Дитяча гінекологія



Скачати 243.33 Kb.
Сторінка1/18
Дата конвертації10.09.2018
Розмір243.33 Kb.
ТипРеферат
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Реферат на тему:

Дитяча гінекологія

ОРГАНІЗАЦІЯ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ

Основним завданням дитячої гінекології є профілактика гінекологіч­них захворювань у дівчаток, активне виявлення дівчаток-підлітків, що страж­дають на захворювання статевих органів, санітарно-освітня робота серед батьків, а також працівників дитячих закладів, надання спеціалізованої гіне­кологічної допомоги хворим дітям і їх диспансеризація. Вирішення цих завдань проводиться у три етапи:

І етап — профілактична робота в дитячих садках, школах;

II етап — санітарно-освітня, профілактична та лікувальна робота ди­тячих гінекологів у гінекологічних кабінетах дитячих поліклінік та підлітко­вих кабінетах;

III етап — робота гінекологів у дитячих гінекологічних відділеннях у складі дитячого стаціонару.

Обстеження та лікування дівчаток проводять дитячі гінекологи, проте велика роль на всіх етапах надання допомоги дітям належить медичній сестрі, акушерці. Саме вони навчають матерів догляду за дівчатками — і новонародженими, і у більш старшому віці, роз'яснюють прийоми догляду за хворими дітьми, необхідність консультації дитячого гінеколога, вико­нання його призначень.

У стаціонарі видужання дитини великою мірою залежить від уміння знайти підхід до неї, ретельності виконання призначень лікаря.

Своєчасне виявлення та раціональне лікування гінекологічних захво­рювань у дівчаток є запорукою запобігання акушерській та гінекологічній патології у дорослої жінки.

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАТЕВОГО АПАРАТУ ДІВЧИНКИ

У наш час дитяча гінекологія виділена в окремий розділ науки та прак­тики. Гінекологічну допомогу дівчаткам здійснюють дитячі гінекологи як амбулаторне, так і в стаціонарі. Найчастіше в практиці дитячих гінекологів

трапляються аномалії жіночих статевих органів, травми, запальні процеси, дисфункціональні маткові кровотечі у ювенільному періоді. У розвитку дівчаток розрізняють такі періоди: період новонародженості — перші 28 днів життя, грудний — до 1 року, нейтральний — від 1 до 8 років, препу-бертатний — від 8 років до появи першої менструації, пубертатний — від появи першої менструації до 17-18 років.

У періоді новонародженості зовнішні статеві органи новонародженої дівчинки відрізняються деякими характерними особливостями. На стан статевих органів дівчинки впливають різноманітні фактори зовнішнього середовища, особливо під час внутрішньоутробного життя, при ембріоге­незі, коли проходить формування і розвиток цих органів. Пошкоджуючу дію можуть здійснювати алкоголь, наркотики, хімічні препарати, які приймає вагітна, певну роль відіграють екстрагенітальні захворювання матері, а та­кож перебіг пологів.

У новонароджених дівчаток статеві губи сильніше виступають вперед, у більшості дівчаток малі статеві губи прикриті великими. У них більше, ніж у дорослих, малих вестибулярних залозок. Іноді відмічається десква­мація покривів малих статевих губ, що відбувається під впливом естро­генів, отриманих від матері. Поступово ці зміни регресують. Потім гені­талії ростуть повільно і починають функціонувати лише із настанням ста­тевої зрілості — це нейтральний період. Рівень статевих гормонів у цей час низький, виділень з вагіни немає.

Препубертатний період починається із розвитку вторинних статевих ознак і закінчується появою першої менструації (menarche). За рахунок підвищення рівня гормонів гіпофіза та естрогенів починають з'являтися вторинні статеві ознаки — оволосіння на лобку, розвиток молочних залоз, ріст кісток, відкладається підшкірний жир у певних місцях.

В яєчнику, який ще не був підготовлений до виконання основної функції, фолікули, почавши дозрівати, піддаються атрезії. До виконання своєї основ­ної функції ще не готова матка — не розвинутий залозистий апарат ендомет-рія. Поява першої менструації знаменує початок етапу статевого дозріван­ня. В яєчнику один із примордіальних фолікулів дозріває, з нього виходить яйцеклітина. Під час дозрівання фолікула виділяються естрогени, а після ви­ходу яйцеклітини утворюється жовте тіло, що продукує прогестерон. Ці гор­мони впливають на матку, викликаючи проліферацію ендометрія, а потім — його секрецію і десквамацію — починається менструація. Цим завершується Препубертатний період.

Після появи першої менструації може пройти 1,5-2 роки, поки менст­руації стануть регулярними. У цей час можуть спостерігатися ювенільні

кровотечі. У цьому періоді повністю розвиваються вторинні статеві озна­ки, формується жіночий організм. На кінець пубертатного періоду вста­новлюється нормальний овуляторний цикл з утворенням жовтого тіла.

ОБСТЕЖЕННЯ ДІВЧАТОК ІЗ ГІНЕКОЛОГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Обстеження дівчаток з гінекологічними захворюваннями відрізняєть­ся від обстеження дорослих і за підходом до хворої дитини, і за методикою обстеження. Дитина завжди відчуває страх, незручність перед лікарем, тому привітна зустріч, ласкаве слово, а іноді декілька запитань, що не стосують­ся захворювання, викликають довіру до лікаря, допомагають контактові. Обстеження дітей, як і дорослих, розпочинають із збору анамнезу. Краще, щоб спочатку про захворювання дівчинки розповіла мати, іноді за відсут­ності дівчинки (якщо та розуміє суть запитань). У матері необхідно з'ясува­ти вік батьків дівчинки, як проходили пологи. Важливо дізнатися, на що дитина хворіла, починаючи від народження і до цього захворювання, як вона харчується, в яких умовах живе. Особливу увагу слід приділити ста­новленню менструальної функції, якщо дівчинка вже менструює.

Об'єктивне обстеження слід розпочинати з неболючих і найменш не­приємних методів. Враховуючи вік дитини, обов'язково слід скористатися консультацією педіатра, але лікар-гінеколог повинен сам провести огляд дівчинки. Проводять загальний огляд, визначають будову тіла, наявність деформацій скелета, розвиток підшкірно-жирового шару, колір шкіри і сли­зових оболонок, наявність висипань.

Визначають ступінь вираженості вторинних статевих ознак, їх відповід­ність вікові дівчинки. При оцінці статевого розвитку застосовують визна­чення морфотипу. Після цього переходять до обстеження найважливіших органів і систем (серцево-судинної, дихальної, травної і т.д.).

Проводять пальпацію та перкусію живота — обережно, теплими рука­ми. Якщо передбачається виявлення болючості живота, починають пальпа­цію з неболючих ділянок.

Гінекологічне дослідження — особливо складний етап. Це зумовлено тим, що діти боляче реагують на дослідження і чинять опір діям лікаря. Чим доросліша дівчинка, тим більше вона відчуває страх, сором'язливість, незручність, що обов'язково має враховувати лікар. Оглядати дівчаток не­обхідно в присутності матері, а якщо дитина перебуває у стаціонарі, то мед­сестри, до якої вона звикла. Перед оглядом дівчинка повинна спорожнити сечовий міхур, очистити кишечник.

Дівчаток до 3-х років оглядають на пеленальному столі, старших — на гінекологічному кріслі. Спочатку оглядають зовнішні статеві органи, відмічають, чи відповідають вони вікові хворої, чи немає аномалій розвит­ку, травматичних пошкоджень та інших змін. Потім, захопивши через шма­точок стерильної вати великі статеві губи, уважно оглядають зовнішній отвір уретри, уретральних залоз, присінок вагіни, зовнішні отвори вестибуляр­них залоз. Щоб ретельно оглянути hymen, необхідно натягнути великі ста­теві губи дещо допереду, вниз і в боки.

Після огляду зовнішніх статевих органів беруть мазки для дослідження вагінального вмісту. З цією метою використовують найрізноманітніші інстру­менти — дитячі скляні піпетки, капілярні трубки, жолобкуваті зонди. Іноді проводять не лише бактеріоскопічне, а й бактеріологічне дослідження вмісту.

Одним з основних методів дослідження дівчаток, як і дорослих жінок, є дворучне дослідження. Його проводять усім хворим. Як правило, це рек­тально-абдомінальне дослідження. Проте, як найбільш неприємне для дити­ни, воно повинно проводитись наприкінці огляду.

Ректально-абдомінальне дослідження має деякі недоліки, тому дуже важ­ливо, щоб кишечник і сечовий міхур були звільнені від вмісту, а живіт був м'який і піддатливий. Спочатку слід спробувати визначити внутрішнім паль­цем через ректо-вагінальну стінку величину і напрямок вагінальної части­ни шийки, наявність чи відсутність болючості при її зміщенні. Потім зовніш­ньою рукою з допомогою пальця, що знаходиться в кишці, пальпують тіло матки. Визначають положення матки, її рухомість, наявність чи відсутність болючості, величину тіла матки. Потім переходять до дослідження при­датків. У нормі труби та яєчники у дітей не пальпуються. Якщо вони збі­льшені, необхідно уточнити ступінь їх збільшення і рухомість, форму, кон­систенцію, болючість, наявність спайок, зрощень. Після дослідження при­датків матки визначають стан параметрію та дугласового простору — чи немає в них інфільтратів, чи вони не болючі. Наприкінці дослідження паль­пують суміжні органи і стінки малого таза.

У деяких випадках, особливо у збуджених дітей, доводиться вдаватись до проведення ректально-абдомінального обстеження під наркозом, якщо до цього немає прямих протипоказань. Це не так шкідливо, як боротьба із перезбудженою хворою, що наносить їй психічну травму і перешкоджає отриманню всіх даних, необхідних для встановлення діагнозу.

У багатьох випадках такий об'єм обстеження є недостатнім, і виникає необхідність у проведенні вагіноскопії. Її виконують вагіноскопом (оптич­ний прилад). За допомогою цього апарата можна оглянути слизову оболон­ку вагіни, виявити наявність стороннього тіла. Проте слід зауважити, що

виконання цієї маніпуляції вимагає певних навичок, обережності, тому що невмілі дії можуть спричинити травматизацію. Проводити вагіноскопію необхідно лише у тих випадках, коли вона дійсно може дати цінні дані і при абсолютній відсутності протипоказань (гострий запальний процес). Ва-гіноскопічна картина за нормальних умов показує рівномірне забарвлення слизової оболонки вапни у ніжно-рожевий колір із жовтуватим відтінком, наявність відносно невеликої кількості слабо виражених складок, переважно у верхній частині вагіни. Можна побачити форму і величину вагінальної частини шийки матки. При огляді шийки матки слід не забувати про мож­ливість наявності псевдоерозії, що не являє собою патології.

У деяких випадках за особливими показаннями доводиться вдаватись до деяких додаткових методів, які застосовуються у дівчаток значно рідше, ніж у дорослих жінок.

Для виявлення сторонніх тіл у вагіні доводиться виконувати її зондуван­ня. З цією метою метод застосовується, головним чином, у маленьких дівча­ток. У дещо старшому віці його можна використовувати при підозрі на стрикту-ру вагіни. Зондування матки проводиться надзвичайно рідко, головним чи­ном при пробних вишкрібаннях чи при підозрі на піометру чи гематометру.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка