Організація швидкої медичної допомоги



Скачати 267.11 Kb.
Сторінка1/8
Дата конвертації24.12.2017
Розмір267.11 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8

ОРГАНІЗАЦІЯ ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Однією з найбільш вагомих складових частин системи охорони здоров’я в забезпеченні допомогою населення на догоспітальному етапі є служба швидкої медичної допомоги (ШМД).

В підрозділі розглядаються питання історії становлення служби, її ролі в загальній системі надання лікувально-профілактичної допомоги.

Значне місце відведено організації ШМД в умовах міста та села (заклади, структура, категорії, штати, основні завдання, функції, права та обов’язки окремих підрозділів і посадових осіб).

Завершається підрозділ даними про її подальшу спеціалізацію.

Служба швидкої медичної допомоги є порівняно недавно створеню формою позалікарняного обслуговування цивільного населення. Можливо, вперше ідея її організації виникла після того, як у 1881 році під час пожежі у Віденському театрі постраждали сотні людей, які тривалий час не одержували ніякої допомоги, хоча в місті працювали клініки та лікарні.

Після цього трагічного випадку віденський лікар Ярмир Мунді запропонував організувати пунк постійного чергування лікарів, готових до виїзду на місце катастрофи та надання медичної допомоги. Він назвав його “станцією швидкої медичної допомоги”. Згодом ідея набрала широкого розповсюдження, а заклади швидкої медичної допомоги почали з’являтися в багатьох країнах.

Ініціатором створення швидкої медичної допомоги в Росії бів керівник лікарні при Олександрівській громаді Червоного Хреста Карл Карлович Рейнер. У листопаді 1881 року він запропонував організувати в Москві.

В 1902 році в Києві були відкриті на добровільних засадах пункти з надання медичної допомоги при нещасних випадках. У 1903 році в Одесі на пожертвування мільйонера М.М.Толстого почала надаватись медична допомога при нещасних випадках.

25 квітня 1910 року з ініціативи професора Н.І.Оболенського в Харкові була відкрита станція та організовано перше товариство лікарів швидкої медичної допомоги.

У роки радянської влади спостерігається поступовий розвиток служби ШМД, осоливо в містах. У сільських районах вона була в зародковому стані.

Наприкінці 70-х років розвиток служби в усіх республіках коишнього Союзу визначався Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.09.77 року “Про подальше поліпшення охорони здоров’я населення”, а в Україні виданим Наказом МОЗ № 870 від 14.12.77 року, що регламентував її виконання.

В документах підкреслювалась необхідність взаємозв’язку між поліклінікою та станцією, розвитку її матеріально-технічної бази, створення спеціалізованих видів ШМД, підготовки медичних кадрів і їх удосконалення, введення субординатури та продовження терміну навчання в інтернатурі до 2-х років.

Значним досягненням у розвитку системи підвищення кваліфікації лікарів служби було відкриття спеціальних кафедр швидкої та невідкладної допомоги. В 1980 році в Харкові, в інституті удосконалення лікарів була відкрита перша кафедра, потім у Ленінграді (1982р.), Києві, Сімферополі (1988).

Подальший розвиток службт ШМД був призначений Постановою Ради Міністрів СРСР № 773 від 19.08.82р. “Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги сльському населенню”. В ній говорилось про необхідність організації відділень швидкої та невідкладної медичної допомоги в сільськиї районах.

Наказом МОЗ СРСР № 1490 від 24.12.84р. “Про заходи щодо подальшого розвитку та удосконалення швидкої та невідкладної медичної допомоги сільському населенню” були затверджені Положення про станцію (відділення) тощо.

Довгі роки у нас існували дві самостійні служби для обслуговування міського населення - швидка та невідкладна медична допомога. Єдиною вона була лише в невеличких містах і сільській місцевості.

Невідколадна допомога відзначалася недостатньою оперативністю, інколи було неможливо розмежувати функції цих служб. Мали місце випадки дублювання виїздів. Це призвеле до її ліквідації в 1970р. з передачею відповідних обов’язків службі швидкої допомоги.

Об’єднана система надання екстреної медичної допомоги мала свої плюси та мінуси. Головним недоліком було необгрунтоване зростання завантаженості бригад ШМД в зв’язку з недоліками в роботі амбулаторно-поліклінічних закладів, які ніби самовідчужувались від її надання.

З метою усунення накопичених недоліків було намічено організувати в поліклініках пункти (відділення) надання медичної допомоги вдома, в територіальних поліклініках створити службу чергових терапевтів і педіатрів. У зв’язку з передачею забезпечення медичною допомогою хворих з гострими та загостреннями хронічних захворювань поліклінікам, було вирішено замінити в номенклатурі закладів охорони здоров’я назву “Станція (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги” на - “Станція (відділення) швидкої медичної допомоги” та створити в республіканських, крайових, обласних центрах відповідне об’єднання.

Постанови Ради Міністрів СРСР і Наказом МОЗ СРСР у наш час втратили юридичну силу, однак накопичений великий досвід організації роботи служби враховується й досі.

З метою подальшого удосконалення слжби в 1989 році МОЗ України видало аналогічний наказ. У ньому приділяється серйозна увага її організації в кожному сільському районі, оснащенню у великих містах і обласних центрах обчислювальною технікою, створенню автоматизованих систем управління “Швидка та консультативна медична допомога”, забезпеченню автотранспортом і медичною технікою.

Однак виконання наказу в останні роки значно погіршилось у зв’язку з важким економічним станом країни. Але мають місце й деякі наробки. Наприклад, набули подальшого розвитку центри ШМД та медицини катастроф (Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя). На базі інститутів і факультетів удосконалення лікарів відкриті кафедри медицини катастроф (Київ, Запоріжжя, Харків).

У деяких медичних училищах великих міст України практикується створення відділень для підготовки фельдшерів ШМД згідно зі спеціально розробленими програмами, що дасть змогу в майбутньому провести намічену структурну перебудову бригад ШМД - збільшити кількість фельдшерських (до 35-40% від загальної їх чисельності) з правом самостійного лікування хворих. Вона особливо необхідна з огляду на специфіку структурного обслуговування викликів і госпіталізації хворих, особливо в селах.

Адже на відміну від міст у сільській місцевості, де частка фельдшерських бригад досягає 90%, за їх направленням госпіталізовують 70-75% хворих. Гарна підготовка середнього медичного персоналу дозволить згодом підвищити в селах якість діагностики, лікування на догоспітальному етапі.

Служба швидкої медичної допомоги в Україні представлена спеціальними закладами - станціями, підстанціями (пунктами), лікарнями швидкої медичної допомоги.




: data -> kafedra -> internal -> medic fpo 1 -> rob prog -> Медицина%20невідкладних%20станів
Медицина%20невідкладних%20станів -> "Гостра дихальна недостатність. Бронхіальна астма."
Медицина%20невідкладних%20станів -> "Гостра дихальна недостатність. Бронхіальна астма."
Медицина%20невідкладних%20станів -> Практичне заняття для викладачів
Медицина%20невідкладних%20станів -> Схема методичної вказівки
Медицина%20невідкладних%20станів -> Реанімація та інтенсивна терапія при шокових станах
Медицина%20невідкладних%20станів -> Невідкладна допомога та реанімація при гострих отруєннях
Медицина%20невідкладних%20станів -> Схема методичної вказівки
Медицина%20невідкладних%20станів -> Схема методичної вказівки
Медицина%20невідкладних%20станів -> "Пневмонія та її ускладнення."
Медицина%20невідкладних%20станів -> Коматозні стани. Інтенсивна терапія. Реанімація


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка