Особливості організації навчання учнів історії



Сторінка3/32
Дата конвертації23.12.2017
Розмір1.2 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32
Особливості організації навчання учнів історії

Програма орієнтує організацію навчання учнів на реалізацію низки психолого-педагогічних підходів.



Особистісно зорієнтований підхід, згідно з яким у центр навчально-виховного процесу ставляться інтереси особи-учня; цей підхід передбачає: гуманне суб’єкт-суб’єктне співробітництво всіх учасників навчально-виховного процесу; діагностично-стимулюючий спосіб організації навчального пізнання; діяльнісно-комунікативну активність учнів: проектування індивідуальних досягнень в усіх видах пізнавальної діяльності; якомога повніше врахування у доборі змісту, в методиках, стимулах навчання та системі оцінювання діапазону особистих потреб.

Компетентнісний підхід, суть якого полягає у тому, що проміжним та кінцевим результатами навчання визнається формування певних здібностей особистості (компетентностей), які знаходять прояв у комплексі умінь, заснованих на знаннях, ціннісних орієнтирах та досвіді діяльності.

Реалізація компетентнісного підходу у програмі здійснюється за рахунок виокремлення в ній у спеціальному стовпчику державних вимог до рівня загальнонавчальної підготовки учнів з вивчення кожної навчальної теми. Вони подаються, як перелік складних умінь, якими має оволодіти учень в процесі навчання. Цей перелік включає основні види предметної компетентності (хронологічні, просторові, інформаційні, логічні, аксіологічні), які правлять за навчальні орієнтири. Учитель конкретизує ці вимоги під час підготовки до кожного уроку та складання його плану-конспекту, в якому вони виступають як основа цілевизначення у вигляді конкретного переліку очікуваних результатів навчання. Відповідно до цих орієнтирів учитель добирає необхідні методи та прийоми навчання, розробляє пізнавальні завдання, які спонукають учнів до виконання тих чи інших дій, внаслідок яких відбувається формування у школярів спеціальних та загальнонавчальних умінь.



Діяльнісний підхід, згідно з яким ефективність навчання залежить від залучення учнів до різноманітних видів діяльності, що дозволяє їм успішніше оволодівати суспільним досвідом та, як наслідок, забезпечує соціальну активність особистості.

Це спонукає вчителя постійно створювати такі навчальні ситуації, які підштовхували б учнів до самостійного здобуття інформації, її аналізу та узагальнення. Аби надати системності в цьому напрямку, програмою передбачено проведення у межах кожної теми лабораторно-практичної роботи, яка є своєрідним методом навчання, за допомогою якого здійснюється вивчення учнями нового навчального матеріалу (лабораторна складова) та одночасно набуття ними загальнонавчальних та спеціально-предметних умінь (практична складова). Позаяк це – метод навчання, він може застосовуватися як на окремій ланці уроку (вивчення нового матеріалу, узагальнення, закріплення), так і протягом усього уроку (лабораторно-практичне заняття). Така робота може виконуватися як у класі, так і вдома, але з обов’язковою презентацією її результатів на уроці. Організація лабораторно-практичних робіт передбачає певну динаміку, яка полягає у збільшенні у кожному наступному класі лабораторної (обсяг, складність, характер та види джерел) та практичної (урізноманітнення способів діяльності) складової, ступеня самостійності учнів (від виконання роботи за допомогою вчителя за докладною інструкцією до самостійного виконання за загальним завданням). При цьому вчитель має спиратися на матеріали та рекомендації щодо проведення лабораторно-практичних робіт, поданих у підручнику. Але це не виключає залучення ним інших джерел та пізнавальних завдань, зберігаючи загальну спрямованість роботи.



Комплексний підхід, який передбачає погляд на освітній процес як на органічну єдність навчання, виховання та розвитку, а також на історичний процес як багатоаспектний, такий, що не обмежується лише політичною складовою, а поєднує в собі соціальний, культурний, етичній , особистісній та іншім виміри. Навчання історії має сформувати в учнів цілісне уявлення про минуле власної країни, Європи та світу. З цією метою вивчення кожного навчального курсу розпочинається з вступу. Така актуалізація знань сприяє й полегшенню засвоєння нового матеріалу та розумінню учнями безперервності й цілісності історичного процесу, підводить учнів до вивчення нового історичного періоду. Крім того, у «Вступі» передбачено ознайомлення школярів з метою вивчення відповідного історичного періоду, його особливостями та історичними джерелами.

Програма також передбачає проведення узагальнення матеріалу конкретних розділів і курсів. Воно може бути, як окремим уроком, так і складовою уроку певного типу, наприклад, поєднуватися з тематичним оцінюванням навчальної діяльності учнів. Під час узагальнення учні за допомогою вчителя мають можливість систематизувати вивчене, повернутися до найскладніших моментів теми, курсу, поглибити знання навчального матеріалу, використати міжкурсові та міжпредметні зв’язки. Узагальнення може проводитися на інтегрованій основі, поєднуючи матеріал історії України зі всесвітньою історією для порівняння, поглибленого розуміння учнями взаємозумовленості історичних процесів національної та європейської історії.

Окреме місце в програмах відведено тематичному оцінюванню навчальних досягнень учнів, тому йому логічно присвячувати окреме навчальне заняття. Воно може відбуватися у письмовій (за запитаннями або тестовими завданнями) та усній формах. Для визначення рівня сформованості в учнів складних умінь, насамперед логічних, аксіологічних та інформаційних ,варто використовувати завдання творчого характеру, які передбачають написання есе, здійснення мінідосліджень, портфоліо, проектів тощо. За будь-якої форми роботи вчитель має орієнтуватися на визначені програмою та Стандартом державні вимоги до підготовки учнів за Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. При цьому важливо поєднувати результати поточного і тематичного оцінювань.
Структура програми

Програма складається з пояснювальної записки, змісту навчального матеріалу, структурованого за темами та переліку державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, складених відповідно до Стандарту і поданих у вигляді таблиці з трьох стовпчиків.

Зміст теми містить перелік основних історичних сюжетів, не розділених на окремі уроки. Автори підручників і вчителі, орієнтуючись на вимоги щодо підготовки учнів, мають можливість самостійно визначати назву теми, кількість і перелік запитань до кожного уроку залежно від особливостей учнів, класу та індивідуального підходу вчителя до викладання.

До кожної теми у лівій частині програми подано перелік основних питань, які розкривають зміст навчального історичного матеріалу і обов’язково мають бути відображені в підручниках та посібниках. Основні питання засвоюються учнями у вигляді знань (різного ступеня узагальнення й складності) про події, факти, історичних діячів, культурно-історичні пам’ятки. Вони є обов’язковим мінімумом, які мають засвоїти учні.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів подано у правій частині програмі як переліку вмінь і навичок, яких школярі мають набути під час вивчення навчального матеріалу. Вони повністю відповідають вимогам, які передбачені Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти, є обов’язковими для засвоєння й оперування учнями і слугують методичним орієнтиром для авторів підручників і посібників.

Невід’ємною складовою навчальної програми з історії для загальноосвітніх навчальних закладів є переліки, зміст яких учні мають опрацювати, засвоїти та навчитися висловлювати свої судження щодо наведених понять, фактів, подій, явищ та історичних постатей:



  • загальноісторичних та конкретно-історичних понять;

  • опорних дат і фактів;

  • історичних постатей;

  • історично-культурних пам’яток.


Послідовність вивчення

курсів історії України і всесвітньої історії по класах

Клас

Навчальний курс

Кількість годин

5

Історія України (вступ до історії)

35

6

Інтегрований курс.

(Всесвітня історія. Історія України)



70

7

Всесвітня історія

Історія України



35

35


8

Всесвітня історія

Історія України



35

52


9

Всесвітня історія

Історія України



35

52



ВСТУП ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
5-й клас (35 годин)

Вивчення історії в загальноосвітніх навчальних закладах розпочинається з пропедевтичного курсу «Вступ до історії України». Міністерство освіти і науки скасувало лист «Про використання навчальної літератури» (№ 1/9-607 від 05 вересня 2013 року). Ліквідація вищезгаданого припису дозволяє підійти до організації навчання у 5-му класі на альтернативних засадах. Оскільки пропедевтичний курс історії є самостійним курсом і не пов'язаний структурно з курсами історії, що вивчають з 6-го класу, навчання в 5-му класі може здійснюватися за варіантами програм, що наведені нижче.

Відповідно до обраної програми вчителі можуть користуватись підручниками, що вийшли друком у 2010 році: «Вступ до історії України», автори Власов В., Данилевська О.; «Вступ до історії України», автор Мисан В. Та підручниками, що вийшли друком у 2013 році: «Історія України (Вступ до історії), автора Власова В., видавництво «Генеза» та авторів Пометун О., Костюк І., Малієнко Ю., видавництво «Освіта».

Курс Вступ до історії у 5 класі є пропедевтичним, що й визначає його місце в системі шкільних історичних курсів та з-поміж інших навчальних дисциплін, а також початковість, елементарність його змістової частини й тих вимог, що їх висувають до знань та умінь учнів.

Головною метою курсу є підготовка учнів до успішного опанування систематичних курсів історії України та всесвітньої історії, прищеплення інтересу до історії, отримання знань у наступних класах через формування в них початкових уявлень про історію як науку та про історію України як складову світової історії, елементарних вмінь з історії; поглиблення загальних дидактичних вмінь, необхідних для успішного засвоєння історичної інформації в подальшому; прагнення викликати захоплення минулим України.

Зміст курсу ґрунтується на таких засадах:



  1. забезпечення формування елементарних уявлень про історію як науку, відмінну від інших своїм предметом, категоріальним апаратом та методологією;

  2. забезпечення розвитку загальнодидактичних та спеціальних умінь, потрібних для вивчення історії;

  3. ознайомлення з найяскравішими сторінками вітчизняної історії та її найвизначнішими діячами;

  4. збереження хронологічної послідовності викладу як передумови засвоєння на емпіричному рівні логіки історичного процесу;

  5. послідовне втілення загальнолюдських цінностей;

  6. врахування вікових особливостей.

Програма курсу передбачає уроки тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів. Якщо для систематичних курсів з історії в основу результативної частини покладено знання учнів та сформовані вміння, то історична пропедевтика націлена передусім на початкові знання, елементарні уявлення та найпростіші вміння. Історичні знання п’ятикласників можна схарактеризувати як фрагментарні, початкові. Відповідно, їхні навчальні досягнення мають елементарний рівень і більш практичну спрямованість, пов’язані в основному з уміннями читати й розуміти адаптований історичний текст, працювати з історичними ілюстраціями, адаптованою історичною картою та стрічкою часу.



1

ВСТУП
Ознайомлення учнів із завданнями і структурою курсу та підручника. Історія як навчальний предмет і наука. Історія України - складова всесвітньої історії.

Учень/учениця:
користується підручником (орієнтується в його структурі, користується методичним апаратом тощо).
застосовує поняття “історія”.

3

Тема 1. ЗНАЙОМСТВО З ІСТОРІЄЮ
Відлік часу в історії. Ознайомлення з історичною картою. Історичні джерела. Археологія про життя найдавніших людей. Речові пам’ятки трипільців. Історичні заповідники та музеї.
Писемність та усна народна творчість як джерело історичних відомостей. Архіви. Нумізматика, сфрагістика та геральдика в історичній науці. Тризуб. Найвидатніші скіфські пам’ятки.
Імена та назви. Легенди про походження географічних назв (на матеріалі історії рідного краю). Давні слов’яни. Історики про походження українського народу. Легенда про заснування Києва.
Наш край.

Учень/учениця:
розрізняє умовні позначки на історичній карті.
Знаходить на карті відповідь на запитання вчителя.
Креслить лінію часу та позначає на ній запропоновані дати.
Співвідносить рік зі століттям.
Пояснює, як відбувається відлік часу в історії, звідки історики довідуються про минулі часи; про походження тризубу й етноніму “Україна”.
Свідомо читає адаптований історичний текст, знаходить у ньому історичну інформацію.
Відрізняє науково-популярний історичний текст
від художньо-образного.

Знаходить у тексті відповіді на запитання.

1

Узагальнення




6

Тема 2. КНЯЖА РУСЬ-УКРАЇНА
Київська Русь. Давні літописи про перших князів Київської держави та походження назви “Русь”. Київська держава за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Літописець про запровадження християнства. Софійський собор, Києво-Печерська Лавра. Пам’ятки книгописання. Перші школи Київської Русі.

Боротьба Київської Русі з кочовиками. Володимир Мономах. “Повчання дітям”.


Київська Русь і монгольська навала. Літописи про боротьбу з монголами.
Галицько-Волинська держава. Данило Романович.
Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
Люблінська унія та її наслідки. Василь-Костянтин Острозький.
Наш край.

Учень/учениця:
знаходить на карті місця найвизначніших подій княжої доби, території Київської Русі та Галицько-Волинської держави тощо.
Визначає тривалість подій, віддаленість від сьогодення.
Називає найвизначніші події та найвидатніших діячів княжої доби.
За текстом розповідає про історичного діяча та про історичну подію.
Вибірково переказує художньо-образний текст, вибираючи з нього історичну інформацію.
Наводить приклади найвідоміших культурних пам’яток.
Розповідає про одну (на вибір) з пам’яток княжої доби.

Відрізняє в сюжеті оповідань справжні історичні факти та постаті від вигаданих.
Складає простий план до науково-популярного тексту підручника.
Виокремлює в тексті головне й другорядне.
Оцінює інформацію з історичних джерел.

1

Узагальнення




7

Тема 3. КОЗАЦЬКА УКРАЇНА
Виникнення українського козацтва та Запорізької Січі. Побут, звичаї козацького товариства. Запорізька Січ - козацька республіка. Козацькі клейноди як пам’ятки історії.
Доба героїчних походів. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний.
Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. Гетьман Б. Хмельницький. Українська козацька держава. Українсько-московський договір 1654 року.
Українська козацька держава другої половини ХVІІ ст. Гетьманщина. І.Самойлович. І. Мазепа. Д.Апостол.
Боротьба козацької старшини за відновлення державних прав України. Ліквідація української козацької держави та зруйнування Січі (історичні джерела).
Поширення освіти та навчання у братських школах. Києво-Могилянська академія. Найвидатніші митці української культури ХVІІІ ст. Г. Сковорода.
Наш край.

Учень/учениця:
знаходить на карті місця найвизначніших подій доби, територію Гетьманщини.
Визначає тривалість подій, складає елементарні хронологічні задачі.
Називає найвизначніші події та найвидатніших діячів козацької доби.
Наводить приклади найвідоміших культурних пам’яток.
Стисло характеризує історичні постаті, використовуючи текст.
Висловлює ставлення до подій та постатей.
Розповідає про кілька (на вибір) пам’яток козацької доби.
Докладно переказує науково-популярний текст, вибудовуючи розгорнуту відповідь на питання.
За текстом складає план перебігу подій.
Моделює белетризовану ситуацію, змінюючи особу оповідача, додаючи нових героїв, тощо.
Визначає належність зображених на ілюстраціях історичних пам’яток до козацької доби, порівнюючи їх із попередньою епохою.
Порівнює (за запропонованими вчителем лініями порівняння) історичні факти та події.

1

Узагальнення




7

Тема 4. УКРАЇНА В ХІХ—ХХ ст.
Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій. Освіта. Університети. І. Котляревський, Т. Шевченко. “Руська трійця”.

В. Антонович, І. Франко, Леся Українка, В.Короленко, Д.Яворницький та інші в національно-культурному житті другої половини ХІХ - поч. ХХ ст. Меценатство.


Україна у Першій світовій війні. Відродження Української держави в 1917-1920 рр., Центральна Рада.

М.Грушевський.


Встановлення більшовицької влади в Україні. Україна у складі СРСР. Індустріалізація та колгоспна система. Голодомор 1932-1933 років.

Велика Вітчизняна війна (1941-1945 рр.) - складова Другої світової війни. Життя населення України в роки окупації (за матеріалами історії рідного краю). Партизанський рух. Визволення України. Пам’ятники героям боротьби та жертвам війни (за матеріалами історії рідного краю). Післявоєнна відбудова. О. Довженко.


Україна у 50-80-ті роки ХХ століття. Досягнення і проблеми. Уроки Чорнобильської трагедії. Освіта. Наука. Культура.
Наш край.

Учень/учениця:
показує на карті територію України, області, найбільші міста.
Ставить запитання до історичної карти.
Переказує адаптований історичний текст за планом, вживаючи історизми.
Встановлює хронологічну послідовність 2—3 історичних подій.
Називає найважливіші події та найвизначніші постаті.
Вибирає (з переліку) пов’язані події (факти).
Складає план розповіді про подію.
Складає запитання про історичні події та постаті.
Ділиться враженнями щодо історичних подій та постатей.
Визначає історичне тло в художніх оповіданнях на історичну тематику.
Дає повну відповідь на історичне питання (за текстом підручника).
Наводить приклади участі своїх родичів у важливих подіях XX ст.

1

Узагальнення




3

Тема 5. УКРАЇНА СУЧАСНА
Розпад СРСР. Незалежність України. Конституція України - основний закон держави. Територія, населення, найбільші міста. Державні символи України. Сучасна Україна у Європі та світі.

Учень/учениця:
показує на карті територію України після відновлення її незалежності у 1991 р.
Встановлює хронологічну послідовність прийняття найважливіших державотворчих документів.
Вибирає (з переліку) пов’язані події (факти).
Наводить приклади зі сфери науки, спорту, культури, де Україна має здобутки світового рівня.

1

Підсумкове узагальнення




3

Резерв






Курс історії у 5 класі має пропедевтичний характер, що визначає принципи відбору змісту та стилістичні особливості його подачі. П’ятикласники уперше ознайомлюються з навчальним предметом «Історія», тому головними завданнями курсу є:

формування уявлень і початкових знань учнів про історію як галузь людських знань, як науку, що має свій предмет вивчення і свої методи дослідження;

розвиток у школярів інтересу до предмета та мотивації до його вивчення.

Беручи до уваги вікові особливості пізнавальної діяльності дітей 10 — 11 років, автори програми пропонують сформувати в учнів первинні знання та уявлення про розвиток історії як науки і як живу пам’ять про життя людей у минулому, про що саме та про кого пишуть історики. Передбачається ознайомлення дітей з історичними джерелами різних типів, — як письмовими, так і речовими, включаючи пам’ятки, що формують навколишнє історичне середовище. Оскільки курс історії у 5 класі не передбачає систематичного викладу інформації про минуле, то історичні факти неминуче подаються фрагментарно. Відбір запропонованих подій, явищ, історичних персонажів тощо автори намагалися збалансувати як з погляду представлення регіональної історії, так і враховуючи багатоаспектність соціальної, політичної історії, історії культури та повсякдення.

Відповідно курс складається з трьох розділів, які дають змогу учням послідовно опанувати відповідну інформацію та початкові предметні уміння, що становлять основу подальшої історичної освіти школярів. Програмою передбачено практичні заняття, метою яких є показати не лише можливості різноманітних історичних джерел у формуванні історичного знання, а й наближення історії як науки до учнів, її локального виміру, вироблення відповідального ставлення до минулого та різних форм його збереження. Деякі з рекомендованих практичних занять можуть бути проведені у формі екскурсій до музеїв, архівів, історичних пам’яток. На відміну від інших курсів, зважаючи на вікові особливості учнів, програмою передбачено лише один урок узагальнення — до всього курсу.

Для виконання зазначених завдань у програмі як приклади подано окремі факти, явища та персоналії, тому їхній перелік не є вичерпним. Він має стати орієнтиром для авторів підручників, завдання яких — відобразити зміст програми у всій її повноті, розробити цікавий, доступний для підлітків текст та відповідний методичний апарат, що передбачає розвивальну діяльність та компетентнісний підхід до навчання.

Серед державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів увагу зосереджено на формуванні в учнів первинних уявлень про сутність та особливості історичного знання, позитивного ставлення до історії як предмета, здобуття п’ятикласниками вмінь осмисленого читання й опрацювання текстів на історичну тематику, ключових та предметних компетентностей на рівні, що відповідає основним віковим можливостям учнів.


Історія України (Вступ до історії)


Кть
год


Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги
до рівня загальноосвітньої підготовки учнів



Каталог: img -> zstored -> files
files -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
files -> Українська література
files -> Програма фізична культура для спеціальних медичних груп у
files -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
files -> Програма література (російська та зарубіжна)
files -> Світова література
files -> Природознавство 4 клас
files -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
files -> Ю. В. Рібцун корекційна робота з розвитку мовлення дітей п’ятого року життя із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення програмно-методичний комплекс Київ 2012
files -> Програма з трудового навчання для загальноосвітніх навчальних закладів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка