Голубовська Юлія Стовбан Назар Вербовецький Юрій



Скачати 207.98 Kb.
Сторінка1/6
Дата конвертації10.09.2018
Розмір207.98 Kb.
  1   2   3   4   5   6

Долинська районна Станція юних техніків

Я – громадянин України”

Автори проекту:

Голубовська Юлія

Стовбан Назар

Вербовецький Юрій

Васильків Олег

Керівник:



Шкірляк Наталія Василівна

м. Долина

Зміст



  1. Анотація

  2. Епіграф

  3. Введення

  4. Основна частина

  5. Опис і аналіз отриманих результатів

  6. Висновки

  7. Бібліографія

  8. Додатки

  9. Відомості про авторів проектів

Анотація


Державні символи України, за якими її впізнає весь світ, це – Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн. Народним символом України є калина.

Основною метою проекту „Я – громадянин України” є виховання громадянина, патріота, гуманіста; ознайомлення гуртківців з історією становлення державних символів України.

Громадянсько-патріотичне виховання – основа, на якій ґрунтується суспільство держави. Стати громадянином, тобто свідомим членом суспільства, відданим сином Вітчизни, дуже непросто. Громадянином не народжуються. Громадськість твориться з порядності, совісності, чуйності до чужого болю, здатності боротися проти несправедливості.

Суть громадянськості – у вмінні й необхідності жити інтересами рідного народу, власної держави. Таким чином, виховувати в дитині громадянина – це означає навчати її жити заради Батьківщини.

Епіграф

Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.

В. Липинський

Вступ
Відомий педагог Володимир Сухомлинський писав: «Тво­рення людини — найвище напруження всіх наших сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти — не тіль­ки і не стільки джерело радості. Діти — це щастя, створене на­шою працею». Ці мудрі слова, сказані кілька десятиліть тому, актуальні і по сьогодні.

У процесі виховування молодого покоління перед учителями, керівниками гуртків постає чимало складних і водночас важли­вих завдань. Як виростити гармонійну особистість? На які мо­ральні цінності зорієнтувати дитину? Як допомогти їй збере­гти доброту, людяність, вірність своїм родинним витокам? Як підтримати допитливість дітей і зробити процес навчання у гуртку цікавим для них і бажаним? Відтоді, як наша держава прого­лосила свою незалежність і обрала шлях самостійного розвит­ку, перед вітчизняною системою освіти постало завдання надзвичайної ваги: домогтися того, щоб діти зростали не лише здоровими і освіченими людьми, але й свідомими, творчими особистостями і патріотами України. Одним із ключів до вирішення цих та інших проблем сучасного виховання — гурткова робота з учнями.

Метою проекту є виховання громадянина, патріота, гуманіста; вироблення навичок соціальної активності та соціальної відповідальності гуртківців шляхом їхньої активної участі і практичній громадській діяльності у позашкільному просторі; виховання почуття патріотизму до своєї держави й пошани до співвітчизників, які відстоювали незалежність України, поваги до державних символів України; допомогти гуртківцям зрозуміти значення символіки України, більше дізнатись про історію їх виникнення; ознайомити з віршами, піснями, легендами про народний символ України – червону калину. Дати змогу їм самостійно створити щось прекрасне.

Завданням проекту є сприяння становлення активної позиції гуртківця в реалізації ідеалів і цінностей демократії в Україні; виявлення творчих здібностей гуртківців.

Національні символи в усіх народів і в усі часи були відображенням високого духу нації, його своєрідним ге­нетичним кодом. А прагнення людини дізнатись про історію своєї держави, про витоки її формування завжди було ознакою високодуховної та патріотичної особистості.

Державні символи України, за якими її впізнає весь світ, це — Держав­ний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн. Історія цих символів стала невід'ємною частиною історії і нашої Бать­ківщини. Вони були не просто обрані урядом та затверджені парламентом країни, ні — вони були вистраждані багатьма по­коліннями наших співвітчизників, які боролись за святе пра­во людини — пишатися своїм народом, своєю мовою, своєю культурою.

Прапор як символ об'єднання людей виник ще за античних часів і набув поширення в Європі в середні віки.

Продовженням розвитку історії прапора Украї­ни стало XVIII століття. На знаменах Київського, Чернігів­ського та Лубенського полків на синьому або блакитному тлі проступали золоті та червоні хрести й інші знаки.

А вже з XIX століття жовто-блакитний прапор на­полегливо заявляє про себе. Так, 1848 року мешканці Львова підняли на міській ратуші український національний прапор. І австрійська влада була змушена прийняти цей виклик нашого народу. Вона дозволила українцям використовувати жовто-блакитну символіку.

А 22 березня 1918 року Законом про Державний Прапор Української Народної Республіки було остаточно за­тверджено форму й кольори нашого прапора. Ініціатором при­йняття цього важливого закону був Михайло Сергійович Грушевський. Після перевороту гетьмана Павла Скоропадського жовто-блакитний прапор було замінено на синьо-жовтий. Са­ме таким і дійшов він до наших днів.

Потім були довгі десятиліття боротьби нашого народу за те, щоб український стяг зайняв належне йому міс­це — замайорів над Києвом, над усією Україною.

А перший національний прапор для Києва по­шила львів'янка Наталя Кареліна-Лучко. Він був піднятий на щоглі біля будинку Київської міської ради 24 липня 1990 ро­ку. Синьо-жовтий прапор на будинку Верховної Ради України урочисто підняли 4 вересня 1991 року.

Другий символ України — це її герб. Історія на­шого Державного Герба сягає сивої давнини. Спочатку герби карбувалися на княжих грамотах, монетах.

Найперші спогади про тризуб як символ держави ми знаходимо на території України. Вони датувалися першими століттями нашої ери в Боспорському царстві й використовува­лися як родові знаки боспорських царів. За княжих часів тризуб почав набувати сучасної форми.

Сучасний герб України символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю. У наш час тризуб став і симво­лом відродження Батьківщини та її традицій, продовженням славних сторінок нашої історії. Тризуб як Малий герб суве­ренної України був остаточно затверджений Верховною Радою 19 лютого 1992 року.

Гімн — це по своїй суті урочистий музичний твір.

У наш час гімн виконує роль символу тієї чи ін­шої держави. Походження гімну України також доволі цікаве. Слова урочистої пісні «ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках XIX століття Павло Чубинський — український поет, фольклорист і етнограф. Уперше текст твору був надрукова­ний 1963 року.

На музику вірш майбутнього гімну поклав ком­позитор Михайло Вербицький. На жаль, доля гімну України також була нелегкою. За виконання цього твору наші співвіт­чизники переслідувалися радянською владою, потрапляли до в'язниць. І лише 29 січня 1991 року в місті Бориспіль його виконанням було урочисто вшановано пам'ять Павла Чубинського. А 16 січня 1992 року Верховна Рада України затвер­дила гімн як Державний Гімн України, трохи замінивши сло­ва «Ще не вмерла Україна і слава, і воля» на «Ще не вмерла України ні слава, ні воля».

Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ. Народним символом України є калина. Про неї складено багато пісень, віршів, легенд, прислів’їв. Калина використовується в обрядах, звичаях. Народні символи – це наші святині. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

„Без верби й калини – нема України” – твердить українське прислів’я. За українською міфологією, калина символізує вогонь, сонце, безперервність життя, роду; вічну любов, вірність, дівочу красу й чистоту; материнство; неско­реність і стійкість; українське козацтво і єдність нації. Мабуть, тому у фольклорі вона стала символом нашої Батьківщини.

У давнину калину садили біля кожної хати. Нею прикрашали весільний коровай, гільце молодої, її клали на труну козакові, садили на могилах неодружених моло­дих людей. Проте вона ніколи не уособлювала смерть, а, навпаки, - світлу пам'ять, продовження життя. У багатьох народних піснях використовується образ калини.

Передбачувані результати проекту:



  1. Розвиток пізнавальних інтересів гуртківців

  2. Перетворення гуртківців з об’єктів виховного впливу на суб’єкти виховної діяльності

  3. Розвиток життєтворчості гуртківців

  4. Набуття гуртківцями навичок дослідницької роботи




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка