Комунальний заклад "Запорізька обласна бібліотека для дітей "Юний читач"



Скачати 142.29 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації23.09.2018
Розмір142.29 Kb.
  1   2

Комунальний заклад "Запорізька обласна бібліотека для дітей "Юний читач"

Запорізької обласної ради




c:\users\zamdir\downloads\слайд1.jpg

В її віршах – історія народу

Інформаційно-методичний матеріал

(до 85-річчя від дня народження Ліни Костенко)

Запоріжжя, 2015
В її віршах – історія народу: інформаційно-методичний матеріал / укладач Л. В. Данилова; Запорізька обласна бібліотека для дітей "Юний читач". – Запоріжжя, 2015. – 12 с.

Інформаційно-методичний матеріал містить інформацію про життєвий та творчий шлях української письменниці Ліни Костенко, рекомендації щодо популяризації її творів, бібліографію. Присвячений 85-річчю від дня народження письменниці.

Розраховано на бібліотечних фахівців та широке коло читачів.
Укладач Данилова Л. В.

Комп’ютерна верстка Веселова Л. Г.

Відповідальна за випуск Данилова Л. В.
Ліну Костенко та її творчість уже на сьогодні визначають як унікальне явище у світовій культурі ХХ і ХХІ століть. Нижче подаємо матеріал, який бібліотекар може використати при підготовці різноманітних бібліотечних заходів: вечорів поезії, літературних читань, квестів, літературно-поетичних годин, світлиць тощо.

Особливість, світогляд, духовний досвід поета присутні в усій його поетичній творчості – вони становлять своєрідну поетичну систему, об’єднану образом автора. Ліну Костенко як людину і поета ми уявляємо завдяки її творам, де злилися біографічний і художній образи автора, які і складають ліричне "Я".

Ліна Василівна Костенко. Поет, філософ, безстрашний, самобутньо й напружено мислячий митець, кришталево чесний перед своїм народом і власною совістю.c:\users\zamdir\downloads\temat-lina-12042010-4.jpg

Її геній, незважаючи на всі катаклізми й катастрофи, гоніння й замовчування, був і залишається могутнім незламним деревом, олімпом сучасної поетичної думки.

Далекі від видавничого процесу люди навіть і уявити собі не можуть, крізь які "лінзи" в 60-70-ті роки ХХ ст. розглядалося кожне слово, як немилосердно перетрушувалися рукописи й викидалося з них усе, що мало бодай натяк на незгоду з офіційною ідеологією. Ліну Костенко звинувачували в найтяжчих гріхах, говорили про ідейну хибність її творчості. Вона надовго замовкла, але не покаялась, а продовжувала писати, тільки вже в шухляду.

Ліна Василівна не любить галасу, вона скромна і нечестолюбна, рідко спілкується з журналістами.

Ось що згадує її донька – відома поетеса й літературознавець Оксана Пахльовська.

"Короткі і сумні спогади… Шістдесяті. Я у Ржищеві в дідуся. Ходжу навколо грядочки полуниць "Вікторія", заклавши руки за спину і граю в тюрму. Ось я у в’язниці, ось до мене підходять "вони", але я їм нічого не скажу. А мама у Львові – на судах. Кидає квіти політв’язням, їй крутять руки, вона б’є кулаками по "воронках"… Я жду її.

Сімдесяті… В цей час на руках у мами – маленьке дитя, мій молодший брат Василько, який зіпнеться на ніжки і почне ходити й говорити в роки маминого літературного небуття. Це мужність мами як жінки – народити дитину в розгул чуми. Це правічний інстинкт, віра в перемогу життя і його непереможність.

1980: після всіх кіл видавничого пекла вихід "Неповторності" все одно під загрозою. Останній спосіб: мама оголошує голодовку – це вже друга. Перша була після вирубаних строф після першої після шістнадцяти років мовчання публікації в "Літературній Україні" влітку 1976 року. Наш тато каже: "Ліно, у тебе ж діти!". Мама відповідає: "Діти мені простять".

З цього приводу я хочу прочитати одну з маминих поезій, в якій вона говорить сама за себе".
Я в людей не проситиму сили,

Я нічого в житті не просила,

Як не просять гранітні схили,

щоб у спеку дощі їх зросили.

Я в людей попрошу тільки віри

В кожне слово, почуте від мене,

В кожний погляд очей моїх сірих,

В кожну ласку рук не студених.


Ще змолоду душа Ліни Костенко задихалася в атмосфері духовної блокади, тотального наступу на паростки національного відродження, засилля кар’єристів і підлабузників. Її поезія була криком протесту.
Блюстителі, халтура – ваше хобі.

Ви, фабриканти вір і недовір,c:\users\zamdir\downloads\richka_geraklita.jpg

Зробити вам би по духовній пробі –

Вас забракує кожен ювелір.

Номенклатурні дурні, бюрократи,

Пласкі мурмила в квадратурі рам!

Ваш інтелект не зважать на карати,

А щонайбільше просто на сто грам.


Що ж так хвилювало в той час Ліну Костенко? Які пекельні муки терзали й мучили її вразливу поетичну душу?
Поезія згубила камертон.

Хтось диригує ліктями й коліном.

Задеренчав і тон, і обертон,

І перша скрипка пахне нафталіном.

Поезія згубила камертон.

Перецвілась, бузкова і казкова.

І дивиться, як скручений пітон,

Скрипковий ключ в лякливі очі слова.

У правди заболіла голова

Од часнику, політики й гудрону.

Із правдою розлучені слова

Кудись біжать по сірому перону…


Але все ж таки Божа справедливість є. У 1977 році після довгих вагань і консультацій на вищому рівні цензура дозволила вихід поетичної книжки Ліни Костенко "Над берегами вічної ріки". Це була книжка великого болю, тривоги й іронії. Замість набридлих фанфар і барабанів, читачі, нарешті, відчули справжній словесний симфонічний оркестр.

А на початку 80-х з-під пера поетеси народжується історичний роман у віршах "Маруся Чурай", названий українською енциклопедією середини ХVІІ ст.c:\users\zamdir\downloads\507080885 price.jpg



Рекомендація:

Можна запропонувати читачам інсценування уривку з роману "Маруся Чурай", ІІІ розділ ("Сповідь") від слів "Вже й воду брала з іншої криниці…" до – "Оце і є вся правдонька про нас".

Текст радимо скоротити так, щоб залишились монолог Марусі та її діалог з Грицем.
У 1987 році в житті Ліни Василівни Костенко відбулася знаменна подія – їй присуджена Державна премія імені Т.Г.Шевченка за її історичний роман у віршах "Маруся Чурай" і збірку поезій "Неповторність".

Це була вистраждана і заслужена нагорода. Слово Ліни Костенко завжди було на сторожі правди. "Література, - писала поетеса, - це не змагання, а боротьба. Боротьба не амбіцій, не стрибки в висоту, не біг наввипередки. Це одвічна боротьба добра і зла, справедливості і несправедливості, людського і нелюдського. Хто знає, якби не така нелегка доля, чи змогла б я підняти свою поезію до таких висот".


Що доля нелегка, - в цім користь своя є.c:\users\zamdir\downloads\978-966-7047-88-7.jpg

Блаженний сон душі мистецтву не сприяє.


Є щось у Ліні Костенко чоловіче: у всіх її думках і діях. Її називали "Чорнобильською берегинею". Вона не думала над правильністю дій, а робила те, що говорить серце.

Недарма її "Записки українського самашедшого" (2010р.), перший прозовий твір, який повертає почуття власної гідності, демонструє філософське мислення.

"У приниженні не можна жити й перемагати. Думаю, що український народ досі не переміг через те, що переживає дуже велике історичне приниження" (Л. Костенко).

Упродовж всього свого життя Ліна Костенко пише велику книгу нашого народу. Зараз письменниця приєдналась до гуманітарної акції "Другий фронт АТО" - вона передала на фронт кілька збірок своїх поезій з побажаннями та словами підтримки.


І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної природи,

Лох-Несс холодної Неви,

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні – ми, а завтра – ви.


Ліна Василівна Костенко посідає перше місце в українській літературі завдяки своїй сильній особистості, вона одна з найкращих поетів сучасності.

Збірка Ліни Костенко "Інкрустації" - це розсип перлин мудрості. Вони ніби показують усім нам істинні шляхи добра, мобілізують волю, додають сили протистояти злу, активно формують високі моральні переконання. За цю збірку письменниці присуджена одна з найпрекрасніших премій – премія Петрарки, титана італійського Відродження. У дипломі, зокрема, зазначається: "Спеціальна премія світовій поетесі Ліні Костенко". Не українській, а світовій, бо справжня поезія, звісно ж, належить світові. Це є свідченням того, що Україна входить до духовного та інтелектуального європейського світового братства.


Те, що принижує, – пронизує.

Душа образ не забува.

Все, чим образили поета,

Акумулюється в слова.

А слово – струм, а слово – зброя.

А віще слово – вічове.

Душа, зруйнована, як Троя,

Своїх убивць переживе.


Поетичне слово Л. Костенко пророче, наповнене філософською глибиною, високою духовністю, збагачене та розцвічене всіма барвами веселки. Воно збагачує читача інтелектуально, звеличує душу і серце благородними, шляхетними почуттями, чарує несказанною красою слова. Говорити про її поезію – означає говорити про святість душі людини, її гідність, про ідеали добра, істини й краси, про нездоланність правди і необхідність боротьби за неї.
Рекомендація:

Під час проведення заходів можна використовувати таблицю життєвого і творчого шляху Ліни Костенко. Це допоможе читачам краще зорієнтуватись в часі та подіях. Для демонстрації хронологічної таблиці можна використати мультимедійний екран.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка