«Екологічне виховання дітей дошкільного віку через призму використання сучасних інноваційних технологій»



Сторінка10/17
Дата конвертації23.12.2017
Розмір1.07 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   17

РОЗДІЛ І.ЕКСКУРСІЯ В ПРИРОДУ ЯК ФОРМА ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ
1.1Теоретичні передумови ефективності безпосереднього спілкування з природою
Екологічні проблеми, з одного боку, є наслідком науково-технічного розвитку людства, а з другого — вони інтенсивно впливають на економічне становище в тій чи іншій країні або її регіоні і, що найголовніше, на менталітет суспільства. Тобто такі важливі категорії нашого життя, як культура, освіта, екологічну ситуація і економічне становище взаємопов'язані, нерозривні і визначають майбутнє не тільки будь-якої держави, а й людського суспільства в цілому.

Багаторічний досвід педагогічної роботи дає змогу стверджувати, що взаємозв'язок освіти, культури, економічного становища і екологічної ситуації сьогодні визначає самопочуття людства, його роль в нашому житті зростає з року в рік, а екологічний компонент набуває все більшого значення. В першу чергу це зумовлено тим, що природні ресурси, їх відтворюваність мають скінченні величини, а тиск від діяльності людини на природу зростає з року в рік. В останні десятиріччя вплив людини на природу набагато збільшився і, що головне, став практично не контрольованим і майже не прогнозованим. Крім того, виявилося, що вирішити екологічні проблеми тільки на основі законодавчої бази або за допомогою економічних підходів швидко не вдається. Суспільству сьогодні потрібні виховані, грамотні та культурні в екологічному відношенні люди. Усвідомлюючи, що людство не може не втручатися в природу, маємо відшукувати нові шляхи, технології виробництва, за яких припиниться необдуманий та безвідповідальний тиск на навколишнє середовище, будуть враховуватись вимоги екологічних законів. Тільки в тому разі, коли господарська діяльність людей відповідатиме об'єктивним вимогам екологічної науки, а не навпаки, зміна природи людиною стане способом її збереження. Саме тому так важливо розпочати екологічне виховання з раннього дитячого віку.

Свідоме й бережливе ставлення до природи маємо формувати з дитинства у сім'ї та школі, за умови активного формування екологічної культури та накопичення систематичних знань у цій галузі. Екологічне навчання і виховання — це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації та активної життєвої позиції в галузі охорони, збереження і примноження природних ресурсів [2].

Загальноосвітня школа та дитячі садки покликані виховувати у дітей любов до рідного краю, навчати основ охорони навколишнього середовища, науково обгрунтованого використання природних багатств.

У дитячих садках природоохоронна освіта здійснюється в різних напрямках; на заняттях гуртків, під час проведення екскурсій, у процесі суспільно корисної праці, науково-дослідницької роботи і так далі. Головними завданнями екологічної освіти можна вважати [2]:

—засвоєння наукових знань про взаємозв'язок природи, суспільства і людської діяльності;

—розуміння багатогранної цінності природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема;

—оволодіння нормами правильної поведінки в природному середовищі;

—розвиток потреби спілкування з природою;

—активізація діяльності щодо охорони й поліпшення навколишнього середовища.

У формуванні екологічної свідомості відповідальна роль належить переддошкільним закладам та початковій школі, які є однією з перших ланок становлення людини — громадянина. Основні риси характеру особистості формуються у ранньому дитинстві, і спілкування з природою мас у вихованні дитини першорядне значення. Для успішного екологічного виховання старших дошкільнят необхідно вичленити екологічний потенціал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слід відвести природознавству, під час вивчення якого необхідно закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей. Особливе місце п екологічному вихованні має зайняти курс «Ознайомлення з навколишнім світом», під час вивчення якого діти ознайомлюються з навколишнім оточенням. У цьому курсі головне — розпочати формування цілісного уявлення про природне і соціальне середовище, виробляти правильну поведінку н колективі і природі У процесі вивчення природознавства молодші школярі мають засвоїти знання про взаємозв`язок і взаємовплив живої і неживої природи, природи і виробничої діяльності людей.

Уже з дитячого садка слід підвести дітей до думки, що людина — невід`ємна складова чистина природи, що вона, розвиваючись та задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище. Причому, цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. Доцільно навести приклади і показати, що в результаті безвідповідального ставлення до природи знищено ліси на значних територіях, суттєво скоротилася чисельність багатьох тварин, птахів і рослин, деякі — навіть повністю зникли з поверхні Землі.

Оскільки для старших дошкільнят найдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, то вихователю необхідно знайти способи злиття емоційних почуттів у ставленні до природи з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями з охорони. Дуже активною формою організації природоохоронної діяльності дошкільнят є екскурсії, під час яких у них формуються позитивні установлення, навики спостережливості, орієнтації у позитивних і негативних явищах в природному середовищі, емоційно-естетичного сприйняття відповідальності за її стан. Під час сезонних екскурсій у природу, акцентуючи увагу дітей на характерних ознаках кожної пори року, доцільно формувати почуття прекрасного, любов до рідного краю, навички грамотної поведінки в природі, оцінки позитивних і негативних дій людини стосовно навколишнього середовища.

Ідея оптимізації взаємовідносин людського суспільства і природи може бути дуже вдало розкрита на конкретному матеріалі під час вивчення природничих дисциплін. Природничі науки створюють необхідну теоретичну базу для розвитку в дітей загально: цілісної картини світу з єдністю і різноманітністю зв'язків між живою і неживою природою. Вивчаючи фізичні, хімічні, біологічні закони, явища і процеси, сучасне промислове і сільськогосподарське виробництво, учні отримують знання про допустиме антропогенне навантаження на навколишнє середовище і, як наслідок, про можливі зміни в ньому. Головне в цьому — зрозуміти, що суспільство, отримуючи від природи речовину, енергію, інформацію, наносить їй шкоду. Саме тому вплив людської діяльності на природу не повинен перевищувати певну межу, оскільки за нею в природі наступають незворотні зміни, що згодом призводять до екологічних катастроф. З позиції оптимізації взаємодії суспільства і природи, ще в дитячому садку слід знайомитись з основами виробництва: раціональне використання природних ресурсів як мінерального, так і біологічного походження /добування, зберігання, перевезення/, принципи соціально нешкідливих технологій, роботу технічних комплексів і систем щодо захисту середовища від забруднення. Політехнічна освіта повинна бути спрямована на осмислення процесу «гуманізація техніки», переходу від ідеалу підкорювача природи, який всі сили природи ставить собі на службу, до нового ідеалу людини, яка хоче зберегти біологічну рівновагу, розуміючи, що вона є частиною природи, і їхнє майбутнє взаємопов'язане і взаємозалежне. Такий підхід потребує не тільки засвоєння навичок ефективної виробничої діяльності, а й виховання почуття відповідальності за її наслідки. У зв'язку з цим потрібно говорити про засвоєння учнями екологічної культури виробництва і виробничих відносин у процесі вивчення всіх предметів.

Екологічні знання природничого циклу включають знання про захист навколишнього середовища від забруднення промисловими і побутовими відходами. Забруднення атмосфери сьогодні — один із найважливіших факторів, що обмежують життя і діяльність людини. Загроза забруднення стає особливо великою тоді, коли промислові відходи, потрапляючи в навколишнє середовище, взаємодіють з компонентами біосфери та акумулюються в її системах, змінюючи хімічний склад і фізичний стан атмосфери, ґрунту та води. Людина, як біологічний об'єкт, при цьому потерпає від негативного впливу навколишнього середовища: погіршується стан здоров'я, зменшується ефективність виробничої діяльності, зростає смертність. Школа покликана формувати в молодого покоління систему якостей ощадливих господарів у ставленні до природи, знайомити учнів на практиці з такими поняттями, як «сучасні екологічні проблеми», «людина і довкілля», «продовольча проблема», «енергетична і сировинна кризи», «тенденції в розвитку суспільства», тобто з елементами екологічної освіти і культури.
1.2 Аналіз наукових педагогічних досліджень щодо організації екскурсій в природу як форми екологічного виховання дітей дошкільного віку
Людина - частина природи. Потяг до всього живого, закладений в ній від самого народження, найяскравіше виявляється в дитячому віці. Дитина радіє і першій весняній квіточці, і комасі, що прокинулась від зимового сну; її приваблює і таємничий ліс. Однак відчуття краси, розуміння природи не приходить саме собою. Його треба виховувати з дитинства, коли інтерес до навколишнього особливо великий. Процес цей складний і тривалий. Навколишній світ в усій своїй красі і неповторності відкривається перед дитиною лише тоді, коли вона сприймає його безпосередньо. Діти виявляють турботу передусім про ті об'єкти, що бачили, проякі мають чимало відомостей; незнання ж спричинює у кращому разі байдужість. Нерідко ж не усвідомлюючи наслідків негативного ставлення до навколишнього діти завдають шкоди природі.

Як же зробити, щоб людина змалечку не тільки оволоділа певними знаннями й уміннями, а й виросла чуйною, активною, коли йдеться про захист природи, поліпшення навколишнього середовища? Проблема виховання дітей засобами природи та питання охорони навколишнього середовища хвилювали педагогів усіх часів.

Видатний чеський педагог Ян Амос Коменський вважав, що вже з раннього дитинства слід давати потрібні знання про природу, які є такими ж важливими для їхнього розумового розвитку, як знання мови й математики. Він говорив, що пізнання природи починається з реальних явищ і предметів. Навчання треба починати не з словесного тлумачення, а з предметного спостереження.

Цікаві погляди були висловлені видатним французьким мислителем Жан Жаком Руссо. Він був прихильником природного виховання, тобто такого, яке б відповідало особливостям дітей і було близьким до природи. Важливого значення надавав здійсненню розумового розвитку під час ознайомлення з природою, особливо таких якостей, як увага і допитливість.

Швейцарський педагог Й.Г.Песталоцці наголошував на значенні ознайомлення з природою для нагромадження чуттєвого досвіду дітей. Природа, вказував він, - це джерело, завдяки якому розум піднімається від чуттєвих сприймань до чітких понять. Весь запас знань, який набуває людина за допомогою відчуттів, є результатом уважного ставлення до природи.

К.Д.Ушинський зробив великий внесок у розробку питання про використання природи в початковому навчанні і вихованні. Педагог вважав неможливим здійснення початкового навчання без природи. Природа, за його словами, є одним з наймогутніших агентів у вихованні дитини.

Основою розумового виховання педагог вважав розвиток мислення і мовлення. Тому складаючи книги "Рідне слово", "Дитячий світ", він широко використав матеріал рідної природи, зауважуючи, що молодших школярів не слід знайомити з курйозами, а привчати знаходити цікаве в тому, що їх повсякчасно оточує. Важливу роль при ознайомленні учнів з природою він відводив наочним методам. Рекомендуючи широко користуватися ними, К.Д.Ушинський обґрунтував свої поради особливостями формування уявлень і понять молодших школярів. "Дитина, - писав він, - мислить формами, барвами, звуками, відчуттями, і той даремно і шкідливо насилував би дитячу природу, хто захотів би примусити її мислити інакше."

Важливу роль серед наочних методів він надавав спостереженням, бо саме вони збуджують самостійну думку, розвивають допитливість дитини. Спостереження, якщо вони проводяться систематично, сприяють розвитку мислення і мови. Основою мови є правильне логічне мислення, а воно виникає з правильних і точних спостережень. Тому для розвитку спостережливості важливо навчити дітей бачити предмет з усіх сторін і в середовищі тих відносин, в які вин поставлений.

Із словесних методів ознайомлення з природою К.Д.Ушинський рекомендував використовувати художню літературу, а особливо усну народну творчість. Він сам створював чудові оповідання і казки для дітей. Ці твори допомагають розширити уявлення про природу. Наприклад, в оповіданні "Бджоли на розвідці" автор ознайомлює школярів із бджолами, процесом збирання меду, вказує на працьовитість цих маленьких комах і їх користь для людей. У літературі і досі живуть доступні дитячому розумінню твори "Як сорочка в полі виросла", "Чотири бажання", "Васька" та ін. У цих маленьких оповіданнях К.Д.Ушинський розкриває дітям значимість всього живого, що оточує нас, навіть маленької билиночки, попереджує про необхідність бережливого ставлення до природи.

Розповідь, за Ушинським, доповнює інші методи і подобається дітям більше ніж читання. Розповідь повинна бути такою, щоб вона не була сухою, легко запам'ятовувалась, щоб подробиці не займали місця головного.

Цікавою є думка К.Д.Ушинського стосовно праці молодших школярів у природі. Лише вона сприяє розвитку дітей, тільки в ході праці вчитель доступно пояснює вчинки, які можуть зашкодити природі. Вважаючи природу важливим засобом гармонійного розвитку особистості, К.Д.Ушинський висловлюється за перенесення навчальних закладів за місто, у сільську місцевість з метою зближення школярів до природи. Він говорив, що педагогіка недооцінює виховний вплив природи на дитину - це на нашу думку, актуально і на сьогоднішній день.

Цікавою постаттю в педагогіці була С.Ф.Русова. В основу початкового навчання в школі вона поклала природознавство, що найкраще відповідає менталітету нашого народу. У своїх роботах "Весна і діти", "Серед рідної природи", "Природознавство у сучасному вихованні", "Нова школа" вона переконливо доводить, що природознавство - це джерело найпотрібніших наукових знань, що привчає учнів до певних спостережень, до послідовних висновків і дій. Природознавство має найкращий естетичний і моральний вплив на виховання дитини.

Великого значення вона надавала екскурсіям, які сприяють більш глибокому ознайомленню з довкіллям. Основний шлях виховання любові до природи - її знання. С.Ф. Русова вважала природу душею, основою виховного процесу. Бо коли дитина набула вміння спостерігати, досліджувати все, що її оточує, це навчить її любити рідний край, свою батьківщину як щось неповторне. Найбільше єднання з природним середовищем відбувається з настанням літа. С. Русова: "Діти повинні цілком належати сонцю, степу, лісу, саду. Ніякої науки не можна тепер викладати в хаті, та й науки на цей час не треба, бажані тільки спостереження природи, навіть нема чого додавати до них якихось великих і складних пояснень. Хай дитина сама п'є з природи: колись ці враження здадуться їй, щоб утворити собі певний світогляд.".1

С.Ф.Русова висловила думку про те, що найкращий метод той, який викликає інтерес дитини, враховує місцеві умови. Знайомство з природними об'єктами, вивчення їх повинно проводитись на справжніх об'єктах і явищах. Ніякий малюнок і ніяка модель не може дати кращого початкового знайомства з природою ніж сама природа. Важливе місце Софія Федорівна відводила праці, яка сприяє фізичному здоров'ю, задовольняє інтереси дітей. Праця - основний засіб, завдяки якому знання фіксуються у свідомості, оскільки вони поступають через руки в розум. Для організації праці С.Ф. Русова радила створити город чи садок, де діти мали б змогу спостерігати, піклуватися про рослини. їхня праця повинна бути приємною, не одноманітною, викликати якнайбільше творчих сил і бажань. У школах мають бути сворені умови для спостережень за тваринами. Перебування звірят у товаристві дітей викликають в останніх активну симпатію, бажання допомогти, захистити. Щоб піклуватися про рослин і тварин, їх треба знати і вивчати. С.Ф. Русова вважала, що знання дітей будуть міцними за умови використання різних методів. Наприклад, для ознайомлення з овочами вона рекомендувала почати з екскурсії на город, вивчити загадки про овочі, провести гру, намалювати овочі, прочитати оповідання про шкідників і друзів рослин, вирізати з паперу різні овочі. "Таким чином, - говорила Софія Федорівна, - на чолі початкової науки повинно стати природознавство, як джерело найпотрібнішого наукового знання, як найкраща дисципліна розуму, що привчає дитину до пильних спостережень, до послідовних висновків, як предмет, що має найкращий моральний і естетичний вплив на виховання дитини".1

Видатний український педагог В.О. Сухомлинський залишив цікаву спадщину в області екологічного виховання. Для організації виховного потенціалу природного оточення педагог організував "школу під голубим небом". Особливу роль Василь Олександрович відводив природі, спілкуванню з нею як фактору розумового розвитку. В книзі "Серце віддаю дітям" він писав, що прагнув до того, щоб перш ніж відкрити книгу, прочитати по складах перше в житті слово, діти повинні прочитати сторінки найкращої в світі книги - книги природи. Кожного тижня присвячував він кілька уроків подорожам на лоно природи - "до витоків думок й рідного слова: так склалися 300 сторінок "Книги природи"". Він ставив за мету закарбувати у свідомості дітей яскраві картини дійсності, навчити їх бачити навколишню красу, стати допитливими дослідниками природи, її охоронцями. Заняття серед природи педагог називав "уроками мислення і уроками розвитку розуму".

Сприйняття, осмислення природи - основа формування екологічної культури у дитини. Тому всистемі екологічного виховання, що розробив В.О. Сухомлинський, важливу роль відіграють подорожі, екскурсії, спостереження і аналіз явищ природи. Педагог вважав, що необхідно лише розкрити перед дитиною красу природи і пробудити в неї почуття бережливого відношення до неї. В працях В.О.Сухомлинського показано, що турботливе відношення до природи формується тільки тоді, коли дитина покращує навколишнє середовище своєю працею.

Розвиток почуття краси природи невіддільний від гуманізму. Добрі почуття - це серцевина людяності, вони своїм корінням сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжується в праці, турботах про красу навколишнього світу. В дитинстві людина повинна пройти емоційну школу виховання добрих почуттів. Коли дитина сприймає красу, творить її для щастя інших, вона не здатна на зло, підлість. "Якщо добрі почуття ми не виховали в дитинстві, їх ніколи не виховаєш, тому що істинно людське ствердження в душі одночасно з пізнанням перших і найважливіших істин". Виходячи з вищесказаного, ми можемо зробити висновок, що В.О. Сухомлинський вважав природу невід'ємним компонентом у системі навчання й виховання дошкільників і молодших школярів.

Гострота сучасних екологічних проблем поставила перед педагогам задачу великого значення: виховання молодого покоління в дусі бережливого відповідального ставлення до природи, захисту, її оновлення природних багатств. Тому сучасні педагоги поставили мету: сформувати високу екологічну культуру підростаючого покоління. А починати слід з формування у дітей уявлення про природу рідного краю, потреби спілкування з нею, розкриття зв'язків між різноманітними її об'єктами, взаємовпливу природи і людини.

Педагог Лисенко Н.В. зазначає, що у процесу усвідомленого, дійового ставлення дітей до природи керівна і спрямовуюча роль належить педагогу, який виступає для дітей не тільки як носій знань, а й як зразок для наслідування способів, дій, прийомів, функцій. До завдання педагога входить так організувати діяльність дітей, щоб шляхом самостійних відкриттів, розв'язуванням проблемних завдань, наочно перетворюючих дій вони одночасно оволодівали як новими знаннями, так і вміннями та навичками їх самостійного набуття.

В експериментуванні для дошкільнят слід брати до уваги дону з найважливіших умов його ефективності: нові знання як результат "відкриттів" кожної дитини мають формуватися на знаннях, раніше нею засвоєних, лише за цієї умови задовольняється природна допитливість дитини, її інтерес до навколишнього, а розвиваюча функція навчання і виховання вимальовується через сутність принципу наступності.

Вихователю слід пам'ятати, що в його діяльності необхідно постійно посилатися на моральну та інтелектуальну сприйнятливість дошкільника, яка характеризується в цьому віці активністю таких розумових операцій, як аналіз, синтез, зіставлення, порівняння, а також високим емоційним ставленням до пізнаваного об'єкта, явища. Ці риси домінують у дошкільному віці і виступають у роботі педагога як необхідна передумова у формуванні основ, елементів понять, а в майбутньому - і поглядів дітей.

Педагог Іванова О. зазначає, що "екологічна культура дитини має розвиватися на раціональному та емоційно-чуттєвому рівнях. Саме тому важливого значення набуває естетичний фактор. Естетичне ставлення до довкілля зміцнює знання про нього, стимулює процес усвідомлення необхідності його збереження і збагачення, спонукає до активної діяльності. Естетична і екологічна культура взаємодіють у структурі особистості, впливають одна на одну."1

Суспільний досвід показує: якщо дітей виховують чутливими до краси, збагачують враженнями, захоплюють художньою діяльністю, тоді їхні соціальні якості розвиваються позитивно. Естетичне сприймання природного середовища можна формувати у дітей дошкільного віку двома шляхами: забезпечувати емоційно-чуттєвий контакт з його об'єктами, проводячи спеціальні спостереження-милування, а також створенням художнього пізнання природи на заняттях музики, зображувальної діяльності, літературного читання, в іграх та художній праці. Навчити дитину споглядати навколишню красу й відчувати її нелегке завдання. Вихователеві необхідно серйозно готуватися до цього. Тут перевіряється найголовніша функція - виховна, оскільки вплив на естетичну свідомість дитини потребує зваженого добору "інструментів дотику" до її особистості.

Пам'ятаючи про те, що діти найкраще засвоюють навчання у процесі конкретної діяльності завжди треба шукати цікаві форми подання знань, добирати запитання поцінувального характеру, обмірковувати творчі завдання, віднаходити відповідний художній матеріал для активізації емоційно-образної уяви дошкільнят - вірші, казки, загадки, пісні, прислів'я, приказки, скоромовки.

Серед об'єктів милування на чільному місці так звані "знаки рідної природи", наприклад, рослини, що набули символічного значення у світовідчутті українців й оспівані народом (верба, калина, тополя, дуб, барвінок, чорнобривці). Це наближує дітей до розуміння естетичної своєрідності українського краєвиду, поглиблює й зміцнює зв'язок з рідним краєм.

Усик В.В. зазначає: "Формувати екологічну культуру треба починати у дитини саме в дошкільному віці, коли закладаються основи її подальшого розвитку. Адже в дошкільному віці починається тривалий процес пізнання навколишнього світу - пізнання розумом і серцем". Вона радить вихователям при організації спостережень за явищами живої і неживої природи враховувати такі основні моменти:

- природні явища постійно розвиваються і змінюються;

- вони взаємозв'язані і взаємозумовлені;

- їхній розвиток відбувається внаслідок ряду кількісних і якісних змін;

- кожне явище, набуваючи розвитку, не втрачає своєї сутності;

- у процесі пізнання явищ природи удосконалюється особистість дитини.

Сформовані інтелектуальні та практичні вміння і навички визначають сутність різних видів діяльності, які в екологічному вихованні дітей виконують різні функції, доповнюють одна одну і взаємозбагачуються. Навчаючись, граючи й посильно працюючи, дитина власне готується до участі в поліпшенні стану довкілля.

А. Ашиков стверджує, що екологічне виховання без виховання серця неможливе. І часу для цього відведено небагато - сім років, далі це робити буде надзвичайно важко. "Що ж сприяє вихованню серця перш за все? Любов і краса! В них є той живий вогонь, від якого запалюються вогники сердець. Де ж можемо знайти красу, в чому вона? Без сумніву можемо сказати: вприроді. Люблячи природу, спілкуючись з нею, людина збагачується духовно, заряджається енергією добра. Без спілкування з природою важко уявити виховання серця. Необхідно дати дітям цю можливість, зробити все необхідне, щоб вони хоча б періодично занурювались у світ Природи, при цьому даючи їм певну свободу, можливість злитися, ввійти з нею в контакт. Пам'ять серця надовго збереже це спілкування. І нехай вони не все запам'ятають з того, що хотілося нам, вихователям, - головне не в цьому. Якщо у їх маленькі сердечка ввійдуть радість, любов, співпереживання - це буде самим великим знанням".

Закладені основи екологічної культури в дошкільному віці, стають своєрідним мотивом, стимулом та умовою формування стійкого інтересу до природи, допомагають побачити результати реального внеску у її збереження завдяки оволодінню правилами і нормами взаємин з нею. Екологічна освіта повинна бути безперервною. Розпочате екологічне виховання в дошкільному віці поглиблюється і конкретизується під час шкільного навчання. Відповідальна роль у формуванні екологічної культури дитини належить дошкільному закладу, який є однією з перших ланок становлення людини-громадянина.

Педагог Хоминець О. вважає, що вже в дошкільному закладі слід підвести дітей до думки, що людина - невід'ємна складова частина природи, що вона розвиваючись та задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище, причому цей вплив може бути як позитивним, так і негативним.

Психолог Іщенко Л. вважає освітні програми з екологічної освіти недосконалими. Хоч важливу роль відіграє навчальний предмет "Природознавство", проте окремий предмет "Екологія" в практиці шкіл не введено. А досвід багатьох зарубіжних шкіл свідчить про цю необхідність. Враховуючи результати аналізу змісту освітянських програм, пропонує розширення змісту нині чинних програм, до простежуються основні лінії: "Екологія і культура", "Природа навколо нас", "Екологія і здоров'я", "Охорона природи", зміст яких включає інтелектуальний, емоційний, практично-дійовий компоненти. Інтелектуальний компонент призначений для сприяння екологічної обізнаності дітей, повинен допомогти засвоїти елементи екологічної культури. Призначення емоційного компонента змісту - викликати у дітей емоційний відгук на різноманітні явища і об'єкти природи, бажання милуватися й насолоджуватися природою.

"Формування екологічної культури особистості - це не тільки знання морально-етичних норм і правил, а й таке ставлення, що перетворює їх у внутрішнє надбання людини, робить регулятором її поведінки. Як часто ми зустрічаємось з тим, що людина знає правила поведінки і водночас порушує їх. Річ у тім, що ці правила не стали їх внутрішнім, особистим знанням, не ввійшли в систему її внутрішніх цінностей. Тому система ціннісних відносин — ядро особистості. Вони можуть виникнути у реальному світі Культури. Людина як істота соціальна засвоює норми і правила поведінки, що прийняті у суспільстві, і як істота духовні відкриває для себе людську культуру."

Дослідження показали, що основи екологічної культури особливо інтенсивно формуються у процесі діяльності і залежать від того, наскільки часто дитина залучається до різних її видів. Практично-дійовий компонент змісту. Природа-об'єкт трудової діяльності людини, спрямованої на її раціональне використання, покращення, відновлення, охорону.

Характер трудової діяльності людини в різні пори року. Види дитячої праці для покращення і охорони навколишнього середовища. Зміна видів діяльності за сезонами. Пропаганда ідей охорони природи серед своїх друзів і дорослих. Педагог Радченко Т. вважає, що для дітей доступна практична природоохоронна діяльність. Це догляд за шкільним квітником та кімнатними рослинами в зеленому куточку, вирощування розсади квітів в умовах класного приміщення, збирання насіння для пернатих, розвішування шпаківень, підгодівля птахів узимку.

"Широкий простір для формування екологічної культури забезпечують і такі види природничих завдань: виготовлення гербаріїв дикорослих рослин, створення місцевої Червоної книги - книги тривоги, оформлення краєзнавчого куточка, зарекомендувала себе участь дітей у роботі учнівських організацій "Зелений патруль", "Голубий патруль", організація екологічних суботників, місячник охорони навколишнього середовища, участь в операціях "Джерельце", "Мурашник", "зелена аптека", "Первоцвіт", виставка дитячих малюнків з природоохоронної тематики".

Методист М.Омельченко наголошує: "...У становленні екологічної культури дітей особливе місце займає саме ігрова діяльність. Вона формує досвід сприйняття екологічно правильних рішень, засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створенню зв'язку між навчанням і застосуванням знань на практиці. "Методист вважає, що педагогічно правильно організована ігрова діяльність дає змогу досягти певного самовираження у дітей активності і свободи дій, що розумно поєднується з вимогами взаємної поваги, пізнанням навколишнього середовища, відчуттям краси природи та її гармонії, розвитком почуття любові й турботливого ставлення до її обов'язків.

Для розвитку творчих здібностей дітей відповідають дидактичні ігри, особливістю яких є приховання пізнавальних задач. У грі навчання відбувається саме собою. Захоплюють дітей ігри з картками, загадками про тварин і рослини, ігри-вікторини "Що в лісі росте?", "Хто в лісі живе?", "Квітковий годинник", "Які дикорослі рослини і для чого може використати Робінзон у лісі?", "Лісові орієнтири".

Використання дидактичних ігор на заняттях, екскурсіях, інших заходах, що проводяться на природі, дозволяє розвинути знання дітей про взаємозв'язки людини з природою, про об'єкти природного оточення, які необхідно знати, щоб вміло їх використовувати і оберігати. Питання екологічної освіти розв'язують сюжетно-рольові ігри. Це ігри в лісових жителів, мандрівників. Вони дають можливість кожній дитині прийти до власного вибору взірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань. В центрі цих ігор повинні бути взаємовідносини людей, їхнє гуманне, турботливе ставлення до природного середовища. Дітям подобається виконувати ролі тварин і рослин та інших мешканців природних співтовариств, людей, які використовують і охороняють природу.

М. Омельченко підкреслює, що однією із форм природоохоронної робот є Червоний зошит своєї місцевості. Для цієї роботи доцільно відтворити правову сторону охорони навколишнього середовища і результати практичної роботи щодо виявлення, вивчення, інвентаризації, захисту природних об'єктів і намітити завдання подальшої природоохоронної роботи.

Т.Радченко говорить: "В іграх діти вступають в уявні діалоги з сонцем, тваринами, рослинами. З великим задоволенням грають в екскурсії-ігри на природі. Це можуть бути такі: "Що бачив дорогою?", "Відгадай, що за квітка?", "Хто краще чує?"

Більш цікавими є ігри-пошуки. Наприклад, "Острів скарбів." Гравцям дають карту з маршрутом до "Острова скарбів", але дістатись до нього можна тільки після виконання ряду справ - очищення джерела, прибирання сміття та ін. "'

Педагог Шаповал Л. одним із засобів формування екологічної культури вважає казку, яка розкриває перед дитиною все багатство людських стосунків, ставлення до людей, навколишнього світу природи.

"Вміле використання казки дозволяє педагогові розкрити певні біологічні закономірності, значення рослин та тварин у природі та житті людини, сформувати знання про екологічні зв'язки, що відображають саму суть екології, як науки."

Для формування екологічної культури необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам'яті дитини глибокий слід, впливало на її свідомість. Саме тому українські народні традиції шанобливого ставлення до природи розглядаємо як важливу умову ефективного екологічного виховання молодших школярів.

У численних приказках, обрядах відбито досвід поколінь, норми поводження з об'єктам природи. Пісні, легенди, повір'я засвідчують поетичне сприймання навколишнього світу.

Різник Л. вважає: "Через природоохоронні традиції наступним поколінням передавались екологічні уявлення українського народу, його погляди та цінності у системі людина-природа. Через сприймання природоохоронних традицій формувались стійкі стереотипи бережливого ставлення до природи та природоохоронних якостей особистості."

Єдність людини, природи, єдність світу забезпечив народний календар, куди були вплетені прикмети розвитку природи розвитку природи і суспільства в єдине ціле і організував життя згідно з рівновагою цього цілого.

Педагог вважає, що використання прикмет у навчально-виховному процесі дає змогу дітям краще зрозуміти взаємозалежність у природі.

Прислів'я та приказки на думку Л.Різник, мають значний вплив на формування у дітей поглядів на природу, регулюють їхню поведінку у природному середовищі. Наприклад: "Доглядай землю плідну, як матір рідну", "Посієш вчасно - збереш рясно". Ряд прислів'їв показують, що природа є найважливішою цінністю життя людини: "Земля наша - мати - всіх годує", "На чорній землі білий хліб родить", "Хто полю годить, тому жито родить". Особливого значення мають прислів'я і приказки, в яких йдеться про необхідність дбайливого ставлення до природи: "Горнися до природи - не матимеш пригоди".

Високу ефективність має доцільність використання народних загадок. Загадка примушує дитину думати, аналізувати, розвивати спостережливість, мислення, фантазію.Високу ефективність має доцільність використання народних загадок. Загадка примушує дитину думати, аналізувати, розвивати спостережливість, мислення, фантазію.
1.3Методика проведення екскурсій в природу з дошкільниками

екскурсія дошкільник природа

Екскурсія – це заняття, на якому діти знайомляться з природою в звичайних умовах: в лісі, на полі, в саду, в гаю. Щоденні прогулянки широко використовують для ознайомлення дітей всіх вікових груп з природою. Вони можуть носити характер невеликих екскурсія, під час яких вихователь проводить огляд ділянки, організує спостереження за погодою, сезонними змінами в житті рослин і природи.

Ознайомлення дітей з природою в дитячому саду вимагає постійного безпосереднього спілкування з нею. Однією із умов, яка забезпечує це, є організація в дитячому саду кутка природи. Кожна вікова група повинна мати свій куток природи. Працю і спостережливість дітей за рослинами і тваринами вкутку природи організовують протягом року. Праця в кутку природи проводиться щоденно в години, відведені для праці. Діти спостерігають за рослинами і привикають до бережливого ставлення до них, оволодівають елементарними трудовими привичками, привчаються до спільної праці з дорослими, одне з одним, а потім самостійно. Організація праці дітей залежить від віку. В першій молодшій групі діти тільки спостерігають, як вихователь доглядає за рослинами, а вдругій молодшій групі вони самі приймають участь в цій роботі. В середній групі всі виконують окремі доручення вихователя. В старших групах їх виконують чергові під наглядом вихователя. В підготовчій групі, крім чергових, діти ведуть індивідуальні спостереження за рослинами і тваринами.

В кожному дитячому саду є своя ділянка, на якій діти проводять більшу частину часу, особливо в теплу пору року. Ділянка – це місце для ігор, прогулянок, занять, спостережень за рослинами і тваринами протягом всього року. На земельній ділянці діти працюють після денного сну. Організація праці залежить від виду роботи, віку дітей і пори року. Наявність на ділянці дерев, кущів, городу, квітника, плодово-ягідних посаджень має велике виховне значення. Діти разом з вихователем вирощують рослини, доглядають за ними, одержують конкретне уявлення про їх ріст і розвиток. В процесі догляду за рослинами у них виробляється уміння правильно користуватись простими знаряддями по обробці землі і догляду за рослинами, формується бережливе відношення до природи. Красиво оформлена ділянка, правильно підібрані декоративні рослини мають велике значення для естетичного та екологічного виховання.

Глибшому зацікавленню дітей навколишньою дійсністю сприятимуть підібрана дорослим інформація з художніх і науково- популярних творів, розповіді дорослого з власного досвіду спілкування з живою природою. Одним із методів ознайомлення дітей з природою, являється словесний зокрема – читання художніх творів. Особливо цікаво дітям, коли мова йде про тварин. Тут на перший план виходять українські та російські народні казки. Діти, наче зачаровані слухають про Лисичку – сестричку та Вовчика – братика, Курочку – рябу, та ріпку, яку допомогла витягти із землі не хто інший як мишка і т.д. З цими розповідями виросло не одно покоління дітей, на цьому виховується любов до тварин, рослин. Адже дитина, яка в дитинстві обділена казками, виростає грубою, жорстокою до живого. Такій людині нічого не стоїть вигнати на вулицю собаку чи кішку, яка чомусь перестала бути потрібною, або навіть підняти руку на близького.

Щоб якось розширити кругозір дітей, що старші, вихователі використовують плакати із зображенням живого світу різних широт, розповідаючи де водяться страуси та ростуть ліани. З метою ще більшого уявлення про світ природи, вихователі використовують діапроектори або DVD.

На жаль сучасна літератури зовсім обділена розповідями про живе, на зміну їм приходять різні вигадані істоти з невідомих світів, які дуже западають в голови маленьких шибеників, тому я вважаю, що вихователям зараз особливо важко привити любов до природи, – для цього потрібно прикласти багато зусиль і лише справжнім вихователям, як то кажуть від Бога, це вдається.

Методика організації діяльності в куточку природи. Куточок живої природи у дитячому садку – одна з найнеобхідніших умов наочного і дійового ознайомлення дітей дошкільного віку з природою. Дитячі спостереження під час екскурсій чи заняття у кімнаті мають короткочасний характер. У куточку живої природи діти можуть протягом усього дня підходити до тварин і рослин, роздивлятися їх, проводити за ними тривалі спостереження. У дітей розширюються конкретні знання про природу. При ознайомленні з живими об’єктами у дошкільнят розвивається спостережливість, інтерес до природи. Під час догляду за мешканцями куточка природи у дітей формуються трудові навички і такі цінні якості як любов до праці, бережливе ставлення до живого, відповідальність за доручену справу.

У куточку живої природи забороняється утримувати отруйні рослини і тварин, рослини і тварин, продукти життєдіяльності яких є алергенами, хворих тварин і тварин місцевої фауни (особливо ссавців), які можуть бути носіями небезпечних для людини хвороб.

Вимоги до природничих куточків:

-відповідність до програмових вимог живих об’єктів природи (рослини, тварини, акваріумні риби) ;

-безпечність та раціональність розміщення;

-доцільність, сучасність та естетичність оформлення;

-наявність матеріалів для організації пошуково – дослідницької діяльності та праці в природі з дошкільниками;

-доступність;

-наявність та результативність роботи з календарем погоди, використання набутих знань в різних видах діяльності;

-доцільність, ефективність та планування різних форм роботи з дітьми в куточку природи;

-варіативність об’єктів живої природи відповідно сезонних змін;

-засоби фіксації за довготривалими спостереженнями (щоденники, малюнки тощо), вміння дітей робити висновки.

Постійними і обов’язковими для куточка природи усіх груп є кімнатні рослини. З них треба вибирати швидкоростучі, з красивим, різної форми листям, квітучі або пахучі рослини, такі, що легко живцюються і не дуже вибагливі щодо догляду. Крім рослин, за якими доглядають діти, у кімнаті рекомендується тримати декоративні рослини, за якими доглядають дорослі. Рослини для куточка природи краще придбати молоді, весною або на початку літа. Рослини, вирощені з живців у кімнаті, приживаються і ростуть краще, ніж узяті з теплиць. Краще брати для куточка тварин, які живуть у даній місцевості, з тим, щоб діти могли спостерігати їх і в природних умовах.Натаких тваринах легше показати зв’язок їх з зовнішнього вигляду і звичок з необхідними для них умовами життя.

Утримувати в куточку одночасно велику кількість тварин не слід, а деяких тварин у нього приносять тільки для того, щоб роздивитися їх. Потрібно зберігати в куточку живої природи постійних мешканців, щоб діти могли спостерігати, як вони переміщуються, і виявляти турботу про них. Поповнювати куточок природи треба поступово, щоб діти могли роздивитися об’єкти і простежити за деякими з них. При поповненні куточка природи треба привернути увагу усіх дітей до нових рослин і тварин, назвати їх, роздивитися разом дітьми, розповісти дітям, як треба за ними доглядати. Якщо це тварина, то разом з дітьми слід придумати їй кличку.

Треба щоб у кожній групі був акваріум з рибками і кімнатні рослини.

У куточках природи середньої і старших груп можна утримувати зерноїдних птахів та інших дрібних тварин, яких діти знаходять на ділянці, у лісі, в лузі, у водоймах і яких вони можуть доглядати. Можливо також утримувати дрібних звірят – їжачка, морську свинку, білочку.

Розміщення об’єктів у куточку природи:

У дитячих садках куточок природи влаштовують для кожної групи окремо. Його об’єкти розміщують у світлій частині кімнати (на низьких столиках і підвіконні) так, щоб вони були добре освітлені і не перешкоджали проходженню світла з вікна в кімнату.

Розміщувати об’єкти треба так, щоб до кожного з них був вільний доступ для проведення спостереження та догляду.

Рослини не рекомендується ставити близько до кватирок і опалювальних пристроїв, бо різкі коливання температури шкідливі для них.

Акваріуми розташовують перед вікнами, уникаючи, проте, того, щоб вони були яскраво освітлені влітку.Терарії ставлять у світлому і теплому місці.

Птахів тримають подалі від кватирок, бо вони не переносять протягів.

Молодша група – безпосереднє спілкування з природою надає дитині більш яскравих вражень, ніж книжки та малюнки. У ІІ молодшій групі уявлення про природу, що були отримані раніше, розширюються. Прищеплюються трудові навички щодо догляду за рослинами і тваринами. За допомогою вихователя діти годують риб, птахів, поливають кімнатні рослини, витирають велике листя, саджають цибулю тощо. У ІІ молодшій групі вихователь доглядає рослини сам, але обов’язково у присутності дітей, привертаючи увагу до своїх дій, пропонує подивитися, як ллється вода з лійки, як вона поглинається землею. У процесі роботи вихователь пояснює дітям, що поливають і витирають рослини для того, щоб вони краще росли.

Доглядаючи у присутності дітей кімнатні рослини, вихователь пропонує погладити щільні гладенькі листочки рослин, понюхати, помилуватися квітками герані, фуксії, згадати, як називається квітуча рослина тощо.

Для першого знайомства з рибками краще за все обрати карасиків, звичайних мешканців прісноводних водойм. Карась відрізняється великою стійкістю, живучістю та витривалістю.

Діти, що підійшли до акваріуму, зазвичай довго не можуть відійти від нього. Перш за все їх цікавлять рухи риб. Щоб краще ознайомити з рибками всіх дітей, вихователь організує спеціальні тематичні заняття. Якщо акваріум не дуже важкий, його можна поставити на стіл, а дітей розсадити навколо нього.

Спостерігаючи за рибками, вихователь пояснює, як рибки плавають – рухаючи хвостом та плавниками, запитує чи є у них очі, рот, годує рибок. У подальшому, годуючи рибок, вихователь завжди запрошує малят подивитися як він це робить, а потім пропонує деяким допомогти йому це зробити. Середня група – тут діти вже більш самостійні. Вони вже набули деяких знань та навичок щодо догляду за рослинами та тваринами у куточку природи. Тепер вони вже можуть під наглядом вихователя щоденно виконувати доручення: поливати рослини, годувати рибок, птахів, рвати свіжу траву для кроликів тощо.

Завдання вихователя – продовжувати формувати в дітей цікавість та любов до природи, привчати їх турбуватися про тварин та рослин.

Вихователь також продовжує знайомити дітей з рибками, птахами та дрібними тваринами в куточку природи.

Крім карасиків, добре було б мати холодноводих рибок, наприклад серебрянок (верхівок), яких привезли з дачі. Там діти могли спостерігати за ними у їх природному середовищі – у річці.

Під керівництвом вихователя, діти можуть вже зазначати характерні особливості риб – тіло ( стиснуте з боків) подовжене, на ньому – луска. Риби живуть у воді, пересуваються за допомогою плавців, корм хапають ротом, очі й вуса допомагають відшукати його.

Птахи. Ознайомлення дітей середньої групи з птахами дещо ускладнюється. Вихователь навчає дітей розрізняти птахів за розміром, пофарбуванням та звичками. Можна провести заняття – порівняння. Для цього краще обрати для спостереження щигля чи чижа, тому що вони відрізняються один від одного забарвленням. Діти легко впізнають цих птахів на малюнку.

Дитина цього віку може надавати вихователеві допомогу у догляді за птахами: помити поїлку, налити води, насипати корм тощо. У процесі праці діти спостерігають, як дзьобають птахи, як п'ють, купаються, розбризкуючи воду.

У куточку природи середньої групи можна утримувати морську свинку чи кролика ( якщо є відповідні умови). Тепер спостереження за цими тваринами можуть бути не тільки короткочасними на заняттях, але й під час догляду за ними. ( Кролика не можна тримати в груповій кімнаті). Уявлення дітей про кролика розширюється. Вихователь звертає увагу дітей на його великі вуха ( він їх то піднімає, то притискає, прислухається), на його задні ноги й запитує, передні чи задні ноги у кролика довші. Пояснює, що задніми ногами кролик відштовхується й стрибає, а ходити, як інші тварини, він не може. Діти стежать за його рухами.

В одній із груп дитячого садка нерідко живе білка. Бажано показати її дітям. Вихователь підводить дітей до клітки. Перші хвилини діти з захватом розглядають маленьку тваринку. У неї пухнастий хвіст, швидкі рухи й стрибки, вона їсть, тримаючи у лапах горіх та загризає його. У перші хвилини вихователь не ставить запитань, надаючи дітям можливість уважно роздивитися білку. Старші діти розказують, який корм вини заготовили для білочки – ялинові й соснові шишки, сухі гриби.

У подальшому можна порівняти кролика із білкою, запитати дітей, чим відрізняються ці тваринки.

Навесні та влітку увагу дітей привертають різноманітні комахи. Дітям подобається розглядати жуків, особливо яскравих, блискучих. На лузі можна піймати бабку й принести у куточок живої природи. Для того, щоб роздивитися її необхідно посадити комаху на яку – небудь рослину у баночку. Вихователь звертає увагу дітей на дуже великі очі бабки, чотири великих прозорих крила й довге черевце, нагадує, що бабка гарно літає. Вона ловить дрібних шкідливих комах, тому дуже корисна. Після спостереження, бабку випускають на волю.

Улітку на прогулянках діти бачать жабу. На короткий час її можна принести у групу й розмістити у тераріумі. Необхідно розповісти яку користь приносить жаба. Вона знешкоджує велику кількість шкідливих комах, тому її необхідно охороняти, не можна наступати, кидати у неї каміння, бити палками. Діти спостерігають як стрибає жаба. Вихователь звертає увагу на довгі ноги, за допомогою яких вона може із силою відштовхуватися. Опустіть жабі утаз із водою, і діти зможуть побачити як допомагають їй плавати задні ноги з довгими пальцями, між якими ніби натягнуті тонкі перетинки. Коли діти роздивляться жабу, її необхідно випустити утраву біля ставка.

Старша група – у старшій групі збагачуються уявлення дітей про природу, розвивається спостережливість. Діти вчаться визначати характерні ознаки предметів і явищ природи, порівнювати їх за цими ознаками, об’єднувати предмети за групою ознак, встановлювати прості причинно – наслідкові зв’язки між явищами.

Діти старшої групи можуть чергувати в куточку природи. Озброюючи дітей новими знаннями про природу, слід одночасно формувати розумне, дбайливе ставлення до рослин, тварин, розвивати естетичне сприймання природи.

Основні методи ознайомлення дітей цієї групи з природою забезпечують безпосередній контакт дитини з природою. Крім того, значно частіше, ніж у попередніх групах, проводяться нескладні досліди, використовуються методи, які дають змогу розширити коло знань дітей про природу, вивести їх за межі того, що вони можуть безпосередньо побачити ( розглядання картин, перегляд діафільмів, діапозитивів, читання художньої літератури, розповіді вихователя, бесіди).

Тут куточок природи повинен відрізнятися від куточка середньої групи як за кількістю, так і за різноманітністю мешканців. Значно розширюється об’єм знань, які отримують діти старшої групи, завдяки детальному знайомству з життям різноманітних рослин і тварин, а також в результаті заохочення дітей до більш складних видів догляду за ними.

Спостерігати – це означає уміти бачити, помічати характерні особливості кожної рослини, зміни, що відбуваються в її рості та розвитку. Дитина може правильно осмислити те, що спостерігає, якщо її сприйняттям керує дорослий. Оглядаючи рослини після роботи, вихователь запитує дітей: "Якими стали рослини після того, як їх помили?". Спостереження за кімнатними рослинами. Кімнатні рослини – цінний навчальний посібник, якщо вихователь вміло використовує їх у своїй роботі. П’ять – шість рослин у групі вже дають можливість вихователеві проводити цікаву роботу з дітьми.

У куточку природи середньої та старшої груп можна мати однакових тварин, але знання 5 – 6 річних дітей, уміння, навички, пов’язані з доглядом за мешканцями куточка, повинні ускладнюватися. У старшій групі бажано тримати в акваріумі таких рибок як гуппій, мечоносців, макропода, скалярій тощо. Це надасть можливість вихователеві не тільки розширити уявлення дітей про життя риб, підвищити цікавість до них, але й підвести малят до узагальнення накопичених уявлень.

Для підігрівання води використовується спеціальний підігрівник або звичайна електрична лампочка, яку підвішують збоку акваріума, нижче рівня води. Тепловодні риби цікаві тим, що вони розмножуються в акваріумі. Коли з’являються мальки, дорослих риб необхідно відділити, інакше вони можуть з’їсти своє потомство. Годують малят циклопами та інфузоріями. Для того щоб створити нормальні умови для життя тварин у куточку природи й організувати правильний догляд та спостереження за ними, вихователям необхідно познайомитися з біологічними особливостями тварин, з їхнім життям у природних умовах, із правильним утримуванням.


Каталог: Files -> downloadcenter
downloadcenter -> Сучасні здоров ’ язберігаючі технології в дошкільному навчальному закладі
downloadcenter -> Технічне обслуговування та ремонт системи мащення
downloadcenter -> Не сама дитина має пристосувати себе до наших методів, а навпаки, наші методи мають бути пристосовані до кожної дитини
downloadcenter -> Модель сформованості бібліотечно-бібліографічних умінь та навичок школярів
downloadcenter -> М. Тернопіль 2005 р. Методичний посібник
downloadcenter -> Річний план роботи мелихівського навчально виховного комплексу
downloadcenter -> Урок систематизації та узагальнення знань; урок-подорож «Космічна подорож»
downloadcenter -> Раціональне використання коштів моєї родини
downloadcenter -> Урок-подорож 1 Тема : Материки Землі Мета
downloadcenter -> Міжнародний день/місячник


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   17


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка