На початку свого президентства В



Скачати 394.21 Kb.
Сторінка1/9
Дата конвертації11.06.2018
Розмір394.21 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Школа політичної аналітики «ΠΟΛΙΣ»

Президентство В. Ющенка: здобутки та прорахунки”



1. “Конституційні повноваження Президента та політична реформа 8 грудня 2004р.”

На початку свого президентства В. Ющенко володів досить широким колом повноважень, наділених Конституцією України. Він мав право:



  1. Призначати за згодою Верховної Ради України Прем’єр-міністра України, припиняти його повноваження та приймати рішення про відставку;

  2. Призначати за поданням Прем’єр-міністра членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняти їх повноваження.

Але з першого січня 2006 року вступили в дію внесення змін до Конституції, які перетворили Україну на парламентсько-президентську республіку.

Нововведення суттєво обмежили владні можливості Президента і, відповідно, розширили повноваження Уряду і Парламенту. Згідно з новою Конституцією, після виборів Парламент формує коаліцію депутатських фракцій, яка подає Президенту кандидатуру на посаду Прем’єр-міністра. Якщо глава дежави підтримує дану пропозицію, то в Парламенті відбувається її затведження. А от відправити у відставку Прем‘єра глава держави вже не зможе.

Щоправда, за Президентом залишається право на розпуск Верховної Ради, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Проте, відповідно до Конституції України, до так званої президентської урядової квоти входять міністри оборони, закордонних справ і глава СБУ. Але, навіть і вони приступають до виконання своїх обов’язків лише за згоди Парламенту. Решту міністрів призначає безпосередньо Верховна Рада. Президент також призначає голів обласних і районних держадміністрацій, але за поданням Кабінету Міністрів України .

Ми вважаємо, що внесені зміни до Конституції створили більше проблем аніж, змогли вирішити. Змінилися правила гри, але не гравці і їхня “управлінська ментальність”.

О. Северин, правовий радник Альянсу “Майдан” переконаний, що “творці цього документу дали йому дуже точну назву – “політична реформа”. Саме політична, адже вона є продуктом політичних підкилимних домовленостей, і не викликана жодною об'єктивною необхідністю ба, більше того, абсолютно не узгоджена з інтересами суспільства і держави”.

Загалом, незалежні експерти вказують на такі негативні наслідки конституційних змін:

1) виникає протистояння між блоком уряду, який репрезентує інтереси потужних фінансових кіл України і міністрами, які призначаються за квотою Президента (яскравим свідченням цього є ситуація з А. Гриценком, Р. Зваричем, Ю. Луценком та Б. Тарасюком)(О. Северин);

2) нова Конституція будується на основі компромісу інтересів між групами впливу. Вона не є продуктом широкого суспільного діалогу і певною мірою є нелегітимною (С.Дацюк) ;

3) доводиться констатувати штучність і неприродність коаліції, оскільки в будь-якому випадку програма діяльності сформованого нею уряду може виявитися лише теоретичною домовленістю партій, що брали участь у його створенні про спільну програму дій, реальність якої буде спростована практикою її виконання (Мартинюк Р.);

4) посилилося тертя між гілками влади в середині країни, обумовлене недопрацюваннями у змінах, внесених до Конституції, а це впливає на міжнародний авторитет країни, на бажання мати з нею справи.

Певної уваги заслуговують коментарі самих політиків щодо конституційних змін.

Борис Безпалий, депутат від “Нашої України” уточнив позицію Президента: “Ті, хто робили Конституційну реформу – робили для себе. Це перетягування владного канату в системі влади. Там про простих людей не йшлося і нічого доброго їм не планувалося”.



Юлія Тимошенко, лідер БЮТ:

“Моя позиція завжди була послідовною. Я вважаю цю конституційну реформу ганьбою для України і технологією реваншу “прокучмівських” сил, яка розроблялася значно раніше. Вони передбачили для себе технологію повернення у владу. Я вважаю, що в Україні не з’явилися політичні баланси, а, навпаки, поглибилися дисбаланси, загострилося політичне протистояння, породжене цією конституційною реформою”.



Проте, один із лідерів-ініціаторів цієї реформи Тарас Чорновіл, народний депутат, фракція Партія регіонів зазначає:

“Я переконаний, що згортання політреформи не буде. Якщо йти волюнтаристським шляхом – це конституційний переворот. Крім того, виникає питання: навіщо згортати політреформу? Нинішня система врятує від волюнтаризму, якого ми зазнали і при Кучмі, і при Ющенку”.

Станом на 1 липня 2006 року Прес-служба Президента України оприлюднила інформацію, в якій простежується його позиція щодо недоліків політичної реформи. Основна увага акцентується на таких тезах:

“Суди, хоч і отримали статус незалежної гілки влади, так і не стали дієвими та ефективними інститутами захисту прав людини. А саме судочинство не стало справедливим.

Законодавчий орган ще не позбувся ознак сповзання до диктатури більшості.

Вищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів – і надалі функціонує без законодавчого забезпечення своєї діяльності.

Система повноважень у трикутнику Президент – Верховна Рада – Уряд є незбалансованою, насиченою ризиками потенційних політичних конфліктів.

Правоохоронні органи і прокуратура досі несуть на собі відбиток радянської репресивно-каральної системи, бо їх не перетворено на органи правопорядку відповідно до європейських стандартів.

Не запроваджено реального місцевого самоврядування.

Не здійснено адміністративно-територіальної реформи.

І перелік невирішених на конституційному рівні проблем далеко не вичерпаний. Але й цього достатньо, щоб можна було б говорити про системний хаос”.

Щоправда, ситуація в країні дещо змінилася. Прийнято Закон “Про Кабінет Міністрів України”, але Президент вдруге використав право вето, оскільки невраховані численні його пропозиції і ряд моментів взагалі не відповідають Конституції.

Таким чином, продовження Конституційної реформи не втрачає своєї актуальності.

З іншого боку, досить таки дискусійним є питання про те, чи потрібні були зміни в Основному Законі взагалі? У суспільній свідомості створювали стереотип, в основі якого лежав міф про те, що президентсько-парламентська форма правління – це вже зло саме по собі бо неодмінно пов’язана з авторитарним режимом. Чомусь не бралося до уваги те, що сама особа глави держави обирає методи управління і що стиль керівництва не передається від президента до президента. Що не зміна конфігурації була потрібна, а поступове оздоровлення суспільної та політичної системи.

Не менш важливим аспектом є те, що реформа приймалася на поспіх. В цей період часу склалася ситуація , коли Л. Кучма вже фактично не президент, В. Ющенко ще не президент, і за результатами 2-ого туру виборів В. Янукович мав реальні шанси зайняти цю посаду.

Тому функціонування владних інститутів в оновленій системі ще раз засвідчує про незавершений характер політреформи і її невідповідність українським реаліям та вимогам часу. Причина в тому, що їй не вистачає законодавчої бази. Необхідними в першу чергу є Закон “Про Кабінет міністрів України”, “Про Президента”, “Про опозицію”. Але на прикладі прийняття Закону України „Про Кабінет Міністрів України” ми вже маємо змогу переконатися, що й інші нормативно-правові акти прийматимуться в гострій політичній боротьбі, шляхом компромісів, а компроміс – це завжди несе в собі загрозу нових і нових дискусій і перепалок навколо питання. Не менш важливою проблемою є псевдодержавницьке мислення найвищих посадовців, їх небажання жити за політичними правилами, які існують у цивілізованому світі та правовими законами нашої держави.

Отже, центр ваги тепер перенесено саме на найвищий представницький орган держави. Особливостям взаємодії Президента і Парламенту і присвячена друга частина нашої доповіді.


Каталог: assets -> files
files -> Схвалено затверджую
files -> Вимоги до оформлення титульний лист (назва завдання, прізвище студента, № групи, прізвище викладача, дата здачі)
files -> Положення про підготовку І захист магістерської дипломної роботи київ 2008 зміст вступ І магістерська дипломна робота, її мета І завдання ІІ. Етапи підготовки та захисту магістерської дипломної роботи
files -> Стисла характеристика вибіркових дисциплін основи наукової діяльності
files -> Робоча програма навчальної дисципліни "Бухгалтерський облік"
files -> Методичні вказівки до лабораторних робіт із навчальної дисципліни «Загальна екологія»
files -> Видання входить до «Переліку наукових фахових видань, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора І кандидата наук». На підставі Наказу мон україни від 14 лютого 2014 року №153
files -> Методичні рекомендації до написання й оформлення дипломної роботи з окр "Спеціаліст" спеціальності 04010601 «Екологія та охорона навколишнього середовища»
files -> Аналітичні висновки щодо діяльності центру надання адміністративних послуг у м


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка