Д політ н., в о. професора Седляр Ю. О


Популістські режими в Аргентині та Бразилії



Сторінка59/108
Дата конвертації18.03.2019
Розмір4.91 Mb.
ТипПротокол
1   ...   55   56   57   58   59   60   61   62   ...   108
Популістські режими в Аргентині та Бразилії

Окремо варто згадати режими X. Перона в Аргентині (1946-1955) і Ж. Варгаса в Бразилії (1950-1954), у зовнішній і внутрішній політиці яких своєрідно віддзеркалилася специфіка суспільного розвитку континенту. Режими X. Перона і Ж. Варгаса об'єктивно відображали інтереси націоналістично налаштованих угруповань місцевої буржуазії, яка прагнула до модернізації суспільства, до зміцнення своїх позицій за рахунок традиційної олігархії та іноземного капіталу.

Однією з характерних особливостей урядів X. Перона і Ж Варгаса була політика «економічного націоналізму», і об'єктивно спрямована на зміцнення держсектора, обмеження іноземного підприємництва в ряді важливих галузей, переорієнтацію зовнішньої торгівлі, національний валютно-фінансовий контроль і т.д.

Схильність до постійного маневру, динамізм, прагнення діяти на перетині інтересів різних соціальних угруповань досить специфічно виявились у зовнішній політиці, наділивши її неоднозначністю і суперечностями, нерідко зумовленими поєднанням взаємовиключних рис.

Особливо характерний у цьому плані режим X. Перона. Проголошення ним незалежної «третьої позиції» в міжнародних справах поєднувалося з відкритим антикомунізмом, а відмова підписати двосторонній договір про взаємодопомогу зі США - з підтримкою вторгнення США в Корею. Відправка аргентинських військ у Корею не відбулася лише через рішучий масовий протест аргентинців.

Однак можливості для зовнішньополітичного маневрування, до якого виявили схильність популістські режими, в умовах «холодної війни» значно звузилися. Жорсткий курс Вашингтона в регіоні, його політика «викручування рук», тиск на Латинську Америку з допомогою фінансово-економічних важелів стримували зовнішньоекономічні амбіції Аргентини й Бразилії, змушували популістські уряди до відступу від проголошених антиамериканських настанов і до пошуку компромісів з правлячими колами США. Так, прагнення уряду Ж. Варгаса у своїй зовнішній політиці дистанціюватися від США наштовхнулося на сильний тиск Вашингтона по всьому фронту взаємовідносин двох країн з метою залучити Бразилію до участі в корейській війні, чому Сполучені Штати надавали великого значення.

Внаслідок напруженої дипломатичної боротьби урядові Ж Варгаса вдалося обмежитися поставками США військово-стратегічної сировини, а також суттєвим розширенням військово-політичних зв'язків на початку 50-х років.

Широкомасштабний народний рух проти участі в корейській війні справив потужний стримуючий вплив на правлячі кола латиноамериканських держав. У результаті замість запланованих Вашингтоном 140 тис. солдатів з Латинської Америки в Корею була відряджена лише 1 тис. колумбійських військовослужбовців, яку виділив диктаторський режим X. Гомеса.

Різке погіршення світової економічної кон'юнктурі же прийшло на зміну «корейському буму», завдало серйозного удару політиці «економічного націоналізму». Разом -і очевидним гальмуванням до середини 50-х років сої них механізмів популістських режимів це в кінцевому підсумку визначило їх падіння. В цілому популістські жими відіграли помітну роль у розвитку двох найбільших держав континенту - Аргентини та Бразилії.

Демократизація у країнах регіону. Посилення суперечностей зі США

В другій половиш 50-х років у Латинській Америці настав новий період демократично-визвольного руху. Він розгортався в умовах різкої загострення структурної кризи моделей розвитку. Дедалі очевиднішою ставала згубність для національних інтересі курсу військово-політичних режимів на консервацію д сталих соціально-економічних структур. Зростали антидиктаторські настрої, розширювався фронт демократичних сил.

Під тиском демократичних рухів упали диктаторські режими М. Одрії в Перу (1956), Р. Пінільї в Колумбії, (1957), П. Хіменеса у Венесуелі (1958). В 1954-1956 рр. вдалося відстояти конституційний режим у Бразилії.

Масові виступи громадськості наприкінці 50-х рр. заблокували здійснення планів Пентагону щодо встановлення постійних зв'язків НАТО з Організацією американських держав (ОАД). Помітну роль стали відігравати й нові підходи до нинішньої політики, що поширилися серед буржуазно-реформістських кіл. Це, наприклад, дістало вираження в «панамериканській операції» президента Бразилії Ж. Кубічека, основна мета якої полягала в тому, щоб США та інші країни Заходу визнали необхідність створення умов для соціально-економічного розвитку Латинської Америки й підвищення її ролі в міжамериканських справах. Ряд міжамериканських форумів цих років, особливо міжамериканська економічна конференція в Буенос-Айресі в 1957 p., продемонстрували значне загострення відносин між США і країнами Латинської Америки в зовнішньоторговельній сфері. В 1958 р. президент Чилі К. Ібаньєс на знак протесту проти зовнішньоторговельних акцій Вашингтона, які призвели до різкого падіння цін на чилійську мідь, відмінив офіційний візит до США.

З середини 50-х років країни регіону стали займати дедалі більш ініціативну й самостійну позицію в ООН з таких питань, як становище країн, що розвиваються, боротьба з колоніалізмом і неоколоніалізмом. Так, незважаючи на опір Вашингтона, вони обстоювали створення спеціального фонду економічного розвитку країн, що звільнилися від колоніалізму. В 1956 р. 19 із 20 латиноамериканських держав разом з країнами Азії та Африки й соціалістичними країнами виступили за подолання складної ситуації в питанні про прийом нових членів, яка була штучно створена США та їхніми західними партнерами для проведення дискримінаційної політики щодо ряду держав Східної Європи та Азії. Латиноамериканські держави осудили в ООН англо-франко-ізраїльську (1956), а також американську агресію на Близькому Сході (1958).

На позитивні зрушення, що намітилися в міжнародних відносинах країн регіону з другої половини 50-х років, значний вплив справила широка антидиктаторська боротьба.



  1. Каталог: wp-content -> uploads -> 2018
    2018 -> Програма І робочий план конкретно-соціологічного дослідження Методи збору соціологічної інформації
    2018 -> Робоча програма навчальної дисципліни політична комунікація та інформаційна безпека (Частина 2) Ступінь магістра
    2018 -> Політична історія миколаївщини
    2018 -> З методикою навчання
    2018 -> Навчально-методичний комплекс
    2018 -> Конспект лекцій з дисципліни
    2018 -> Програма навчальної дисципліни Політична історія україни Ступінь бакалавра
    2018 -> Навчально-методичний комплекс


    Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   55   56   57   58   59   60   61   62   ...   108


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка