Пише: Микола шанта



Скачати 309.63 Kb.
Сторінка14/26
Дата конвертації11.10.2018
Розмір309.63 Kb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   26
ПРОМАДЯРСКЕ РУСИНСТВО
У Подкарпатскей Руси, хтору Мадяре волали Подкарпатска територия, або Подкарпатє, Карпатски Русини мали право на културни живот. Школованє було на „угрорусинским” язику, допущовало ше видавац твори на таким помадяреним русинским язику, орґанизовац културни дружтва, алє лєм промадярскей ориєнтациї. Проукраїнски симпатиї нє було шлєбодне висловйовац. Така културна политика приведла до того же ше на териториї Мадярскей асимиловало коло 300 000 Русинох.

Вєшенї 1944. року зоз шицких часцох Карпатскей Руси совєтска армия вигнала войско нацистичней Нємецкей и єй союзнїка Мадярску. Медзи совєтскима моцами, хтори побидоносно наступали, бул и Чехословацки воєни корпус у хторим найвекше число воякох були Русини.

По законченю Другей шветовей войни Карпатски Русини ше нашли под власцу комунистох, або у Совєтским Союзу, або у просовєтских державох-сателитох Централней Европи. Остатня хтора ше обрацела ґу комунизму була праве Чехословацка. Того истого року, Югославия виступела зоз совєтского блока, алє остала комунистична.

Територия дакедишнєй Подкарпатскей Руси, (Карпатскей України) подпадла, вєдно зоз Галичину и другима українскима жемами до Совєтскей України. Комунистични период тиж бул чежки за наш народ бо була забранєна наша церква, ушлїдзела насилна колективизация, русийска асимилация.


ВИБЕЖЕНЦИ ЗОЗ ГОРНЇЦИ У РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ
У кнїжки Михайла Ковача „Капка по капка живот одсека”, єст запис под насловом „Горки хлєб цудзини” дзе ше автор здогадує приходу вибеженцох зоз нашого старого краю, зоз Горнїци, до Руского Керестура. Кончиц за їх приход, глєдац одобренє од державних власцох, до Беоґраду ишли о. Михайло Фирак, тедишнї парох керестурски и учитель и секретар РНПД-а Михайло Ковач.

Коло штиристо особи, у марцу 1939. року, прешли нашу гранїцу з Румуниї прейґ Жомболї и Српскей Црнї. Групу вибеженцох предводзел инжинєр Леонид Романюк, а у Српскей Црнї их дочекали Ковач и о. Фирак. Вибеженци були змесцени по обисцох у Руским Керестуре. Помоц за тоту ґрандиозну акцию з боку держави нїякей нє було, так же ноцнїк, єдзенє, претримованє, обезпечели сами людзе. Жителє Керестура, як и других наших валалох зазберовали добродзечни прилоги у натури. Тоти вибеженци цо нє мали кост по обисцох, бо пребували у просторийох РНПД, або у даєдних других явних просторох, кармели ше у Доме РНПД-а. Вибеженци, госци Руского Керестура у валалє пребували коло єдного мешаца, а вец, далєй одпутовали до Анґлиї, Французкей, Америки, а даєдни ше, доокола врацели назад до Чехословацкей. Даєдни остали дакус длужей, як цо то була фамелия спомнутого Романюка чия супруга єден час була и учителька у Руским Керестуре, а остал и познати режисер Юрий Шереґи хтори охабел вельки шлїд у театралним живоце Керестура и Руснацох вообще. Медзи вибеженцами було досц углядних професорох, науковцох, инжинєрох, правнїкох, учительох, ґлумцох, малярох, та аж и єден министер. Ту бул и академски маляр Микола Бутович хтори охабел шлїд, портрети владики Дионизия Нярадия, Гавриїла Костелгника, Дюри Биндаса и велї други. Тоти портрети мож и нєшка видзиц.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   26


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка