Науково обгрунтована стратегія – основа модерного лікування



Сторінка1/12
Дата конвертації09.01.2018
Розмір0.5 Mb.
ТипЗакон
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

НАУКОВО ОБГРУНТОВАНА СТРАТЕГІЯ – ОСНОВА МОДЕРНОГО ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН.
професор Б.Т.Білинський

кафедра онкології та медичної радіології
І. ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА І КЛІНІЧНА ОНКОЛОГІЯ

Онкологія як наука є частиною біології і в ній діють загально біологічні закони. Біологія є інтегральною наукою, і в її розвитку грають суттєву роль досягнення фізики, хімії, патології, молекулярної генетики та інших фундаментальних наук.

Прикладна онкологія є частиною медичної практики і в значній мірі залежить від рівня розвитку вищезгаданих фундаментальних дисциплін. Більшість визначних відкриттів, що лягли в основу сучасної теорії злоякісних пухлин, увінчані найвищими нагородами – Нобелівськими преміями (НП). Онкологія не входить безпосередньо до кола наук і напрямків, за які присуджують цю найпрестижнішу нагороду. Але фундаментальні відкриття в галузі фізики, хімії, біології склали цей фундамент, на якому зуміла розвинутися сучасна клінічна онкологія.

Достатньо згадати, що теоретичні роботи більше як 50-ти лауреатів Нобелівських премій мають пряме відношення до розвитку онкології. Тому цікаво прослідкувати вплив фундаментальних досліджень на розвиток клінічної онкології.

Дослідження Варбурга (O.Warburg) феномену гліколізу в пухлинних клітинах відзначено Нобелівською премією 1931р. Ідеї Варбурга знайшли сприятливий грунт у Львові в працях Я.Парнаса, Б.Собчука, А.І.Гнатишака. На цій основі створено метод визначення індивідуальної чутливості пухлини до хіміопрепаратів на основі вивчення активності дихання культури пухлинної тканини.

Взагалі вивчення біохімічних процесів в раковій клітині має величезне значення для практичної онкології. Зміни ці переважно відбуваються в напрямку примітивізації біохімічних процесів, «агресивності» клітини щодо своїх сусідів, втрати ряду специфічних ознак і функцій – диференціації і втрати контролю над проліферацією. Сучасне розуміння порушення передачі генетичної інформації всередині клітини було б неможливо без відкриття структури і принципів функціонування ДНК і РНК, здійсненого Дж. Уотсоном (J.Watson), Ф.Кріком (F.Crick) і М.Уілкінсом (M.Wilkins) – НП 1962р. Зміни, що призводять до утворення ракових клітин, пов’язані з функцією геному клітини (порушення самого гену або епігеномні зміни) і утворення нового фенотипу. Дуже важливим елементом нового фенотипу є втрата здатності до «апоптозу». Програма апоптозу закодована в спеціальних «летальних» генах, реалізується вона через включення ферментів, що здійснюють аутоліз клітин. Це одна з форм контролю організму над антигенним гомеостазом. В ракових клітинах цей механізм втрачається, і мутантна клітина стає практично «безсмертною».

Виходячи з сучасних представлень, можна твердити, що ракова клітина є центральною проблемою в онкології. Не можу не згадати серію наших робіт 60-х років про роль дисемінації ракових клітин в крові при утворенні рецидивів і метастазів раку. Ці теоретичні відкриття в майбутньому лягли в основу синтезу нових протиракових препаратів і навіть започаткували нові напрямки в онкології (таргетна терапія).

Підсумовуючи здобутки онкологічної науки за минулі роки, необхідно підкреслити, що здобуто ряд фактів, які стосуються питань етіології раку і канцерогенезу, які було використано для побудови науково обґрунтованої онкологічної доктрини. Нобелівська премія 2009р. присуджена Е.Блекборн, К.Грейдеру, і Дж.Шостаку за відкриття механізмів захисту хромосом теломерами і ферменту теломерази може привести до нових цікавих досягнень в терапії раку.

Мабуть розвиток клінічної онкології в більшій мірі залежить від рівня наших теоретичних знань, ніж це спостерігається в інших галузях медицини. Тому, говорячи про стратегічні напрямки розвитку принципів лікування злоякісних пухлин, ми мусимо торкнутися цих базових досягнень в інших, часто досить віддалених від медицини дисциплінах. Доцільно пригадати, що онкологічні проблеми розглядаються на різних рівнях – молекулярному, клітинному, органному, рівні цілого організму, а також на популяційному, соціально-політичному і психологічному, що по-суті є безпрецидентним за широтою підходу в інших галузях медицини.

Не можна забувати, що проблема боротьби між організмом і мутантною клітиною – раком традиційно досліджується українською школою онкологів, починаючи з О.О.Богомольця і Р.Є.Кавецького. Цей напрям був основним і в науковій діяльності Львівських онкологів, особливо Г.П. Ковтуновича і А.І.Гнатишака.

Проблеми раку вивчаються і на популяційному рівні. Рак розповсюджений в різних країнах не однаково. Класичним прикладом є висока захворюваність на рак шлунка в Японії і низька в країнах Заходу і явно протилежна ситуація з раком грудної залози. Нами зроблені спроби пов’язати виникнення злоякісних захворювань з особливостями географічного середовища, зокрема, геологічних розломів. Вивчення епідеміології раку є дороговказом для проведення протиракових заходів і профілактичних програм, які мають певні особливості в різних країнах і регіонах.

Є всі підстави розглядати рак як одну з «хвороб цивілізації», як ціну, що її платить людство за науково-технічний прогрес.

В той же час саме завдяки розвитку цивілізації арсенал онкології удосконалюється і поповнюється новими ефективними методами боротьби з раком.

Для лікування хворих на рак сучасна медицина використовує хірургічний метод, променеву терапію, медикаментозне лікування (цитостатичне і гормональне) і біологічний метод лікування (імунологічний, ферментативний, тощо).

Співвідношення цих методів міняється протягом століття і залежить від теоретичної бази і технологічних можливостей онкології. Нашим завданням є усвідомити місце кожного методу в терапії раку, його можливості і співвідношення з іншими методами. Таблиця №1
Можна вважати, що початок наукової онкології пов’язаний з діяльністю великого вченого і реформатора науки Рудольфа Вірхова (R. Wirchov). Все, що було в медицині до появи його «Целюлярної патології» (1885р.) треба віднести до передісторії, зокрема того, що стосується онкології. Знаменно, що в цей же період появляються перші науково обґрунтовані концепції хірургічного лікування раку, які проголосив у 1894р. В.Голстед (W. Halsted) і розвинув Н.Н.Петров, вчитель Г.П.Ковтуновича, тобто і наш онкологічний патріарх, опрацювавши засади абластики і антибластики.

Загальним принципом в онкології вважається вимога комплексного підходу до терапії раку. Комплексне лікування передбачає одночасне або послідовне застосування одного або двох видів локальної терапії з одним або кількома методами загального (системного) впливу на організм хворого.

За прогнозом ефективності лікування злоякісних пухлин самостійно претендувати на радикальність донедавна могли тільки хірургічний або променевий методи. Завдяки новим досягненням онкології лише саме хірургічне втручання у хворих на злоякісні пухлини стали застосувати рідше, його, як правило, комбінують з променевим і медикаментозним лікуванням. Але хворих на деякі види раку (легені, шлунок, ободова та пряма кишки) у ранніх стадіях успішно лікують переважно хірургічним методом.

Останні досягнення хіміотерапії вселяють упевненість, що медикаментозний метод незабаром займе провідне місце в лікуванні пухлин. Уже тепер можна говорити про вилікування окремих видів лейкозу, хвороби Годжкіна, пухлин яєчка хіміотерапією. Великі надії пов’язують з розвитком біотерапії злоякісних пухлин, зокрема генної, а також таргетної терапії. Поки більшість таких досліджень ще не вийшли за межі клінічного експерименту (І-ІІ, рідше ІІІ фази клінічних досліджень). В ряді країн вводяться так звані «стандарти лікування злоякісних пухлин ». Вони ґрунтуються на колективному досвіді сучасних медиків і відповідають принципам «доказової медицини». В той же час декларуються принципи «індівідуального» вибору методу лікування. Між цими принципами немає протиріччя. Вони вкладаються в філософські поняття «загального» і «окремого».

Сучасна терапія злоякісних пухлин складна. Вона вимагає не тільки знання та навичок, але й відповідної апаратури, тому онкологічні хворі підлягають лікуванню в спеціалізованих лікарнях. Відомі спостереження про те, що віддалені результати лікування онкологічних хворих в спеціалізованих відділеннях кращі від тих, які отримані в лікувальних закладах загального профілю. Хворі, яким через різні обставини було проведено оперативне втручання в медичних закладах іншого профілю, повинні отримати додаткове лікування, а в разі необхідності їх слід перевести в онкологічну установу для закінчення лікування.


: uploads -> repository -> oncology
repository -> Методичні вказівки для самостійної позааудиторної роботи студентів фармацевтичного факультету за спеціальністю 110206 «Клінічна фармація»
repository -> Тема. Інфекційний процес: етіологія, патогенез, прояви. Роль властивостей збудника І реактивності організму в розвитку інфекційного процесу
repository -> Міністерство охорони здоров’я україни
repository -> Сутність та еволюція менеджменту
repository -> Робоча програма навчальної дисципліни «біологічна хімія» спеціальність 12020101 «Фармація»
repository -> Методичні вказівки для практичних занять з біологічної хімії
repository -> Міністерство охорони здоров’я україни
repository -> Навчальна програма з пропедевтики


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка