Економічна та грошова оцінки земель



Скачати 273.91 Kb.
Сторінка6/8
Дата конвертації10.09.2018
Розмір273.91 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Економічна та грошова оцінки земель являють собою встановлен­ня цінності окремих категорій останніх за їх природним станом з урахуванням можливості економічного впливу на них. Критерієм оцінки є не природні властивості земель, а їх економічна ефектив­ність. Так, економічна оцінка земель різного призначення прова­диться з метою здійснення порівняльного аналізу ефективності їх використання. Одержані при цьому дані стають основою проведен­ня грошової оцінки земельних ділянок різного призначення. Еко­номічна оцінка земель здійснюється в умовних кадастрових гекта­рах або у грошовому виразі, а грошова — на рентній основі.

Згідно статті 201. Грошова оцінка земельних ділянок

1. Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.

2. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

3. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

4. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

5. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 197. Кадастрове зонування

Кадастрове зонування включає встановлення:

а) місця розташування обмежень щодо використання земель;

б) меж кадастрових зон та кварталів;

в) меж оціночних районів та зон;

г) кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).

Згідно Закону України „Про державний земельний кадастр” стаття 17. Склад відомостей Державного земельного кадастру про кадастрове зонування земель в межах території України

1. До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про кадастрове зонування земель в межах території України:

номери кадастрових зон та кварталів;

опис меж кадастрових зон та кварталів;

площа кадастрових зон та кварталів;

підстави встановлення меж кадастрових зон та кварталів.

2. Порядок здійснення кадастрового зонування земель в межах території України визначається Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. 1 ст. 198 ЗК кадастрові зйомки являють собою ком­плекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж зе­мельних ділянок. Головною вимогою до їх проведення є додержан­ня точності й детальності відображення кадастрових об’єктів. Ка­дастрова зйомка включає:


  • геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

  • погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами;

  • відновлення меж земельної ді­лянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

  • ви­готовлення кадастрового плану.

Межі й точні розміри землеволодінь та землекористувань визна­чають шляхом інструментального виміру кутових і лінійних вели­чин або на підставі наявних геодезичних даних. Зовнішні межі зе­мельної ділянки в натурі встановлюють землевпорядник разом із представником підприємства, організації або установи, власником землі або землекористувачем з обов’язковою участю довірених представників суміжних власників чи землекористувачів або їх са­мих. При визначенні зазначених меж землевпорядник має склада­ти протокол з детальним описом розміщення меж на місцевості та сутності висловлених зацікавленими сторонами зауважень.



Планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній бу­дівель та споруд її власником або користувачем здійснюються з ура­хуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ді­лянок, будівель та споруд. Тому найважливішою стадією кадастро­вих зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними зем­левласниками та землекористувачами. Комплекс робіт з опису та погодження меж землекористування включає:

- збирання та вивчен­ня документації, планово-картографічних матеріалів;

- уточнення в натурі фактичного стану меж земельної ділянки;

- виявлення спорів щодо меж і пропозицій з приводу їх уточнення, визначення необ­хідності відновлення окремих ділянок меж зі встановленням межо­вих знаків;

- погодження меж між окремими земельними ділянками;

- нанесення на фотоплани або топографічні карти меж з твердими орієнтирами;

- детальний опис меж з використанням великомасштаб­них картографічних матеріалів;

- виготовлення викопіювань (крес­лень) меж окремих земельних ділянок;

- підготовку матеріалів опису меж для погодження і затвердження у встановленому порядку;

- скла­дання пояснювальної записки, розмноження матеріалів, формуван­ня їх в окрему справу та перевірку; виправлення зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЗК власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразни­ми. Відновлення втрачених знаків провадиться шляхом їх винесен­ня в натуру від пунктів геодезичної мережі або за наявності добро­якісних матеріалів по промірах на основі наявних матеріалів та до­кументів. У разі відсутності чітких меж на підставі матеріалів по­льових обстежень та зібраних документів у межах кожного кварта­лу (масиву) здійснюється встановлення (відновлення) меж земле­користувань у натурі. Ці межі закріплюються межовими знаками та за допомогою промірів прив'язуються до чітких контурів. Склада­ються картки-відстані та акт закладки межових знаків. При недосягненні згоди щодо меж земельної ділянки з суміжними землеко­ристувачами в акті вказуються шляхи вирішення спірних питань.



Комплекс робіт з відновлення меж землекористування включає: збирання планово-картографічних матеріалів та документів, які на­діляють певну особу правом користування земельним наділом; виз­начення координат, необхідних для встановлення (відновлення) меж; вивчення та аналіз креслень перенесення в натуру (складан­ня креслень і проведення розрахунків, необхідних для відновлення меж земельної ділянки); організацію польових робіт; рекогносци­ровку місцевості за трасою встановлення (відновлення) меж, ви­бір місця розташування межових знаків; розчищення траси (без прорубування просік); провішування ліній, вимірювання горизон­тальних кутів, ліній та кутів нахилу; ведення польового журналу; контрольні розрахунки; складання схеми теодолітних ходів, ка­меральне оброблення польових матеріалів, визначення координат; здавання межових знаків та встановлених (відновлених) меж пред­ставнику господарства, оформлення акта; написання пояснюваль­ної записки, перевірку проектної документації, виправлення заува­жень, формування матеріалів. Відновлені в натурі межі земельної ділянки разом з матеріалами їх встановлення здаються за актом власникам землі та землекористувачам.



При розробленні землевпорядної документації враховуються обмеження щодо забудови та іншого використання земельних ді­лянок, які регламентуються главами 16 і 18 ЗК й іншими законо­давчими актами. У документації, пов’язаній з інвентаризацією зе­мель, які знаходяться у власності або у користуванні, фіксуються обмеження (обтяження), передбачені законодавством, державни­ми будівельними, санітарними, природоохоронними нормами і договорами. Фізичні та юридичні особи мають право вільно одер­жувати від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування інформацію про правовий статус, допустимі види забудови та ін­ше використання земель, єдині умови й обмеження щодо вико­ристання конкретної земельної ділянки. З урахуванням цієї інфор­мації зазначені особи вправі виконувати передпроектні (ескізні, пошукові, концептуальні) роботи. Надання зазначеної інформації здійснюється без одержання дозволу на будівництво або інше ви­користання земель та згоди власника чи користувача земельної ді­лянки.

За матеріалами перенесення проекту землеустрою в натуру складається план меж землеволодінь та землекористувань у мас­штабі 1:10000, 1:25000, 1:50000. Причому перевага віддається більш великому масштабу. Основою складання такого плану є фотоплани, плани землеволодінь та землекористувань, відомості, пов'язані з обчисленням координат, абриси та інші матеріали.

На план наносяться усі поворотні точки меж землеволодінь та землекористувань з виділенням точок, закріплених у натурі довго­строковими межовими знаками; суходільні межі, а також річки, озера, канали, дороги, лісосмуги, що знаходяться за межами зем­леволодінь та землекористувань; залізничні та автомобільні дороги, зрошувальні й осушувальні канали, річки та озера, а також інші зе­мельні ділянки, які знаходяться на території землеволодінь та зем­лекористувань, але надані іншим фізичним та юридичним особам.

Нанесення усіх елементів виконується з додержанням умовних знаків, які застосовуються при оформленні фотопланів. На зовніш­ніх межах земельної ділянки вказуються номери точок повороту. У плані дається опис меж суміжних землеволодінь та землекористу­вань, зазначаються масштаб, площа земель у межах плану, площа земель, закріплених за власником або землекористувачем, номери, назви та площа земель усіх суміжних земельних ділянок.

5. Склад і форми земельно-кадастрової документації уніфіковані. Вони затверджуються Держкомземом, який організовує роботи з картографування земельних угідь, обстеження, розвідування та оцінки земель, розробляє методичні вказівки та інструкції з веден­ня кадастру, аналізує та узагальнює звіти різних областей, здій­снює іншу діяльність у межах своєї компетенції. За недостовірність відомостей і даних кадастрової документації керівники міс­цевих відділів і управлінь земельних ресурсів, на які покладено функції ведення земельного кадастру, несуть юридичну відпові­дальність.



Дані державного земельного кадастру мають в обов'язковому порядку враховуватись при плануванні використання і охорони зе­мель, вилученні та наданні земельних ділянок, проведенні землеус­трою, оцінці господарської діяльності, здійсненні державного кон­тролю за використанням і охороною земель та інших заходів. Ці да­ні треба також враховувати під час визначення розміру відшкоду­вання шкоди, заподіяної землям, припинення права на земельну ділянку у разі її нераціонального використання, виплати вартості затрат на поліпшення земель при припиненні діяльності землеко­ристувачів та орендарів.

6. Згідно статті 204. ЗКУ Порядок ведення державного земельного кадастру

1. Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

2. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.
Порядок ведення державного зе­мельного кадастру визначається Положенням, затвердженим пос­тановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15.

Згідно статті 6. закону „Про державний земельний кадастр


Каталог: person syte -> Yavorska -> Metodrobota -> конспект%20лекцій
конспект%20лекцій -> Тема: Відповідальність за порушення земельного законодавства
конспект%20лекцій -> Тема: Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних
конспект%20лекцій -> Тема: Обмеження прав на землю
конспект%20лекцій -> Тема: Землі лісогосподарського призначення І водного фонду
конспект%20лекцій -> Тема: Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
конспект%20лекцій -> Тема: Землі житлової та громадської забудови
конспект%20лекцій -> Тема: Землі оздоровчого та рекреаційного призначення
конспект%20лекцій -> Тема: Землеустрій як функція управління земельним фондом України
конспект%20лекцій -> Тема: Вирішення земельних спорів
конспект%20лекцій -> Тема: Планування використання І охорони земельних ресурсів як


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка