Дніпропетровської обласної державної адміністрації



Сторінка1/3
Дата конвертації16.05.2018
Розмір0.55 Mb.
ТипДиплом
  1   2   3

факультатив2.png
Головне управління освіти і науки

Дніпропетровської обласної державної адміністрації


Дніпропетровський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти


Управління освіти та науки Дніпропетровської міської ради
Відділ освіти Амур-Нижньодніпровської

районної у місті Дніпропетровську ради


Комунальний заклад освіти

«Спеціалізована середня

загальноосвітня школа № 142

еколого-економічного профілю»

Дніпропетровської міської ради


АНОТАЦІЯ
В збірці наведені уроки та презентації до факультативного курсу з теми «Про теплопостачання та теплозбереження для майбутнього споживача» вчителя фізики Тереб Л.В. КЗО ССЗШ №142 м. Дніпропетровська. Збірка допоможе вчителям проводити інтегровані уроки з теми «Енергозбереження та енергоефективність»



Зміст

з/п


Номер і тема заняття

сторінка



Заняття № 1. «Тепло і температура»

4



Заняття № 2. «Тепло і температура»

13



Заняття № 3 «Як виробляється та подається тепло»

27



Заняття № 4. «Як виробляється та подається тепло»

36



Заняття № 5. «Технічні проблеми теплопостачання»

46



Заняття № 6. «Технічні проблеми теплопостачання»

54



Заняття № 7. «Фінансові проблеми теплопостачання»

65



Заняття № 8. «Фінансові проблеми теплопостачання»

73

Заняття № 1

Тема: «Тепло і температура»

Мета: виховання в учнів економії енергоресурсів, охорони навколишнього середовища;

формувати мотивацію щодо заощадження ресурсів та енергії, залучати учнів до активної діяльності у сфері ресурсозбереження.

Обладнання: презентація «Джерела енергії».

План:


1. Види енергії.

2. Відновлювальні та невідновлювальні ресурси.

Хід уроку:

«Якщо людина хоче жити на цій землі, їй доведеться виявити мудрість при виборі між тими нововведеннями, які вона здатна контролювати, і тими, якими вона контролювати невзмозі.»

Д. Драйфуц

Мотивація навчальної діяльності.

Найбільшим джерелом енергії для живих істот нашої планети є Сонце. Його промені доносять частину енергії до Землі, зігрівають її поверхню, забезпечують перебіг такого важливого явища, як фотосинтез. Унаслідок фотосинтезу сонячна енергія не зникає, а перетворюється на хімічну. Завдяки живленню цю енергію отримують тварини та людина. А коли людина рухається чи переміщує вантажі, хімічна енергія перетворюється на механічну, а також теплову.

Як бачимо, є різні види енергії й один вид енергії здатний перетворюватися на інший.

На думку вчених, такі потужні джерела енергії, як нафта, газ, кам'яне вугілля, утворилися з відмерлих решток тваринних і рослинних організмів, що густо населяли Землю в давні часи. Тож без перебільшення можна твердити, що їхня енергія, як і енергія, що надходить до організмів людини і тварин під час живлення, спочатку була сонячною енергією.

Енергію має й електричний струм. Завдяки їй працюють побутові прилади, електричні двигуни трамваїв, тролейбусів, електровозів.

Майже всі побутові прилади у вашому помешканні споживають електричну енергію. Де ж вона береться? Її виробляють електростанції різного типу. Якщо це гідроелектростанції або вітроелектростанції, то на електричну енергію вони перетворюють механічну енергію води або вітру. На теплових електростанціях теплова енергія, що виділяється під час згорання палива, теж перетворюється на електричну енергію. А в побутових приладах (електрочайнику, електрообігрівачі, прасці тощо) електрична енергія знову перетворюється на теплову, у лампочці - на світлову, в електродвигунах - на механічну.

Атомні електростанції виробляють електричну енергію, використовуючи енергію, що виділяється у великій кількості внаслідок розщеплення (руйнування) атомів деяких хімічних елементів. Цей вид енергії має назву атомна енергія.

Вивчення нового матеріалу

1.Види енергії.

Поняття енергії складалося у фізиці протягом багатьох століть. Його розуміння весь час змінювалося. Вперше термін енергія у сучасному фізичному розумінні застосував у 1808 році Томас Янг. До того вживався термін «життєва сила» (лат. vis viva), який ще в 17-му столітті ввів у обіг Лейбніц

Відповідно до різних форм руху матерії, розрізняють кілька типів енергії: механічна, електромагнітна, хімічна, ядерна, теплова, гравітаційна та ін. Цей поділ є досить умовним. Так хімічна енергія складається з кінетичної енергії руху електронів, їхньої взаємодії та взаємодії з атомами.

У різноманітних фізичних процесах різні види енергії можуть перетворюватися один у інший. Наприклад, ядерна енергія в атомних електростанціях перетворюється спочатку у внутрішню теплову енергію пари, яка обертає турбіни (механічна енергія), що в свою чергу індукують електричний струм в генераторах (електрична енергія), який використовується для освітлення (енергія електромагнітного поля) і т. д.

Під енергією слід розуміти як кількісну оцінку різних форм руху матерії, які можуть перетворюватись одна в одну. По видах енергія поділяється на хімічну, механічну, електричну, ядерну і т.д. Придатна для практичного використання людиною енергія зосереджена в матеріальних об’єктах, які називають енергетичними ресурсами. Енергоресурси, які використовуються у великій кількості для практичних потреб називаються основними (органічне паливо - вугілля, нафта, газ; енергія рік, морів, океанів, сонця, вітру, теплова енергія земних надр (геотермальна)).

2.Відновлювальні та невідновлювальні ресурси.

Потреби енергоресурсів швидко ростуть, збільшується їх споживання, що викликано збільшенням світового промислового виробництва. Після 2000 р. світових запасів енергоресурсів без врахування можливостей ядерної та термоядерної енергетики, вистачить на 100-250 років, при споживанні 100-240 тис. ТВт год. (20-30 млрд.т умовного палива). Загальногеологічні запаси палива оцінюються в 200 млн.ТВт год.

Енергоспоживання у світі становить приблизно 12 млрд. т умовного палива у вугільному еквіваленті. Найбільшими енергоспоживачами є США (25%), Росія (10%), Китай (9%), Японія (5,5%). В Україні цей показник становить близько 2%.

Значна частина енергоресурсів витрачається на електростанціях для виготовлення електроенергії. Сумарна потужність електростанцій в світі перевищує 2 млрд. кВт.

Відновлювана енергетика — енергетична галузь, що спеціалізується на отриманні та використанні енергії з відновлюваних джерел енергії. До відновлюваних джерел енергії належать періодичні або сталі потоки енергії, що розповсюджуються в природі і обмежені лише стабільністю Землі як космопланетарного елемента: променева енергія Сонця, вітер, гідроенергія, природня теплова енергія, і т. д.

Розвиток відновлюваної енергетики має величезне значення з огляду на подальшу долю людства, оскільки горючі корисні копалини, що є основою виробництва енергії на початку 21 ст., мають обмежені запаси, які рано чи пізно будуть вичерпані. Ідеальним для виживання людства був би сталий розвиток, концепція, за якою виробництво й споживання в суспільстві були б збалансовані так, щоб не залежати від ресурсів, доступних тільки тимчасово.

Невідновлювані джерела енергії

"Невідновлювані ресурси Землі повинні розроблятися таким чином, щоб забезпечити захист від виснаження ресурсів у майбутньому та щоб зиск від їх розробки отримувало все людство."

Невідновлювані ресурси - це викопне паливо, що складається з пальних речовин, незгоряючих залишків і вологи. Паливні копалини характеризуються спільним походженням пальної частини. Вони утворюються переважно з рослинної маси, але містять також певну кількість білкових і жирових речовин тваринного походження. Мільйони років у надрах Землі тривав процес розкладання рештків тварин і рослин, що колись переробили і зберегли сонячну енергію. У результаті утворилися такі невідновлювані джерела енергії, як нафта, вугілля, природний газ, торф, горючі сланці, запаси котрих досить обмежені.

Поки людство не почало використовувати невідновлювані джерела, кількість накопиченої в них енергії залишалась незмінною. Це як скарб, заритий в землю, що залишається незмінним, доки хто-небудь не знайде його і не почне витрачати. А швидкість, з якою ми витрачаємо невідновлювані джерела енергії, в багато разів перевищує час їх утворення. Тому основною вадою невідновлюваних джерел енергії є те, що рано чи пізно вони будуть вичерпані.

Чому ж людство використовує непоновлювані джерела енергії попри всі їх вади й далі? Цьому є кілька причин: економічні (прагнення швидко отримати прибутки); психологічні (небажання змінювати звичний спосіб життя); і, навіть, політичні (енергія - це влада).

3. Закріплення вивченого матеріалу:

(закінчи речення)

Під енергією розуміють… (здатність тіл виконувати роботу)

Існують такі види енергії... (механічна, електрична, теплова, світлова, атомна)

Енергія не зникає безслідно і не утворюється з нічого, а… (перетворюється з одного виду на інший)

Про виконання механічної роботи свідчить… (переміщення одних тіл під дією інших)

Підсумок уроку:

Людству треба прагнути витрачати якомога менше енергії невідновлюваних джерел і чим більше – відновлюваних.

Д/З: Прочитати §1. Знайти цікаві факти про термометр

Заняття № 2

Тема: «Тепло і температура»

Мета: сформувати поняття теплового стану та температури, з’ясувати суть одного із способів вимірювання температури та побудови термометра; розвивати мислення і вміння застосовувати набуті знання для пояснення конкретних явищ.

Обладнання: термометри різних типів, 3 посудини з холодною, гарячою і теплою водою, презентація «Тепловий стан»

План:


1.Тепловий стан

2.Температура

3.Принцип дії рідинного термометра

4.Внутрішня енергія

5.Види теплопередачі

Хід уроку

Перевірка знань, умінь учнів:

Чому електрична енергія використовується значно ширше ніж інші види енергії? (її легко перетворити в інші види, зручно транспортувати на великі відстані а також досить легко розподіляти між споживачами)

Які електростанції працюють в нашому краї? (Дніпродзержинська)

Вивчення нового матеріалу:



  1. Тепловий стан

Упродовж життя ми часто спостерігаємо явища і процеси, пов'язані з передаванням теплоти, обміном тепловою енергією. Вони відбуваються по-різному: завдяки безпосередньому контакту більш нагрітих тіл з менш нагрітими, внаслідок змішування рідких та газоподібних тіл, отримання теплової енергії під час згоряння палива тощо. З багатовікового досвіду пізнання світу людство усвідомило закономірності перебігу теплових явищ і процесів, узагальнивши їх у вигляді понять, законів, теорій теплоти.

Нагрітий предмет, занурений у воду, з часом охолоне, а вода нагріється; лід, принесений знадвору в теплу кімнату, розтане; сонячне проміння нагріває поверхню Землі, завдяки чому зберігається земне життя тощо.

Для визначення теплового стану тіл людина спочатку послуговувалася своїми відчуттями, вживаючи такі слова, як холодне, тепле, гаряче.

Хто скаже, сьогодні тепло чи холодно на вулиці? Різні відповіді, різні міркування. Для одних – це тепло, для інших – ні. Говорячи про це, ми спираємося лише на свої відчуття. І вже звичними для нас стали слова “холодно”, “тепло”, “гаряче”.

Якщо мені холодно, то це не значить, що для всіх це відчуття таке ж саме.

За добу поверхня земної кулі дістає від Сонця більше тепла, ніж його могло б дати все пальне, спалене людством за 1000 років при теперішній різкій витраті. Проте ця гігантська енергія становить лише одну двомільярдну частку всієї кількості енергії, яку випромінює Сонце. Сонце шле своє тепло вже кілька мільярдів років.

- А яким іншим способом можна отримати тепло, крім нагрівання на Сонці?

- Отже, цих способів є багато. І тому людство узагальнило їх і зробило певні висновки.

Давайте проведемо такий дослід: Підігріємо воду в пробірці. Знявши її, кожен скаже, яка вона – тепла, гаряча, холодна чи інші якісь міркування.

Отже, скільки вас є в класі, стільки ж буде і думок.

Це свідчить про те, що за відчуттями тепловий стан можна оцінювати досить обмежено.

Давайте проведемо ще такий дослід з різними посудинами.

- Який ми можемо зробити висновок? (Людина за власним відчуттям не завжди може визначити тепловий стан тіла).

- Що ми можемо сказати про нагріті тіла по відношенню до оточуючого середовища?

- Більш нагріті тіла завжди віддають тепло менш нагрітим тілам.

- Отже, більш нагріті тіла віддають тепло, охолоджуючись, іншим тілам, а менш нагріті тіла, контактуючи з ними, нагріваються.

За звичайного перебігу теплових явищ температура тіл, які перебувають в теплообміні, з часом вирівнюється і стає в усіх тіл однаковою. Тобто, в процесі теплообміну з часом встановлюється теплова рівновага.

За звичайних умов не може бути, щоб під час теплообміну теплота самочинно переходила від тіла, що має нижчу температуру, до тіла, температура якого вища.

Справді, наш життєвий досвід підтверджує цей висновок. Коли ми кладемо в холодильник пакет із молоком, його температура знижується до температури холодильної камери. Між тим внаслідок теплообміну температура всередині холодильника трохи підвищиться, і тому він увімкнеться для приведення температури камери до початкової.

Температура тіла визначає його тепловий стан: чим вона вища, тим більший ступінь «нагрітості» тіла. В результаті теплообміну з часом між тілами встановлюється теплова рівновага, і їхні температури стають однаковими. У тіл з однаковими температурами теплообмін не відбувається.



  1. Температура

Тепловий стан тіла характеризується його температурою. Щоб її визначити, треба встановити спосіб вимірювання даної фізичної величини і знайти мірило, за допомогою якого вона може бути визначена кількісно. З різних причин ми не можемо цього зробити так само, як під час вимірювання довжини чи маси тіла, тобто порівняти властивість з еталоном. Тому температуру тіла вимірюють в інший спосіб.

Перший термометр (тоді його називали термоскопом) сконструював Галілео Галілей.

Винаходу термометра передувало створення термоскопа — приладу, що відзначав зміну температури. При потеплінні повітря усередині кулі розширювалося й витісняло воду з кулі в трубку.

За зміною рівня води й судили про зміну температури.

У 1742 р. шведський учений А. Цельсій запропонував визначати температуру на основі властивості тіл розширюватися під час їх нагрівання. Він виготовив прилад, названий термометром, який складався з маленької колбочки-резервуара, заповненої рідиною (спиртом або ртуттю), тонкої капілярної трубочки і шкали. Цельсій запропонував температурну шкалу, в якій «0» відповідав температурі плавлення льоду, а температурі кипіння води надавалося значення «100».

Якщо тепер поділити інтервал між цими позначками на 100 рівних частин, то отримаємо температурну шкалу, яку запропонував А. Цельсій.



  1. Принцип дії рідинного термометра

Принцип дії рідинного термометра ґрунтується на тому, що внаслідок контакту колбочки з тілом, температуру якого треба виміряти, між ними встановлюється теплова рівновага і температура колбочки дорівнює температурі тіла. Рідина в колбочці внаслідок зміни температури або розширюється при нагріванні, або зменшує об'єм при охолодженні. Оскільки ця зміна об'єму незначна, щоб її можна було зафіксувати, до колбочки приєднано тонку трубочку. Завдяки їй можна візуально спостерігати навіть незначні зміни об'єму рідини в колбочці, тому що діаметр трубочки дуже малий.

У побуті ми, як правило, користуємося температурною шкалою Цельсія, оскільки вона зручніша для вимірювання температури в межах значень, звичних для життєдіяльності людини.

Конструктивно всі термометри складаються з вимірювального елемента і температурної шкали. В основу дії вимірювального елемента покладено певну його властивість, що залежить від температури. Наприклад, для рідинних термометрів -це залежність об'єму рідини від температури; для електричних термометрів - залежність сили струму від температури.

Найпоширенішими залишаються рідинні термометри. Проте останнім часом їх починають витісняти електричні термометри, які точніші й мають ширший діапазон вимірювання температур. Існують також інші прилади для вимірювання температури. Наприклад, у металургії температуру розплавленого металу визначають за його кольором.



  1. Внутрішня енергія

Досі тепловий стан тіл ми пов'язували з температурою і не з'ясовували, яку властивість характеризує ця фізична величина, від чого вона залежить і що визначає.

Як відомо, атомно-молекулярне вчення про будову речовини дає нам загальне уявлення про залежність хаотичного руху атомів і молекул від температури тіла: чим вища температура тіла, тим більша швидкість руху мікрочастинок, з яких воно складається.

Тепловий рух — це хаотичний (безладний) рух атомів, молекул та інших мікрочастинок, з яких складається тіло, швидкість її яких залежить від його температури.

Таким чином, пов'язуючи швидкість руху атомів і молекул з температурою, ми можемо сказати, що цей рух визначає тепловий стан тіла, тобто хаотичний рух мікрочастинок тіла є тепловим рухом.

Атоми і молекули постійно перебувають у русі, тому вони мають кінетичну енергію. Внаслідок зіткнень між собою молекули мають різні швидкості, тому треба мати на увазі їхню середню кінетичну енергію, яка й визначає температуру тіла. Цей висновок, зроблений у XIX ст. Дж. Максвеллом, покладено в основу сучасної молекулярно-кінетичної теорії будови речовини.

Інше припущення, висловлене видатним німецьким фізиком Л. Больцманом, про потенціальну енергію взаємодії атомів і молекул доповнює попередній висновок. Адже, згідно з атомно-молекулярним ученням, мікрочастинки також взаємодіють

Наявність внутрішньої енергії в усіх тіл зумовлена тепловим рухом і взаємодією атомів і молекул, з яких вони складаються між собою.

Проте ми знаємо, що змінити температуру тіла можна не лише внаслідок передавання теплоти, а й завдяки виконанню механічної роботи. Наприклад, якщо молотком кілька разів ударити по металевій пластині, то вона нагріється. Розглянемо докладніше способи зміни внутрішньої енергії тіла.

Теплопередача може відбуватися з надання кількості теплоти або відбиранням її. Одним з найпоширеніших теплових процесів є передавання енергії від одних тіл іншим унаслідок теплообміну, коли більш нагріті тіла віддають теплоту менш нагрітим. Цей процес називається теплопередачею. Кількісно його характеризує

фізична величина, що називається кількістю теплоти (позначається Q).

Як і енергія, кількість теплоти вимірюється у джоулях (Дж). Для теплових процесів це досить мала одиниця. Наприклад, для нагрівання 1 г води на 1 Κ треба затратити 4,19 Дж теплоти. Тому для зручності використовують кратні одиниці кількості теплоти — кілоджоуль (кДж) і мегаджоуль (МДж):

1 кДж = 1000 Дж = 103 Дж;

1 МДж = 1 000 000 Дж = 106 Дж.

Раніше для вимірювання кількості теплоти використовували одиницю, яка називається калорія (від лат. calor - тепло). для нагрівання на 1 К. Зараз цю одиницю частіше використовують для визначення енергетичної цінності харчових продуктів (її можна прочитати на упаковках багатьох продуктів). 1 кал = 4,19 Дж.

У процесі теплопередачі відбувається підвищення чи зниження температури тіла або змінюється агрегатний стан речовини (плавлення твердих тіл, випаровування рідин тощо). Наприклад, поміщена в морозильну камеру холодильника вода поступово охолоджуватиметься, віддаючи частину своєї теплової енергії камері; через певний час при досягненні 0 °С вода перетвориться на лід. Тобто внаслідок теплообміну вода втратила певну частину внутрішньої енергії, тому її температура знизилася і змінився агрегатний стан. Кількісно зміна внутрішньої енергії в результаті теплопередачі дорівнює кількості теплоти, яка передана тілу чи віддана ним: ΔU = Q.

Інший спосіб зміни внутрішньої енергії пов'язаний із виконанням роботи. На підтвердження його виконаємо дослід. Наллємо в колбу міксера воду і виміряємо її температуру. Увімкнемо тепер міксер на кілька хвилин і знову виміряємо температуру води після його зупинки. Отримані результати свідчать, що вона підвищилася. Це можна пояснити лише тим, що внаслідок виконання міксером роботи (інших процесів не відбувалося) збільшилася середня кінетична енергія молекул води. Очевидно, що в даному випадку зміна внутрішньої енергії дорівнює роботі, виконаній над тілом: ΔU = А.

Численні дослідні факти і досвід показують, що існує лише два способи зміни внутрішньої енергії тіла - теплопередача і виконання роботи. Якщо ці два процеси здійснюються одночасно, то зміна внутрішньої енергії тіла дорівнюватиме сумі виконаної над тілом роботи і кількості переданої теплоти:

ΔU = А + Q.

Таким чином, можна зробити висновок, що всі без винятку тіла мають внутрішню енергію, яка складається з кінетичної енергії теплового руху атомів і молекул та потенціальної енергії їх взаємодії. Внутрішня енергія тіла може змінитися в результаті двох процесів - теплопередачі або виконання роботи.


  1. Види теплопередачі

Ми встановили, що теплота передається від більш нагрітих до менш нагрітих тіл, але не з'ясували, як це відбувається. Чи однаково це протікає у твердих тілах, рідинах і газах? Яка природа передавання теплоти? Щоб відповісти на ці запитання, проведемо досліди.

Візьмемо залізний цвях і скляну паличку і почнемо нагрівати їхні кінці у полум'ї газового пальника. Через деякий час ми відчуємо тепло. До пальців воно швидше дійде у залізному цвяху, і згодом ми не зможемо його тримати в руках, оскільки температура того кінця, за який ми тримали, значно підвищиться. Скляну ж паличку ми ще довго зможемо тримати, хоча з часом і її температура також підвищиться до такого значення, коли, пектиме пальці. Мікрочастинки нагрітих кінців палички і цвяха, які мають вищу кінетичну енергію, частково віддають її сусіднім атомам і молекулам, а ті далі.

Таке передавання енергії внаслідок взаємодії частинок здійснюється ніби ланцюжком, шар за шаром, і з часом температура всіх частин тіла вирівнюється. Оскільки атоми і молекули тіл не переміщуються від одного кінця до іншого, перенесення речовини при цьому не відбувається. Такий вид теплопередачі від більш нагрітих частин тіла до менш нагрітих, який спричиняє вирівнювання температур без перенесення речовини, називається теплопровідністю.

На досліді ми переконалися, що теплопровідність речовин неоднакова. Вона більша у металів, серед яких найкращими провідниками теплоти є мідь і срібло. Значно гірше проводять теплоту деревина, цегла, тканини, папір тощо. Існують речовини, які погано проводять теплоту: азбест, полістирол, вата тощо, їх використовують для теплоізоляції, наприклад для утеплення приміщень. Найгіршими провідниками теплоти є гази, особливо розріджені. Цю їхню властивість використовують, зокрема, у термосах, для збереження температури сталою тривалий час.

Крім теплопровідності, існує інший вид теплопередачі, який супроводжується перенесенням речовини. Він називається конвекцією і притаманний рідинам і газам.

Для спостереження конвекції в рідині наливаємо в колбу воду і почнемо її нагрівати. Щоб краще бачити переміщення потоків рідини, вкинемо у воду дві-три зернини перманганату калію (у побуті - марганцівки). Ми помітимо, що нижні шари води піднімаються вгору, а верхні опускаються вниз. Це пояснюється тим, що нижні нагріті шари води, густина яких менша, витісняються вгору важчими холодними шарами, густина яких більша. Оскільки має місце різниця густин, виникає виштовхувальна сила, яка спричиняє змішування холодних і теплих шарів води. Перенесення речовини конвекційними потоками відбувається доти, доки існує різниця температур.

Конвекція зумовлює багато природних явищ і процесів. Наприклад, завдяки їй здійснюється обігрівання кімнати від системи опалення: потоки теплого повітря від обігрівача (радіатора) піднімаються вгору, а холодне повітря заміщує його, нагрівається від радіатора і знову витісняється холодним повітрям. Така циркуляція холодного і теплого повітря вирівнює температуру в різних куточках кімнати і забезпечує її обігрівання.

Крім теплопровідності й конвекції, завдяки яким відбувається теплопередача в речовині (з перенесенням її або без нього), існує особливий вид теплообміну, зумовлений випромінюванням, подібним до світлового. Його інколи називають променевим теплообміном. Тіла не лише випромінюють теплову енергію, а й поглинають її. Так, Земля підтримує життєздатну температуру завдяки сонячному випромінюванню, яке вона поглинає.

Теплове випромінювання зумовлене перетворенням частини внутрішньої енергії тіл в енергію випромінювання; і навпаки, енергія поглинутого теплового випромінювання перетворюється у внутрішню енергію. Енергія випромінювання залежить від багатьох факторів, зокрема від температури тіла: чим вона вища, тим більша енергія випромінювання тіла. Справді, якщо долоні рук по черзі підносити до холодного і нагрітого предметів, наприклад чайника, то ми відчуємо теплоту лише від гарячого чайника. Проте це не означає, що тіла з низькою температурою не випромінюють теплову енергію: слід враховувати, що кількість теплоти, яку вони віддають, менша, ніж у тих тіл, температура яких вища.

Закріплення вивченого матеріалу:




Каталог: uploads -> editor -> 3418 -> 159345 -> sitepage 177 -> files
files -> Дніпропетровської обласної державної адміністрації
editor -> Круглий стіл скоро нас чекає школа
editor -> Робоча програма навчальної дисципліни інформаційні системи та технології в науково-дослідної діяльності ­
editor -> Самоаналіз освітньої діяльності комунального дошкільного навчального закладу (ясел-садка) №29 «Біла лелека»
editor -> Профілактика захворювань органів зору
editor -> Над випуском працювали
159345 -> Закону України «Про загальну середню освіту»
159345 -> План роботи школи становлення вчителя на 2015/2016 навчальний рік
159345 -> 1. Роботу закладу висвітлено в: науково-методичному посібнику /За наук ред. Н. Б. Гонтаровської, м. Дніпро: «Інноваційні технології розвитку особистості»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка