Твір учениці 7-а класу Харківської загальноосвітньої школи №57 Кірзунової Вікторії Ленінський район



Скачати 56.84 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації11.04.2018
Розмір56.84 Kb.
  1   2

Твір

учениці 7-А класу Харківської загальноосвітньої школи № 57

Кірзунової Вікторії

Ленінський район

Квіти – на граніті, на броні.

Сонце усміхається мені.

Поруч з ветеранами стою,

Наче клятву пам’яті даю.

Ветерани в світлій сивині,

А на грудях сяють ордени.
Немає теплішого вогнища за родинне: діти, батьки і онуки – найрідніші між собою люди, з’єднані в сім’ю Божою волею. Як гине дерево без коріння, так і людина не має майбутнього, якщо не знає свого родинного коріння. Відомо, що в біографіях людей так чи інакше відображена ціла історія Держави – України.

Родина, справді – велика сила, яка захищає нас від усіх життєвих негараздів.

Моя сім’я – невелика: тато, мати та я. Родоначальником є славетний дід моєї матусі, прадід Козлов Федір Захарович, який мешкає в місті Харкові. Я впевнено можу назвати прадіда славетним, бо він пройшов Велику Вітчизняну війну з початку та до Перемоги, має багато орденів та медалей.

Війна… Від одного слова стає моторошно. Вона залишилася в наших серцях незагоєною раною.

Війна увірвалася в їх життя раптово. Думки людей в той час були про мирну працю, щасливе життя, а не про знищення усього доброго. Обов’язок людства пам’ятати тих, хто захистив майбутнє покоління ціною власного життя і кому встановлено обеліски, пам’ятники, братські могили. З усією вдячністю нащадки пишуть золотом «Книгу пам’яті», – священну книгу минулого, яка має навчати і сучасні, і майбутні покоління.

Щоб вписати чергову сторінку до цієї книги, мені хочеться розповісти про мого прадідуся. Пішов він на фронт із самого початку війни, коли йому виповнилося 22 роки. В цей час, після закінчення Саратовського загальновійськового училища, молодим лейтенантом разом із своїми однокурсниками був направлений в розташування однієї з військових частин в місті Смоленськ. Тут він розпочинає свій фронтовий шлях як командир взводу артилеристів. Довелося пройти нелегку школу мужності…

Скільки крові було пролито!

Скільки людських життів знищено!

У перші дні війни загинув найкращий друг мого прадіда. А вже через півроку, під час чергового бою, йому повідомили про смерть сестри, яка воювала в партизанському загоні. Але ці трагічні події тільки надали хоробрості, відваги та зміцнили ненависть до ворога. На жаль, дійти до Берліна і зустріти там Перемогу прадіду не вдалося. Звістка про Перемогу наздогнала його в Молдавії. Під час рішучої атаки, рятуючи життя дивізії, отримав важке поранення та був відправлений до шпиталю. За цей героїчний вчинок прадід був представлений на отримання військового звання «Старший лейтенант»(позачергово).

Першою нагородою прадіда була медаль «За бойові заслуги».

Він також має орден Вітчизняної війни ІІ ступеню.

Був нагороджений медаллю Г.К.Жукова за особисту мужність, орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню. Щорічно 9 травня прадідусь отримує ювілейні нагороди з нагоди Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками. У післявоєнні роки та до виходу на пенсію мій прадід працював заступником начальника відділення в колонії для засуджених. Робота була дуже нелегкою та специфічною, але прадід був сильною людиною, яка не звикла пасувати перед труднощами та присвятив всього себе перевихованню людей, які за різних обставин стали на шлях злочину.

Хоча моєму прадіду вже дев’яносто перший рік, його пам’ять вперто відмовляється забути ті жахіття війни та випробування, що впали на його молодість. до сьогоднішнього дня він не відмовляє у зустрічах зі школярами, які дозволяють молодому поколінню дізнаватися про гірку правду страхіть війни. Про свого прадіда я можу розповідати безкінечно: на стільки він мужня, сильна людина та цікавий співрозмовник. Саме тому я маю всі підстави пишатися прадідом і передавати світлі спогади про його бойовий та життєвий подвиг своїм одноліткам.
Пам’ять серця…

Пам’ять сивини…

Пам’ять тих, що не прийшли з війни.

Пам’ять – наче квіти на броні…

Сонце усміхається мені.

Чимало свят дарує нам весна,

Як в рідний дім повернення з дороги.

Та є найбільш хвилюючим для нас

Величне свято Перемоги.


: Files -> downloads
downloads -> Україна в 70-90 рр. XIX ст. Реферат
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Закон України,,Про охорону навколишнього середовища ''
downloads -> Конспект уроку Національні парки Африки. Стихійні явища природи. Екологічні проблеми
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> «Україна і Африка»
downloads -> Не згасає вогонь у розумних очах
downloads -> Наказ №257 Про затвердження програм гурткової роботи
downloads -> Різноманітність тварин у природі


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка