Екологічна стандартизація як інструмент виробництва І просування інноваційної продукції



Скачати 201.1 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації03.04.2018
Розмір201.1 Kb.
ТипЗакон
  1   2

Екологічна стандартизація як інструмент виробництва і просування інноваційної продукції*
Теоретико-методологічні розробки у більшості сфер економіки, фактично всіх сферах діяльності людини безпосередньо та опосередковано пов’язані із законодавчим, нормативним, метрологічним забезпеченням. Стандартизація, метрологія, сертифікація та акредитація наразі набули системного характеру щодо євроінтеграційного вектора розвитку держави. Міжнародні еколого-економічні та соціальні напрями діяльності підприємств і організацій, співпраця між суб’єктами бізнесу у різних країнах, експортно-імпортні операції, надання послуг, розуміння ділових контактів та виконання спільних місій неможливі без адекватного розуміння, удосконалення і використання стандартизації. Тому стандартизація є обов’язковою атрибутикою державності, створює передумови розвитку інноваційної й екологічної продукції, забезпечує основні принципи екологічної безпеки, що сприяє вирішенню завдань «зеленої» економіки та забезпеченню захисту навколишнього природного середовища (НПС).

Розширення процесів глобалізації та ресурсів зовнішнього фінансування створює чинник більшої взаємозалежності фірм одна від одної. В умовах глобалізації ринків, товарів і послуг керівники фірм, організацій, держав все більше змушені звертати увагу на забезпечення відповідного до міжнародних стандартів рівня якості продукції та НПС. Інтеграційні процеси у світовій та європейській економіці щодо гармонізації законодавчо-нормативної бази, безпеки споживання товарів і послуг, охорони НПС знайшли своє відображення у резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, Європейського Союзу (ЄС), Генеральній угоді з тарифів та торгівлі, привели до необхідності підтвердження відповідності (сертифікації) продукції та послуг встановленим до неї вимогам стандартів або інших нормативних документів. Інноваційна стратегія забезпечення гармонізації життєдіяльності суспільства та НПС передбачає вдосконалення систем стандартизації і сертифікації, їх гармонізацію з вимогами європейських законодавчих та нормативних актів.

Розвиток міжнародної торгівлі змушує експортерів вивчати вимоги міжнародних стандартів і випускати продукцію, що їм відповідає. Збільшення обсягів експорту (ефект масштабу) стимулює розвиток системи стандартизації, що, як правило, поширюється на тих національних виробників, які враховують якість вхідних ресурсів (наприклад, вимоги стандартів ДСТУ ISO 14 000, 9000, НАССР (Система аналізу небезпечних чинників і критичних точок контролю)).

Активна конкуренція на внутрішніх ринках також сприяє розумінню того, що стандартизація є умовою успішної торгівлі. Така ситуація активно стимулює розробку і дотримання вимог стандартів. Стандартизація є сучасним засобом світового регулювання. Міжнародна система стандартизації повинна забезпечувати баланс між політичним баченням цих процесів і практичних заходів, які необхідно виконувати. Змінюється й еколого-економічна модель, оскільки послуги виходять на рівень міжнародної конкуренції, різні технології зливаються, традиційні межі між секторами економіки зникають і ускладнюються. Клієнти шукають постачальників і субпідрядчиків на глобальному рівні. Ця тенденція стимулює потребу в напрацюванні нормативних документів, ухвалених на міжнародному рівні, що можуть використовуватися для визначення конкретних специфікацій і вимог до продукції і послуг тощо.

Отже, завдання процесу стандартизації полягають у розроблянні нормативних документів на основі діалогу, оцінки і прогресу, що відповідають вимогам ринків і всіх соціально–економічних факторів. Стандартизація є колективний сучасний засіб, що встановлює порядок і довіру до продукції та послуг, сприяє конкурентоспроможності організацій, одночасно робить внесок у підвищення якості життя і стабільності розвитку.

Стандартизація виконує такі функції:

− економічна функція: інформування про продукцію та її якість, поширення інформації про нові матеріали і методики вимірювань, зниження собівартості, сприяння конкуренції на основі стандартизації й уніфікації і забезпечення взаємозамінності;

− соціальна функція передбачає встановлення такого рівня параметрів і показників продукції, які відповідають вимогам охорони здоров'я, санітарії і гігієни, забезпечують охорону НПС і безпеку людей при її виробництві та використанні;

− охоронну, котра полягає в захисті прав споживачів, суспільства, НПС від неякісної продукції і техногенних впливів, розробці законодавчих обмежень на використання ресурсів;

− інформаційну, тому що стандартизація забезпечує всі галузі виробництва, науки, техніки, НПС нормативними документами;

− комунікабельну, спрямовану на взаємодію підприємств, організацій у країнах і на забезпечення міжнародного співробітництва, утворення бази для об'єктивізації різних видів сприйняття інформації споживачами (наприклад, термінологія), які забезпечують для суспільства взаєморозуміння тощо.

Мета і завдання екологічної стандартизації загалом у світі та в кожній з країн зокрема зумовлені рівнем науково-технічного розвитку. Сутність робіт у сфері стандартизації залежить від рівня промислового, соціального розвитку країни, уваги, яка приділяється питанням охорони НПС, розвитку науки, техніки, технологій, наявності гармонізованих стандартів, участі в роботі міжнародних організацій з метрології, стандартизації і сертифікації. Розвиток екологічної стандартизації передбачає: врахування екологічних обмежень та інновацій; задоволення основних потреб людини на нашій планеті; підтримку екологічної цілісності і прийняття довгострокових планів та поглядів щодо проектів екологізації економіки; методик визначення вмісту нових полютантів у продукції та щодо простежування «життєвого» циклу продукції; гармонізацію й адаптацію стандартів ЄС в Україні та ін. Проте в наш час розробка нових стандартів має враховувати новітні досягнення в галузі метрології, стандартизації, сертифікації, включаючи матеріальну, методичну базу та стандарти Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), Міжнародної електротехнічної комісії (IEC), Європейського комітету зі стандартизації (CEN), Європейського комітету зі стандартизації в електротехніці (CENELEC), положення директив ЄС, наукові розробки галузевих й міжнародних організацій, наприклад, Продовольчої та сільськогосподарської організації (ФАО) ООН та ін. Інноваційність теоретико-методологічних, практичних напрямів стандартизації також полягає у розробленні, впровадженні нормативних документів за активної участі міжнародних організацій, таких, як: Міжнародний форум з акредитації лабораторій (ІLАС), Міжнародна асоціація з атестації та підготовки експертів-аудиторів (ІАТСА), Європейська організація якості (ЕOQ), Європейський фонд з управління якістю (ЕFQM), Європейська організація з випробувань та сертифікації систем якості (ЕQNET), Європейська акредитація сертифікаційної діяльності (ЕАС) тощо (рис. 1.68).

Ключовою концепцією функціонування ISO є: цінність – партнерство – оптимізація. Для досягнення цих стратегічних цілей ISO має зв’язки більш як з 585 міжнародними організаціями, у тому числі з ООН та її спеціалізованими установами. Міжнародна організація зі стандартизації має загальний консультативний статус в Економічній та Соціальній Раді ООН (ECOSOC); Комісії Codex Alimentarius FAO/WHO (експорт та імпорт сільськогосподарської продукції); Міжнародній організації праці (ILO) (врахування соціальної відповідальності у стандартах, у тому числі і на системи менеджменту); Міжнародному центрі торгівлі UNCTAD-WTO (ITC) (розробка стандартів та встановлення відповідності тощо); Європейській Економічній Комісії (комітет з розвитку торгівлі, промисловості та підприємництва та робоча група з політики в галузі технічного узгодження і стандартизації) та інших організаціях.

Для інноваційної діяльності підприємств та використання сучасних технологій, глобальної торгівлі, конкурентоспроможності, безпеки продукції і послуг міжнародні стандарти і діяльність ISO, зокрема, є сприятливим фактором. Подвійний рівень консенсусу, який забезпечує ISO – для країн і зацікавлених сторін, – це основний елемент значущості і доданої вартості. Велика кількість національних органів, що беруть участь у роботі ISO (у тому числі від України), дає можливість організовувати відкритий і прозорий процес стандартизації та сертифікації, забезпечувати узгодження і участь у стандартизації схем, правил, вимог щодо сертифікації, а тепер і екологічної. Можливість задовольняти нові потреби у міжнародних стандартах у більшості галузей економіки, наприклад, туризм, безпека харчових продуктів, безпека життєдіяльності, облік та контроль речовин за «життєвим» циклом продукції, інформаційні технології, соціальна відповідальність, нанотехнології, системи управління, правила і схеми сертифікації тощо робить стандарти ISO глобально значущими.

Процеси глобального управління та підприємництва, які безпосередньо стосуються діяльності із стандартизації, такі:

Перспективні напрями:

взаємозв’язок стану НПС, можливостей технологій, запитів споживачів у єдиних інтегральних стандартах (директивах); «зелена» економіка, соціальна відповідальність, стандарти на екологічну культуру; стандартизація на принципах синергії (органічне землекористування, басейни річок); корпоративні кодекси; розвиток єдиної системи: метрологія – стандартизація – сертифікація – економіка – суспільство – держава − екологізація стандартизації та сертифікації

Системні передумови розвитку екологічних стандартизації та сертифікації, глобалізація та значні ризики забруднення продукції (2000 р.)

Наукові розробки у галузі стандартизації кореспондуються із екологізацією економіки

Стандартизація як невід’ємна частина нормування в еволюції системи управління екологізацією економіки

Ринкові важелі вирішення проблем охорони НПС

Системні принципи управління. Екологічна стандартизація і сертифікація

Екологічне регулювання. Екологічний, виробничий та інші види аудиту

Успішний бізнес пов’язують із якістю продукції

Екологічне нормування. Сертифікація систем менеджменту якості та систем екологічного менеджменту (1980 р.)

Посилення ролі екологічного менеджменту. Тотальний та універсальний менеджмент

Система прямих заборон у стандартизації

Розвиток галузевої стандартизації щодо промисловості, торгівлі, охорони НПС та ін. (1950 р.)

Промисловий розвиток, екологічні проблеми, розвиток науки, потреба й актуальність нормування стану НПС


Каталог: Referats
Referats -> Еволюція зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів торговельного підприємництва
Referats -> Закон України "Про банки та банківську діяльність"
Referats -> Аналіз рівня активізування інвестиційної діяльності підприємства
Referats -> Товарознавчі характеристики виробів, що є хімічними джерелами елекричної енергії для продукції побутового І промислового призначення
Referats -> Брендінг у торговельному підприємництві
Referats -> Термін полімер (грец. Πολύ багато (poli); μέρος частина (meres) був уведений у науку І. Берцеліусом, відомим шведським хіміком, у 1833 р


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка