Педагогічна рада



Скачати 160.25 Kb.
Сторінка1/6
Дата конвертації23.06.2018
Розмір160.25 Kb.
  1   2   3   4   5   6


«Роль контролю та стимулювання навчальної діяльності школярів у підвищенні рівня якості знань учнів»

Шановні колеги!

Тема нашої педагогічної ради «Роль контролю та стимулювання навчальної діяльності у підвищенні рівня якості знань учнів» . Питання досить актуальне, оскільки, не зважаючи на те, що в педагогіці і методиці проведено багато досліджень з контролю та оцінки знань учнів, проблема організації контролю та об’єктивної оцінки знань залишається.

Суть контролю навчання як дидактичного поняття Контроль, або перевірка результатів навчання, є обов'язковим компонентом процесу навчання. Він має місце на всіх етапах процесу навчання, але особливого значення набуває після вивчення якого-небудь розділу програми і завершення ступеня навчання. Суть перевірки результатів навчання полягає у виявленні рівня засвоєння знань учнями, який повинен відповідати освітньому стандарту з даної програми, даного предмету

Контроль та оцінка знань, умінь і навичок учнів – невід’ємний структурний компонент навчального процесу. Виходячи з логіки навчання, він є, з одного боку, завершальним компонентом оволодіння певним змістовним блоком, а з другого – своєрідною зв’язуючою ланкою в системі навчальної діяльності особистості.

При правильній організації навчально – виховного процесу контроль сприяє розвитку пам’яті, мислення та мови учнів, систематизує їхні знання, своєчасно відкриває прорахунки навчального процесу та служить їх запобіганню. Добре організований контроль знань учнів сприяє демократизації навчального процесу, його інтенсифікації та диференціації навчання. Він допомагає вчителю отримати об’єктивну інформацію (зворотній зв’язок) про хід навчально – пізнавальної діяльності учнів.

Контроль – це виявлення, встановлення та оцінка знань учнів, тобто визначення об’єму , рівня та якості засвоєння навчального матеріалу, виявлення успіхів у навчанні, прогалин в знаннях, уміннях та навичках окремих учнів та всього класу в цілому для внесення необхідних корективів в процес навчання, для вдосконалення його змісту, методів та форм організації.

Як складова частина процесу навчання контроль має освітню, виховну, розвивальну, діагностичну, стимулюючу, управлінську функції.

Освітня функція полягає в тому, що вчитель систематично стежить за навчальною діяльністю учнів, виявляє результати цієї діяльності і коригує її.

Виховна функція полягає в тому, що систематичний контроль і оцінка успішності сприяє вихованню в учнів свідомої дисципліни, наполегливості в роботі, працьовитості, почуття відповідальності, обов'язку залучення учнів до взаємоконтролю сприяє формуванню в них принциповості, справедливості, колективізму, взаємоповаги.

Розвивальна функція передбачає, що обґрунтування оцінки вчителем самооцінки і взаємооцінки сприяє розвитку в учнів логічного мислення, зокрема, вміння аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення абстрагування і конкретизації, класифікації і систематизації в процесі контролю розвивається пам'ять, удосконалюється мислительна діяльність, мова тощо.

Діагностична функція полягає в тому, що вчитель виявляє успіхи і недоліки в знаннях, уміннях і навичках, з'ясовує їх причини і визначає заходи для підвищення якості навчання, попередження і подолання неуспішності і другорічництва.

Стимулююча функція передбачає, що добре вмотивована і справедлива оцінка успішності учнів є важливим імпульсом (стимулом) в навчальній праці, який переростає в стійкий мотив обов'язку і відповідальності.

Управлінська функція полягає в тому, що на основі контролю вчитель одержує інформацію про стан успішності, успіхи і недоліки кожного учня і це дозволяє йому правильно скоригувати роботу учня і власну діяльність - змінити методику викладання, удосконалити організацію навчання школярів. Всі функції взаємопов'язані і мають комплексний характер.

За місцем у навчальному процесі розрізняють такі види контролю:

1) попередній, який здійснюється перед вивченням нового матеріалу і передбачає виявлення якості опорних знань, умінь і навичок з метою їх актуалізації і корекції, встановлення необхідних предметних і міжпредметних зв'язків;

2) побіжний (поточний) контроль, який здійснюється в процесі вивчення нового матеріалу і має своїм завданням виявити якість засвоєння учнями знань, умінь і навичок з метою їх корекції;

3) періодичний або тематичний, який здійснюється після вивчення розділів програми і має своїм завданням перевірку, оцінку і корекцію засвоєння певної системи знань, умінь і навичок;

4) підсумковий, який здійснюється наприкінці навчальної чверті з метою обліку успішності учнів за даний період;

5) заключний, який здійснюється наприкінці навчального року з метою обліку успішності кожного учня за рік.


Як відомо, складовою частиною контролю виступає перевірка, завданням якої є виявлення знань, умінь і навиків та порівняння їх з вимогами чинних навчальних програмам. В цьому випадку контроль здійснюється з метою оцінювання. Заключним актом контролю в такому разі є виставлення вчителем певної оцінки (балу).

Оцінка - це орієнтир, за яким учні визначають еталони вимог до них, а також об'єктивність педагога. (слайд 13)

Формальне ставлення вчителя до оцінювання навчальної праці вихованців часто є джерелом конфліктів між учнями й учителями, між учителями й батьками учнів, зрештою між дітьми й батьками. «Для дитини, — писав Василь Олександрович, — найбільшою несправедливістю з боку вчителя є те, що він, поставивши несправедливо, за її глибоким переконанням, незадовільну оцінку, прагне ще й до того, щоб за цю оцінку її покарали батьки». Якщо дитина побачила, що вчитель обов'язково хоче повідомити батьків про двійку, вона озлоблюється і проти вчителя, і проти школи. Розумова праця стає для неї ненависною. Огрубіння почуттів переноситься на ставлення до інших людей і насамперед до батьків. Важко уявити щось інше, що більше спотворює душу дитини, ніж емоційна товстошкірість, породжена несправедливістю. Відчуваючи байдуже ставлення до себе, дитина втрачає чутливість до добра і зла. Вона не може зрозуміти, що в людях, які її оточують, добре і що зле. В її серці поселяються підозра, зневіра в людей, а це — найголовніше джерело озлобленості. Ця мудра думка педагога-вченого має бути пересторогою для вчителів, які за своїми посадовими обов'язками виконують функцію оцінювання навчальної праці учнів. Розглянемо кілька прикладів, які свідчать про негативний вплив педагогічного формалізму в оцінюванні навчальної діяльності учнів на соціальне становлення їх особистості.



Приклад 1 Був у мене учень, — розповідає вчителька, — слабенький, схильний до забування, неорганізований. Один день для нього склався зовсім невдало. Вірша не вивчив, на уроці фізичної культури не навчався (без спортивної форми на заняття не допускають), на контрольній роботі не розв'язав задачу. Таким чином у щоденнику з'явилося три двійки. Мама хлопчика працювала лікарем-психіатром. Наступного дня вона приходить до мене (я не викликала) з щоденником. Розмову з мамою пам'ятаю дослівно. —- Ви, здається, закінчили вищий навчальний заклад? — Так... — І педагогіку з психологією вивчали? - Вивчала. — А що таке рефлекс, можете пригадати? — Пам'ятаю. Зворотна реакція організму на подразник. — Дуже добре. А якщо подразник дуже часто повторюється, то організм може і не реагувати — також знаєте? Може зреагувати на одну двійку, на дві, але на три?... Організм дитини інтуїтивно починає певним чином захищати себе, виробляється так звана "товстошкірість", через яку надто складно добратися до серця й розуму дитини.

Приклад 2 Розповідає робітник одного підприємства. Якось мені довелося пізно вночі повертатися з роботи додому. Сів у порожній трамвай. У кінці салону помітив скарлючену фігуру хлопчика. Я запитав: "Ніде ночувати?" Він кивнув головою. На його обличчі були помітні старі й свіжі сліди побоїв. Одягнений він був у рвану курточку, плетену шапочку, стоптані черевики. Я запропонував поїхати зі мною. З'ясувалося, що він живе з батьком, а мама покинула їх і виїхала в інше місто. Із дому його вигнали за дві двійки. У батька правило: отримав син двійку — ночуй, де хочеш, але не дома, дві двійки — дві ночі. Іноді він ночує в під'їзді, під батареєю, підклавши на бетонну підлогу свою курточку. Я на хвильку уявив собі сусідів по будинку, які зі спокійним серцем проходять повз хлопчину на холодній підлозі, вчителів і класних керівників, які не помічають слідів побоїв на його замурзаному обличчі й не задають собі запитання, чому учень спить на уроках. ...Дома ми тихенько пройшли з передпокою на кухню, вмилися, поїли. Вранці хлопчина разом зі мною пішов на роботу, де з неабияким бажанням допомагав мені, чим міг. Коли необхідно було розрізати упаковки, я дав йому ножа, яким він орудував з великим задоволенням. Побачивши великого чорного жука, який забрався в приміщення через відкритий люк, мій помічник вправним точним ударом розрубав бідолаху на дві частини. Коли я запитав, для чого він його знищив, хлопчина сказав: "Батько завжди вимагає вбивати всіляких комах", — і при цьому спокійно додав… ( що коли він виросте, вб'є батька). Психолог Д.Б. Ельконін, досліджуючи психологічні аспекти шкільної оцінки, писав, що оцінка — це націлена в лоб дитини гвинтівка. Але з цієї гвинтівки мають "вилітати" не лише негативні, а й позитивні оцінки, які окрилюють вихованців, викликають позитивні емоції, стимулюють до активної діяльності.(слайд 14)

Необхідною умовою реалізації принципу є оголошення результатів дидактичних зрізів, обговорення і аналіз їх за участю зацікавлених людей, складання перспективних планів ліквідації прогалин.



Значними відмінностями характеризується і робота вчителів. Все це обумовлює кращі чи гірші результати навчання. Тому повинна бути й більш-менш розгалуджена градація оцінок успішності. Іншими словами, потрібно, щоб оцінки були належною мірою диференційовані. Діагностування повинно бути індивідуальним. Перевіряти треба знання, уміння і навички кожного учня. При перевірці треба враховувати індивідуальні особливості учнів: їхній темперамент, характер, здібності, нахили, інтереси, потреби, мотиви, особливості психічних функцій - мислення й мови, пам'яті, уваги, уявлення, емоцій, волі.

Вимогливість учителя до оцінювання роботи учня - обов'язкова умова високої якості навчання. Завищення оцінок, окозамилювання - велике зло. Лібералізм учителя неминуче завдає великої шкоди моральному вихованню учнів, породжує несерйозне, байдуже й безвідповідальне ставлення їх до навчання. Учні цінують і люблять вимогливих учителів (які не лише вимагають, а й добре навчають) і, навпаки не поважають учителів, які ставлять незаслужені оцінки. Учитель повинен свідомо прагнути до об'єктивної і реальної оцінки виконаної учнем роботи.



1.2 Методи і форми контролю Методи контролю - це способи діагностичної діяльності, які дозволяють здійснювати зворотний зв'язок у процесі навчання з метою отримання даних про успішність навчання, ефективність навчального процесу. Вони повинні забезпечувати систематичне, повне, точне і оперативне отримання інформації про навчальний процес. Якщо розуміти контроль широко, як педагогічну діагностику, то методи перевірки можна розуміти ширше, як методи наукового дослідження педагогічного процесу. З цієї точки зору можна виділити методи шкільного контролю :

Методи усного контролю це бесіда, розповідь учня, роз'яснення, читання тексту, технологічної карти, схеми та ін. Основою усного контролю слугує монологічна відповідь учня.

Письмовий контроль (контрольна робота, твір, диктант, реферат) забезпечує глибоку і всебічну перевірку засвоєння, оскільки вимагає комплексу знань і умінь учня.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка