Україна в першій половині 1950-х років



Скачати 77.42 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації31.05.2018
Розмір77.42 Kb.
ТипРеферат
  1   2   3   4



Реферат на тему

Україна в першій половині 1950-х років

План
1. Внутрішньополітичне становище. Початок десталінізації

2. Стан промисловості і сільського господарства

3. Адміністративно-територіальні зміни. Входження Кримської області до складу України

Література



1. Внутрішньополітичне становище. Початок десталінізації

Суспільно-політичне життя УРСР мало змінилося на початку 50-х років. Радянським Союзом правив j всесильний "вождь народів", а партійне керівництво України на чолі з Л. Мельниковим слухняно виконувало всі вказівки з Москви. Верховна Рада УРСР та Рада Міністрів слугували ширмою для партійного керівництва усім життям республіки.

Зі смертю Сталіна 5 березня 1953 р. радянське керівництво певний час перебувало у стані розгубленості. "Хазяїн", який збирався жити вічність, не визначив собі наступника. Перші кроки по зміцненню власних позицій зробив один з найближчих соратників Сталіна - Л. Берія. Саме йому належать перші кроки у напрямку десталінізації радянського суспільства. У травні 1953 р. він подав до Президії ЦК КПРС доповідну записку, в якій піддавалася гострій критиці хибна політика й масові необгрунтовані репресії у двох "больових точках" тогочасного СРСР - у Прибалтиці та Західній Україні, де так звані "оперативно-чекістські операції" обернулися на масштабні акції, спрямовані проти цивільного населення, а "порушення норм соціалістичної законності" стало буденним явищем. Він же запропонував радянським керівникам припинити за рахунок населення СРСР, будувати "соціалізм" у Східній Німеччині, а піти назустріч вчорашнім союзникам по Антигітлерівській коаліції у створенні об'єднаної демократичної Німеччини.

Але невдовзі змовникам на чолі з М. Хрущовим вдалося заарештувати Л. Берію, якого побоювалася більшість членів тогочасного радянського керівництва, звинуватити його у співробітництві з британською розвідкою (звичний для того часу штамп) й розстріляти.

Микита Хрущов влаштовував учорашніх сталінських соратників: він не був "злим генієм" або "чорним янголом", як Л. Берія (взагалі Хрущов був далеко не генієм в усіх відношеннях), його не боялися. Вважалося, що новим першим секретарем ЦК КПРС легко можна буде маніпулювати й скеровувати у потрібному напрямку. Він і справді зберіг у собі чимало суто людських якостей, що були особливо виразними на тлі антигуманізму "батька народів" - нелюда Сталіна. Відтак почалася дуже обмежена, десталінізація радянського суспільства:

почалася часткова реабілітація розстріляних та загиблих у концтаборах відомих діячів комуністичної партії, таких як С. Косіор, В. Чубар, П. Постишев та ін.;

ліквідовано воєнні трибунали військ МВС, Особливу нараду МВС, що мали право застосовувати висилку, заслання та ув'язнення;

припинено політичні справи, розпочаті наприкінці життя Сталіна;

випущені з концтаборів в'язні, що потрапили туди за дріб'язкові провини - анекдоти про Сталіна чи радянську владу;

розпочалася поступова ліквідація концтаборів,

оголошена амністія особам, засудженим на строк до 5 років - вагітним жінкам, неповнолітнім до 18 років, жінкам, які мали дітей до 10 років;

частково амністовані громадяни, що під час війни співробітничали з німцями.

Однак амністія не поширювалась на велику частину в'язнів, особливо учасників українського національно-визвольного руху.

Водночас із розгортанням критики "культу особи" Сталіна М. Хрущов, особисто причетний до репресій і у Москві і в Україні, розпорядився таємно вилучити із центральних та українських архівів усі документи, які б засвідчували його власну участь у "Великому терорі".






Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка