Розділ ІІІ. Благословення Сергія Радонежського



Скачати 413.74 Kb.
Сторінка6/8
Дата конвертації11.10.2018
Розмір413.74 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Розділ ІІІ. Благословення Сергія Радонежського
Великий обранець Божий Сергій посланий Богом землі Російській у важкі часи, коли Татари захопили майже всі її кордони, коли князівські міжусобиці доходили до кровавих боїв, коли ці міжусобиці, безпорядки, татарське насилля загрожували Російському народові загибеллю. Сергій був істинним печальником рідної землі. «Прикладом свого святого життя, висотою свого Духа він підняв пригнічений дух свого народу, пробудивши в ньому довіру до себе, до своєї сили, вдихнув віру в Божу допомогу.

Один із гордих татарських ханів Мамай піднявся проти Русі із усім своїм полком. Даремно Великий Князь Дмитрій Іоанович намагався умилостивити його подарунками і покорою: Мамай і слухати не хотів про помилування.

Готуючись до походу, Великий Князь Дмитрій Іоанович вирішив першим обов’язком відвідати обитель Животворячої Троїці, щоб там вклонитися єдиному Богу і прийняти благословення від Преподобного ігумена Сергія. Він запросив із собою брата, Володимира Андрійовича, і всіх князів,я кі були на даний час в Москві і виїхав із Москви. На другий день він приїхав в Троїцьку обитель. Великий Князь сказав святому ігумену: «Ти вже знаєш, отче, яка велика біда сокрушає мене. Помолись, отче, щоб Бог урятував нас від цієї біди!».

Святий ігумен заспокоїв Великого Князя надією на Бога. Відслужив Божественну літургію, а по закінченні служіння Сергій запросив його, разом з іншими Князями і воєводами скоштувати хліб-сіль монастирську.

Дорогий гість погодився і, зрадівши, ігумен в дусі передбачення сказав йому: «Господь Бог тебе поморник, еще не преспело время тебе самому носить венец этой победы съ весным сномъ. По многим, без числа многим, сотрудникам твоимъ плетутся венцы мученические съ вечной памятью».

Преподобний розпорядився наготувати святу воду і, по закінченні трапези, покропити нею Великого Князя і всіх Князів, які були з ним, воєвод і христолюбних воїнів. Розмовляючи з Великим Князем, святий ігумен порадив йому: «Тебе господине Княже следуетъ заботиться и крепко стоять за своихъ подданныхъ, и душу свою за нихъ положить и кровь свою пролить, по образу Самого Христа». «І ти, господар, віддай їм честь, і золото, і срібло, і Бог не дасть їм оволодіти нами».

- «Все это я уже сделал», - відповів Великий Князь – «но врагъ мой возноситься еще болье».

- «Если так» - сказав Божий угодник – «то его ожидаетъ конечная гибель, а тебя, Великий Княже, помощ, милость и слава отъ Господа. Уповаем на Господа и на Пречистую Богородицу, что Они не оставятъ тебя».

В цей час, в обителі Животворящої Троїці, в числі братії були два інока-боярина – Олександр Пересвіт, в минулому боярин Брянський і Андрій Осляба, в минулому боярин Любецький. Їх сміливість і мистецтво бою були ще свіжі в пам’яті людей: до прийняття чернецтва вони славились як доблесні вояки, хоробрі богатирі і люди досвідчені у військовій справі. Ось цих іноків-богатирів і просив собі в свої полки Великий Князь у Преподобного Сергія. І Сергій не вагаючись виконав прохання Великого Князя, засноване на вірі.

Благословивши хрестом і освятивши ще раз святою водою Великого Князя і всю дружину Князя, Преподобний Сергій сказав Великому Князю: «Господь Бог да будетъ твой помощникъ и заступникъ: Онъ побудитъ и низложитъ супостатовъ таоихъ и прославитъ тебя!».

Зворушений до глибини душі пророцтвом, Великий Князь відповів йому: «Если Господь и Пресвятая Матерь Его пошлютъ мне помощъ противу врага, то я построю монастырь во имя Пресвятои Богородицы».

Є переказ, що в цей час Преподобний Сергій вручив Великому Князю ікону Господа Вседержителя, яка і донині зберігається в Московському Сімонівському монастирі. Ікона дорого прикрашена золотом, перлами і дорогоцінним камінням. Окрім спасителя на ній зображені святитель Микола Чудотворець і святий Кирило Ієрусалимський, а на дверцятах кіота – Богоматір і Предтеча. Не так давно, в 1888 році, в Церковно-Археологічний Музей при Київській Духовній Академії був пожертвуваний дерев’яний восьмикінечний хрест, довжиною близько пів аршина, у срібно-золотому окладі. На цьому окладі вчені розібрали такий напис: «Симъ крестомъ благословилъ Преподобный Игуменъ Сергий Князя Дмитрия на погана царя Мамая и река – симъ побеждай врага. В лето 1380 августа 27 дня».

Незабаром, під керівництвом Великого Князя Дмитрія Іоановича і його брата – Володимира Андрійовича Російські війська досягли Куліковського поля. 8 вересня 1380 року, з ранку вони стали в бойовому порядку між річками Дону і Непрядви, готові зустріти безбожного ворога. В цей час зявляється перед Великим Князем інок Нектарій, якого прислав Преподобний. Сергій прислав йому в благословення просфору і грамотку. Грамотка ця запевняла Великого Князя боротися мужньо за справу Божу, і що Бог увінчає їх успіхом…».

Великий Князь прочитав грамотку, вкусив святу просфорку і піднявши руки, голосно промовив молитву.

І тепер слабкі духом надихнулись мужністю, і кожен воїн, підбадьорений молитвою ігумена, безстрашно ішов на бій, готовий покласти душу свою за святу віру православну.

Настав грізний час цієї битви, яка мала вирішити участь тодішньої Русі, лише невеликий простір відокремлював Російські полки від татарських. Опівдні обидва війська зійшлись у битві поблизу гирла річки Непрядви. Раптом з татарської сторони виїхав вперед богатир великого зросту, сильної статури. Звали його Челібей Тамір Мурза, а родом він був Печеніг. Грізно трусив він мечем і викликав на єдиноборство когось із Руських воїнів… Страшно було дивитись на цього богатиря і Російські гадали про себе: «ахъ, если бы нашелся кто-нибудь изъ нашихъ, который бы роразилъ его!».

Пройшло кілька хвилин і з полку Володимира Всеволодовича виступив Олександр Пересвіт… Виїхав вперед і звернувся до Великого Князя, сказавши: «Не смущайтесь этимъ нисколько: Великъ Бог наш и велика крепость Его! Гордый татарин не мнитъ среди нас равного себе витязя, но я желаю съ нимъ переведаться, я выхожу противъ него во имя Господа!».

Замість панцира і шолома Олександр був одягнений в схіму ангельського образу: на цій одежі - на чолі, на грудях і позаду воїна Христового – Господній Хрест. Доблесний воїн, виходячи у бій, окропив себе святою водою, простився з отцем своїм духовним – Сергієм, з Великим Князем, з усіма воїнами і голосно вигукнув: «Отцы и братья, простите меня, грешного!».

- «Бог тебя проститъ, благословитъ и молитвами Сергия да поможетъ тебе» - було йому загальною відповіддю.

Ось тепер закипіла кровава битва, заблищали мечі, затріщали списи, полилась кров богатирська під сідлами, покотились шлеми позолочені під ноги кінські, а за шлемами і голови богатирські…

Літописці пишуть, що із 150 000 воїнів повернулося до Москви не більше 40 000. Але вдвічі більше побито татар і бій закінчився повною поразкою Мамая і втечею його самого з поля.

Коли тривала Куліковська битва, в обителі Животворящої Троїці святий ігумен Сергій зібрав усю братію і читав молитву за успіхи великої справи. Тілом стояв він на молитві в храмі Пресвятої Троїці, а духом був на полі Куліковським.

Повернувшись до Москви і розпустивши по хатах воїнів переможців, Великий Князь Дмитрій Іоанович, прозваний за цю переможну битву Донським, з своїм братом, Володимиром Андрійовичем, отримавшого прозвання Хороброго, знову прибули до обителі Сергія, щоб віддати вдячність та шану Господу, особисто подякувати Сергію за теплу молитву і за допомогу. Преподобний зустрів його у святих воріт обителі з святими іконами і святою водою.

На цей раз в Троїцькій обителі, Великій Князь велів співати паніхіди і правити заупокійну літургію за усіма вбитими на Куліковському полі. Ця поминальниця здійснюється і тепер щорічно, під назвою Дмитрівської Суботи, перед 26 жовтнем і, звісно, встановлено не без поради з Преподобним Сергієм. Згодом він виконав свою обіцянку: з допомогою Преподобного Сергія ним був побудований Строминсько Успенський монастир, на річці Дубенк. Не забуто було і місце славної перемоги над Мамаєм: на Куліковському полі теж був побудований монастир на славу різдва Богородиці на тому місці, де тепер село Монастирщина. В церкві цього села і до сьогодні зберігаються, як дорогоцінна святиня, прості дерев’яні царські ворота, невеликого розміру, за переказом, пожертвувані сюди Богоносним Сергієм.




: data -> file doc
data -> Характеристика твердого стану речовини
data -> Мова в житті людини
data -> Теорії походження біосфери та
data -> "Вклади культури І мистецтва XX століття у світову цивілізацію"
data -> Реферат на тему: Господарство країн
data -> Концепція необоротності й термодинаміка
data -> Масаж при травмах І захворювання нервової системи
data -> Вроджені ортопедичні деформації опорно-рухового апарату
file doc -> Охорона здоров’я Німеччини
file doc -> Молодіжна політика в Польщі


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка