ТЕМА: Інструментальні та музично – театральні жанри



Сторінка7/33
Дата конвертації23.12.2017
Розмір1.37 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   33
ТЕМА: Інструментальні та музично – театральні жанри.

Напрями музики масових жанрів
МЕТА: - вивчити жанри музичного мистецтва, навчити їх та аналізувати

- вчити толерантно вести дискусію з питань музичного мистецтва; характеризувати музичні стилі; формувати власні враження, отримані після прослуховування музичних творів;

- прослідкувати еволюцію музичних інструментів у відповідності з розвитком суспільства;

- розвивати естетичний смак


ОСНАЩЕННЯ: зображення різних музичних інструментів, записи масових музичних жанрів, творів окремих композиторів.

Хід уроку
1. Організаційна частина

2. Лекція вчителя


Інструментальні музичні жанри.
1. Сюїта – кілька танцювальних п’єс, не призначених безпосередньо для танцю, різноманітних за змістом та будовою. Ці п’єси виконуються одна за одною. Сюїти компонуються для виконання на одному інструменті або оркестру.
2. Соната – від латинського „звучати”. Це музичний твір для одного або кількох інструментів, що складається з кількох (3-4) частин. Класичний тип сонати склався в кінці ХVІІІ ст. в творчості Й.Гайдна та В.А.Моцарта.
3. Симфонія – від грецького слова „співзвуччя”; твір для симфонічного оркестру з 4-5 частин, розташованих за принципом контрасту й об’єднаних однією ідеєю.

Симфонія – вища форма інструментальної музики.


4. Концерт – віртуозне виконання твору для сколюючого інструменту (фортепіано, скрипки, флейти) з оркестровим супроводом.

Концерт – це також публічне виконання музичних творів.


Течії й напрями всіх видів мистецтв справляють вплив і на розвиток музичної культури. Наприклад, європейська симфонічна й камерна музика, яка виникла в середні віки як супровід для богослужінь, починаючи з епохи Відродження відчула на собі вплив ідей гуманізму, бурхливі пори ви бароко, строгість класицизму, а також вплив реалізму, символізму, імпресіонізму. Музична творчість в значній мірі залежить від духовного життя суспільства.
Класика, вічна й мінлива.

ХІХ – ХХ ст.. Композиторів не задовольняють старі творчі методи й прийоми, бажання справити сильне враження на слухача призвело до того, що гармонічний початок втратив важливість. Оновлення музичної мови почалось ще в творчості Ричарда Вагнера ( 1813 – 1883 - він широко став застосовувати диссонанси – це придавало його музиці схвильоване напружене звучання. творчість Вагнера справила великий вплив на композиторів - експрессіоністів Ріхарда Штрауса і Гюстава Мюллера, їх музика сповнена трагізму і психологічної глибини.

В другому десятиріччі ХХ ст. в музиці виникла „Нова віденська школа” яку очолили Арнольд Шенберг і Альбан Берг – вони використовували всі звуки в межах октави – це дозволило створити по-справжньому емоційні твори.

Музична культура ХХ ст.. постійно зверталась до народної творчості (прославлені балети Стравінського „Жар – птиця”, „Петрушка” – в них використані не лише слов’янські мотиви, а також нові напрямки популярної музики – блюз, рок, фанн, реп і ін. В російській музиці успішно поєднували класичну музику і нові течії С.Рахманінов, А.Скрябін, Д.Шостакович, С.Прокоф’єв.

(учням дається можливість прослухати фрагменти творів названих композиторів)



Напрями музики масових жанрів
Джаз – виник на рубежі ХІХ і ХХ ст. в результаті злиття елементів двох музичних культур – європейської і африканської.
Рок-н-рол – стиль популярної музики виник в 50-ті роки ХХ ст.. в США. Цей стиль сформувався з поєднання американського сільського фольклору (кантрі – ендвестерн) і негритянського музичного мистецтва (ритм – енд – блюз) Найвідоміший виконавець – Елвіс Преслі, він ввійшов в історію музики, як „король рок-н-ролу”.
Рок-музика –сучасна музика, яка виникла з пісенно – танцювальних жанрів негритянського міського фольклору в США в 30 р. ХХ ст.. Для рок музики характерне застосування електронної переробки і посилення звуку. Рок-музика відразу стала частиною молодіжної культури.

Рок-опера – в ній поєднуються різні жанри і напрямки (Ісус Христос – суперзірка)
Звучання нової епохи

Реп – ритмічна мелодеклагнація з фоновим електронним акомпонементом

Техно – виникнення музичної течії пов’язане з бурхливим розвитком сучасних технологій обробки звуку „В техномузиці класичні мелодії набувають нового звучання завдяки накладенню ритму і використанню складних звукових ефектів.

Рейв – від англійського rave – нісенітниця, стиль, в якому жорсткий і швидкий ритм, віртуозні гітарні соло і комп’ютерні звукові ефекти створюють неповторну мелодію.

(Розповідь супроводжується відповідним звуковим оформленням



Висновок: історія музики і музичних інструментів протягом століть була тісно пов’язана з розвитком техніки.

Прослідкуємо ще раз історичну вертикаль розвитку музичних жанрів та відповідних музичних інструментів:

1.Музика Стародавнього світу – інструменти й різновиди: (Арфа, кіфара, ліра) Музика залишається одноголосою.

2.Музичні напрямки і інструменти Середньовіччя (труба, флейта, бубен, барабан)



В ХІ с. італійський музикант Гвідо д’Ареццо розробив спосіб запису нот на нотному стані, який складався з 4 горизонтальних паралельних ліній. Він же придумав і назви нот : до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. Так виникла мова музики з її трьома головними складовими: мелодією, ритмом і гармонією.

3. ХVІ – ХVІІ ст. смичкові музичні інструменти: найпопулярніший – скрипка, починаючи з ХVІ ст. скрипка розповсюдилась по всій Європі, в Італії виникли прославлені школи скрипічних майстрів: Гварнері, Аматі, Страдіварі.



Віолончель - великих розмірів смичковий інструмент.

Щипкові музичні інструменти: в ХVІ – ХVІІ ст.. найрозповсюдженіший щипковий інструмент – лютня; грі на лютні навчали юнаків і дівчат із заможних сімей.

В ХVІ ст.. на зміну лютні прийшла гітара.

Квартет ХVІ – ХVІІ ст.. складався з лютні, флейти, віолончелі й клавесину


ХVІІІ –ХІХ ст.

4. В 1709 р. італієць Бартоломео Крістофорс винайшов клавішний інструмент, який одержав назву „клавесин” з тихим і голосним звуком” – це було фортепіано. До кінця ХVІІІ ст.. фортепіано повністю витіснило клавесин.

Перші духові інструменти (флейта, кларнет, гобой, фагот) були дерев’яні.

В 1845 р. А.Сакс винайшов саксофон – металевий духовий інструмент створений за тим же принципом, що й дерев’яні.

Пізніше в симфонічний оркестр увійшли мідні духові інструменти (труби, тромбони, валторни)

Найбільший духовний інструмент – орган. Для того, щоб він зазвучав, потрібно повітря накачати в спеціальні ємності, а потім воно виходить через дерев’яні і металеві труби. Орган має кілька рядів клавіш для рук і багато педалей, які переключають регістри звуку. Найвидатніші органні твори написані Й.-С.Бахом.


ХХ ст.

1. В перші десятиріччя з’являються невидані раніше музичні інструменти: електрогітара – винайдена в США в 30-х роках; синтезатори звуку – вони самі по собі не є музичними інструментами, але при під’єднанні їх до традиційних інструментів змінюють їх звучання на тисячі ладів;

2. електроорган – дозволяє одержувати незвичайні поєднання звуків і нові звукові ефекти.
3. Підсумок уроку.

УРОК № 8.



ТЕМА: Порівняння музичного національного мистецтва різних народів світу.
МЕТА: вчити інтерпретувати прослухані музичні твори; порівнювати звучання музичних інструментів різних народів світу; визначати спільні й відмінні риси в музичному мистецтві різних народів.

ОСНАЩЕННЯ СД –програвач (магнітофон)
ТИП УРОКУ: семінар
Хід уроку
1. Вступне слово вчителя

У кожного народу існували і продовжують існувати особливі, неповторні мелодії, ритми, наспіви. Ми називаємо їх народною музикою чи музичним фольклором, тому що ці твори не мають одного певного автора – вони створювались і удосконалювались віками, виконувались виконавцями з народу, передавались з покоління в покоління.

Народна музика надзвичайно різноманітна - це пов’язано з тим що в минулому вона супроводжувала кожний крок людини: народження, інші важливі життєві моменти, цикли виконуваних робіт, обрядові, релігійні свята.

Музичні культури кожного народу представляли собою єдине ціле і в той же час вони постійно взаємодіяли з іншими музичними культурами, запозичуючи їх кращі досягнення.

З появою професійних музикантів і композиторів народна музика стала широко використовуватись в їх творчості насамперед тому що в ній знайшло глибоке відображення духовне життя народів, їх уява про красу і гармонію.

2. Виступ учнів.

(Теми для виступів можуть обиратись учнями самостійно, а можуть бути скеровані вчителем)

Наприклад:

1. Україна.

1.1. прослуховування традиційної народної мелодії (чи кількох фрагментів)

1.2. характеристика мелодії, визначення інструментів, які застосовані для її виконання

1.3. „цікавинки” різного характеру

2. Латиноамериканські мелодії

3. Індія

4. Росія

5. Країни Середньої Азії


3. Обговорення

Учні (за бажанням) висловлюють власні враження, порівнюють почуті музичні твори, аналізують їх.

4. Висновок

Отже, музика – не просто звуки, це – гармонія – створена людиною, яка виражає глибокі й складні людські почуття. Чудо музичного твору виникає з поєднання написаного композитором, віртуозного виконання й глибини почуттів виконання й залежить від вміння слухача сприймати музичні твори.

5. Підсумок уроку.

ТЕМА 4. Театр як синтез мистецтв

УРОК № 9.



ТЕМА: Основні елементи художньо – образної мови театрального мистецтва.

Театральні професії.

Хореографія – вид сценічного мистецтва
МЕТА:дати поняття про специфічність театрального мистецтва; навчити розрізняти театри за видами (в залежності від художніх засобів сценічної мови) та жанровими спрямуваннями, ознайомити з театральними професіями, вчити формувати власні враження, отримані під час спілкування з мистецтвом, розвивати художній смак.
ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу.

Лекція з випереджувальними завданнями.


ОСНАЩЕННЯ: наочний матеріал, який висвітлює розвиток театрального мистецтва протягом історії.
Хід уроку
1. Організаційна частина: оголошується тема уроку, учням роздаються картки з завданнями - тезисами.

2. Розповідь вчителя (якщо є можливість, бажано проводити урок в комп’ютерному класі або за допомогою мультимедійної системи, що допомагає висвітлити багато цікавих моментів)


Історія виникнення

Театр у перекладі з давньогрецької означає „видовище”. Театральне мистецтво – це мистецтво, яке народжується на очах у глядача, дійство не можна повернути назад, тому на кожному спектаклі створюється особлива неповторна атмосфера, а глядач стає повноправним учасником вистави.

Гра – основний елемент мистецтва театру. Коли ж виникли перші театральні вистави? Роком народження театру вважають 534 р. до н.е. Перші вистави відбувались в Афінах раз на рік під час святкування Міських Діонісій (на честь бога виноробства Діоніса). Вистави відбувались просто неба на колоподібному майданчику – оркестрі, вони були доступні усім представникам соціальних прошарків суспільства (за вхід на виставу бідняків гроші навіть сплачувала влада!)

Лави для глядачів вирубувалися на кам’янистих схилах пагорба, біля підніжжя якого облаштовувалась сцена – зона для глядачів називалась театром. Акторами могли бути лише чоловіки. Для того, щоб їх краще було видно всім глядачам, вони взували взуття на високих дерев’яних підошвах. Декорацій в грецькому театрі не було. Але актори могли мати кілька масок, які символізували той чи інший персонаж і його стан.

Перший театральний жанр – трагедія, в перекладі це означає „пісня козлів” (козли – перевдягнені сатири, які супроводжували Діоніса)

„Батьком трагедії” вважається Есхіл (525 – 456 р.р. до н.е.) В його п’єсах зросла роль діалогу і кількість дійових осіб (спочатку їх було двоє). Есхіл автор близько 80 п’єс, найвідоміша з них „Прометей прикутий”.

Ще два великі грецькі поети - трагіки – це Софокл і Євріпід. Їх твори і в наш час ставляться і знаходять глядачів (зокрема на Україні в м.Севастополь на території заповідника Херсонес на руїнах давнього алифітеатру влітку проходять вистави за мотивами античних драматургів).

Комедія з’явилась пізніше, її за початківцем вважається Арістофан, його твори сповнені гумору, карикатурно – сатиричних образів („Птахи”, „Жаби”)



Театр – синтетичний вид мистецтва, адже він поєднує в собі: літературу (твір, який лежить в основі п’єси) музику, образотворче мистецтво (декорації, грим, костюми), дизайн, часто елементи танцю. Театральна вистава сприймається глядачем і через зір, і протягом якогось часу. Як і кожне мистецтво, театр спирається на художній образ: у виставі відбувається відтворення життя у формах самого життя (хоча гра – лише імітація).
Театральні професії
Щоб театральна п’єса дійшла до глядача, потрібно прикласти чимало зусиль людям різних професій. До суто театральних належать:

Драматург – драматургія це особливий рід літератури; вона обов’язково має розвинутий конфлікт, драматичну дію (ряд вчинків героїв і важливих подій їхнього життя) і діалогічну форму тексту. Написання текстів (чи переробка літературних творів) у формі п’єси – це і є процес драматурга найвідоміший драматург – Вільям Шекспір.

Режисер – його роль виділилась особливо на рубежі ХХ ст.., до цього вона була другорядною: зводилась до правильного розташування акторів на сцені, щоб під час дійства вони не заважали один одному. Зросла роль режисера завдяки К.Станіславському та В. Немировичу-Данченко, яке заснували Московський художній театр виникає „режисерський театр” – це був переворот в поглядах сучасників на театральне мистецтво: вони добились того, що режисерський замисел підпорядкував собі всі елементи спектаклю.

Сценограф – організація простору сцени підвладна загальним законам живописної композиції. Колористична гама декорацій та костюмів відіграє значну роль. Освітлення сцени допомагає створити емоційні ефекти. Декорація сцени збагачує образ вистави в цілому.

Звукооператор – неможливо уявити собі виставу зовсім без музичного оформлення: звуковий фон, супровід пауз, вступ до дії, музичні антракти.

Актор – саме актори доносять до глядача зміст п’єси через свою гру.

Відтворення дійсності відбувається акторами в двох формах:

1) Ілюзорна – реалістична (система Станіславського: актор наче „перевтілюється” в свого героя. Ця форма взята за основу і в кіномистецтві).

2) Модель дійсності – навмисне підкреслюється умовність, ігрова природа.


В залежності від сценічної мови бувають театри:


1) Опера

5) Музично - драматичний

2) Балет (муз. театр на Подолі)

6) Музичної комедії (м.Одеса)

3) Оперетта

7) Ляльковий (пл. .Л.Толстого)

4) Драматичний (І.Франка, Л.Українки

8) Пантоміми




9) Танцю (м.Севастополь –

В.Єлизарова)





Короткий екскурс в історичне минуле
Люди ніколи не були байдужими до мистецтва видовищ, театр продовжував існувати (в різних формах) протягом всієї історії людства.

Стародавній Рим. В Італії театральне мистецтво мало давні традиції – там здавна існувала народна комедія ателана, це імпровізована вистава з 4 постійними героями: скупим, хитруном, пройдисвітом і дурником.

В Греції римляни запозичили жанри класичних трагедій і комедій.



Середньовіччя. Незважаючи на заборону церкви, театр продовжує існувати в творчості мандрівних акторів (нерідко вони потрапляли до в’язниць за своє мистецтво, але користувались великою популярністю в народу). В Італії їх називали гістріонами, у Франції – жонглерами, в Англії – менестрелями, на Русі – скоморохами.

Існували і вистави на релігійну тематику – містерії, вони приурочувались до церковних свят чи ярмарок і продовжувались іноді кілька днів і ночей; виконавці, змінюючи один одного, розігрували сцени на сюжети з Біблії. Іноді ставились містерії на „мирські” теми „Містерія про діву з Орлеана” (подвиг)



Мораліте – другий популярний жанр середньовіччя, це диспут, який розігрувався в ролях і мав повчальний характер: терпіння й добра винагороджувались, а вади приводили грішника в пекло.

Церква, бачачи, що її заборони ігноруються, сама стає на підтримку театру – використовує деякі елементи. Так з’явились літургійна драма і міракль (в перекладі „чудо” – вистава на сюжет з життя діви Марії чи святих).



ХVІ – ХVІІ ст. театр розвивається і живе завдяки мандрівним трупам лицедіїв. В їх виставах були постійні персонажі: веселі слуги Брігелло й Арлекін, скупий купець Панталоне вчений доктор, двоє закоханих (згадайте „Труффальдіно із Бергамо”).

Комедія масок – перший професійний театр в Європі в епоху Відродження. Кожен персонаж мав свій особливий костюм, по якому його впізнавала публіка і носив маску –карикатурно загостреного характеру (перебільшення якоїсь певної риси). Вистави являли собою пишне видовище під музичний супровід із включенням балетних номерів.

Творчість Шекспіра стала вершиною театру епохи Відродження – він створив правдиву картину життя з його проблемами і протиріччями.

Театр Шекспіра називався „Глобус”, сам автор виступав в ньому в ролі актора.



ХVІІ – ХVІІІ ст. театр знову звертається до античних зразків, ведучим жанром стає трагедія. Не допускається змішання „високого” й „низького”, „комічного” і „трагічною”. В комедіях допускалась більш вільна мова і то лише тому, що герої були часто простолюдинами. (творчість П.Корнеля, Ж.Расіна, Ж.- Б.Мольєра.

ХІХ ст. мистецтво театру наближається до реального життя, виникають національні театри і національна драматургія (за ці реформи виступали Е.Золя і Г.Ібсен – в своїх творах вони зробили мову персонажів близьку до народної)

ХХ ст. почалось під знаком п’єс – парадоксів англійського драматурга Б.Шоу і епічного театру Б.Брехта. В другій половині ХХ ст.. з’являється театр абсурду - в основу якого лягли п’єси Е.Іонеску і С.Беккета.

В сучасному світі продовжують існувати і розвиватись і національні театри: японські „но” і „кабукі”, театри Індії, Кореї, Шрі-Ланки, пекінська музична драма.

З’явились нові форми театральних видовищ – це дитячий театр, мюзикли, ляльковий, рок-опера.
Мистецтво п’яти позицій
Балет

Театр – мистецтво синтетичне, де поєднані розповідь і відображення. В основі музичного театру головним засобом створення художнього образу є музика, драматургія ж там відіграє меншу роль, більше уваги там приділяється пластиці – міміка, жест, виразні рухи тіла.



Пантоміма - один із елементів мистецтва балету, але основна мова цього сценічного мистецтва – це танець.

Балет – вид музично-сценічного мистецтва, зміст якого розривається в хореографічних образах. Французьке слово „ballet” походить від італійського „танець” Складові балету: музика, танець – класичний і характерний, пантоміма, сценарій (лібрето), сценографія.

Балет зародився в Італії близько 500 р. тому танці включались в римські комедії. В ХVІ – ХVІІ ст. балет був пишним видовищем і без сюжету, він включав в себе спів, діалоги, сценічні ефекти.

В ХVІІ – ХVІІІ ст. у Франції під впливом класицизму балет набув рис самостійного мистецтва. „Батьком” сучасного балету називають Ж. Невера (1727 – 1810) – він зумів придати балетному спектаклю драматичну цінність. Спочатку сюжети запозичувались з античної літератури, з початку ХІХ ст.. з’явились спектаклі на сюжети середньовічних легенд.

Сьогодні класичний балет іде по шляху зближення з сучасним танцем. В Києві чудові постановки цього виду мистецтва можна спостерігати в Державному оперному театрі ім.. Т.Г.Шевченка та в музичному театрі на Подолі ( на музику О.Градського; „Ромео і Джульєтта”)

3. Підсумок уроку.

Запитання
1. Назвіть країну, в якій виникло театральне мистецтво ………………….
2. Закінчіть речення: основний елемент мистецтва театру – це ………….

3. Два основні жанри театрального мистецтва – це:……………………….

…………………………………………………………………………………
4. Визначні драматурги античності: ………………………………………..

…………………………………………………………………………………

5. Назвіть складові частини театрального мистецтва………………………

………………………………………………………………………………….


6. Заповніть таблицю:


Театральні професії (назва)

В чому полягає робота людини певної професії

1.




2.




3.




4.




5.




7. Закінчіть речення: в театрі існує дві форми відтворення дійсності

…………………………………………………………………………………...

8. В залежності від сценічної мови театри бувають:………………………...

…………………………………………………………………………………


9. Як називалась в Стародавньому Римі народна комедія?...........................

………………………………………………………………………………….


10. Які ви знаєте види театральних вистав, характерних для епохи Середньовіччя? ……………………………………………………………………….
1. Як називався перший професійний європейський театр в епоху Відродження і чому він мав таку назву?

12. Назвіть ім’я найвидатнішого театрального діяча епохи Відродження та кілька його творів…………………………………………………………...

…………………………………………………………………………………...

13. Провідний жанр театрального мистецтва ХVІІ – ХVІІІ ст. – це:

…………………………………………………………………………………..
14. Назвіть імена засновників театру абсурду

…………………………………………………………………………………


15. Батьківщина балету ………………………………………………………..
16. Балет став самостійним видом мистецтва у ……………………………

(назва картини)

завдяки ………………………………………………………………………..
17. Основна сценічна мова балету – це …………………………………….

допоміжна …………………………………………………………………….



Каталог: Documents
Documents -> Нетрадиційні методи оздоровлення
Documents -> Наказ №145 н/в Про проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності членів адміністрацій навчальних закладів та працівників відділу освіти
Documents -> Педагогічної освіти 01. 09
Documents -> Акушерство
Documents -> Державний вищий навчальний заклад
Documents -> Договір на надання інформаційних (консультаційних) послуг
Documents -> Програма usaid лев впроваджується: Міжнародною благодійною організацією «Фонд Східна Європа» у партнерстві з
Documents -> Рівненська обласна державна адміністрація
Documents -> Магістерська робота: проведення наукового дослідження, підготовка й оформлення


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   33


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка