Методичний посібник



Сторінка1/36
Дата конвертації03.02.2018
Розмір0.61 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36


МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК


ПО ЗАСТОСУВАННЮ З'ЄДНАНЬ ТА ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН (ПІДРОЗДІЛІВ) АРМІЙСЬКОГО КОРПУСУ В СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЯХ

Рівне


1. Погляди провідних іноземних держав на ведення спеціальних операцій (бойових дій)
Воєнно-політичне керівництво держав НАТО протягом останніх років стало надавати особливе значення розвитку та удосконаленню розвідувально-диверсійних сил, вважаючи, що вони зроблять значний вплив на хід та результати перших операцій початкового періоду війни.

Командування провідних держав НАТО і світу в цілому, переглядають погляди щодо бойового застосування ССО, форм і способів їх дій, з тим щоб можна було ефективно застосовувати їх в тих випадках, коли використання звичайних ЗС є передчасним, не доцільним або не можливим для проведення блискавичних акцій, а також для того, щоб взяти під контроль ситуацію, або покласти край кризі на вигідних умовах. З цією метою і проводяться практичні заходи, які направлені на удосконалення організаційної структури розвідувально-диверсійних частин та їх всебічне матеріально-технічне забезпечення.

Протягом останніх років в арміях провідних країн світу продовжується удосконалення форм і способів бойового застосування ССО.

Західні політологи і спеціалісти з розвитку ЗС, прогнозуючи перспективи міждержавних відносин, відмічають тенденцію зростання кількості збройних конфліктів у світі в тому числі і в 21-му столітті. За їх оцінками конфлікти низької інтенсивності (регіональні), як найбільш поширене явище можуть виникають головним чином на територіях слаборозвинутих країн. Подібні висновки привели до необхідності нарощування ССО – інструменту, за допомогою якого можливо контролювати райони воєнної конфронтації, забезпечувати раптовість бойових дій та масштабність ураження найважливіших обєктів противника.



Термін «спеціальні операції» включає комплекс заходів щодо бойового застосування ССО на ТВД і передбачає розгортання оперативних загонів в районах призначення, а також органів забезпечення та управління, до початку або в ході війни.

ССО являють собою спеціально відібрані, підготовлені та оснащені частини і підрозділи СВ, ВПС і ВМС, які розглядаються воєнно-політичним керівництвом та командуванням ЗС іноземних держав в якості особливого військового контингенту, призначеного для досягнення політичних і стратегічних цілей на світовій арені в мирний і воєнний час.

Головними особливостями ССО є їх пристосованість і постійна готовність до бойового застосування для здійснення раптових і стрімких акцій вже в мирний час, коли залучення формувань звичайних ЗС вважається політично не доцільним або передчасним, а також специфічні способи і тактика їх дій при проведенні спеціальних операцій. Крім того, на відміну від багатоваріантного оперативного призначення загальновійськових (авіаційних і флотських) зєднань і частин, підрозділи ССО вже в мирний час зорієнтовані і спеціально готуються до дій на конкретних ТВД.

Основне призначення ССО в мирний час полягає в підготовці умов та безпосередній участі в організації і проведенні спеціальних операцій на територіях іноземних держав з метою повалення не потрібного для уряду або надання допомоги дружнім режимам в їх боротьбі проти внутрішніх виступів опозиційних сил.

У воєнний час, крім того, призначення ССО полягає в проведенні розвідувально-диверсійних, рейдових, психологічних операцій і збір розвідувальних відомостей в тилу противника в інтересах дій угруповань збройних сил держави та її союзників на ТВД.

На ССО покладаються слідуючи основні завдання:

В мирний час:

– організація антиурядових виступів, руху повстанців і партизан з метою дестабілізації обстановки в певній державі і повалення її уряду;

– захоплення та вбивство видатних політичних, державних і військових діячів;

– проведення диверсій і актів саботажу;

– збір розвідувальних даних політичного, економічного і воєнно-стратегічного характеру;

– підготовка і формування партизанських і повстанських загонів;

– накопичення, розподіл і розміщення у визначених районах зброї і засобів МТЗ, які плануються на воєнний час для забезпечення проведення спеціальних операцій;

– захоплення заручників, визволення своїх громадян;

– охорона громадян і майна, які знаходяться на території іншої держави, вивезення їх, при необхідності, з держави;

– організація та ведення операцій по придушенню опозиційних сил;

– проведення психологічних операцій;

– надання допомоги в боротьбі з терористами, організація та здійснення нападу на штаб-квартири та бази терористичних організації.



У воєнний час:

– збір розвідувальних даних в інтересах дій своїх військ на ТВД;



  • виведення із строю або захоплення важливих воєнних і промислових обєктів в тилу противника із застосуванням як звичайної, так і ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї;

  • здійснення рейдів і улаштування засідок в тилу противника;

  • порушення комунікацій, системи державного і воєнного управління тилового забезпечення;

  • наведення на обєкти своєї авіації, коригування ударів по них ракетами і вогнем артилерії;

  • диверсії і саботаж в тилу противника;

  • виявлення і викрадення ядерної зброї, зразків техніки і озброєння, таємних і державних документів;

  • організація втеч із полону військовослужбовців та громадянського персоналу.

Завдання, які виконують ССО поділяються на:

  • першочергові;

  • другорядні.

ССО провідних країн світу мають широкий діапазон варіантів бойового застосування, володіють високими мобільністю і маневреністю. Вони знаходяться в такому стані бойової готовності, який дозволяє їм почати негайні бойові дії в будь-якому географічному регіоні.

Питання організації і тактичні прийоми бойового застосування ССО постійно відпрацьовуються і удосконалюються в ході навчань, які проводяться в районах з різноманітними географічними і кліматичними умовами.

Командування ПКС вважає, що проведення спеціальних операцій, тобто комплексним використанням розвідувальних, розвідувально-диверсійних і диверсійно-штурмових формувань на ТВД, в окремих регіонах можна нанести значні ушкодження потенціальному або діючому противнику, за короткі терміни забезпечити підрив його політичного, економічного, воєнного і морального потенціалів, вести боротьбу з національно-визвольним та демократичним рухом.

Практичну розвідувально-диверсійну діяльність на ТВД (театрах війни) силами спеціальних операцій командування армій ПКС розглядає, як важливий забезпечуючий елемент воєнної політики.

Спеціальні операції плануються військовими органами (штабами) і спеціальними службами в мирний і воєнний час з санкції глави держави, можуть проводитись відкрито або скрито і носять тайний характер.

За масштабами спеціальні операції поділяються на стратегічні, оперативні і тактичні і проводяться в інтересах усіх видів ЗС.

В останні роки командування США і ПКС до проведення спеціальних операцій притягають частини і підрозділи ПДВ і морської піхоти (Гренада, Панама, Фолькленди, Чад, Перська затока), розглядаючи їх в якості ударного ешелону і ефективного засобу досягнення оперативно-стратегічних цілей війни. Десантні частини можуть вести на території противника штурмові дії, швидко нарощувати зусилля на окремих напрямках (в районах), вказувати дезорганізуючий вплив на противника.

З прийняттям нових концепцій ведення війни, дії ССО об'єднуються загальним задумом використання ЗС і інтересами проведення масштабних повітряно-наземних операцій (Перська затока). ССО, які застосовуються в тилу противника, збільшують глибину бойового впливу на нього, заставляють противника відволікати значну кількість бойових з'єднань і частин на контрдії, захист і оборону тилових районів, вказують безпосередній і довгочасний вплив на хід збройної боротьби.

На сьогодні, об'єднане командування спеціальними операціями ЗС США виконує такі основні завдання:


  1. Боротьба з розповсюдженням зброї масового ураження (СР);

  2. Боротьба з тероризмом (СВТ) – використання можливостей ССО для проведення заходів щодо звільнення захоплених заручників, запобігання проведенню терористичних актів, пошуку і знищенню груп бойовиків та ліквідація баз терористичних організацій;

  3. Надання допомоги іноземним державам у забезпеченні їх внутрішньої безпеки (FID) – вирішення організаційних питань або особиста участь підрозділів ССО у заходах, спрямованих на запобігання та придушення в певній країні антиурядових виступів, підривної діяльності або збройного опору, які здійснюються силами внутрішньої опозиції;

4. Спеціальна розвідка (SR) – доповнення інших компонентів розвідки специфічною, детально визначеною інформацією стратегічного або оперативно-тактичного рівня;

5. Силові (безпосередні) дії (ДА) – операції (дії), що обмежені за масштабом, часом, завданням і місцем проведення на території противника щодо захоплення, знищення (виведення) з ладу важливих або будь-яких інших об'єктів; ліквідації або захоплення, з наступною доставкою на свою територію, визначених посадових осіб, документів, зразків озброєння та військової техніки;

6. Психологічні операції (PpSVOP) – це сукупність узгодження та взаємопов'язаних за метою, місцем та часом заходів, які проводяться з метою здійснення в бажаному напрямі морально-психологічного впливу на особовий склад ЗС та цивільне населення країни, з емоційних станів та стимулювання визначених типів поводження та поведінки з.метою зміни ідеологічних і психологічних структур їх свідомості, підсвідомості, поглядів, трансформації емоційних станів та стимулювання визначених типів поводження та поведінки.

З прийняттям нових концепцій ведення війни, дії ССО об'єднуються загальним задумом використання ЗС і інтересами проведення масштабних повітряно-наземних операцій (Перська затока). ССО, які застосовуються в тилу противника, збільшують глибину бойового впливу на нього, заставляють противника відволікати значну кількість бойових з'єднань і частин на контрдії, захист і оборону тилових районів, вказують безпосередній вплив на хід збройної боротьби;

7. Заходи з питань цивільних справ (СА) – координація проведення військових операцій з іноземними цивільними офіційними особами, цивільними установами США і міжнародними урядовими та приватними організаціями;

8. Нетрадиційні бойові дії (UW), зокрема:

а). диверсійно-підривна діяльність – сукупність спланованих за місцем, часом і завданням акцій, спрямованих на дестабілізацію обстановки в будь-якій країні, а також заходів щодо знищення або виводу з ладу елементів оборонного потенціалу певної держави;

б). організація партизанської діяльності в тилу противника, яка спрямована на створення партизанських формувань з подальшим їх навчанням, забезпеченим озброєнням і бойовою технікою. (бойові партизанські дії (операції) передбачається здійснювати у військовий час);

9. Інформаційні операції (ІО) – тривалі операції, які підсилюють та зміцнюють бойові можливості ЗС США або їх союзників (збір, обробка та використання інформації з метою досягнення переваги в будь-яких операціях;

10. Будь-яка інша діяльність, яка класифікована президентом або МО США, як спеціальна операція.

Воєнно-політичне керівництво США планує також використовувати ССО в нетрадиційних сферах зовнішньої діяльності, зокрема;


  1. Підтримка коаліційної діяльності (CS) – підготовка і навчання особового складу та цивільного населення дружніх держав;

  2. Бойові пошуково-рятувальні операції (СSAR);

  3. Боротьба з розповсюдженням наркотиків (СДА);

  4. Заходи з розмінування (НДА), або спеціальні дії з інженерно-саперного забезпечення;

  5. Гуманітарна допомога (НА);

  6. Заходи щодо надання допомоги з питань безпеки (SA), а також стримування та поширення регіональної нестабільності.

Скритність підготовки і проведення операцій військ СпП досягається шляхом ретельного підбору особового складу цих військ, суворою дисциплінарною практикою, застосуванням заходів скритності радіообміну (використання шифрів, кодів, щоденно змінних позивних, індивідуальних паролів, змінних адресно-показових груп, суворі обмеження на ознайомлення з інформацією з питань бойового застосування і використання військ СпП і т.і.).

Планування, підготовку та керівництво бойовим застосуванням і використанням військ СпП на ТВД здійснює обєднане командування спеціальних операцій. Безпосереднє управління діяльністю частин і підрозділів СпП в інтересах проведення операції на ТВД здійснює командування спеціальних операцій в зоні.

Принцип децентралізованого застосування військ СпП вимагає організації декількох ешелонів управління бойовим застосуванням частин і підрозділів СпП, а також їх бойового і тилового забезпечення.

Група СпП розгортає операційну базу військ СпП, за допомогою якої здійснюється командування, управління і забезпечення діяльності оперативних підрозділів СпП. В складі бази створюються, як правило, три центри: оперативний, тиловий та звязку. Керує базою командир групи СпП.

За рішенням командира групи СпП в інтересах більш ефективного керівництва оперативними загонами можуть створюватись 1–3 передові операційні бази (на основі загонів «С»). В деяких випадках може створюватись окрема операційна база (на основі батальйону СпП), при цьому вона підпорядковується безпосередньо штабу спеціальних операцій на ТВД або штабу АК (ГрА), якому приданий батальйон СпП. В залежності від умов обстановки передова операційна база може виконувати функції допоміжної ланки управління, передового пункту по засиланню оперативних загонів в тил противника, радіо ретрансляційного пункту і т.і.

На озброєнні розвідників-диверсантів є найрізноманітніші найновіші і ефективні засоби для ведення розвідки та озброєння:



  • швидкодіюча прийомопередавальна радіоапаратура з необмеженою дальністю звязку (через штучні супутники землі);

  • військово-транспортні літаки з системою пристосування до рельєфу місцевості для подолання великих відстаней на висотах 100–300 м;

  • зверхмалі підводні човни, які використовуються з надводних, підводних і повітряних носіїв та здатних діяти в руслах річок;

  • безшумна і без полум’яна автоматична стрілецька зброя.

Приймач глобальної дії РНС (GPS) за допомогою трьох штучних супутників Землі миттєво визначає точну довготу і широту будь-якої точки на Землі. Крім того, індивідуальні приймачі (GPS) можуть бути перепрограмовані для вказівки напрямку руху, відстані до цілі та оцінки часу шляху).

Бойове застосування ССО передбачається здійснювати поперед усього в інтересах перших ударів початкового періоду війни. Найвища активність дій ССО планується за 3–30 діб до розв'язування конфлікту.

В плані підготовки ССО до виконання бойових завдань значна увага приділяється розробці тактики дій розвідувально-диверсійних формувань в прифронтовій і фронтовій зонах на глибину до 500 км, а також організації і проведенню широкомасштабних заходів диверсійно-підривного характеру загонами психологічного і адміністративного впливу. В теперішній час появилась реальна можливість використовувати розвідувально-диверсійні загони ССО (в основному типу «Рейнджерс» та «Командос» (в інтересах військ для розвідувально-диверсійного забезпечення бригад на глибину до 40 км, дивізій до 100 км. корпусів – у межах 300 км і груп армій – 700–800 км.

Заслання в тил противника бойових загонів ССО може виконуватись шляхом переходу кордонів (лінії фронту), повітряним шляхом (літаки, вертольоти, дельтаплани) і морем (бойові кораблі, в т.ч. малі та зверх малі підводні човни, катери, рибальські шхуни і т.і.). При десантуванні райони збору призначаються в 5–10 км від місця десантування.

Розгортання загонів в тилу противника планується проводити з операційних баз спеціальних сил (на своїй території або тій, що контролюється), які керують їх діями в межах ТВД.

Пересування в тилу, в т.ч. і на захопленій у противника техніці, РДЗ можуть здійснювати скритно вночі або в умовах обмеженої видимості з виконанням заходів безпеки і маскування. Піший добовий перехід при максимальній напрузі сил може скласти 30–50 км. Формування ССО здатні знаходитись в тилу противника на протязі 30 діб і більше, використовуючи документи прикриття, військову форму або цивільний одяг противника. В районах призначення передбачається діяти поодинці, парами або невеликими групами.

Загонами ССО для ураження (знищення) як правило, призначаються КП і вузли звязку, ПУ ракет, аеродроми, об'єкти тилу і ППО, вузли комунікацій та інші об'єкти, виведення з ладу яких проводить до значних втрат та забезпечує порушення системи управління. Вони можуть утворювати зони затоплень, розрух і заражень, забезпечувати ізоляцію районів бойових дій. Для виконання окремих завдань загони ССО можуть передаватись в оперативне підпорядкування загальновійськовим командирам, а керують ними відповідні ЦБУ.

На думку експертів НАТО ескалація на ТВД почнеться з проведення спеціальних операцій і забезпечуючих дій ССО, з початком яких буде значне нарощування підривних і спеціальних дій, а потім (за декілька діб до розв'язання війни) – розвідувально-диверсійних. Оптимальною глибиною розвідувально-диверсійних дій вважається 50–150 км, а спеціальні та підривні дії проводяться, як правило, в оперативній і стратегічній глибині.

Командування ПКС оцінює діяльність формувань ССО в тилу противника, виділяючи ЇЇ сильні і слабкі сторони.

До сильних сторін відносяться:



  • можливість масового застосування в звичайній і ядерній війні;

  • можливість застосування в мирний час при проведенні спеціальних операцій по звільненню заручників, здійсненню державних переворотів, знищення окремих політичних діячів та боротьби з тероризмом;

  • висока бойова ефективність застосування ССО для ураження малогабаритних та рухомих об'єктів противника на дальностях 30–120 км і більше.

  • можливість здійснення диверсій з використанням малогабаритних ядерних боєприпасів;

  • точність і достовірність здобутої інформації;

  • можливість ураження ракетно-ядерної зброї та її носіїв у противника;

  • різнобічність (вирішення різноманітних завдань), багатоплановість (виконання багатьох завдань) і багатократність (вирішення декількох завдань) використання;

  • здатність до ведення самостійних, і в той же час, управляємих дій на території противника протягом 30 і більше діб;

  • скритність застосування, висока оперативність і мобільність, раптовість, маневреність по фронту і в глибину;

  • унікальна здатність вирішення окремих розвідувально-диверсійних завдань методами, які використовують тільки підрозділи ССО (використання агентури, партизан і повстанців, психологічного і адміністративного впливу);

  • сильний морально-психологічний ефект з непередбаченими наслідками.

До слабких сторін використання ССО відносяться слідуючі:

  • застосування ССО в тилу противника в значній мірі визначається імовірністю виконання конкретного бойового завдання і залежить від вдалого десантування, виходу в район розвідки (диверсії) і ведення бойових дій;

  • малочисельні за складом формування ССО не можуть бути використані проти великих стаціонарних об'єктів противника з метою їх знищення в умовах ведення звичайної війни.



Каталог: data -> file doc
data -> Характеристика твердого стану речовини
data -> Мова в житті людини
data -> Теорії походження біосфери та
data -> "Вклади культури І мистецтва XX століття у світову цивілізацію"
data -> Реферат на тему: Господарство країн
data -> Концепція необоротності й термодинаміка
data -> Масаж при травмах І захворювання нервової системи
data -> Вроджені ортопедичні деформації опорно-рухового апарату
file doc -> Охорона здоров’я Німеччини
file doc -> Молодіжна політика в Польщі


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка