Корекційно-розвивальна робота з дітьми із затримкою психічного розвитку



Скачати 118.98 Kb.
Сторінка1/9
Дата конвертації16.04.2018
Розмір118.98 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Корекційно-розвивальна робота з дітьми із затримкою психічного розвитку

Реалії  життя ставлять систему освіти в такі умови, коли вона має бути готовою до адекватної відповіді усім викликам сьогодення. А воно таке, що випробовує нас на міцність, витривалість і винахідливість.

Одним з таких викликів сучасності є тенденція зростання кількості дітей з психофізичними вадами та відхиленнями у розвитку.

Курс на формування  справді європейського, толерантного за своїми цінностями суспільства  вимагає від нас цінувати  кожну особистість з усіма її особливостями,  дбати про її розвиток і можливість самореалізації.

З огляду на написане вище  введення у практику роботи загальноосвітнього закладу інклюзивної форми навчання є цілком виправданим і  своєчасним. Проте  сам процес введення цієї форми навчання, запущений у сьогоднішніх умовах, є недостатньо продуманим  і не підтвердженим документально. Окремі аспекти організації інклюзивного навчання у загальноосвітній школі є досить суперечливими і незрозумілими для більшості педагогічних працівників та й інших учасників навчально  – виховного процесу. Зокрема, часткове й обмежене фінансування роботи асистентів вчителя, проблемою є  й  адекватне оцінювання досягнень дітей з особливими освітніми  потребами.

Навчання в одному класі дітей різної категорії розвитку  та з різними нозологіями становить значну проблему, в першу чергу, для вчителя. Така ситуація вимагає високої  педагогічної майстерності, наявності знань з суміжних для педагога галузей знань – зокрема психології особистості дитини та дефектології.  Вимагає безупинної роботи над собою, постійного оновлення власних знань, збагачення арсеналу методів та прийомів навчання.

Окремої уваги заслуговує організація психологічного супроводу навчання дітей з особливими освітніми потребами, бо успішне навчання даної категорії  вимагає постійного тісного контакту  педагогічних працівників, батьків та психолога. Взагалі, весь процес навчання таких дітей має  носити корекційний характер, бути спрямованим на усунення  перешкод для успішної інтеграції дитини у соціальне середовище, а не просто на  оволодіння дитиною певної суми знань.

Корекційно – розвивальна робота практичного психолога  в першу чергу має бути спрямована на  формування та розвиток мотивації навчання, створення спільно з вчителем   навчальних ситуацій, які будуть сприяти  виробленню інтересу до процесу навчання, оволодіння прийомами здобування знань.  Сприятимуть цьому також і заняття, спрямовані на розвиток збережених у дитини психічних процесів.

Таким чином загальна мета корекційно-розвивальної роботи — сприяння розвиткові дитини, створення умов для реалізації її  внут­рішнього потенціалу, допомога в подолан­ні і компенсації відхилень, що заважають  розвиткові. Досягти цієї мети можливо лише в тому випадку, коли корекційно-розвивальна робота відповідає певним умовам:

по-перше, корекція має бути спрямована на виправлення і  розвиток, а також компенсацію тих психічних процесів і новоутворень, що почали формува­тися в попередньому віковому періоді, та, які є основою для розвитку в наступному періоді.

 по-друге, корекційно-розвивальна робота має створювати умови для ефективного формування тих психічних функцій, що особ­ливо інтенсивно розвиваються в поточний період дитинства.



по-третє, корекційно-роз­вивальна робота має сприяти формуванню передумов для благополучного розвитку на наступному віковому етапі.

 по-четверте, корекційно-розвивальна робота має бути спрямована на гармонізацію особистісного розвитку дитини на конкретному віковому етапі.

Таким чином, основні вимоги до проведення  занять:

- використовувати ігрові способи організації виконання навчальних завдань, а також оцінювання навчальної діяльності учнів;

- формувати розумові дії школярів на усіх етапах навчального процесу, такі як: орієнтувально-дослідницькі дії, оцінювання, аналіз, узагальнення, порівняння, планування;

- спонукати до мовної активності, здійснювати контроль за мовою дітей;

- встановлювати більш повільний темп навчання;

- використовувати багатократні модифікаційні повторення матеріалу;

- максимально використовувати збережені психічні функції дитини;

- розчленовувати цільну діяльність на окремі складові частини, елементи, операції, допомагати дітям осмислювати їх у внутрішньому співвідношенні один до одного;

- використовувати вправи, націлені на розвиток уваги, пам’яті, уяви, будуючи їх на програмовому  матеріалі.

Для дітей із ЗПР  характерним є те, що в більшості з них може спостерігатися розгальмованість процесів нервової системи   і ,  як наслідок того, виникає  надмірна рухливість, часте переключення уваги з одного виду діяльності на інший. Такі діти перебувають у постійному русі. Вони поверхово сприйма­ють навколишній світ, не слухають пояснень, а одразу переходять до дій. Може спостерігатися й інша картина, коли діти повільні, не сприймають пояснень чи навіть демонстрування їх. Окрім того, діти з ЗПР потребують розрядки і зміни видів діяльності значно частіше за інших. В умовах класно – урочної системи навчання зробити це для них досить складно.Для таких дітей корекційні заняття є важ­ливим фактором розрядки і вираження емо­цій.

На початку заняття добре давати ігри на розвиток памяті, потім ігри з перебуванням у грі та вибуванням із неї, естафети з найпростішими навичками во­лодіння м'ячем чи палицями тощо, а напри­кінці — обов'язково ігри на увагу чи такі, що можуть емоційно врівноважити дітей.

Для дітей із ЗПР важливо створювати позитивну та радісну атмосферу на занятті, не бавитися в ігри довше 5 хвилин, не вико­ристовувати довгих пояснень, краще показа­ти — це швидше і зрозуміліше. Не треба доз­воляти брати інвентар без дозволу, важливо привчити їх дотримуватися порядку, що водночас привчатиме  їх до організованості.

Загальновідомо , що рух сприяє загальному посиленню акти­вації, а отже, й емоцій, готовності до контак­тів.  У багатьох випадках після рухового «розігрі­вання» дитина готова до зосередження на «розумових завданнях».  Велике значення для розвитку дитини мають вправи на корекцію загальної моторики та розвиток тонких рухів кистю руки.

Найкращим методом допомоги дітям з ЗПР, на мою думку,  є використання  розвивальних ігор.

Ігротерапія застосовується не тільки з корекційною метою, а й із профілактичною та психогігієнічною. Розрізняють дві форми ігротерапїі: індивідуальну і групову. Якщо у дитини проблеми зі спілкуванням, тоді гру­пова терапія більш корисна, ніж індивідуаль­на.

Особливу увагу слід звернути на покращення уваги та сприймання у цієї категорії дітей, позаяк довільна увага у них як правило розвинута слабо, знижена здатність до її розподілу, звужений обсяг уваги.

Для корекції можна застосовувати  такі ігри та вправи, спрямовані на розвиток уваги



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка