Революції у Гватемалі та Болівії



Сторінка58/108
Дата конвертації18.03.2019
Розмір4.91 Mb.
ТипПротокол
1   ...   54   55   56   57   58   59   60   61   ...   108
Революції у Гватемалі та Болівії

Водночас саме в розпал «холодної війни», в атмосфері, коли найменший вияв реформізму розглядався як «комуністична загроза», в Латинській Америці відбулися дві революції: у Гватемалі (1944-1954) та в Болівії (1952).



Революція у Гватемалі 1944-1954 pp. пройшла у своєму розвитку кілька етапів. Уже в перші її роки за підтримки народних мас уряд X. Аревало (1944-1950) ужив ряд заходів на захист національного суверенітету. Через відмову в концесіях американським нафтовим компаніям прийняття в 1949 р. Закону про нафту США в ті роки не змогли заволодіти нафтовими багатствами країни. В ході затяжного конфлікту з компанією «Юнайтед фрут», спричиненою небажанням «Юнайтед фрут» задовольнити соціально-економічні вимоги робітників компанії, X. Аревало часто ставав на бік трудящих. Одним з основних завоювань революційного процесу у Гватемалі стала аграрна реформа, закон про яку прийняв новий уряд на чолі з X. Арбенсом у 1952 р.

Реформа не тільки завдала сильного удару земельній олігархії, а й безпосередньо за-торкнула інтереси могутньої «Юнайтед фрут». Революційний процес у Гватемалі вплинув на зовнішню політику країни, в якій з поглибленням курсу на внутрішні перетворення посилилися тенденції до самостійності.

Нерідко уряд Гватемали виступав з самостійних позицій. В ООН - на відміну від багатьох латиноамериканських країн - позиція країни явно не відповідала відведеній їй Сполученими Штатами ролі слухняного учасника «машини голосування».

На міжнародних форумах представники Гватемали, хоч і залишались часто наодинці, виступали на захист національного суверенітету, наприклад права на незалежну від США зовнішню політику, відкрито звинувачували Сполучені Штати та їх союзників з-поміж військово-диктаторських режимів у тому, що під приводом боротьби з комунізмом вони перешкоджають розвиткові Латинської Америки. Соціально-економічні й політичні перетворення у Гватемалі в умовах «холодної війни» правлячі кола США розцінили як небезпечний прецедент порушення звичного «статус-кво» в безпосередній близькості до своїх кордонів. США прагнули створити обстановку ворожості навколо Гватемали. Це посилювалось тією обставиною, що диктаторські режими в сусідніх Гондурасі й Нікарагуа перетворилися на опорні пункти контрреволюції, які фінансувалися Вашингтоном і «Юнайтед фрут».



У 1954 р. США в союзі з місцевою реакцією і нікарагуанським режимом А. Сомоси організували вторгнення військових найманців до Гватемали й придушили революцію. Патріотично налаштовані дрібнобуржуазні прошарки не змогли довести започатковані перетворення } Гватемалі до кінця. Уряд X. Арбенса не пішов на тісний союз із народними масами і в останній момент не зважився озброїти народ перед загрозою вторгнення.

Буржуазно-демократична революція в Болівії 1952 р. хоч і мала порівняно менш радикальний характер і наслідок - нижче напруження протистояння країни з США, також стала помітною подією в політичному житт регіону. В 1952 р. уряд В. Пас Естенсоро під тиском народних мас націоналізував олов'яні копальні. Болівійська верхівка досить швидко й ефективно скористалася плодами визвольного руху і спрямувала подальший розвиток подій у річище компромісів з олігархією та імперіалізмом. У галузі зовнішньої політики Болівія в 50-ті роки в цілому дотримувалася проамериканської орієнтації. Одна ряд акцій болівійської дипломатії, особливо в досить короткий період безпосередньо революційних перетворень (1952 p.), виходили за традиційні рамки провашингтонської орієнтації й мали незалежний характер. В Економічній і Соціальній Раді ООН болівійська делегація внесла поправку до резолюції про право держав на націоналілізацію і вільну експлуатацію природних ресурсів, ініційованої делегацією Уругваю. Проти цієї поправки проголосували тільки США.

У Спеціальному комітеті ООН з визначення агресії Болівія підтримала пропозицію СРСР про включення і визначення поняття опосередкованої, ідеологічної та економічної агресії.




Каталог: wp-content -> uploads -> 2018
2018 -> Програма І робочий план конкретно-соціологічного дослідження Методи збору соціологічної інформації
2018 -> Робоча програма навчальної дисципліни політична комунікація та інформаційна безпека (Частина 2) Ступінь магістра
2018 -> Політична історія миколаївщини
2018 -> З методикою навчання
2018 -> Навчально-методичний комплекс
2018 -> Конспект лекцій з дисципліни
2018 -> Програма навчальної дисципліни Політична історія україни Ступінь бакалавра
2018 -> Навчально-методичний комплекс


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   54   55   56   57   58   59   60   61   ...   108


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка