Книга 2 За редакцією О. В. Дзери, доктора юридичних наук, професора, академіка ан вищої школи України



Скачати 12.28 Mb.
Сторінка6/503
Дата конвертації25.01.2018
Розмір12.28 Mb.
ТипКнига
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   503
Купівля-продаж

13

за соціалістичної економіки було мінімальним. За Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", цінними паперами є грошові документи, що засвідчу­ють право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. За цим законом цінними паперами, які можуть випускатися і обертатися, визнаються акції, облі­гації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, обліга­ції підприємств, казначейські зобов'язання держави, ощадні сертифікати, інвес­тиційні сертифікати, векселі та приватизаційні папери. В юридичній літературі називаються й інші документи, які мають ознаки цінних паперів, а саме: чеки, акредитиви, ощадні книжки, лотерейні білети, страхові поліси, накладні, варанти та коносаменти.

Своєрідними цінними паперами є приватизаційні документи — майнові сер­тифікати, житлові чеки та земельні бони. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Якщо цінні папери на пред'явника обертаються вільно, то іменні цінні папери, якщо інше не передбачено зазначеним законом або в них са­мих спеціально не передбачено заборону обігу, передаються із спеціальним пере­давальним написом, що засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи.

Не кожний цінний папір може бути предметом купівлі-продажу чи іншої уго­ди. Так, відповідно до ст. 18 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ощадні іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Чинне законодавство детально регламентує порядок відчуження та придбан­ня акцій. При цьому важливе значення для такої регламентації має вид акції (іменні чи на пред'явника, привілейовані чи прості), організаційно-правова фор­ма акціонерного товариства (відкрите чи закрите) тощо.

Досить обмеженим є обіг акцій закритих акціонерних товариств. Відповідно до ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" акції закритого акціо­нерного товариства (вони можуть бути лише іменними) розподіляються між за­сновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Показовою у цьому відношенні є справа № 57/7, що її розглянув Вищий арбітражний суд України (БАСУ).

Так, компанія "Р енд Джей Трейдінг Інтернейшнл Інк" (США) заявила позов до спільного українсько-американського підприємства у формі закритого акціо­нерного товариства "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" (м. Київ) та науково-виробничого центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" про визнання недійсними допов­нення до статуту СП ЗАТ "БХФЗ" у частині збільшення статутного фонду та до­говору купівлі-продажу 3684 акцій від 15 вересня 1995 р. між СП "БХФЗ" і НВЦ "БХФЗ". Позовні вимоги мотивувалися порушенням відповідачем чинного зако­нодавства та установчих документів, якими передбачалося переважне право ак­ціонерів на придбання додатково випущених акцій.

За рішенням ВАСУ від 14 березня 1996 р. позов цілком обгрунтовано було задоволене. При цьому в рішенні, зокрема, зазначалося, що відповідно до закону акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками, акції СП ЗАТ "БХФЗ" не можуть відчужуватися на користь осіб, які не є його акціо-



14

Глава 37

нерами, так само як і передаватися створюваним акціонерами іншим господар­ським товариствам1.

За чинним цивільним законодавством предметом договору купівлі-продажу не можуть бути.боргові зобов'язання, зобов'язання, що виникають із заподіяння шкоди, та авторські права.

Відносини переуступки чи переходу їх до інших осіб регулюються нормами інших правових інститутів. Однак нині спостерігається тенденція до включення в коло предметів договору купівлі-продажу об'єктів цивільних прав інших цивіль­но-правових інститутів.

Так, Положенням про патент на право оренди будинків (споруд, приміщень), затвердженим наказом Фонду державного майна України від 31 січня 1995 р. пе­редбачено, що володілець патенту на право оренди має право його продати, по­дарувати, передати у спадок, заставити, укладати інші угоди, не заборонені за­конодавством2. Такий підхід закладено і в новому ЦК України, у статті 658 якого, зокрема, записано, що предметом купівлі-продажу може бути також право вимоги, якщо воно не має особистого характеру і до його продажу застосовують­ся правила про відступлення від вимоги. Вважається, що такий підхід до визна­чення предмета договору купівлі-продажу є юридичне некоректним, адже, якщо суворо додержуватися правової логіки, то необхідно визнати, що предметом до­говору купівлі-продажу можуть бути лише ті об'єкти, які відповідно до законо­давства про власність є об'єктами права власності, чого про оренду не скажеш. А втім і самі складачі нового ЦК змушені були записати, що продаж права вимо­ги має здійснюватися за правилами про відступлення права вимоги, тобто за пра­вилами іншого правового інституту.

Визначаючи конкретний склад майна, яке може бути предметом купівлі-про­дажу, необхідно враховувати динаміку суспільно-економічних процесів. Як відо­мо, законодавство СРСР містило ряд обмежень щодо майнового обігу. З нього повністю виключалися земля, її надра, води та ліси, оскільки вони становили ви­ключну власність держави і надавалися лише в користування.

Заборонялася купівля-продаж основних засобів виробництва (будинків, спо­руд тощо) соціалістичних державних підприємств; встановлювався спеціальний порядок переходу їх від одних підприємств до інших. Громадяни, як правило, не могли набувати за договором купівлі-продажу засоби виробництва. У зв'язку з проголошеним Україною курсом на здійснення економічних перетворень ринко­вої орієнтації ситуація змінилася. Законом України "Про власність" передбачено рівні умови для розвитку всіх форм власності (приватної, колективної, держав­ної) та їх захисту.

Відтепер предметом договору купівлі-продажу може бути будь-яке майно, ви­знане законом об'єктом права власності і не вилучене з товарообігу.

За новим Земельним кодексом України 2001 p., як і за Земельним кодексом 1991 p., предметом договору купівлі-продажу з додержанням спеціальних вимог закону можуть бути також земельні ділянки. Водночас пунктом 15 Перехідних положень до Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридич-

Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. — К., 1996. — № 3. - С, 292-297.


Каталог: docs
docs -> Комунальний заклад сумської обласної ради
docs -> Комунальний заклад сумської обласної ради
docs -> Навчально-методичний посібник «мікробіологія з основами вірусології»
docs -> Панкова Є. В. Туристичне краєзнавство
docs -> Методичні вказівки для виконання самостійних робіт з дисципліни " фізична реабілітація" Методичний посібник
docs -> Комунальний заклад сумської обласної ради -обласний центр позашкільної освіти
docs -> Методичний кабінет
docs -> Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів з дисципліни «історія та культура україни»
docs -> Пізнавальна активність учня


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   503


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка