Стратегія сталого розвитку ”україна 2020” – шлях до кращого майбутнього



Скачати 121.15 Kb.
Дата конвертації10.09.2018
Розмір121.15 Kb.

СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ”УКРАЇНА - 2020” – ШЛЯХ ДО КРАЩОГО МАЙБУТНЬОГО
Автор – Антоніна Сенчук, кандидат політичних наук,

радник, Міністерство закордонних справ України


Боротьба за існування — це сукупність різноманітних, складних взаємовідносин, існуючих між організмами та умовами середовища. Таким чином забезпечується виживання найбільш пристосованих організмів, а також відбувається вибіркове знищення організмів, які виявилися непристосованими до існуючих або змінених умов навколишнього середовища.

Чарльз Дарвін
Покоління наших предків поклали своє життя, виборюючи для своїх нащадків місце під сонцем. Із створенням державності у нас виникла фантастична можливість реалізувати їх віковічні мрії щодо формування консолідованої нації, підвалини якої було закладено у стародавні часи. Зрозуміло, що все нове дається нелегко. Але, у той же час, на зламі історії нам фактично миттєво було подаровано те, до чого Європа йшла століттями крізь кров і сльози, сплачуючи дорогою ціною за свою державність, незалежність та суверенітет. І ми не можемо дозволити собі втратити цей дар лише через те, що цей процес становлення проходить часом болісно і не без втрат. Ми – змінилися, ми – вже інші і сучасна криза є лише частковим відображенням тих багатогранних протиріч у наших стосунках із оточуючим середовищем, які залишалися без адекватної відповіді протягом багатьох років.

У часи кризи і нестабільності кожна людина починає переосмислювати усталені закони свого існування, здійснювати переоцінку своїх пріоритетів, виробляти той єдиний шлях у майбутнє, який дозволить не лише зберегти своє життя і життя близьких, але й визначити парадигму свого подальшого розвитку, що унеможливить повторення вже зроблених помилок.

Криза – це завжди два сценарії: або крах і неминуча загибель або шанс до прискореного прогресу і, навіть, процвітання, яке ми бачимо на прикладі відродження деяких вщент зруйнованих і переможених націй у добу повоєнних часів. Отже, все залежить лише від обраного шляху, правильного підходу, заснованого на зроблених висновках і вчасно вжитих заходах.

Із сучасної кризи кожен винесе свої уроки. За будь-якого сценарію, наразі кожному зрозуміло, що залишатися так, як було до цього, вже неможливо.

Наша держава має унікальну можливість не витрачати купу часу і зусиль на пошук свого “власного” шляху до процвітання, набиваючи шишки і наступаючи весь час на ті самі граблі. Для нас вже проторована і вказана успішна дорога і ті, хто пройшли її до нас, є наочним прикладом правильності обраного шляху.

Ми маємо унікальну можливість побудувати ефективну політичну структуру, яка б відповідала новим реаліям і запитам часу, була відкритою до будь-яких нововведень, абсорбуючи всі найкращі європейські практики та досягнення міжнародної спільноти.

Для виходу із кризи усі говорять сьогодні про необхідність здійснення реформ. Ці слова ми чуємо як від вітчизняних політиків, політологів, економістів, пересічних громадян, так і від міжнародної спільноти. Реформи для України є справою національного виживання нашої держави та найпотужнішою зброєю опору Росії.

Але реформи не є самоціллю. Вихід із кризи має покласти початок системному впровадженню нової економічної, соціальної та екологічної політики України.

Один із важливих кроків у цьому напрямку вже зроблено.

Мається на увазі нещодавно підписаний Президентом України Указ ”Про Стратегію сталого розвитку ”Україна - 2020”, який став основним дороговказом подальшого розвитку нашої держави на наступні п’ять років. Так би мовити, наша з вами “п’ятирічка”, заснована на європейському досвіді та підкріплена конкретними показниками, яких необхідно досягти за п’ять років.

Варта уваги сама назва цього документу. Адже над виробленням стратегії сталого розвитку України давно і безуспішно працювало наукова і експертна спільнота нашої держави за активної підтримки міжнародних організацій, пропонувалися різні підходи до формату зазначеного документу, його структури та основних напрямків. Втім, ще й досі навіть визначення терміну ”сталий розвиток” є полемічним і включає в себе багато різних аспектів. Але це й не вкрай важливо, щоб коротко зрозуміти його суть: людина, як і будь-який організм у природі, прагне до забезпечення існування і відтворення свого роду у найбільш сприятливому середовищі і в економічно невитратний спосіб. Тобто, ми маємо винайти такий спосіб існування та розвитку, коли ми могли б з мінімальними втратами природних ресурсів і шкоди для екології забезпечити найбільш вигідні та комфортні умови для якомога довшого життя поколінь українців у даному ареалі проживання.

Так от, з огляду на євроінтеграційні прагнення нашої держави, для України на даному етапі основоположним документом має стати Стратегія сталого розвитку ЄС. Вироблена європейськими країнами ще у червні 2001 року та оновлена у червні 2006 року Стратегія має на меті визначити та запровадити заходи, за допомогою яких країни ЄС будуть здатні досягти постійного довгострокового поліпшення якості життя шляхом створення сталих спільнот, здатних управляти і ефективно використовувати природні ресурси, підвищувати екологічний та соціальний, інноваційний потенціал економіки та, врешті-решт, здатних забезпечити процвітання, охорону довкілля та єдність суспільства.

Концепція “сталого розвитку” лежить в основі моделі розвитку ЄС, націленої на те, щоб відповідати викликам сучасності, не загрожуючи можливостям майбутніх поколінь щодо задоволення їхніх потреб. Метою є поліпшення умов життя людини при збереженні його життєвого простору в коротко-, середньо- і довгостроковій перспективі.

Іншими словами, сталий розвиток держави передбачає забезпечення економічно ефективного, соціально справедливого та екологічно чистого розвитку.

Зазначена концепція була підтверджена і в прийнятому ЄС у 2010 році документі ”Європа - 2020”, який став стратегією розумного, сталого та інклюзивного зростання. Держави ЄС визначили п’ять амбітних цілей, які кожна країна має досягти до 2020 року. Ці цілі охоплюють такі сфери, як трудова зайнятість, інноваційний розвиток, освіта, соціальна інтеграція, клімат/енергетика.

Індикаторами успішності виконання поставлених цілей визначено п’ять ключових показників, серед яких: 75% населення віком від 20 до 64 років мають бути працевлаштовані; 3% ВВП держав ЄС має інвестуватися у проекти дослідження та розвитку; досягнення цілі ”20-20-20”, що означає скорочення на 20% викидів парникових газів порівняно з 1990 роком; збільшення у енергоспоживанні ЄС на 20% частки енергії, виробленої з відновлювальних джерел; збільшення на 20% енрегоефективності; частка людей з початковою освітою не має перебільшувати 10% і не менше 40% молоді повинні мати вищу освіту; на 20 мільйонів менше має стати населення, яке проживає на межі бідності.

Кожна країна ЄС розробила свої власні національні цілі по кожному з цих напрямків, а також конкретні заходи на національному рівні, які необхідно вжити з метою їх імплементації.

Стратегія сталого розвитку ”Україна - 2020” затвердила чотири вектори руху для нашої держави та реалізацію 62 реформ, визначила 25 ключових показників-індикаторів, за якими буде оцінено хід виконання реформ та програм, передбачених Стратегією.

Недивно, що в умовах ведення бойових дій основні індикатори стосуються переважно військового та державного сектору, а також соціального добробуту населення. Втім, сам факт схвалення зазначеного документу свідчить про те, що ми здатні діяти в часи кризи та адаптувати нашу економіку та наше суспільство до сучасних потреб, трансформуватися, щоб впоратися з нашими структурними недоліками та дати адекватну відповідь глобальним викликам сучасності.

Забезпечення ефективного впровадження положень Стратегії залежить від багатьох факторів. Значне навантаження лягає на процедурні та інституційні аспекти управлінського процесу. Наразі перед причетними міністерствами і відомствами стоїть завдання розробити план дій щодо реалізації положень Стратегії.

У цьому контексті не зайвим буде згадати вимоги, які ставляться перед державами ЄС в рамках підготовки відповідних національних стратегій сталого розвитку, і які мають стати основою відповідних кроків нашої держави у напрямку ефективної реалізації Стратегії сталого розвитку ”Україна - 2020”.

Тож, беззаперечною умовою успішності програм розвитку є оперування єдиними критеріями та баченнями стратегічних цілей. При цьому, зазначені цілі мають бути конкретними, дуже специфічними, реалістичними, досяжними, мати чіткі часові рамки.

Важливим елементом є зобов’язання щодо впровадження цілей, схвалені на високому рівні. У цьому контексті показники Стратегії мають стати поштовхом для дій на усіх керівних ланках влади нашої держави.

Стратегія має передбачати вертикальну та горизонтальну інтеграцію.

Вертикальна інтеграція обумовлена необхідністю приведення у відповідність до Стратегії усіх інших національних і регіональних програм.

Горизонтальна інтеграція представляє собою більш складну систему, коли відбувається поєднання екологічних, соціальних та економічних аспектів розвитку, так звана “екологізація” усіх напрямків розвитку суспільства. У багатьох країнах ЄС горизонтальна інтеграція проявляється у створенні міжвідомчих інституцій, відповідальних за реалізацію положень стратегії сталого розвитку.

Окремою передумовою ефективності впровадження Стратегії є активна участь різних зацікавлених груп у впровадженні її цілей. Це те, що названо у Стратегії суспільним договором між владою, бізнесом та громадянським суспільством, де кожна сторона має свою зону відповідальності. Така участь може бути інформативною, консультативною або стосуватися прийняття рішень та використовувати різні інструменти та механізми забезпечення свого залучення до системи прийняття рішень, такі як, консультативний діалог, участь у міжвідомчих механізмах, підвищення обізнаності населення з проблематикою, використання Інтернет ресурсів для пропагування цілей сталого розвитку.

Найважливішою умовою успішної реалізації Стратегії сталого розвитку України є вироблення ефективного імплементаційного механізму та розбудова потенціалу та спроможності як на державному рівні, так і на рівні окремо взятих суб’єктів. Стратегія має підкріплятися виробленням дієвих механізмів її реалізації з чітко закріпленими сферами політичної відповідальності (забезпечення фінансування, річні плани дій, закріплена відповідальність за конкретними міністерствами і відомствами), а також розбудовою адекватної інституційної бази та підвищенням інституційного та персонального потенціалу для забезпечення виконання іі цілей.

У цьому контексті важливу роль має відігравати постійний моніторинг та оцінка стану виконання пунктів Стратегії (якісність та кількісність виконання відповідних заходів), підготовка звітів щодо результатів реалізації Стратегії. Положення Стратегії та стратегічні індикатори мають на постійній основі оновлюватися, відповідаючи викликам часу та новим реаліям розвитку, а також міжнародним зобов’язанням.

Перше таке оновлення стратегії сталого розвитку України має відбутися вже восени цього року і пов’язане це з розробкою цілей сталого розвитку, робота на якими ведеться в рамках Генеральної асамблеї ООН. Планується, що у вересні цього року держави-члени ООН на засіданні Генеральної асамблеї ООН схвалять оновлений список цілей сталого розвитку. На сьогодні створена в рамках цього механізму робоча група запропонувала список із 17 цілей та 169 завдань, які визначатимуть політику сталого розвитку держав на найближчу перспективу. На їх основі будуть корегуватися і регіональні і національні плани забезпечення сталого розвитку, які, у своїй сукупності, мають стати основою подальшого розвитку людства шляхом дбайливого ставлення до природи, забезпечення своїх потреб екологічно невиснажливими методами виробництва, подолання найбільш загрозливих викликів сучасності.

Цікавим є вже той факт, що у сучасному світі вже дещо змінилися підходи до визначення основних пріоритетів подальшого розвитку. На відміну від попередніх концепцій, коли в основу було покладено необхідність досягнення Цілей розвитку тисячоліття, сьогодні основна увага зосереджується на виробленні Цілей сталого розвитку. Таким чином, держави дійшли висновку, що парадигма сталого розвитку є тією основою, яка поєднує в собі усі аспекти розвитку. А, отже, порядок денний глобального розвитку після 2015 року поєднає два глобальні процеси, якими є Цілі розвитку тисячоліття та Цілі сталого розвитку, у один єдиний глобальний процес, в основі якого лежить парадигма сталого розвитку.

У цьому контексті перед нашою державою вже на цьому етапі постало декілька питань, від відповідей на які залежить успішність реалізації стратегії сталого розвитку нашої держави.

Перш за все, концептуалізація процесу вимагає визначення інституцій та учасників, що відіграють першочергову роль в успішній імплементації Стратегії. Розподіл компетенції між ними, послідовність в їх діях та їх взаємопідтримка та взаємозамінність стануть тієї основою, на якій будуватиметься уся подальша політика у напрямку забезпечення сталого розвитку держави.

По-друге, важливим елементом є оцінка та визначення того, які кроки та заходи можуть бути найбільш ефективно впровадженні на різних рівнях державного сектору із залученням скоординованих дій різних інституційних механізмів та зацікавлених груп, а також те, яким чином ці заходи можуть позитивно чи негативно впливати на забезпечення взаємодії між різними показниками цілей сталого розвитку.

І, по-третє, перед початком процесу імплементації програми сталого розвитку України необхідно чітко відповісти на питання, чи мають наявні інституційні структури України у своєму розпорядженні достатні можливості та політичні інструменти для ефективної реалізації положень Стратегії сталого розвитку. Адже, політика сталого розвитку вимагає багаторівневий механізм прийняття рішень, багаторівневу координацію та взаємодію та залучення великої кількості учасників до її реалізації.

Найбільш проста відповідь на останнє запитання – це створення єдиного координаційного інституту, покликаного об’єднати зусилля усіх учасників процесу для досягнення єдиної мети щодо виведення України на провідні позиції у світовій системі екологічної безпеки та досягнення економічного зростання всередині країни завдяки поступовому переходу на екологічно-чистий цикл промислового виробництва та екологічно невиснажливі джерела енергії.

Які ж державні інститути в країнах ЄС є відповідальними за реалізацію стратегій сталого розвитку?

Відповідно до дослідження, проведеного Офісом Європейської мережі сталого розвитку протягом листопада 2014 – січня 2015 рр., центральну роль у процесі вироблення та реалізації стратегій сталого розвитку в Європі відіграють міністерства закордонних справ. Так, вони очолюють цей процес в Бельгії, Нідерландах, Польщі, Словенії, Швеції. В інших країнах, таких як Австрія, Німеччина, Естонія, Фінляндія, зазначена діяльність поділена між міністерствами закордонних справ та міністерствами екології. У багатьох державах створені окремі міжвідомчі інститути - робочі групи, комісії, комітети, відповідальні за визначення національних стратегій сталого розвитку.

У Латвії діє спеціальний Координаційний міжсекторальний центр - окремий офіс під безпосереднім керівництвом Прем'єр-міністра, який забезпечує координацію політики, узгодженість і відповідність між усіма національними програмними документами, здійснює моніторинг виконання стратегії, готує і координує довгострокові і середньострокові документи з планування національного розвитку. У Люксембурзі основну роль відіграє Міжвідомча комісія з питань сталого розвитку, до якої входять представники усіх міністерств та місцевих адміністрацій. У Швейцарії політикою сталого розвитку опікується окремий державний інститут – Швейцарське агентство розвитку та співробітництва.

Підсумовуючи вищенаведені факти, можна з певністю констатувати, що схвалення Стратегії сталого розвитку ”Україна - 2020” за певних обставин може та повинне стати тією рушійною силою, яка не лише наблизить нашу державу до передового європейського досвіду щодо забезпечення сталого розвитку, але й сприятиме швидкому виходу з економічної кризи.

Тими обставинами, які сприятимуть цьому процесу, є: поєднання міжнародного та національного порядку денного щодо забезпечення сталого розвитку; посилена міжсекторальна інтеграція та чітка політична воля; взаємодія влади та суспільства, цілеспрямована участь у цьому процесі “звичайних” пересічних громадян; безперервна взаємодія, координація та співробітництво; механізми взаємної відповідальності та оцінки стану виконання; конкретні плани дій щодо реалізації положень Стратегії; чітка система моніторингу, яка забезпечує узгодженість усіх державних програм і заходів з цілями, закріпленими у Стратегії сталого розвитку.

За умов тривалого процесу переходу України на засади сталого розвитку та через брак достатніх фінансових та людських ресурсів для його належного впровадження, участь нашої держави у міжнародному співробітництві щодо забезпечення сталого розвитку перетворюється на джерело здійснення національних реформ та інституційних перетворень всередині держави.

Активна участь України у процесі формування глобальної та європейської політики сталого розвитку дає можливість не лише інтегруватися у світову систему в якості повноправного учасника, але й впливати на її розвиток, використовувати у повному обсязі увесь наявний потенціал для відстоювання своїх національних інтересів.

Таким чином, основні пріоритети України у сфері міжнародного співробітництва щодо сталого розвитку мають реалізовуватися через інтеграцію відповідної політики України до програм європейської спільноти; вдосконалення та приведення у відповідність до європейських норм і стандартів правової, нормативно-методичної та інституціональної бази України у сфері сталого розвитку; залучення до розбудови світової системи екологічної безпеки, як складової системи підтримання міжнародної стабільності; активна участь у подальшому розвитку багатосторонніх домовленостей та роботі міжнародних інституцій, відповідальних за визначення подальшої стратегії сталого розвитку.



Список використаних джерел:

1. Указ Президента України № 5/2015 Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020" – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/18688.html


2. Renewed EU Sustainable Development Strategy – Режим доступу: http://register.consilium.europa.eu/doc/srv?l=EN&f=ST%2010917%202006%20INIT

3. Europe 2020. A Strategy for Smart, Sustainable and Inclusive Growth. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=COM:2010:2020:FIN:EN:PDF
Каталог: images
images -> Методичної розробки
images -> Урок 1 Тема. Компютерні мережі Мета: познайомити учнів з поняттям «комп’ютерна мережа»
images -> Пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135, тел
images -> Стратегія розвитку пасажирського автомобільного транспорту
images -> Програма комплексного кваліфікаційного екзамену з історії з методикою навчання
images -> Національна академія керівних кадрів культури І мистецтв
images -> Актуальність дослідження
images -> Державний стандарт базової І повної загальної середньої освіти I
images -> Агентський договір


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка