Сувенірні вироби з дерева



Скачати 290.41 Kb.
Сторінка3/7
Дата конвертації10.09.2018
Розмір290.41 Kb.
1   2   3   4   5   6   7
ПРОВІДНІ МАЙСТРИ

РОДИНА ШКРІБЛЯКІВ

Народне декоративно-прикладне мистецтво втілює в собі талант народу, його мудрість, розуміння краси і добра, його життєве світобачення. Воно є одним з показників досягнення нашої культури. Нині в нашій країні відкриваються нові перспективу розвитку народної художньої творчості, В сучасному процесі розбудови народного мистецтва багато важить активність художнього життя окремих осередків, шкіл, яких так рясно на Україні. Серед них особливо виділяються відомі центри: Івано-Франківськ, Опішня, Бугуслав, Дибниці, Дігтярі, Решетилівка, Клембівка, Кролевець, Косів, Яворів та багато інших. Життєствердна сила народної творчості виявляється в постійному розвиванні художньої традиції, у діалектичній єдності колективного та індивідуального. З цього погляду надзвичайна творчість родини Шкрібляків, майстрів з відомого з відомого регіону народного мистецтва Прикарпаття. Це велика династія талановитих різьбярів, ткачів, вишивальниць, писанкарок, мосяжників. Усі вони — яскраві майстри своєї справи. Їх самобутні творчі почерки сформувалися на загальній основі традиційного мистецтва Прикарпаття.

Народився Юрій Шкрібляк 1822 року в селі Яворів Косівського району Івано-Франківської області. Його батько, Іван Шкріб ляк, маючи невелике господарство, займався бондарством. У сім'ї було вісімнадцятеро дітей. Юрій, як і старший син, господарював удома. З юних літ він полюбив різьблення, уважно придивлявся до батькової

роботи і сам робив барильця, посудини для зберігання бринзи - ракви. Він захоплювався ще й виготовленням традиційних лож вогнепальної зброї "пістолів", "крісів", прикрашаючи їх писанням, викладанням, жированням. Юрій Шкрібляк уважно вивчав традиційні гуцульські побутові дерев'яні вироби, їхні форми й прийоми декорування плоскою різьбою, випалюванням, інтарсією, інкрустацією, він жив у такому середовищі, де створювалися за допомогою примітивних інструментів справді чудові речі, де неповторна карпатська природа надихала на творчість. Навколишня краса, давні традиції плекали і формували смаки молодого майстра, визначаючи грунт для його нових творчих пошуків. Працюючи в межах усталених традицій, Юрій Шкрібляк поступово роби усе нові й нові кроки по шляху їх дальшого розвитку. І що більше працював різьбяр, то яскравіше розпалювався вогник пошуків нових прийомів різьблення, то частіше не покидала його думка поліпшити знаряддя праці. Після повернення 1850 року з цісарської армії, де він прослужив 6 років, Юрій сконструював оригінальний, на той час, токарний верстат. Це значно полегшило працю і дало можливість добиватися різноманітніших форм виробів, котрі були б найдоцільніші в побуті, зручні в користуванні. Зокрема, це держало для коси, жердка, без якої не обходився жоден інтер'єр гуцульської хати, домашній посуд, -боклажки, берівочки, плесканки, палочки - "келехи", "топірці, кріси, пістолі, пістолі, що також були потрібні в суворому гірському житті. Таким чином практичні потреби зумовлювали необхідність численних різноманітних виробів. У свою чергу потреба естетичного збагачення життя диктувала необхідність їх декорування. Майстри домагалися органічної єдності краси і доцільності. Скажімо, не випадково стільки уваги різьбярі приділяли орнаментуванню окісся. Ритмові праці відповідає й ритм звуку коси, шелесту гірських трав і, природно, ритм орнаментальної мови окісся, що так чарівно опоетизовує нелегку працю косаря. Орнаментація окісся вирішується з урахуванням всього його вигляду, орнамент завжди гармонійно суголосний білині вбрання косаря й зелені довколишніх гір.

Кожен виріб Юрій Шкрібляк дбайливо оздоблював вишуканою плоскою різьбою, часто застосовував інкрустацію з баранячого білого та чорного рогу, мідного дроту, цвяхів з головками. У ранній період своєї праці він використовував характерні мотиви гуцульської плоскої різьби: "кривульки", "пасочки", "рєски", "головкаті", "деревця", "колоски", "сливки", "кучері", "ружі" та інші. Дошкрібляківський період гуцульського різьблення був характерний тим, що майстри вирізували на деяких виробах домашнього вжитку названі мотиви, а потім, у вирізані рівчаки втирали вугіль для виразності орнаментики. Юрія Шкрібляка надзвичайно захопили розмаїті орнаментальні мотиви, їхні елементи, деталі. Він вдивлявся в них, як мудре народне "письмо", у своєрідний літопис народного мислення, в якому закарбувалася любов до рідного краю тисяч майстрів, що були до нього, їхній талант і художній смак. Юрій Шкрібляк сконструював і виготовив різні за розміром і формою долотця і стамески. Завдяки цьому він значно покращив і вдосконалив техніку різьблення, виробивши свій почерк, так званий "шкрібляківський різець", а також удосконалив елементи орнаментальних мотивів, почавши робити такі виїмки, що напрочуд гармонійно за компонувалися з контурними прорізами прямих, ламаних та хвилястих ліній.

Підготовлену, старанно вичищену поверхню виробу майстер чітко розбивав на окремі площини, де наносив контурними, триграновиїмчастими вирізами і вибиранням поля у певному композиційному ладові, переважно, геометричні мотиви. При такому підході плоско різьблений орнамент гарно поєднується з природним кольором дерева й вигідно виділявся на тлі площини. Різьбар використовував переважно тверді породи дерев - тис, бук, грушу.

Для кожного мотиву Шкріб ляк задумував характерні, з відповідною глибиною і шириною прорізи. Найпоширеніші його мотиви, зокрема, "розетки", мають тригранно-виїмчасті прорізи, а символічні "круги", "кочела", "сонечка", "вічка" - контурні прорізи різної глибини. Їхнє комплексне поєднання в орнаментації площини окремого виробу надає йому особливо емоційного звучання.

Концентричні композиції Юрій Шкрібляк також вирішував щоразу по новому. В формах з прямокутними площинами майстер розробляв багато варіантів розміщення у виділених полях мотивів "дерев життя" і "пшеничок". Він часто обрамляв ці мотиви колами, півколами, ромбами, "вічками" і прямокутниками - "вікнами".

Геометричні мотиви домінують у творчості Юрія Шкрібляка. Однак майстер часто вводить в орнаментацію стилізоване зображення людських постатей і квітів, яких до нього ніхто серед гуцулів не робив.

Але, здебільшого, він опрацьовував головні традиційні мотиви: "сонечка", "підківки", "зубці". Він так комбінував їх, так майстерно різав лінії, деталі, окреслення і по своєму розміщував їх на площинах, що завжди з-під його різця виходила нова, "шкрібляківська" композиція, котра не зустрічалася раніше в творах різьбярів Гуцульщини.

Багатомовний геометричний, антропоморфний та рослинний орнамент у творчості Юрія Шкрібляка постає як філософськи осмислена картина довколишнього світу, спостережена пильним оком майстра і перенесена різцем на дерево. Юрій Шкрібляк зумів досягнути вершини

художнього узагальнення, справжньої гармонії краси матеріалу, техніки виконання та ужиткового призначення виробу і тим самим здобути визнання далеко за межами рідного краю.

Сини Юрія - Василь, Микола, Федір - перейняли батькову майстерність. У ранніх роботах брати наслідують його прийоми, а згодом, кожен з них зумів виробити свій мистецький почерк. Найбільше збереглося творів Василя Шкрібляка (1856 - 1928). Працьовитий, наполегливий, він приділяв багато уваги удосконаленню гуцульської сухої різьби, цілком присвятивши своє життя улюбленому мистецтву. Василь Шкрібляк був добрим столяром, токарем, чудовим майстром писання, викладання, жирування. Його ракви, цукорниці, табакерки, чарки, свічники захоплюють розмаїттям форм, багатством орнаментики і надзвичайною вишуканістю колірного вирішення.

По різному комбінував комбінував різьбяр розміщення орнаментальних мотивів, створюючи досить складні композиції. Серед них найпоширеніші концентричні та з вертикальною віссю симетрії. Принцип концентричних композицій особливо часто застосовувався Василем Шкріб ляком при декоруванні тарілок, рахв, цукорниць. Майстер неодмінно виділяв головні мотиви. Так, часто на берегах тарілок він робив окреслену контурними лініями смугу, обрамлену зубцями. На ній виділяється ряд основних мотивів - "головкате". Між ними вся площина наповнена скісною сіткою, мотиви виділені розміром і гладкою площиною. Перехід берегів до дна позначений вузькою смугою, заповненою дрібним краплеподібними мотивами - "рєскою". На дні посудини розміщено по два - три концентричні кола з зубців та хвилястих ліній. Вони перерізують головний мотив - п'ятипелюсткову розетку, в центрі пелюстків якої, вкладено металеві круглі пластинки - "ціточки".

Таким чином, в одній тарілці майстер вміщував мотиви "головкате", "ільчате письмо", "рєска", "гадючка", "рушка", кочела". І всі вони згармонійовані пропорційно, ритмічно і водночас підпорядковані виділенню головних мотивів - "головкате" і "ружка".

З 1905 року майстер викладав різьбярство в Вижницькій школі художньої обробки дерева і металу. Приблизно з цього часу В. Шкрібляк став частіше, порівняно з батьком, застосовувати викладання різнокольоровим деревом, чорним і білим баранячим рогом, кораликами, перламутром, металом. У багатьох музеях України експонуються Шкріблякові меблі виставкового характеру, декоровані плоскою різьбою, інтарсією, інкрустацією. Але найдовершеніші тарілки і миски цього майстра, викладені деревом різного кольору, кораликами, металом, перламутром. При вивченні понад 70 творів Василя Шкрібляка, що дійшли до нашого часу, привертає увагу дуже важливий фактор: У кожному з немає повторення орнаментального і композиційного вирішення: усі вони вражають новаторством, надзвичайно високим рівнем виконання. Тож не даремно Василя Шкрібляка називають найкращим майстром після батька.

Микола Шкрібляк (1858 - 1920), опанувавши батькові художньо-технічні навики орнаментального різьблення, обрав собі інший напрямок. Для виділення орнаментальних мотивів на зовнішній поверхні виробів він почав глибше вибирати тло площини. Вибране поле він густенько вибивав цвяшками, виходило "цьокане" поле - "цьоканка", завдяки якій рельєфніше виділялися основні мотиви. Найулюбленіший мотив Миколи Шкрібляка - розетка з заокругленими пелюстками, так звані "кочела". Крайні лінії їх густо прорізані на заглибленому ("цьоканому") полі виробу. В орнамент Микола частіше, ніж батько і брат, вводив мотиви

"кочела", "гадючки", "трилисник", "кучері", "баранячі роги". Крім плоского різьблення, він почав робити в декорі інкрустації білими і голубими кораликами - бісером. Головні орнаментальні мотиви в тарілках і раквах він почав викладати багатокольоровим бісером.

Федір Шкрібляк (1859 - 1942) найчастіше серед синів Юрія Шкрібляка займався різьбою. Аналіз п'яти робіт, що збереглися, дає підстави стверджувати, що й Федір був оригінальним і талановитим різьбярем. Його тарілки, плакетка, раква цікаві своєю формою. Зокрема, привертає увагу гарним орнаментальним різьбленням тарілка. На її дні в обрамленні вирізьблено чотири розетки - "ружки" з округленими пелюстками. Від них почергово відходять "кучері" й "колоски". Береги не відокремлені від дна і декоровані "розклинням", "звіздами". Тарілку свого часу придбав в Косові народний художник УССР А. І. Манастирський. На звороті дна він зробив напис: "Цю тарілку куплено в Косові 1906 року", - і намалював портрет Федора Шкрібляка.

Брати Шкрібляки внесли вагомий вклад в історію розвитку української плоскої різьби по дереву. Їм належать твори, що стали класикою українського різьбярства. Вони Визначили нові напрями в розвитку плоского різьблення, які продовжили їхні діти, онуки, правнуки, всі гуцульські різьбярі минулого і нашого часу.

По стежині традиції впевнено пішли інші члени родини Шкрібляків. Привертають увагу майстерністю виконання Федора Миколайовича Шкрібляка (1889 - 1960), сина Миколи. Його бочівочки, барильця, ложки, баранячі роги декоровані переважно сухою різьбою, інколи інтарсією. А касетки, цукорниця - роботи Василя Миколайовича Шкрібляка (1900 р. нар.) з присілка Ясенів Горішній, сина Миколи Юрійовича, виділяються глибшим різьбленням, вмілим композиційним розміщенням орнаменту та

своєрідним колоритом. Орнаментальні мотиви цей майстер інкрустує незначною кількістю білих і синіх кораликів.

Дмитро Федорович Шкрібляк (1925 р. нар.) з присілка Максимець, син Федора Миколайовича Шкрібляка, вдається до більш заглибленого різьблення, об'ємнішого, рельєфнішого вирішення фактури. Він постійний учасник республіканських та всесоюзних виставок.

Брати Юрій, Петро, Семен Корпанюки - сини Катерини Шкріб ляк (дочки Юрія Шкрібляка) - відомі в нашій країні різьбярі. У своїх ранніх роботах вони наслідували прийоми плоского різьблення і формотворення Юрія Шкрібляка. Технічне виконання плоскої різьби та інкрустації в роботах Юрія, Семена Корпанюків - вельми високе. Кожен з них застосовував оригінальні прийоми. В усіх виробах - тарілках, касетках, пляшках, тощо - тонке мереживо плоскої різьби, передане характерними для них мотивами "клинчиками", "колосками", "пшеничками", "соняшниками", "сливочками", та ін. Цікаво, що такі мотиви, як "ружї" (троянди) з округлими пелюстками, Корпанюки називали "невісточками", а дещо змінений мотив "розклиння" - "ключками", "віконця" — "квадратиками". Вони ввели й принципово нові мотиви, зокрема, "хлопчики", "шишаки", "зірниця".

Майстри родини Шкрібляків працювали і працюють не лише в галузі художнього різьблення по дереву, а й в інших видах народного декоративного мистецтва. Це обдаровані писанкарки, вишивальниці, килимарниці, майстри барвистого гуцульського вбрання. Вони вміють за допомогою голки, ниток, різця і писальця створити казковий світ краси і поезії. Глибина їх творчих методів стає краще зрозумілою, коли обходиш плаями розкидані в горах присілки села Яворів (Липний, Максимець, Бук

овець, Плоский, Широкий в т. д.) і знайомишся з ними. Це щирі, привітні, талановиті люди. Вони вміють цінувати прекрасне, дбайливо зберігають з покоління в покоління кращі твори дідів, батьків, а головне - самі творять.

Твори майстрів з родини Шкрібляків посідають одне з яскравих місць на барвистій ниві українського народного мистецтва. Вони наочно і переконливо демонструють роль таланту і значення спадкоємності традицій, колективність і водночас індивідуальність творчості народних митців. Визначення доробку лише однієї родини Шкрібляків з Яворова, цього щедрого на таланти куточка Гуцульщини, відкриває можливість для з'ясування ряду проблемних питань розвитку сучасного народного мистецтв і традиції.

У творах сучасних майстрів з родини Шкрібляків знайшли відбиток нові тенденції сьогодення. Їхня творчість має не тільки місцеве значення, вона йде в руслі співдружності й загального розвитку сучасного декоративного мистецтва всієї країни.




Каталог: download -> 136


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка