й козацькі вольности. Грамота Гетьмана положила початок нової епохи в історії життя України й свідчить про те, що не може бути мови про змагання нового Прави­тельства до подавления української національности, її мови, культури й дер-жавности. Навпаки, обминаючи насильства й наглі зміни, Правительство рівночасно міцно проводитиме в життя ідею дальшого всестороннього розвит­ку української національної культури, забезпечення прав української мови в школі та державних і громадських організаціях і зміцнення всіх форм ук­раїнської державности. Рівночасно признає Правительство права всіх інших національностей, які живуть на території України; воно має повну пошану до їх культури й не виступить із ніякими мірами гніту й нетолеранції су­проти якоїсь частини своїх громадян. <...>

Правительство не думає порушити якісь політичні свободи, але в трівожні часи, які переживає наш Рідний Край, по таких тяжких іспитах, інтере­си державного ладу повинні стояти на першому місці, і коли в поодиноких випадках, в ім'я цих вищих інтересів Правительство буде приневолене взя­тися до строгих мір, так це виключно на час до привернення спокою в краю й повороту умов нормальної творчої державної роботи, якої сьогодні є так багато. <...>

Так само несправдливі обвинувачення Правительства в службі інтере­сам великих земельних власників і в повнім забутті насушних потреб се­лянства. Під господарським оглядом сильне селянство являється в такому хліборобському краю, як Україна, підставою народного добробуту, і Прави­тельство вже приступило до вироблення плану земельної реформи, поставив­ши собі твердою метою зарадити земельному голодові убогих землею і без­земельних хліборобів. Правительство не думає піти ні шляхом скасування приватної власності, ні шляхом небезпечних експериментів, яких не знає ще ніяка культурна країна, але шляхом хліборобської культури, котра творить основу народнього господарства України. Одначе Правительство не спинить­ся ні перед якими жертвами, щоб створити на Україні здорове, забезпечене землею селянство, котре було б здатне в найбільшій мірі збільшити продук­цію. Ті земельні маєтки в приватному володінні, які треба вивласнити для цієї мети, без шкоди для інтересів хліборобської культури, закупить держа­ва й за необтяжуючі ціни передасть потрібуючим хліборобам. Подробиці зе­мельної реформи, побудовані на цих основах, вироблятимуться за допомо­гою діячів, які мають довірря населення.

Так само справедливі домагання робітників, не звернені на те, щоб піді­рвати промисел, завжди стрінуть підтримку і поміч Правительства, а про­фесійні союзи, наскільки вони займаються обороною професійних інтересів, користуються з боку Правительства повним признанням.
1) Чим П. Скоропадський обґрунтовує запровадження посади гетьмана? Якими були його повноваження?

2) Якою була позиція гетьманського уряду щодо національного пи­тання? Використовуючи текст наведеного джерела та матеріал підручника, назвіть заходи гетьмана в галузі культури.

3) Яке ставлення до національних меншин декларувалося в наведе­ному документі? Чи відповідало воно дійсності?

4) Яким було бачення гетьманського уряду щодо вирішення аграр­ного питання? Яким було ставлення до приватної власності та по­міщицького землеволодіння?

5) Яким було бачення розв'язання робітничого питання? Поясніть, чому робітники не підтримували заходи гетьманського уряду.
189.Закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, а також історії та географії України у всіх середніх школах (1 серпня 1918 р.)

1. По всіх середніх хлопячих і дівочих загальноосвітніх, професійних, комерційних і інших школах, учительських семінаріях та інститутах, а та­кож духовних семінаріях, обов'язково викладається українська мова й лі­тература, задля чого визначається не менше трьох годин тижнево в перших 5 класах, а у двох останніх класах не менше 2 годин, та географія й історія України, задля яких предметів мають бути визначені не менше як по 2 го­дини тижнево у двох останніх класах кожної школи.

Примітка: години на викладання тих предметів повинні бути вста­новлені в кожній школі без побільшення загальної кількости лекцій іс­нуючою до цього часу, згідно з розпорядженням міністерства для кожно­го типа школи.

2. По всіх хлопячих та дівочих середніх, професійних, комерційних і інших школах, учительських семінаріях та інститутах, а також духовних семінаріях, закладається штатна посада вчителя української мови та літе­ратури, а також обов'язково закладається зверхштатні посади вчителя гео­графії та історії України.

3. Штатним учителям української мови та літератури, які мають не мен­ше 12 годин тижнево, та зверхштатним учителям географії та історії Украї­ни, які мають не менше 6 годин того або іншого предмету, належать усі пра­ва, якими користуються вчителі штатні чи зверхштатні того чи іншого типу школи щодо платні, пенсії та правного становища.

Примітка: Коли б учителі української історії та географії мали також не менше 12 лекцій, тоді вони стають штатними вчителями того предмету.

4. Кредити на утримання посад названих учителів беруться з тих же кош­тів, на які утримуються та чи інша школа.
1) Яким було значення прийняття цього закону? Чи відповідав він прагненням українського народу?

2) Дайте власну оцінку цього заходу гетьмана.


190.Із постанови ВЦВК про анулювання Брест-Литовського мирного договору (13 листопада 1918 р.)

Усім народам Росії, населенню всіх окупованих областей і земель.

Всеросійський ЦВК цим урочисто заявляє, що умови миру з Німеччиною, підписані в Бресті 3 березня 1918 р., не мають сили і значення. Брест-Ли­товський договір (а також і Додаткова угода, підписана в Берліні 27 серпня і ратифікована ВЦВК 6 вересня 1918 р.) у цілому і з усіх пунктів оголошу­ються скасованими.

Усі включені в Брест-Литовський договір зобов'язання щодо сплати конт­рибуції або поступок територіями і областями оголошуються недійсними...

Трудящі маси Росії, Ліфляндії, Естляндії, Польщі, Литви, України, Фінляндії, Криму і Кавказу, звільнені німецькою революцією від гніту

грабіжницького договору, продиктованого німецькою воєнщиною, нині мають самі вирішувати свою долю. На місце імперіалістичного миру повинен прийти соціалістичний мир, мир, укладений трудящими масами народів Росії, Німеччини і Австро-Угорщини, які звільнилися від гніту імперіалістів. Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка пропонує братерським народам Німеччини і колишньої Австро-Угорщини в особі їхніх Рад Робітничих і Солдатських Депутатів негайно розпочати врегулювання питань, пов'язаних зі скасуванням Брестського договору. В основу справ нього'миру народів можуть лягти лише ті принципи, які відповідають братерським відносинам між трудящими всіх країн і націй і які були проголошені Жовтневою революцією і відстоювалися російською делегацією в Бресті. Усі окуповані області Росії будуть очищені. Право на самовизначення повною мірою буде визнане за трудящими націями всіх народів. Усі збитки мають бути відшкодовані справжніми винуватцями війни — буржуазними класами...


1) Назвіть причини анулювання Брест-Литовського мирного договору більшовицькою Росією.

2) Якими були наслідки цієї події для України?

3) У наведеному документі декларувалося «право на самовизначення» націй. Поміркуйте, чи збиралися більшовики втілювати і декларацію в життя. Доведіть свою відповідь на прикладі України.
191.Із маніфесту Тимчасового робітничо-селянського уряду України (29 листопада 1918 р.)

Пролетарі всіх країн, єднайтесь!

Іменем повсталих робітників і селян, іменем революційної армії України оголошуємо владу гетьмана поваленою.

Влада робітників і селян, влада Рад на Україні відновлена... І ми, члеї Центрального Комітету Рад України, ідучи назустріч волі повсталих робіт ників, селян і солдатів, стали, за постановою Центрального Комітету Комуністичної партії (більшовиків) України, на чолі повсталих мас, утворив ши Тимчасовий Робітничо-Селянський Уряд України.

Іменем цих повсталих мас ми оголошуємо:

1) Гетьман і його Рада міністрів вважаються скинутими і перебуваючими поза законом.

2) Усі ставленики гетьмана і німецького командування, усі представники нинішньої місцевої влади підлягають негайному арештові із заміною їх представниками робітників і селян, вірними прихильниками Радянської влади.

3) Усі закони, накази, договори, постанови і розпорядження як гетьмана та його агентів, так і Центральної Ради та її агентів вважаються незакон ними і не належними до виконання.

4) Усякий, хто примушує або умовляє виконати розпорядження гетьмана або Центральної Ради, або їх агентів на місцях, підлягає розстрілу на місці.

5) Усі фабрики, заводи, банки і торговельні підприємства, рудні і каме­ноломні є власністю українських трудящих мас і повинні бути здані орга­нам Радянської влади їх нинішніми володарями і власниками в цілковито­му порядку згідно з певними вказівками революційної робітничо-селянської влади.

6) Усі землі поміщиків, з усім живим і мертвим реманентом, повинні бути негайно відібрані в поміщиків і безоплатно передані селянам.

7) Заробітна плата підвищується до норм, установлених Радянською владою в Росії.

8) Усі права селян і робітників, установлені Радянським урядом, набу­вають повної сили, усі боргові зобов'язання селян і робітників щодо капі­талістів та поміщиків вважаються недійсними.

Уживаються термінові та рішучі заходи щодо відновлення господарсько­го життя країни (налагоджуються залізничний транспорт, роботи на шах­тах, заводах і фабриках).

Уживаються рішучі та нещадні заходи до викорінення спекуляції.

Уживаються термінові заходи щодо встановлення правильного обміну з Радянською Росією предметами харчування на мануфактуру.

Тимчасовий уряд заявляє, що, очолюючи повсталих і робітничо-селянську армію України, він рішуче боротиметься за здійснення всіх цих заходів.

Тимчасовий уряд заявляє, що, упоравшись із контрреволюцією і від­новивши Радянську владу на місцях, він скличе Всеукраїнський З'їзд Рад Робітничих, Селянських і Червоноармійських Депутатів, якому й передасть усю владу в країні.

Товариші робітники, селяни і червоні солдати на Україні!

У час відродження влади трудящих на Україні ви повинні пам'ятати, що тільки ви, тільки самі трудящі маси можуть у рішучій і нещадній бо­ротьбі відстояти свою свободу і свою владу. Боротьба далеко не закінчена. ...Німецький імперіалізм пав, і з цього боку в даний момент вам уже не за­грожує небезпека. Але поспішно організовуються білогвардійці — сини по­міщиків, банкірів, фабрикантів та куркулів і, об'єднуючись із багатим ко­зацтвом під командою Краснових, Денікіних та інших царських генералів, намагаються зупинити ваш натиск. Самі по собі вони безсилі, самі по собі вони не страшні, бо вже не раз ви їх били і без усяких труднощів розправи­лися б і на цей раз.

Але за ними стоїть англо-американський капітал, який уже тріщить по всіх швах, але ще тримається на ногах, упиваючись своєю перемогою над ні­мецькою імперією і прагнучи крові повсталих робітників.

Ось головний ворог наш.

У повному єднанні з революційною Росією, робітниками Німеччини і з радянськими частинами колишньої Австро-Угорської держави повинні ви організувати відсіч, ставши всі як один у ряди соціалістичної армії Ук­раїни. Настає останній і рішучий бій капіталу зі світовим пролетаріатом...
1) Що собою являли ревкоми і комбіди? Яким шляхом вони формувалися? Чи можна їх вважати представницькими органами?

2) Під чиїм керівництвом відбувалася організація та діяльність ревкомів і комбідів?

3) Чому, на ваш погляд, Тимчасовий робітничо-селянський уряд раїни керується Конституцією РРФСР? Чи можна вважати цю владу такою, що задовольняє національні інтереси українського роду?

192.Із декларації Директорії Української Народної Республіки (26 грудня 1918 р.)

Героїчним поривом українського озброєного трудового народу зметено з лиця Землі Української руйнуюче поміщицько-монархічне панування - гетьманщину. <...>

Відновлено національно-персональну автономію, що забезпечує право кожної нації на вільне життя.

Цензові думи та земства, наставлені гетьманським урядом, скасовані, і відновлено демократичні, вибрані всенароднім голосуванням органи місцевого самоврядування.

До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народної Республіки оголосила, що всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян, а в першу чергу тих, хто пішов у військо Республіки для боротьби з гетьманом. Верховне порядкування цією землею належить Директорії Української Народньої Республіки. Ця постанова стосується також до і монастирських, церковних і казенних земель. Для переведення реформи організовано народні Земельні Управи. <...>

Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони й постанови гетьманського уряду у сфері робітничої політики. Відновлено восьмигодинний робочий день. Знов установлено колективні договори, право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів. <...>

Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу. Одержавши на час боротьби силу й право управління державою від першого джерела революційного права — трудящого народу, Директорія передасть свої повноваження тому ж самому народові. <...>

Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише клясам працюючим — робітництву й селянству, тим клясам, що здобули цю владу своєю кров'ю. <...>

Кляси не трудові, експльоататорські, які живляться й розкошують на праці клясів трудових, кляси <...> не мають права голосу в порядкуванню державою. <...>

Директорія пропонує:

Трудовому селянству, що перше одгукнулось на поклик Директорії та встало зі зброєю в руках до бою з панством, по всій Україні з'їхатись у губернії і вибрати своїх делегатів на Конгрес Трудового Народу України. <„.>

2. Міському робітництву вибрати від фабрик, майстерень, заводів, кон­тор та інших установ людської праці своїх делегатів на Конгрес Трудового Народу України. <...>

3. Трудовій інтелігенції, що безпосередньо працює для трудового народу, себто: робітникам на полі народньої освіти, лікарським помішникам, народ­нім кооперативам, служачим у конторах та інших установах так само виб­рати своїх представників на Конгрес Трудового Народу України.

Місце й час одкриття праці Конгресу, а також норми виборів до нього Директорія оповіщає окремою інструкцією.

Конгрес Трудового Народу України матиме всі верховні права і повно-власть усі питання соціального, економічного та політичного життя Респуб­ліки. <...> Конгрес Трудового Народу має вирішити форми влади як на міс­цях, так і в центрі. <...>

Усі форми спекуляції Директорія нищитиме безпощадно, не зупиняю­чись перед карами військового часу. Для цього по всій Україні будуть ор­ганізовані «комісії боротьби зі спекуляцією». Так само Директорія пильно дбатиме, щоб негайно трудові маси були задоволені предметами першої не-обхідности. <...>

У сфері міжнародніх відносин Директорія стоїть на ґрунті цілковитого нейтралітету і бажання мирного співжиття з народами всіх держав. <...>

Так само у внутрішніх відносинах Республіки Директорія ставить собі метою національну злагоду і дружне поєднання трудової демократії всіх на­цій, що заселяють Українську Землю.
1) Коли, за яких умов та з якою метою було створено Директорію? Яким був її склад?

2) У чому полягає суть аграрної політики Директорії? Як вона була сприйнята українським населенням?

3) Висловте власну думку щодо позбавлення виборчих прав «нетрудо­вого населення». Дайте власну оцінку цьому заходу Директорії.

4) Визначте основні заходи політичного та соціально-економічногс курсу Директорії.

5) У чому полягали сильні, а в чому слабкі сторони політики Директорії?

6) Що було спільного, а в чому відмінності в політиці більшовики та Директорії?


193.Із листа маршала Ф. Фоша прем'єр-міністру Франції Ж. Клемансо про необхідність окупації України військами Антанти (20 листопада 1918 р.)

У телеграмі генерала Франше д'Еспере <...> знову звертається увага на ситуацію, що склалася в країні, і на можливості, які виникли для нашої ін тервенції в цьому районі шляхом мобілізації румунських сил.

Ця інтервенція може мати таку воєнну мету:

Прикрити Україну від дій більшовицьких сил із центру Росії, захопивши райони Києва і Харкова.

2. Із допомогою такого прикриття зберегти порядок в Україні і взяти до своїх рук справу організації місцевих збройних сил.

3. Установити зв'язок і домагатися співробітництва:

— на сході — з угрупованнями Краснова і Денікіна;

— на північному заході — із польськими силами і з російськими ан­тибільшовицькими угрупованнями півночі.

Така операція має підготовлятися без будь-якої затримки і таким чином, щоб її можна було здійснити, тільки-но уряди вважатимуть її доцільною. Початкова підготовка має полягати в такому:

— поступово просувати до бессарабсько-українського кордону франко-румунські війська, використання яких буде визнано необхідним;

— розпочати відносини з урядом України;

— визначити за домовленістю з ним умови використання сил інтервен­ції.


1)Чим маршал Ф. Фош мотивує необхідність окупації України?

2)На яку політичну силу робили ставку країни Антанти? Свою відповідь аргументуйте.

3)Який вплив на розвиток подій в Україні справили війська Антанти?

194.Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії (13 листопада 1918 р.)

Артикул І. Назва

Держава, проголошена на підставі права самоозначення народів Ук раїнською Національною Радою у Львові дня 19 жовтня 1918 року, обнима юча весь простір бувшої Австро-Угорської монархії, заселений переважне українцями; має назву Західно-Українська Народня Республіка.

Артикул II. Границі

Простір Західно-Української Народньої Республіки покривається з українською суцільною етнографічною областю в межах бувшої Австро Угорської монархії — то є з українською частиною бувших австрійських ко ронних країв Галичини з Володимирією і Буковини та з українськими частями бувших угорських столиць (комітатів): Спиш, Шариш, Земплин, Уг, Берег, Угоча і Марморош — як вона означена на етнографічній карті австрійської монархії Карла барона Черніга.

Артикул III. Державна суверенність

Отся державна територія творить самостійну Західно-Українську Народню Республіку.

Артикул IV. Державне заступництво

Права влади іменем Західно-Української Народньої Республіки виконує весь її народ через своє заступництво, вибране на основі загального, рівного безпосереднього тайного і пропорціонального права голосування без ріжниці пола. На сій основі мають бути вибрані установчі збори Західно-Української Народньої Республіки. До часу зібрання установчих зборів виконує вс власть Українська Національна Рада і Державний Секреатріат. Артикул V. Герб і прапор

Гербом Західно-Української Народньої Республіки є Золотий Лев на синьому полі, обернений у свою праву сторону. Державна печать має довкола гербу напис: «Західно-Українська Народня Республіка».
1) Які українські землі увійшли до складу Західноукраїнської Народної Республіки?

2) Кому мала належати влада в ЗУНР? Яким був механізм її здійснення?

3) Яким органам належала влада в ЗУНР до скликання установчих зборів?

4) Який вигляд мав герб ЗУНР? Поясніть, чому саме такий.

5) За допомогою підручника з'ясуйте подальшу долю ЗУНР.
195.Універсал Директорії УНР про возз'єднання Української Народної Республіки

Іменем Української Народньої Республіки Директорія оповіщає нар український про велику подію в історії землі нашої української.

З січня 1919 р. в м. Станиславові Українська Національна Рада Західної Української Народньої Республіки як виразник волі всіх українців бувшої Австро-Угорської імперії і як найвищий їх законодавчий чинник, торжественно проголосила злуку Західної Української Народньої Республіки з Наддніпрянською Народньої Республікою в одноцільну, суверенну Народню Республіку.

Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наші Директорія Української Народньої Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійснити на умовах, які зазначені в постанові Західної Української Народньої Республіки від 3 січня 1919 р.

Од нині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної части єдиної України — Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України.

Од нині є єдина незалежна Українська Народня Республіка.

Од нині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду.


1) Визначте дату, коли було проголошення Акта Злуки УНР ЗУНР.

а) 13 листопада 1.918 р.; б) 14 грудня 1918 р.; в) 22 січня 1919 р.; г) 22 липня 1919 р.

2) У чому полягає історичне значення цієї події?

3) Поясніть, чому Акт Злуки так і не був утілений у життя.


196.Із резолюції ЦК РКП про радянську владу на Україні (грудень 1919 р.) ,

Із питання про ставлення до трудового народу України, який визволяється від тимчасового загарбання денікінськими бандами, ЦК РКП по становляє:

1. Неухильно проводячи принцип самовизначення націй, ЦК вважає з необхідне ще раз підтвердити, що РКП обстоює точку зору визнання самостійності УСРР.

2. Вважаючи безперечною для будь-якого комуніста і для будь-якого сві домого робітника необхідність якнайтіснішого союзу всіх Радянських рес публік у їх боротьбі з грізними силами всесвітнього імперіалізму, РКП стоїт на тій позиції, що визначення форм цього союзу буде остаточно вирішене самими українськими робітниками і трудящими селянами.

3. А в даний час відносини між УСРР і РСФРР визначаються федеративним зв'язком на основі рішень ВЦВК від 1 червня 1919 р. і ЦВКУ ві, 18 травня 1919 р.

4. Зважаючи на те, що українська культура (мова, школа і т. д.) протягої віків придушувалася царизмом і експлуататорськими класами Росії, ЦК РКП зобов'язує всіх членів партії всіма засобами сприяти усуненню всіх перешкод до вільного розвитку української мови і культури. <...> Члени РКП на території України повинні на ділі забезпечувати право трудящих мас учи тися і розмовляти в усіх радянських установах рідною мовою, усіляко протидіючи спробам штучними засобами відтіснити українську мову в знарядді комуністичної освіти трудових мас. Негайно ж повинні бути вжиті заходи щоб в усіх радянських установах була достатня кількість службовців, як володіють українською мовою, і щоб надалі всі службовці вміли розмовляти українською мовою. <...>

6. Зважаючи на те, що в Україні, ще більшою мірою, ніж у Росії, переважну масу населення становить селянство, завданням Радянської влади на Україні є завоювання до себе довір'я з боку не тільки селянської бідноти а й широких верств середнього населення. <...>

Найближчим завданням продовольчої політики в Україні повинно буті вилучення хлібних надлишків тільки в строго обмеженому розмірі, необ хідному для постачання української бідноти, робітників і Червоної армії <:.„>

Слід негайно вжити заходів до того, щоб не допустити наводнення радянських установ елементами українського міського міщанства, яке не ро зуміє умов побуту широких селянських мас і яке нерідко прикриваєтьсз прапором комунізму.

Умовою допущення таких елементів як у ряди партії, так і в радянські установи повинна бути попередня перевірка їх працездатності і відданості інтересам трудящих на ділі, і насамперед на фронті, у рядах діючої армії Скрізь і за будь-яких умов такі елементи повинні бути поставлені під суворий класовий контроль пролетаріату. <...>

Завданням земельної політики в Україні повинно бути:

1) цілковита ліквідація відновлюваного Денікіним поміщицького земле­володіння з передачею земель безземельним і малоземельним;

2) радянські господарства будувати лише в строго необхідних розмірах, зважаючи на життєві інтереси навколишнього селянства;

3) у справі об'єднання селян у комуни, артілі і т. ін. суворо проводити політику партії, яка не допускає в цьому відношенні ніякого примусу, по-лишаючи це виключно на вільне вирішення самих селян і суворо караю­чи за будь-які спроби внести в цю справу начало примусу.

1) Які зміни в політиці більшовиків щодо України відбулися напри­кінці 1919 — на початку 1920 р.? Спрогнозуйте довготривалість проголошеної в документі політики російських більшовиків.

2) Поміркуйте над причинами певних поступок більшовиків Україні.

197.Закон Ради народних комісарів УСРР про хлібну розкладку (26 лютого 1920 р.)

Остаточне звільнення України від влади поміщиків і генералів, вигнан­ня з її меж банд Денікіна, що ґвалтували, розорювали і грабували трудове населення, ставить нині перед радянською владою завдання остаточного за­кріплення цих перемог — передачі земель селянству, відбудови зруйновано­го народного господарства, особливо Донецького басейну і залізниць.

Ці великі завдання можуть бути розв'язані тільки тоді, якщо буде лікві­довано продовольчу кризу.

Повинна бути нагодована доблесна Червона армія, яка звільнила Украї­ну і захищає її тепер від нападу контрреволюції і міжнародних капіталістів, що не втратили все ще надії встановити свою криваву владу і забрати зем­лю в селянства.

Повинні бути нагодовані робітники-залізничники, на яких покладаєть­ся тяжке завдання відбудови шляхів сполучення.

Повинне бути забезпечене хлібом найбільш нужденне селянство, зов­сім його позбавлене.

Необхідно нагодувати робітників, що видобувають вугілля, без якого зу­пиняться фабрики, заводи, залізниці і до останньої межі скоротяться запаси товарів, необхідних для населення і в першу чергу для селянства.

Повинні бути забезпечені діти, притулки, лікарні, лазарети тощо.

Нарешті повинен бути створений особливий фонд (запас) для потреб сівби.

Із метою задовольнити всі перелічені вище невідкладні потреби Рада народних комісарів України ухвалює здійснити в усій країні державну роз­кладку на хлібні продукти згідно таких правил:

1. Сільське населення, яке виробляє зернові продукти, зобов'язується під страхом суворої відповідальності здати державі за вказаними нижче твердими цінами означену кількість зернових продуктів згідно з держав­ною розкладкою.

2. Ураховуючи тяжкі наслідки громадянської війни, особливо для дрібниих селянських господарств, волосну розкладку на зернові продукти почати здій­снювати з господарств, площа орної землі яких перевищує три десятини.

Однак, якщо встановлена законом розкладка в розмірі ЗО % не буде ви конана повністю до першого означеного строку (див. ст. 5 сього закону тому, що більш заможні селяни не виконають свого обов'язку перед соціалістичною державою, чи тому, що менш заможні селяни візьмуть на се ганебну роль приховувачів хліба в заможних селян, обов'язок виконання продрозкладки повинен бути поширений також на господарства, площа орної землі яких менша за три десятини, а винні в приховуванні будуть суворо покарані аж до конфіскації їх майна.

3. Беручи до уваги стан селянських господарств, які потерпіли від білогвардійських банд, а також те, що селянство охоче допомагало продуктами Червоній армії, Раднарком України обчислює кількість хлібних продуктів, що підлягають здаванню державі, лише в межах, безумовно необхідних; задоволення перелічених потреб, і значно нижче загальної кількості залишків, вироблених сільським населенням. Ці останні визначаються для 1920 р., завдяки дуже високому врожаю 1919 р., цифрою в 600 млн і між тим розкладка обчислюється лише в розмірі близько однієї чверті кількості по губерніях (у млн пудів):



Донецької

1,10

Подільської

5,20

Одеської

16,95

Харківської

9,75

Волинської

2,10

Херсонської

47,16

Полтавської

24,00

Київської

13,55

Катеринослав­ської (із колиш­німи повітами Таврійської губ.)

37,90

Чернігівської

2,80

<...> 8. Волосні ревкоми, волвиконкоми, на яких покладається відповідальність за виконання згідно з цим законом розкладки, зобов'язані в відрядити на кожний зсипний пункт (державну заготівельну контору) продоргану свого вповноваженого для нагляду за виконанням у відповідному районі розкладки, за що вони відповідають за всією суворістю закону.

9. Усім продорганам і ревкомам пропонується негайно приступити до неухильного запровадження в життя цього закону, пам'ятаючи про його вийняткову важливість і спонукаючи сили державної влади до його виконання


1)Що вам відомо про Денікінський режим в Україні?

2)Чим більшовики мотивують необхідність запровадження продрозкладки?

3)Поясніть значення поняття «продрозкладка».

4)Якими були методи запровадження продрозкладки? Чи можна їх уважати яскравим проявом політики «воєнного комунізму» Чому?

5)Якими були наслідки запровадження продрозкладки?

198.Політична конвенція між Польською Республікою та Українською Народною Республікою (21 квітня 1920 р.)

Уряд Речі Посполитої Польської, з одного боку, і уряд Української На­родної Республіки, із другого, у глибокому переконанні, що кожний народ має природне право на самостійне вирішення своєї долі та визначення своїх відносин із сусідами, однаково натхненні бажанням утвердити принципи ми­ролюбного, дружнього співіснування з метою благополуччя і розвитку обох народів, погодилися на такі рішення:

1. Визнаючи право України на незалежне державне існування в кордо­нах, які на півночі, сході і півдні визначаться на основі договорів між Ук­раїнською Народною Республікою і відповідно сусідами, що з нею межують, Річ Посполита Польська визнає верховною владою Української Народної Республіки Директорію незалежної Української Народної Республіки з Го­ловним отаманом паном Симоном Петлюрою на чолі.

2. Кордони між РПП1 і УНР визначатимуться таким чином: на півночі від Дністра вздовж р. Збруч, а далі вздовж колишнього кордону між Ав­стро-Угорщиною та Росією до Вижгрудку, а від Вижгрудку на північ по Кре­менецьким пагорбам, а потім по лінії на схід від Здолбуново, уздовж схід­них адміністративних кордонів Ровенського повіту, а далі на північ уздовж кордону колишньої губернії Мінської до перетину його р. Прип'ять, а потім Прип'яттю до її гирла. Що стосується Ровенського, Лубенського і частини Кременецького повітів, які тепер належать РПП, то щодо них пізніше буде укладено більш точну угоду.

Більш детальне визначення прикордонної лінії повинно бути здійсне­не спеціальною польсько-українською комісією, яка складатиметься з від­повідних спеціалістів.

3. Уряд польський визнає за Україною території на схід від кордону, зазначеного в § 2 цього договору, до кордонів Польщі 1772 р. (до поділів), що Польща вже займає або здобуде від Росії шляхом збройним або дипло­матичним.

4. Український уряд зобов'язується не укладати будь-яких міжна­родних договорів, спрямованих проти Польщі. Ці ж зобов'язання бере на себе уряд Речі Посполитої Польської стосовно Української Народної Республіки.

5. Національно-культурні права, які польський уряд надає своїм громадянам української національності, які проживають на території РПП, будуті тією ж мірою надані громадянам польської національності, які проживаюті у межах Української Народної Республіки, і навпаки.

6. Аграрна справа на Україні буде розв'язана Установчими Зборами. Д( часу скликання Установчих Зборів становище землеробів польської націо нальності визначається угодою між РПП і УНР.

Укладається військова конвенція, яка становить інтегральну частиш договору.

РПП — Річ Посполита (Республіка) Польська.


Із військової конвенції між Польщею та УНР (24 квітня 1920 р.)

Ця військова конвенція є інтегральною частиною політичного договору з дня 21 квітня 1920 p., набуває чинності одночасно з нею і діє до моменту укладання постійного військового договору між польським урядом та Україною.

Польські та українські війська діють разом як війська союзні. <...

6. Із моменту початку спільних дій проти більшовиків український зобов'язується постачати продукти польській армії, яка оперує на українській території в кількості, відповідній оперативному плану головного артикулу: м'ясо, сало, муку, хліб, крупу, овочі, цукор, овес, сіно тощо. У разі ненадання українським урядом необхідної продукції цивільний коміса України за домовленістю з інтендатурою дивізії (армії) здійснює реквізицію продуктів у місцевого населення. <...>

12. Командування польських військ зобов'язується постачати українські війська зброєю, амуніцією, спорядженням і одягом у кількості, необхідній для трьох дивізій.

16. Обидві сторони зобов'язуються тримати цю конвенцію в таємниці


1) Визначте причини укладення Варшавської угоди.

2) Проаналізуйте зміст угоди, випишіть до зошита основні положення

3) На ваш погляд, чому С. Петлюра пішов на підписання цієї угоди

4) Чиї інтереси враховувалися при підписанні Варшавської угоди. Визначте, на яких принципах будувалися відносини між УНР та Польщею.

5) Які наслідки для України мало укладення Варшавської угоди

6) Дайте власну оцінку Варшавській угоді.


199.Із постанови Ради праці та оборони РСФРР про застосування надзвичайних заходів при вилученні продподатку

Підтверджуючи надзвичайне значення для даного моменту та виняткого значення для подальшого розвитку господарсько-економічного життя Республіки успішного виконання продорганами завдання з швидкого і цілковитої збирання продподатку, яке стоїть перед ними, ураховуючи, зокрема, що від цього залежатиме величезною мірою відбудова селянських господарств у вражених неврожаєм районах Республіки, Рада праці та оборони постановляє:

1. Визнати необхідним при перших же ознаках протидії збиранню продподатку або вповільнення в його внесенні негайно вживати найрішучіши заходів примусового характеру, уводячи у волості і села, які опираються військові частини, негайно спрямовувати туди виїздні сесії ревтрибунал і найсуворіше караючи тих, хто опирається тощо.

2. Під час уведення військових частин у села їх продовольче постачання покладати на сільські громади за повною нормою бойового пайка; причому на начальників частин покладається сувора відповідальність за перевищення цих норм, а селянство попереджується, що військові частини негайно будуть виведені після виконання встановленої для даного строку частки податку, і що від самого селянства залежить термін перебування військових частин та їх харчування за рахунок села.


1) За яких умов в Україні запроваджувалася нова економічна політика?

2) Поясніть значення поняття «продподаток». У чому полягає йо відмінність від продрозкладки?

3) Назвіть інші заходи непу. Визначте його особливості в Україні

4) У чому ви вбачаєте обмеженість непу?

5) Які методи застосовувалися при вилученні продподатку? Дай їм власну оцінку.

200.Із доповідної записки X. Раковського В. Леніну про продроботу в Україні (28 січня 1922 р.)

На український уряд було покладено найскладніші продовольчі завдання: постачити продовольством кам'яновугільну і металургійну промисловість України, дати 30 млн пудів хліба і продовольства Росії, створити оперативний запас для Червоної армії. Незважаючи на те, що цей уряд в Україні за підтримки партії вклав усю свою енергію, щоб виконати це завдання, він не зустрічає потрібної підтримки і розуміння з боку комісаріатів РСФРР. <...>

Цифри, представлені Наркомпродом України, говорять про те, що 1 січня реально в Росію було передано не менше 16 500 тис. пудів і що до кінця січня кількість ця досягне не менш ніж до 18 млн пудів. <...>

Друге звинувачення українського уряду полягає в тому, що він не розвинув потрібної енергії для збирання продподатку, воно також необгрунтоване. Я стверджую, що, навпаки, там, де можна було зібрати хлі тобто в більш-менш сприятливих за врожаєм губерніях, ми зібрали 20 % більше тих абсолютних цифр, які були складені Центральним політичним управлінням Росії. <...>

Для того щоб оцінити зусилля українських органів, треба пам*ятати, що з 12 українських губерній 5 є цілком неврожайними, а в інших - урожай нижче середнього або середній, але в жодній губернії немає врожаю середнього, всюди врожай був, як висловлюються селяни, плямистий.

Третє абсурдне звинувачення, яке робиться нам під всякими приводами це залишення хліба для України. <...> На внутрішні потреби України із яких головне місце займають Червона армія, промисловість і залізниці, було дано за нарядом 24 млн пудів, але, оскільки щонайменше 10 % цих нарядів не виконано, реально на Україну було дано 21 600 тис. пудів; крім то: було зроблено запас в 1500 тис. пудів. <...> І я повинен констатувати щодо продовольчої та посівної потреб наших голодуючих губерній ми виявили злочинну недбалість. Олександрівській губернії було обіцяно з 1 листопада видавати по 90 вагонів хліба на голодуючих, між тим як за три місяці грудень, січень — було відправлено всього 44 вагони. Це відбувалося тому що ми в першу чергу мали Радянську Росію і Донбас... <...>

Україна не зверталася по допомогу ні до Росії, ні до закордону, і різні міжнародні комітети допомоги голодуючим були допущені на Україну в січні і лише після того, як вони самі полізли туди зі згоди РСФРР. Справа в тому, що 80 % індивідуальних посилок надходять з Америки через Англію і призначені різним особам, які прибувають на Україну. Унаслідок цього ми допустили на Україні дії АРА(1), причому нам запропонували, і ми охоче прийняли, що в підписаній нами угоді було передбачено, що всі доходи, які надходять в АРА від індивідуальних посилок, ідуть винятково голодуючим селянам Поволжя.

Проте далі закривати очі на страхіття голоду в українських губерніях,і небачену там загибель худоби, на лютуючий тиф ми не можемо, і ми відриваючи з убогої частки коштів наших комісаріатів, асигнували першого разу 10 млн крб на допомогу голодуючим. Ця сума сміховинна. Тому ми просимо щоб до українського кошторису Раднарком РСФРР додав 40 млн на допомогу голодуючим. Цю суму можна розподілити на 2 або 3 місяці... .
1) Визначте причини голоду 1921 —1923 рр.

2) Чи можна обмежитися в характеристиці дій росій щодо України виразом «злочинна недбалість»? Свою аргументуйте.

3) У чому полягала ця «злочинна недбалість» щодо голодуючих губерній?

4) Поміркуйте, чи можна було уникнути голоду 1921— 1923 рр. в Україні.

5) Якими були наслідки цього голоду для України?
1 АРА — Американська Адміністрація допомоги на чолі з Г. Гувером.

201.Із договору про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (ЗО грудня 1922 р.)

Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (РСФР Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), Білоруська Соціалістична Радянська Республіка (БСРР) і Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (ЗСФРР — Грузія, Азербайджан і Вірменія) укладають цей союзний договір про об'єднання в одну союзну державу — «Союз Радянських Соціалістичних Республік» — на таких основах:

1. Віданню Союзу Радянських Соціалістичних Республік в особі й верховних органів підлягають:

а) представництво Союзу в міжнародних зносинах;

б) зміна зовнішніх кордонів Союзу;

в) укладення договорів про прийняття до складу Союзу нових peспублік;

г) оголошення війни й укладення миру;

д) укладення зовнішніх державних позик;

е) ратифікація міжнародних договорів;

є) установлення систем зовнішньої і внутрішньої торгівлі;

ж) установлення основ і загального плану всього народного господарства Союзу, а також укладення концесійних договорів;

з) регулювання транспортної і поштово-телеграфної справи;

и) установлення основ організації збройних сил Союзу Радянських ціалістичних Республік;

і) затвердження єдиного державного бюджету Союзу Радянських соціалістичних Республік, установлення монетної, грошової і кредитноїї системи, а також системи загальносоюзних, республіканських і місцевих податків;

ї) установлення загальних засад землеустрою і землекористування а також користування надрами, лісами й водами по всій території Союзу;

к) загальне союзне законодавство про переселення;

л) установлення основ судоустрою і судочинства, а також цивільне і кримінальне союзне законодавство;

м) установлення основних законів про працю;

н) установлення загальних засад народної освіти;

о) установлення загальних заходів у галузі охорони народного здоров'я;

п) установлення системи мір і вагів;

р) організація загальносоюзної статистики;

с) основне законодавство в галузі союзного громадянства щодо іноземців;

т) право загальної амністії;

у) скасування порушуючих союзний договір постанов з'їздів рад, Центральних Виконавчих Комітетів і Рад народних комісарів союзних республік.

2. Верховним органом влади Союзу Радянських Соціалістичних Республік є З'їзд Рад Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в період між З'їздами — Центральний Виконавчий Комітет Союзу Радянських Соціалістичних. Республік.

11. Виконавчим органом Центрального Виконавчого Комітету Союзу є Рада народних комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік (Раднарком Союзу), що її обирає Центральний Виконавчий Комітет Союз на строк повноважень останнього. <...>

18. До складу Ради народних комісарів союзних республік входять: Голова Ради народних комісарів, заступники Голови, Голова Вищої Ради Народної Господарства, Народний комісар земельних справ, Народний комісар продовольчих справ, Народний комісар фінансів, Народний комісар праці, Народний комісар внутрішніх справ, Народний комісар юстиції, Народний коміса робітничо-селянської інспекції, Народний комісар освіти, Народний комісар охорони здоров'я, Народний комісар соціального забезпечення. Народний ко місар у національних справах, а також із правом дорадчого голосу вповноважені наркоматів Союзу: закордонних справ, військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, шляхів і пошт та телеграфів.

19. Вища Рада народного господарства і народні комісаріати: продовольчих справ, фінансів, праці і робітничо-селянської інспекції союзних республік безпосередньо підлягаючи Центральним Виконавчим Комітетам і Раднаркомам союзних республік, керуються у своїй діяльності розпорядженнями відповідних народних комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

20. Республіки, що входять до складу Союзу, мають свої бюджети, які становлять складові частини загальносоюзного бюджету. <...>

26. За кожною із союзних республік зберігається право вільного виходу із Союзу.


1) У чому полягала суть ленінського плану утворення СРСР?

2) За допомогою підручника з'ясуйте позицію X. Раковського щодо утворення СРСР. Чим вона відрізнялася від ленінського та сталінського планів?

3) Коли і як відбулося конституційне оформлення СРСР?

4) Чи можна вважати Україну незалежною державою у складі СРСР? Свою відповідь аргументуйте.

5) Остання стаття договору декларувала «право вільного виходу із Союзу». Чи реально було скористатися цим правом?
202.Із постанови політбюро ЦК КП(б)У про будівництво Дніпрогесу (26 листопада 1926 р.)

Заслухавши повідомлення про постанову Політбюро ЦК ВКП(б), якою визнано роботи з побудови Дніпрогесу першочерговими, Політбюро ЦК КП(б)У, ураховуючи постанову до керівництва, постановляє:

1. Створити при ВУЦВКу особливий Комітет сприяння Дніпробуду під головуванням пана Чубаря.

2. Доручити йому практично розробити питання про порядок початку робіт і строки, а також про форми участі органів УСРР у будівництві, узго­дивши ці питання з відповідними союзними органами в Москві.

3. Широко висвітлити постанову про Дніпробуд перед широк робітничо-селянськими масами.

4. Визнати необхідною участь представництв Союзу і союзних республік у закладці Дніпрогесу.

5. Визнати за необхідне зробити повідомлення ВРНГ Союзу про визнання Союзним урядом робіт по Дніпробуду першочерговим
1) Які обставини викликали особливу увагу держави до будівництва Дніпрогесу?

2) Яке місце в програмі індустріалізації належало спорудженню Дніпрогесу?

3) За допомогою підручника визначте характерні риси відбудови промисловості України.

203.Із резолюції пленуму ЦК КП(б)У «Про підсумки українізації» (червень 1926 р.)

За останній рік, із часу, як поставили питання про українізацію на квітневому пленумі 1925 р., ми маємо величезні досягнення в галузі українізації. У державному апараті процент діловодства, що провадиться українською мовою, сягає 65, тоді як на початку того року він становив 20. Держапарат у районах та округах працює вже переважно українською мовою, школу українізовано на 80 % (решта обслуговує нацменшості). Систематично йде вперед українізація середньої та вищої школи. Незважаючи на труднощі, пресу українізовано на 60 % . Поточного року переведено на українську мову більше половини шкіл політграмоти на селі. Розгортаєть українізація шкіл політграмоти в місті. Процент українців у партії підвищено до 47, а в комсомолі — із 50 до 61. <...> За основне досягнення минулого року треба вважати безсумнівне зрушення у свідомості партійних мас розуміння значення та доконечності українізації. <...> Головні труднощі залишаються попереду. Ми ще не маємо вирішальних наслідків українізації партії, а без цього для партії надзвичайно складним є керівництво культурними процесами серед українських мас, процесами, що розвиваються та ускладнюються.

Партія мусить провадити політику українізації так, щоб не відриватися від робітничої маси та не призвести цим до відриву робітничого класу від селянства. <...> Основна трудність — зберегти в цьому процесі пролетарське керівництво. Політику українізації ми мусимо провадити, передусім спираючись на наші основні більшовицькі партійні кадри, але не способом штучного усунення їх.


1) Дайте визначення поняття «українізація».

2) Чим була викликана політика українізації?

3) Назвіть головних діючих осіб українізації.

4) На кого було покладено справу проведення українізації

5) Якими були конкретні результати українізації?

6) Які труднощі Проведення українізації називає автор ;

7) С. Петлюра зауважував: «Узагалі українізація справляє враження певного тактичного ходу з боку більшовиків, коли він не дасть бажаних наслідків, то про нього швидко забудуть». Чи погоди теся ви з наведеним твердженням? Наскільки тривалою виявилася політика українізації?
204.Із доповіді голови Раднаркому УСРР В. Чубаря на V сесії ВУЦВК XII скликання про підсумки виконання першої п'ятирічки (8 лютого 1933 р.)

Україна, як і СРСР у цілому, має великі перемоги в боротьбі за успішне виконання завдань першої п'ятирічки за чотири роки. <:...:>

Ми маємо ряд індустріальних велетнів, що їх побудовано за ці чотири роки і першим найліпшим та найбільшим велетнем є Дніпрельстан. Ми мусимо зазначити, що Дніпрельстан в основному закінчено за коротший термін, ніж передбачалося за планом. Дніпрельстан є підприємством не лише загальносоюзного значення. Це є підприємство, про яке обізнаний увесь світ. І тепер оцінка Дніпрельстану й від наших ворогів і від наших друзів єдина: це підприємство найбільше у світі, побудоване на основі найновіших технічних досягнень. <...>

У галузі електрифікації України ми за ці чотири роки маємо величі досягнення. Так, установлена потужність усіх електростанцій (районних і комунальних) на кінець 1932 р. зросла майже в три з половиною разу проти рівня 1927—1928 рр. і в сім разів проти рівня 1913 р.

Зокрема, потужність районних електростанцій, яких на Україні перед революцією зовсім не було, зросла проти того, що в нас було на початок першої п'ятирічки, у сорок разів і перевищила заплановане на п'ятирічку. <...;

...Наша кам'яновугільна промисловість за ці роки зросла так, що 193 рівень видобування вугілля підвищився проти рівня 1927—1928 рр. на 59 а порівняно з передвоєнним часом — із 1912 р. —на 84 %.

Спорудженням нових велетенських шахт і реконструкцією та розташуванням старих шахт ми значно посилили нашу кам'яновугільну базу. Досить сказати, що тільки за останні два роки п'ятирічки в українській частині Донбасу здано до експлуатації 47 великих потужних шахт. <:.„>

Механізація соціалістичного Донбасу триває. Тепер ми там маємо < завдання не лише поширювати далі механізацію, а й найповніше освоювати всі ці механізми.

У галузі металургії — нашій другій вирішальній дільниці соціалістичної індустрії — ми теж маємо великі досягнення за цю п'ятирічку. У нас пущено за ці роки дванадцять доменних печей, із яких сім печей відновлено під час реконструкції з певним розширенням, а п'ять доменних печей збудовано нових, із них чотири печі великої потужності, яких ніколи не було ні на Україні, ні в цілому Союзі. <...>

Наша машинобудівельна промисловість зростає нечуваними крока Ми збудували Краматорський машинобудівельний завод, що цього року вступає окремими цехами до експлуатації. Ми збудували Луганський паротягобудівельний завод. <:...> Особливо слід відзначити спорудження Харківського турбогенераторного заводу, який має виробляти агрегатів загальним обсягом на 1,5 млн кВт на рік. <„.:>

Так само треба відзначити побудову Харківського тракторного заводу. Його передбачали збудувати на кінець п'ятирічки, а ми його збудували вже третього року п'ятирічки, цей завод дав нам уже понад 16 тис. тракторів, які тепер допомагають нам обробляти наші соціалістичні лани. Цей завод-велетень збудовано за 15 місяців у чистому полі.
1) Поміркуйте, чому керівництво держави надавало такого значен­ня побудові Дніпрогесу.

2) Які здобутки першої п'ятирічки відзначені в документі? Завдяки чому стали можливими успіхи в модернізації промисловості?

3) Із якими труднощами довелося зіткнутися при проведенні індус­тріалізації? Чому про них не згадується в документі?

4) Що таке « штурмовщина» ? Чи відображає це явище наведене дже­рело?

5) Якими були результати та наслідки індустріалізації в Україні?
205.Із повідомлення газети «Правда» про рекорд О. Стаханова (2 вересня 1935 р.)

Кадіївський вибійник шахти «Центральна — Ірміне» пан Стаханов, на відзначення 21-ї річниці Міжнародного юнацького дня, установив новий всесоюзний рекорд продуктивності праці відбійним молотком. За 6-годинну зміну Стаханов дав 102 тонни вугілля, що становить 10 % добового ви­добутку шахти.


1) Поясніть значення поняття «стаханівський рух».

2) Чим ви можете пояснити його виникнення та поширення?

3) У чому полягав секрет стаханівського рекорду?

4) Назвіть прізвища послідовників стаханівського методу роботи в ін­ших галузях..

5) Якими були значення та наслідки стаханівського руху для роз­витку радянської економіки?

206.Із повідомлення Білоцерківської окружної контрольної комісії до ЦК ВКП(б) про розкуркулення селян (квітень 1930 р.)

Під час проведення цієї важливої політичної кампанії на місцях не були враховані ті труднощі, що з ними неминуче треба було стикнутися. На міс­цях окремі організації недостатньо приділяли увагу розгортанню масової роз'яснювальної роботи серед батрацтва, бідноти і середняків щодо лікві­дації куркульства як класу. Ставка робилася на темп у проведенні цієї ро­боти. <.„>

Добившись ухвали зборів бідноти (іноді під натиском) без попереднього роз'яснення про затвердження списків на вислання та розкуркулення, вва­жали, що все готово і більше немає чого робити. <...>

В окремих районах унаслідок одержаної установки (Фастів), а в інших під впливом місцевого активу (Великополовецький район) відмовились від

поглибленої роз'яснювальної роботи та перейшли безпосередньо до розкуркулення (Великополовецьке, Фастів, Володарка), у тому числі занесених ді списків середняків. Унаслідок цього до затвердження списків із розкуркулення в багатьох селах проведено фактичне розкуркулення середняків... <...>

У всіх районах розкуркулення мало на меті не лише позбавити куркуля засобів виробництва, а прагнули поголовно вилучити все майно, включно до ложок, мисок, білизни тощо. Така постановка практикувалась широю і у Фастівському районі (села Кожанка, Триліси), де в одного господаря забрано 123 назви речей, у тому числі побиті горшки, пляшку, ложки і т. ін

У Володарському районі в с. Березні діяла бригада з розкуркулення у яку входили господарі, далеко заможніші, ніж ті, що підлягали розкуркуленню. Ця бригада робила буквальний погром у дворі. Били меблі, палилі старі речі тощо, буцімто для прикладу тим, що не вступили в колгосп. У то му ж селі в бригаду пролізли особи, які зводили особисті рахунки. Забиралі для колгоспу старий реманент, а куркулям залишали новий. <.„>

У с. Вільшанська Новоселиця: усуспільнення посівматеріалу, що здійснювалось примусово; ходили по коморах, насильно забирали зерно й інші продукти, як-от: кури, яйця, масло та ін.

Ціла низка перекручень лінії партії на селі, що частину з них наведено, як-от: адміністрування, залякування під час колективізації і застосування примусових заходів у справі усуспільнення <...> була використана поз ною мірою кулаком, який повів за собою незадоволену частину середняків


1)Що вам відомо про проведення колективізації в Україні?

2)Поясніть значення поняття «розкуркулення».

3)Коли радянська влада перейшла до політики «ліквідації куркульства як класу»?

4)Чим ви можете пояснити критику методів суцільної колективізації в наведеному документі? У чому полягала суть «перегинів у колективізації? Якими були їх наслідки?

5)Які саме методи проведення колективізації критикуються в джерелі? Чи були названі прорахунки взяті до уваги в подальшому під час проведення колективізації? Свою відповідь аргументуйте.
207.Із постанови ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про хлібозаготівлі на Україні, Північному Кавказі та в Західних областях» (14 грудня 1932 р.)

4. Через те, що в результаті вкрай поганої роботи і відсутності революційне пильності ряду місцевих парторганізацій України і Північного Кавказу в значній частині їх районів контрреволюційні елементи — куркулі, колишні офіцери, петлюрівці, прибічники Кубанської ради та ін. спромоглися проникнути в колгоспи як голови або впливові члени правлінь, рахівники, комірники, бригадири біля молотарки тощо, спромоглися проникнути в сільради, земоргани кооперацію і намагаються спрямувати роботу цих організацій проти інтересі пролетарської держави і політики партії, намагаються організувати контрреволюційний рух, саботаж хлібозаготівель, саботаж сівби, — ЦК ВКП(б) і РН СРСР зобов'язують ЦК КП(б)У, Північкавкрайком, РНКУкраїни і крайвиконком Північкавкраю рішуче викоренити ці контрреволюційні елементи шляхом арештів, ув'язнення в концтабір на тривалий строк, не спиняючись перед застосуванням вищої міри покарання щодо найбільш злісних з них. <...>

6. ЦК і РНК зазначають, що замість правильного більшовицького проведення національної політики в ряді районів України українізація проводилась механічно, без урахування конкретних особливостей кожного району, без ретельного добору більшовицьких українських кадрів, що полегшело буржуазно-націоналістичним елементам, петлюрівцям <...> створення своі легальних прикрить. <...>

7. <...> Із метою розгрому опору хлібозаготівлям куркульських елементів та їх «партійних» і безпартійних прислужників ЦК і РНК Радянської Союзу постановляють:

а) Виселити в найкоротший строк в північні області СРСР зі станиці Полтавської (Північний Кавказ), як найбільш контрреволюційної, усіх жителів за винятком справді відданих Радвладі і тих, хто не брав участі в саботажі хлібозаготівель, колгоспників та одноосібників, і заселити цю станицю сумлінними колгоспниками-червоноармійцями, які працюють в умова малоземелля і на незручних землях в інших краях, передавши їм усі землі і посіви озимини, будівлі, реманент та худобу виселюваних.

Відповідальність за проведення цього рішення (пункт «а») покласти на тт. Ягоду, Гамарника (із заміною т. Буліним), Шеболдаєва і Євдокимова.

б) Заарештованих зрадників партії на Україні, як організаторів саботажу, колишніх секретарів районів, голів виконкомів, зав. району, голів рад колгоспсоюзів <„.> віддати під суд, давши їм від 5 до 10 років ув'язнення в концентраційних таборах.

в) Усіх виключених за соботаж хлібозаготівель і сівби «комуністів» виселяти в північні області нарівні з куркулями.

г) Запропонувати ЦК КП(б)У і РНК України звернути серйозну увагу на правильне здійснення українізації, усунути механічне проведення її, вигнати петлюрівські та інші буржуазно-націоналістичні елементи з партійних і радянських організацій, ретельно підбирати і виховувати українські більшовицькі кадри, забезпечити систематичне партійне керівництво і контроль за проведенням українізації.

д) Негайно перевести на Північному Кавказі діловодство радянських кооперативних органів «українізованих» районів, а також усі газети та журнали, що видаються, з української на російську мову, як більш зрозумілу дл кубанців, а також підготувати і до осені перевести викладання в школах в російську мову.


1) Яке місце посідали колгоспи в радянській системі господарювання

2) Які методи покарання передбачено в документі? Дайте їм власв оцінку.

3) Чи погоджуєтесь ви з твердженням про те, що ця партійна урядова постанова поклала край політиці українізації? Свою відповц аргументуйте.

4) У чому ви вбачаєте причини згортання політики українізації?

5) За допомогою додаткової літератури дізнайтеся, як склалася доля активних провідників українізації.

208.Із постанови ЦВК та РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» (7 серпня 1932 р.)

Останнім часом почастішали скарги робітників і колгоспників на роз­крадання (крадіжку) вантажів на залізничному і водному транспорті і роз­крадання (крадіжку) кооперативного та колгоспного майна хуліганськими і взагалі антигромадськими елементами. Так само почастішали скарги на насильства та погрози куркульських елементів щодо колгоспників, які не бажають вийти з колгоспів і чесно та самовіддано працюють для зміцнен­ня останніх. <...>

Виходячи з цих міркувань і йдучи назустріч вимогам робітників і кол­госпників, Центральний Виконавчий Комітет і Рада народних комісарів Со­юзу PCP постановляють:

I 2. <...> Застосувати як міру судової репресії за розкрадання ванта­жів на залізничному і водному транспорті найвищу міру соціального захис­ту — розстріл із конфіскацією всього майна та із заміною при пом'якшуючих обставинах позбавленням волі строком не менше ніж 10 років із конфіска­цією майна. <...>

II 2. <...> Застосовувати як міру судової репресії за розкрадання (крадіжку) колгоспного та кооперативного майна найвищу міру соціаль­ного захисту — розстріл із конфіскацією всього майна та із заміною при пом'якшуючих обставинах позбавленням волі на строк не нижче ніж 10 років із конфіскацією майна.

НІ 1. Провести рішучу боротьбу з тими антигромадськими куркуль­сько-капіталістичними елементами, які застосовують насильство та погро­зи або проповідують застосування насильства та погроз до колгоспників із метою примусити останніх вийти з колгоспу, із метою насильного зруйну­вання колгоспу. Прирівняти ці злочини до державних злочинів.

2. Застосувати як міру судової репресії у справах про охорону колгоспів і колгоспників від насильств та погроз із боку куркульських та інших ан­тигромадських елементів позбавлення волі від 5 до 10 років з ув'язненням у концентраційний табір.


1) Визначте автора цього закону.

а) Й. Сталін; б) В. Молотов; в) Л. Каганович; г) П. Постишев.

2) За яких умов було прийнято цю постанову?

3) Як у документі обґрунтовується видання цієї постанови? Чи дій­сно її було прийнято на вимогу «робітників і колгоспників»?

4) Чому сучасники називали цю постанову «законом про п'ять колос­ків»?

5) Які наслідки мало запровадження цієї постанови?


209.Із листів, надісланих громадянами України в ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У з 1 до 22 квітня 1932 р. Із листа Сталіну із с. Рогозів Бориспільського району Київської області

Я бачив, що в Росії пуд хліба 10 крб, а на Україні — 80 крб — і немає. І всі йдуть в Росію. У нас, коли в колгоспника було 10 фунтів, так забрали. Зараз колгоспники дуже мають поганий погляд на колгоспне будівництво. Коли я робив у колгоспі рік на тракторі і маю 250 трудоднів, я одержав 12 пудів хлі­ба і більше нічого. Як можна прожити?' Я обірваний, голодний, мені навіть соромно про це Вам писати, бо я людина молода, маю 19 років.

Лист Сталіну від колгоспника Давиденка, Знам'янський район

Чому це так, що із сусідніх районів возять хліб, продають, а в Знам'янському районі з голоду пропадають, нема чого їсти. По інших селах дають хоч не пшеницю, не жито, а дають пшінку, сою, макуху, а в нас нічого, а керівники колгоспу їдять хліб, молоко, сало, ще й продають борош­но на базарі, а ти сиди голодний, пропадай. От я хочу знати, чи це по всьо­му СРСР робиться, чи тільки в Знам'янському районі. Чому робочі полупа­ють, а колгоспники — ні. І що це таке, що особливо в 1932 р, коні дохнуть, люди без хліба сидять. Сказати б недорід, посуха, коли ж — ні, урожай був гарний, і коли забирали, то казали, що Радянська влада не дасть загинути колгоспнику; а чому колгоспники голодують, голодні не хотять іти на робо­ту, а керівники колгоспу свої шлунки забезпечили і за людність нічого не дбають, бо самі наїлися, то їм не дуже й боляче. У зв'язку з чим це хліба не­має, чи може цей хліб відправили в посушливі райони, чи може для робо­чих нашого Союзу, чи роблять запас для війни, чи може одвезли за кордон та набрали тракторів, а тепер із тракторами голодними сидіть? І чому, коли в нас нема, держава не допоможе? Ще кажуть в Радянському Союзі не да­дуть пропасти.


1) Визначте причини голодомору 1932—1933 рр.

2) Доведіть, що цей голодомор в Україні мав штучний характер.

3) Якими були наслідки голодомору 1932—1933 рр.?

4) Порівняйте голод 1921—1923 і 1932—1933 рр. Зробіть власний висновок.


210.Із постанови XII Всеукраїнського з'їзду рад робітничих» селянських і червоноармійських депутатів про розвиток загальноосвітньої школи (4 березня 1931 р.)

З'їзд зазначає, що внаслідок проведення роботи на Україні вже охопле­но школами загального навчання майже всіх дітей віком 8—10 років (за по­передніми даними 98,5 %), почали запроваджувати загальне обов'язкове на­вчання в обсязі семирічки в містах, промислових районах і районах суціль­ної колективізації, що дало можливість охопити пересічно по Україні 5 гру­пами семирічок понад 70 % випускників 4 груп.

Досягнуто також значних успіхів у вивченні мов у трудових школах, запроваджено вивчення української мови як предмета в школах нацменшин російської мови — у школах українських і нацменшин.

Розгортання мережі шкіл загального навчання, запровадження обов'язкового навчання в обсязі семирічки і політехнізація шкіл потребують нових педагогічних кадрів. Педагогічні інститути та технікуми ще не можуть забезпечити цих потреб...

Одночасно до нового навчального року треба додатково підготувати вчителі ські кадри на спеціальних курсах та різними ударницькими заходами... <...>

Відзначаючи велику роботу учительства як у справі ліквідації неписьменності, так і в справі запровадження загального навчання, з'їзд констатує, щ в деяких місцях ще не створено відповідних умов для праці вчительства.

З'їзд Рад доручає урядові і зобов'язує РВК та міськради вжити заході до дальшого поліпшення матеріального і правового стану вчительства.
1) Визначте здобутки й труднощі у сфері шкільної освіти в 30-ті рр. XX ст.

2) Що таке політехнізація шкіл?

3) Яких заходів було вжито для збільшення підготовки учительських кадрів? Чому виникла їх нестача?

4) Яким був внесок учителів у ліквідацію неписьменності?

211.Із резолюції XIV з'їзду КП(б)У про підсумки та завдання в галузі культурного будівництва (17 червня 1938 р.)

З'їзд зазначає, що, незважаючи на шкідництво ворогів народу — троцкістів, бухарінців і буржуазних націоналістів — на різних ділянках культурного будівництва, більшовики України під керівництвом ЦК ВКП(( прийшли до свого XIV з'їзду з величезними успіхами на фронті націоналі но-культурного будівництва. <...> За час існування Радянської влади на Україні збудовано 5653 нові школи. У 21 656 школах навчається понад 5 мл дітей. У 117 вузах навчається 110 тис. студентів. Науково-дослідні інститути, театри, кіно, радіо, література, преса, образотворче мистецтво — усе це набрало велетенського розмаху завдяки невтомній допомозі більшовицької партії і демонструє собою торжество ленінської національної політики.

З'їзд нагадує всім парторганізаціям України, що наслідки шкідництві яке проводилося ворогами на фронті культури, далеко не ліквідовані, що буржуазно-націоналістичне і троцькістсько-бухарінське фашистське охвістя, яі окопалося на різних ділянках культурного фронту, повністю ще не викорчуване. Тут потрібна особлива загострена пильність більшовиків України. На ці ділянці соціалістичного будівництва треба ще багато попрацювати.

XIV з'їзд КП(б)У з особливою силою підкреслює необхідність ліквідувати наслідки ворожого шкідництва у викладанні російської мови в неповних середніх школах, а також у вузах. Буржуазні націоналісти, троцькісти і бухарінці чинили всякі мерзоти і підлості, щоб вигнати велику російську мову з наших шкіл і вузів. Зусилля троцькістів, бухарінців і буржуазних націоналістів були спрямовані на відрив українського народу від братерської дружби з великим російським народом, на відрив Радянської України від Союзу Радянських Соціалістичних Республік і відновлення капіталістич­ного рабства.


1) Схарактеризуйте умови розвитку української культури в 30-ті рр. XX ст. Чому цей період увійшов в історію під назвою «розстріля­не відродження»?

2) Про яке «шкідництво... на фронті культури» йдеться в наведено­му уривку документа?

3) Чи можна говорити про «торжество національної політики» в Ук­раїні в 30-ті рр. XX ст.?

4) Які завдання поставали перед партійною організацією в галузі культурного виробництва?

5) Як у цій резолюції оцінюється попередній офіційний курс на ук­раїнізацію? Як наведене джерело відображає зміну цього курсу на русифікацію?

6) Звинувачення якого характеру висувалися проти тих, хто прагнув зберегти національну культуру? Чи справедливими, на ваш погляд, вони були?


212.Із книг А. Антонова-Овсієнка та О. Петрова про наслідки масових репресій в Україні (30-ті рр. XX ст.)

Загальні втрати, які понесла в роки терору армійська партсрганіза-ція... [до кінця 1937 р. кількість членів партії в. РСЧА зменшилась порів­няно з 1932 р. удвічі — до 150 тисяч]. З урахуванням того, що серед політ-працівників безпартійних бути не могло, а серед командного складу членів партії було не менше ніж 90 відсотків, то загальні втрати (без урахування особістів, яких в армії налічувалось 20—25 тисяч) після сталінських реп­ресій становлять не менш ніж 80 тисяч.

Загальна частка репресованих (із них знищено понад 9/10) у середовищі вищого командування — від маршала до генерал-лейтенанта (у нових зван­нях) — становила 93 відсотки.

Погром, учинений Сталіним у роки 1929—1933 і організований ним го­лод коштували трудівникам землі 22 мільйони життів...

Терор 1935—1941 рр. забрав ще 20 мільйонів.

Тільки в 1938 р. у в'язницях і винищувальних таборах перебувало шіст­надцять мільйрнів. За даними перепису 1926 і 1939 р. населення УРСР змен­шилось із 31 до 28 мільйонів. Приріст мав становити за 13 років не менш ніж 6,5 мільйона (якщо взяти скромну цифру щорічного приросту в 0,5 мільйона).

Отже, дефіцит по Україні перевищив 9,5 мільйона.
1) Поясніть, чому від кінця 20-х рр. XX ст. посилюється репресив­ний тиск влади на суспільство.

2) Назвіть найгучніші судові процеси в Україні в 30-ті рр. XX ст.

3) Якими були наслідки сталінських репресій?
213.Із відозви до українського громадянства з приводу заснування УНДО (Українське національно-демократичне об'єднання).

Визнаючи принціп загально признаного права про означення народів УНДО на чолі своєї плятформи ставить здійснення в повному об'ємі права нації на всіх областях, на яких у р. 1914 український народ становив більшість населення.

УНДО стверджує, що Галичина з Лемківщиною, Волинь із Поліссям і Холмщина з Підляшам мають відмінний український характер, що це історична й сучасна неподільна власність українського народу та що згідно з принціпом про самовизначення народів і непередавненими, а, навпаки відновленими змаганнями українського народу ці землі є вповні управлені здійснити своє природне право.

У боротьбі за найвище право нації УНДО спиратиметься на все свідоме громадянство Західної України і, виходячи з принціпу національної єдности — на всьому українському народі. Для здійснення основної мети УНДО єднатиметься з аналогічними організаціями інших поневолених народів і шукатиме допомоги в тих державних націй та їх національних і міжнародних організацій що свою міжнаціональну політику базують на принціпі права нації. <...>

УНДО являється організацією національною і демократичною, організацією понадклясовою, яка беручи на увагу справедливі змагання поодиноких кляс,— підчиняє їх найвищому ідеалові нації.

Виходячи з демократичного становища, УНДО не може дати своєї апробати на істнуючий на Радянській Україні переходовий диктаторський режим і одноклясовий устрій, одначе признає сучасну Радянську Україну поважним і далекосяглим станом державности українського народу та вірить, що під напором свідомих українських мас та своєрідна державна організація завершиться здійсненням універсальних змагань української нації.

УНДО обстоюватиме й розбудовуватиме одноцільний український наї нальний фронт, змагаючись до культурної, економічної і політичної уніфікації української нації. <...>

Із тією метою УНДО, обстоюючи в принципі приватну власність, буде боротися за перехід землі в руки нашого селянства, особливо в руки малоземельного й безземельного, без дальшого відшкодування. <...> Поруч із і УНДО велику вагу кластиме на поширення кооперативного руху і на створення міцних основ під українську кооперативну організацію як головного засобу економічного подвигнення українського населення.

Із тією самою метою УНДО буде змагати до привернення містам на українській національній території їх природного національного характеру, кладучи здобуття торговлі і промислу українським елементом в основу своєї діяльності

Із тією метою УНДО буде боротися за збереження дотеперішних здобутків робітничої кляси.


1) Визначте рік заснування УНДО.

а) 1919 p.; б) 1925 p.; в) 1926 р.; г) 1929 p.

2) На яких українських землях розраховувала діяти УНДО?

3) Яким було ставлення УНДО до Радянської Росії?

4) Використовуючи текст наведеного документа та матеріал підруч­ника, складіть таблицю «Характеристика діяльності УНДО».


Лідери

Мета

Соціальна база

Методи боротьби

Програмні засади

Роль у суспільно-політичному житті



















214.Із відозви президії І конгресу ОУН про мету та завдання націоналістичного руху

Конгрес покликав до життя й чину єдину Організацію українських на­ціоналістів, що має охопити всі існуючі націоналістичні групи, та ухвалив головні засади українського націоналізму.

Маючи за свою мету відновлення, упорядкування, оборону та поширен­ня незалежної соборної української національної держави, українські на­ціоналісти змагатимуть до зібрання творчих сил унутрі нації та до зміцнен­ня її відпорности назовні.

Тільки повне усунення всіх окупантів з українських земель відкриє мож­ливості для широкого розвитку Української Нації в межах власної держави.

Відкидаючи орієнтації на історичних ворогів Української Нації, але бу­дучи в союзі з народами, які вороже відносяться до окупантів України, на­ціональна диктатура, що витвориться в бігу національної революції, забез­печить, у тяжкий час боротьби, силу Української Держави.

Щойно після відновлення державности, національна диктатура перейде, через участь у владі провідної верстви, до створення законодавчих органів на засаді Представництва всіх організованих суспільних верств, з узглядненням відмінностей окремих земель, що ввійдуть до складу Української Держави.

Місцеве самоврядування буде основою адміністративного устрою впоряд­кованої Української Держави, на чолі якої стоятиме покликаний представ­ницьким органом голова держави. У своїй зовнішньополітичній чинності Українська Держава стремітиме до осягнення меж, що охоплюватимуть усі українські етнографічні терени і забезпечуватимуть її належну господарську самовистачальність та стратегічну відборонність.

В основу внутрішньополітичної діяльності ляже забезпечення духовних потреб і матеріяльного добробуту населення та збільшення національного майна шляхом розбудови всіх галузей народнього господарства.

Визнаючи в засаді право приватної власности, державна влада затвер­дить законом переведене на Сході України вивласнення поміщицьких земель без викупу, поширить силу того закону на інші українські землі, удержавить ліси та обмежить право вільної продажі землі.

Держава дбатиме про розвиток сільськогосподарської виробности шля­хом підтримання середнього селянського господарства, сільськогосподарської кооперації і промисловості.

Упромисловлення України буде переводитися на основі приватної ініціятиви поруч удержавлення підприємств, що мають значення для оборони й нормального розвитку країни.

Вільна торгівля, поруч державних монополів на вироби удержавлених під­приємств і на головні галузі перевозу, ляже в основі торговельної політики. Сис­тема мит і торговельних договорів охоронятиме національне господарство.

Єдиний, рівномірний і поступовий безпосередній податок, при обмеженій кількості посередніх податків, забезпечуватиме державні фінанси.

Співпрацю всіх виробничих верств Української Нації осягне державна влада регулюванням взаємовідносин поміж суспільними групами, зокрема між капіталом і працею, на засадах волі праці, права коаліції і вільних умов працівників і працедавців. Разом із цим буде затверджений восьмигодинний день праці із скороченням його в міру витворення сприятливих умов та за­ведене загальне соціяльне забезпечення. Переводячи засадничо відділення церкви від держави, влада співпрацюватиме з церквою у справах духовного виховання населення на підставах християнізму.

Обов'язкова, безплатна, державна школа, разом із приватними освітними установами, перебере на себе виховання українського народу в національно-державному дусі та піднесе рівень української культури й цивілізації.

Єдина, регулярна армія і фльота, збудовані на підставі загальної, обов'язкової повицности, разом із територіяльними козачими частинами, оборонятимуть Українську Державу.

Визнаючи ці засади, Організація Українських Націоналістів протиста­виться всім партійним і класовим угрупованням і буде стреміти, через опа­нування цілого українського національного життя на всіх землях України й на чужині, до найширшого розгорнення української національної сили та до забезпечення великій Українській Нації відповідного місця серед інших державних народів.


1) Визначте рік створення ОУН.

а) 1919 p.; б) 1925 p.; в) 1926 p.; г) 1929 p.

2) На яких українських землях розраховувала діяти ОУН?

3) Як ви розумієте висунене ОУН гасло «національної диктатури»? Яким є ваше ставлення до цього гасла?

4) Використовуючи текст наведеного документа та матеріал підруч­ника, складіть.таблицю «Характеристика діяльності ОУН». .


Лідери

Мета

Соціальна база

Методи боротьби

Програмні засади

Роль у суспільно-політичному житті



















5) Порівняйте програмні засади та діяльність ОУН і УНДО. Зробіть власні висновки.
215.Закон про проголошення самостійності Карпатської України (15 березня 1939 р.)

Сойм Карпатської України ухвалив цей закон:

§ 1. Карпатська Україна є незалежна Держава.

§ 2. Назва Держави є: Карпатська Україна.

§ 3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибраним Соймом КУ, на чолі.

§ 4. Державна мова Карпатської України є українська мова.

§ 5. Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта, при чому барва синя є горішня, а жовта є долішня.

§ 6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: медвідь у лівім червонім полі й чотири сині та жовті смуги в правому півполі, і тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. Пе­реведення цього місця закону полишається окремому законові.

§ 7. Державний гимн Карпатської України є: «Ще не вмерла Україна...».

§ 8. Цей закон обов'язує зараз од його прийняття.


1) За яких умов було проголошено самостійність Карпатської Ук­раїни?

2) Визначте, кого було обрано президентом Карпатської України,

а) К. Левицького; б) Є. Петрушевича; в) С. Бандеру; г) А. Волошина.

3) Визначте форму політичного устрою Карпатської України.



4) У якому місті було проголошено незалежність Карпатської України?

5) Якою була державна символіка Карпатської України? Порівняй­те її із символікою УHP та сучасної України. Зробіть висновок.
Каталог: files
files -> Україна в 70-90 рр. XIX ст. Реферат
files -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
files -> Реферат на тему : Застосування альтернативних джерел енергії в сільському господарстві
files -> Закон України,,Про охорону навколишнього середовища ''
files -> Конспект уроку Національні парки Африки. Стихійні явища природи. Екологічні проблеми
files -> Уроках «Художньої культури»
files -> «Україна і Африка»
files -> Уроків з географії 7 класу з теми: «Африка» Вчитель географії П’ятак С. В


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка