А. П. Радзіховський, О.І. Мироненко, М. І. Знаєвський Київська медична академія післядипломної освіти. Ім. П. Л. Шупика



Скачати 61.67 Kb.
Сторінка3/6
Дата конвертації11.10.2018
Розмір61.67 Kb.
ТипДиплом
1   2   3   4   5   6
Результати та їх обговорення. Відомо, що підвищення активності ферментів в плазмі крові виникає, перед усім, за рахунок виходу ензимів з пошкоджених органів та тканин в системний кровоток та в наслідок зміни проникненності клітинних мембран (Комаров Ф.И., Коровкин Б.Ф., Меньшиков В.В., 1998). Зрозуміло, що ферменти з меншою молекулярною масою вивільнюються на ранній стадії пошкодження. Стінка тонкої кишки вже на ранніх стадіях кишкового стазу стає “прозорою” для транслокації ферментів з відносно малою молекулярною масою (45000 – 65000) у внутрішні середовища. Абсолютні значення активності ферментів біологічних рідин представлені в табл. 2.

Високий рівень ферментів ЛДГ та ЛФ у всіх біологічних рідинах пацієнтів першої групи свідчить про структурні пошкодження глікокалікса ентероцитів. Транслокація ферментів у черевну порожнину пояснюється по-перше, неспроможністю бар’єрної функції тонкої кишки та ретикулоендотеліальної системи, де відбуваються процеси інактивації ферментів. Напруження функції детоксикації відображає підвищений рівень амінотрансфераз, які також були виявлені у перитонеальній рідині.

У пацієнтів другої групи, з низьким рівнем обструкції тонкої кишки показники ЛДГ порівняно більш стримані, хоча також досить високі. Високий рівень активності ЛФ відображає деструктивні тканинні процеси тонкої кишки за рахунок більшої втягнутості площі слизової. Більш виражені порушення процесів травлення, метаболічні розлади, активація гліколіза сприяють накопиченню тригліцерідів. Транслокація у черевну порожнину на ряду з ферментами пептидів середньої молекулярної маси (СМ-254) свідчить про маніфестацію ендогенної інтоксикації. Гіперферментемія відтворює ступінь напруження ретикулоендотеліальної системи.

Звертає увагу виявлення активності ферментів в перитонеальній рідині пацієнтів третьої групи, у яких було обрано консервативну тактику. Пояснюється це тим, що транслокація ферментів у черевну порожнину відбувається навіть при зворотніх та ранніх проявах кишкового стазу, що також має свою діагностичну та клінічну цінність.

Слід відзначити, що ні одному з приведених ферментів не притаманна специфічність відносно патогенетичних змін розвитку ГНТК, але в сукупності, при комбінованому дослідженні активність ферментів має високу діагностичну та клінічну цінність.

Висновки.


  1. При ГНТК відзначаються значні порушення активності ферментів залежно від рівня обструкції та кишкового стазу.

  2. В умовах кишкового стазу відзначається висока транслокація ферментів у черевну порожнину, що може бути використаним в діагностиці ГНТК з високим рівнем обструкції.

  3. Деструктивні процеси пошкодження розвиваються значно швидше від метаболічних порушень у пацієнтів з високим рівнем обструкції ГНТК.

  4. Метаболічні розлади та ендогенна інтоксикація більш виражені у пацієнтів з низьким рівнем обструкції ГНТК.

  5. Комбіноване дослідження активності ферментів в біологічних рідинах при різних рівнях обструкції тонкої кишки та кишкового стазу є важливим діагностичним прийомом.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка