Українське народознавство 5 клас



Сторінка6/59
Дата конвертації18.10.2018
Розмір1.88 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   59
§4. Мати - берегиня роду

Мати, матінко, матуся - ці слова знайомі усім з раннього дитинства. Від них віє спокоєм, теплом, добротою... З перших кроків життя нас оточує материнська любов та ласка. Перші вірші, казки, забавлянки читала матуся, вона вела вас у дитячий садочок, а потім у перший клас. Матуся завжди поруч із вами: і в радощах, і в труднощах.

Хто, як не мати, оберігає родину від злих вітрів і лихоліття; дає мудру пораду у такому складному житті; захищає нас від невірного кроку? Кожна мати радіє успіхам своєї дитини. Спочатку це перші літери рідною мовою у твоєму зошиті, потім ти починаєш писати речення, які складаються у твір. Яка це радість для матусі, коли ти напишеш свій перший вірш і він обов'язково буде присвячений їй, твоїй матінці, твоїй берегині. Коротке це слово - мама, але якi надлюдськi глибини скарбiв мiстить воно в собi! Цiле життя з її серця б'є великим невичерпним джерелом безкорислива любов до своїх дiтей. Цiле життя - приклад це терпiння,безмежної самопожертви, пробачення провини.

Для української родини традиційно характерна велика роль жінки і передусім матері. Зі смертю чоловіка саме вона завжди виступала на перший план, ставала главою сім'ї — навіть тоді, коли вдруге виходила заміж. Образ матері-удовиці — розсудливої, доброї і водночас суворої господині — завжди змальовувався у класичній літературі сильними рисами. І це дійсно так, бо українська жінка брала участь в усіх справах родини не лише після смерті чоловіка, а й за його життя, адже вона була достатньо свободною.

Крім того, в Україні завжди було багато вдів з дітьми. Українська мати залишалася головним вихователем і носієм народних традицій та звичаїв. Не випадково в народі її набожно величали Берегинею. У козацькі часи, коли царі та вельможі наших сусідніх народів підписували свої грамоти "хрестиком", українські жінки та дівчата вміли читати, знали порядок богослужіння, церковний спів.

Документи, передусім приватне листування, свідчать про те, що жінки заможних козаків, полкової старшини у час довгої відсутності своїх чоловіків у справах служби неодноразово брали у свої владні руки велике і складне господарство. Ще більші сімейні та господарські обов’язки лягали на плечі простих жінок, думки і клопоти яких залишилися поза історичними документами, проте збереглися у народній творчості. В українських народних прислів’ях та приказках про добру, вірну дружину зафіксовано повагу до жінки, до її розуму, визнання її особливого становища в українській сім’ї: "Найкраща і найліпша спілка — то муж і жінка", "З доброю дружиною горе не горе, а щастя вдвоє", "Ніхто так не догляне, як вірна дружина", "Нема ліпшого друга, як вірна супруга", "Нема цвіту білішого за ожйноньку, нема роду милішого над дружиноньку", "Без жінки так, як без ума", "Без жінки — як без рук", "Все тільки до часу, а жінка до смерті", "В хаті жінка три кути держить, муж четвертий". І навпаки, горе тій сім’ї, чоловікові, котрий "попався в лихі руки невірній дружині".

Здавна люди намагалися визначити місце жінки в суспільстві, її називали матір'ю, коханою, берегинею сімейного вогнища, другом, "правою рукою" чоловіка... Історія свідчить: українським жінкам належить чільне місце поряд з чоловіками. Коли мужі брали участь у походах, вели війни, високоосвічені дружини повністю замінювали їх у житті, брали на себе відповідальність за майбутнє покоління, виховували дітей, опікувалися культурою. Якщо це була княгиня, то вирішувала державні справи, підтримувала все так, як було за чоловіка. І виходило в них непогано!

Історія зберегла імена козачки Ганни Золотаренко, дружини гетьмана Богдана Хмельницького; Софії Ружинської - волинської княгині, яка керувала військом на шість тисяч чоловік; Олени Горностаєвої (з родини князів Чорторийських) -засновниці Перисопницького монастиря. До нашого часу дійшло Перисопницьке Євангеліє - книга, написана українською мовою. На ній присягали президенти Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор та Віктор Янукович.

Серед славетних жінок - і Настя Лісовська (Роксолана). Донька рогатинського священника стала не просто коханою дружиною Османського падишаха Сулеймана Пишного, а й порадницею в державних справах, залишаючись патріоткою України. Сорок один рік наймогутніша в світі держава не чинила нападу на Україну, ще й стримувала татар. Це врятувало козацьку державу від загибелі. Роксолана зробила більше, ніж усі гетьмани України і наймогутніші армії Європи. Вона остаточно і назавжди підірвала могутність Османської Імперії.
Завдання Складіть розповідь про маму, доберіть або намалюйте малюнки до розповіді, оформіть усе у вигляді повідомлення.

ЖОВТЕНЬ §5-6. Як ставилися древні до своїх родичів, до старших себе
Людина з'являється на світ маленькою, безпомічною. Хіба можна бути байдужим до її долі? Як навчити її робити перші життєві кроки, привчити до навколишнього життя? Як виховати її здоровою та розумною, чесною і правдивою, відважною, кмітливою, витривалою і спритною, наполегливою і працьовитою, доброю і щирою? Ці та інші педагогічні проблеми здавна постають перед батьками, кличуть до виховних дій. Результатом таких дій стала народна педагогіка. І базується вона на сім'ї. Відомо, що сім'я - природне і найбільш стійке формування людського суспільства, яка поєднує в собі всі найважливіші його ознаки. Сім'я завжди була найкращим вихователем, носієм найвищих національних ідеалів. Ось декілька золотих перлини народної мудрості: “Яка вода, такий млин, який батько, такий син”; “Який батько, такі й діти”; “Які мамка й татко, таке й дитятко”; “Який дід, такий його плід”; “Якого породила ненька, такого й приймає земелька”; “Живемо не батьками - помремо не людьми”.

Продовжуючи рід людський, батько й мати повторюють у дитині самих себе, і від того, наскільки свідоме це повторення, залежить моральна відповідальність за людину, за її майбутнє.«Батьки і діти! Діти і батьки! Нерозділиме і одвічне коло…», - зазначив Б. Г. Олійник. Спільним ідеалом чоловіка й жінки є взаємне кохання і подружня вірність:„Навіщо клад, якщо в сім'ї лад“. Коли панують любов і злагода, піклування одне про одного і про дітей, тоді в сім'ї створюється сприятлива атмосфера як для подружнього життя, так і для виховання дітей. Дітям подобається дружна сім'я: “Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде», “Як сорочка біла, то й жінка мила”, “Батьки берегли дочку до вінця, а чоловіку берегти її до кінця”, “Жінку люби, як душу, а тряси, як грушу”, “Як батьки друженькі, то й діти чемненькі”, “Мені батько не рідня, мені мати не рідня, мені теща родина - мені жінку родила”. Звідси бачимо, що доля новоствореної сім'ї, а, отже, і доля дітей, для народної педагогіки є найважливішою. Ідеал народної педагогіки - повна сім'я: чоловік, жінка, діти. Ця ідеальна гармонія повної сім'ї знайшла поетичне вираження у таких словах народної колядки: „Ясен місяць - пан господар, Красне сонце - жона його, Дрібні зірки - його дітки!“

Саме виховання і навчання — це спостереження, показ і багаторазові повторення різних дій повсякденного побутового і трудового життя людей. Досвідчені мисливці вчили дітей звіроловству, хлібороби залучали до рільництва, пасічники до бджільництва, здібні майстри - до різних способів виготовлення знарядь праці. З раннього віку дітей залучали до національних ремесел. Навчали різьблення, бондарства, гончарної справи, лозоплетіння, килимарства, вишивання, плетіння, розпису, виготовлення з природного матеріалу посуду, іграшок, прикрас При цьому переслідувалися два важливих завдання: навчити ремесла і виховати любов до праці (праця - потреба, а не тягар), що і досі залишається провідним гаслом виховання підростаючого покоління. Людина, яка уміла і любила трудитися цінувала свою і чужу працю користувалася загальною повагою. Наприклад, гарною вважалася та дівчина, яка була ще й трудівницею. Все це надавало вихованню загальнонародного характеру, однакового для всіх дітей, за винятком відмінностей між старшими й молодшим, дівчатками й хлопцями. Побувавши на Україні, чужоземці зазначали, що анти й словени, тобто українці, щирі й привітні, товариські, ласкаві й гостинні, свободолюбні, хоробрі, правдиві й чесні, людяні, життєрадісні, співучі. Дітей своїх теж привчали дивитися на світ божий веселими очима, виявляти особливу увагу до старшого в роді, до пам'яті своїх предків. Хлопчики-підлітки вчилися володіти зброєю, що необхідно було як для полювання, так, головним чином, і для захисту рідної землі від ворогів.

Життя є складним і суперечливим. Тому існує проблема спеціальної підготовки до нього: діти повинні усвідомлювати не тільки формально-показові дії, а відповідні моральні принципи. Адже це і є формуванням духовних якостей дітей. Найбільш значущими вважали такі якості, як доброта, справедливість, любов до свого народу, батьківщини, працелюбність тощо.: Велике значення має співробітництво дорослих і малих у розв'язанні завдань, (для дітей важлива не “праця”у значенні „ робота“, а „праця“ у значенні “турбота”), виховання відповідальності як істотної якості особистості у ході встановлення взаємозалежності (турботи) у спільній для дорослих і дітей справі, організація духовної самовіддачі дитини на благо людей, далеких і близьких.

Життя родини неможливо уявити без сусідів. Сусідство з давніх-давен визначалося сталими традиціями, які шанували й згодом навіть стали переносити в міські помешкання. Їх здорові начала переростали у непорушний обов'язок. Прийти на допомогу один одному, поділитися не тільки матеріальними, а й моральними набутками — характерна риса нашого народу. Здавна, наприклад, весняну оранку й посів зернових починали з дотримання неписаного звичаєвого правила: жоден селянин не розпочинав сівби в себе вдома, доки не організують «вдовиного плуга». У цей день чоловіки збирали громади, йшли до сусідських вдів та сиріт і гуртом обробляли ниви. Тільки після цього можна було починати оранку на власно-му полі. Природну потребу в живому спілкуванні між сусідами не замінять жодні найгучніші свята вулиць. Сусідство житиме тоді, коли до твоєї оселі завітає без стуку й примусу твій найближчий родич чи сусід зі щирою усмішкою на вустах і доброзичливим: «Добридень!»

Моральні засади стосунків із сусідами відображають прислів’я :



  • Без брата проживеш, а без сусіда – ні.

  • Близький сусід кращий від далекого брата.

  • Бодай доброго сусіда мати та своїм плугом орати.

  • Добре, як сусід близький, а перелаз низький.

  • Добрий сусід — найближча родина.

  • Знають сусіди твої біди.

  • З сусідом дружи, а тин городи

  • Коли сусід, як мід, то проси його на обід.

  • Не заглядай до сусіда — може з того бути біда.

  • Не купуй собі дім, а купи собі сусіда: хату купиш, а сусіда не продаси.

  • Нема більшої біди над лихі сусіди.

  • Не позичай у сусіда розуму.

  • Сусід не захоче, то й миру не буде.

  • Сусід спати не дає: добре живе.

  • Сусідські діти — найпустіші.

  • Тоді сусід добрий, коли мішок повний.

  • У сусіда ані коня не купуй, ані жінки не бери, бо будуть утікати.

  • У сусіда повна піч дров, та горять, а у мене одно, та й те не хоче.

  • Який сусіда, така й бесіда.

  • Як маєш сусіду пустити, то в сінях камінь положи.

  • Як ся чоловік гаразд має, то і сусід у нього буває.

Певний вплив на свідомість і регулювання поведінки як дорослих, так і дітей мають релігійні доктрини про ''всевидюче Боже око", "гармонію душі й тіла", "страшний суд", "обіцяна нагорода раєм за доброчесне життя на землі й покарання пеклом за "допущені гріхи", "вчинене зло".Винайдення письма в Україні, впровадження кирилиці відкрили можливість зберігати українську народну педагогіку не тільки в пам'яті та практиці народу, в усній народній творчості, а й фіксувати її на письмі.За козацької доби (ХV - ХVII ст.) українська народна педагогіка головним виховним ідеалом поставила козака як втілення чеснот справжнього українця, мужнього лицаря-визволителя, безстрашного оборонця рідної землі, безкорисливого захисника всіх скривджених і знедолених ХХ століття увійшло в історію України віхою воєн, насилля, лихоліття. Українська державність, вперше за довгі століття утверджена на всіх землях у 1918 р., знову була зруйнована. Активізовану в часи УНР українізацію Педагогічну спадщину, створену розумом і талантом українського народу незабаром було заморожено, зруйновано сталінським терором. Проголошення державного суверенітету України 16 липня 1990 р. відкрило широкий простір для відродження й розвитку української народної педагогіки. Виховання в українській родині спрямоване на вироблення у молоді шанобливого ставлення до матері, дівчини, жінки, бабусі; готовність допомагати найменшим, хворим, потерпілим від всілякого лиха; здатність співчувати, жаліти, остерігати тощо. „Сучасна ситуація у сфері сімейних стосунків (зростання кількості одиноких людей як наслідок зменшення народжуваності та значної кількості розлучень, неповні сім'ї, діти, залишені власними батьками та ін.) свідчить про те, що потенційні можливості сім'ї у вихованні в дитини потреби гуманного ставлення до близьких людей значною мірою залишаються не використаними, - стверджують сучасні вчені, - Духовний світ особистості та її інтелектуальна сфера є наслідком виховання в родині.“ «Немає мудріших, ніж народ, учителів»,— писав М. Т. Рильський. Народна педагогіка наймудріша, бо вона створювалася протягом віків, шліфувалася, перевірялася досвідом мільйонів людей багатьох поколінь.

До позитивних національних рис українців завжди відносять працьовитість, гостинність, тяжіння до освіти, статичність у сімейних стосунках, прагнення до духовного життя, повагу до дорослих, мужність, здоровий оптимізм, прагнення до незалежності.

Серед негативних рис національного характеру українців відзначають взаємне нерозуміння, схильність до анархізму, невизначеність, імпульсивність, індивідуалізм, недостатня соціальна активність, відсутність згуртованості, що інколи приводить до втрати національної тотожності.

Запитання і завдання


  • Чизавжди ви слухаєтесь своїх батьків? Чому?

  • Як ви допомагаєте своїм бабусі й дідусеві? Розкажіть про це у класі.

  • Запишіть 2-3 приклади ваших стосунків із сусідами.

§7.Народні свята жовтня

У жовтні прозорішими стають ліси, замовкає пташиний спів, ранками левади біліють густою памороззю, а дошкульний північний вітер нагадує, що зима уже не за горами. У жовтні коротшають дні й довшими стають ночі. Саме о цій порі колись найчастіше справляли весілля, бучно відмічали храмові свята, молодь починала гуртуватись на вечорницях і досвітках.

З давніх часів весілля було визначною подією в житті кожного українця і до нього особливо ретельно готувались. Робилося все розважливо, не кваплячись, даючи можливість молодятам остаточно зважити своє рішення — створити міцну сім'ю. Традиційному українському весіллю передувало щонайменше чотири обрядові дійства: оглядини, сватання, змовини, заручини. І тільки після цього запрошували гостей на весілля, яке гуляли весело й гарно, не день-два, а цілий тиждень, від суботи до суботи.

Здебільшого восени, після закінчення жнив і нагальних хліборобських справ, відмічали храмові свята, на які без особливих запрошень і нагадувань з'їжджались і сходились родичі з сусідніх і далеких сіл. Господині вважали за обов'язок наготувати до свята найкращі наїдки й напої. Кілька місяців до цього харчувалися чим Бог пошле, але на храм пригощали щедро й усім найкращим. Пам'ятаю у один із голодних післявоєнних років з'явився у наших краях нікому невідомий чолов'яга-заробітчанин з такої ж голодної як і Прилуччина сусідньої Брянщини. До мого діда він зайшов саме на храм. Його так напоїли й нагодували, що він з великими зусиллями виліз із-за столу і запитав, чи часто у нас так буває. Дід жартома відповів, що так майже щодня. Чолов'яга зачудовано покрутив головою і відсапуючись протягнув: «пра-а-апал народ».svadebnyi-vykup

У жовтні молоді люди починали сходитись на вечорниці й досвітки. Перша сходка обов'язково завершувалася традиційною вечерею, для якої приносили з дому усе найкраще. Але постійними вечорниці ставали лише в листопаді, коли вже всі польові роботи завершувались.

А ось кілька давніх прикмет, які й нині послуговують людям:



  • Чим сухіший і тепліший початок жовтня, тим пізніше настане зима.

  • Грім у жовтні - на безсніжну зиму.

  • Як восени випадає ранній сніг (десь перед Покровою), то цей сніг зразу ж згине і ще після цього не буде снігу 40 днів.

  • У котрий день (понеділок, вівторок і т.д.) впаде перший сніг восени, то в цей день треба весною садити картоплю - і тоді буде гарний урожай.

  • Якщо молодик з'являється у дощовий день жовтня, то дощовим буде весь наступний місяць.

  • Якщо кроти роблять входи до нори з півночі - до теплої зими, з півдня - холодної, зі сходу - сухої, а із західної - мокрої.

  • Зайці рано нагуляли жиру - на холодну й сніжну зиму.

  • Коли подушки гнізд у рудих лісових мурах товсті й міцно складені - зима буде морозяною, а пухкі - сирітською.

  • Якщо польові мурашки витягали високі купини, то осінь і весна будуть дощовими, з буйним водопіллям.

  • Якщо молодик припаде на дощовий день, то весь наступний місяць буде дощовим.

  • Грім у жовтні - на малосніжну, м'яку й коротку зиму.

  • Запаслися білки на перезимок великим припасом горіхів - на холодну зиму.

  • Білка мостить гніздо високо - на теплу зиму, низько - на люту.

  • Спориш довго не змінює восени свого кольору - на щедрий врожай зернових наступного року.

  • Чорна бузина і калина достигли не по порі - чекай холодної і лютої зими.

  • Вовча ягода перед дощем особливо пахне.

  • Якщо високими поросли бур'яни, то зима буде сніжною, з частими завірюхами.

  • Пізньоцвіт осінній на Закарпатті з'явиться у жовтні - на ранню зиму, у листопаді - на пізню.

  • Червоний місяць - на вітер, блідий -на дощ.

  • Якщо вранці туман піднімається, утворюючи хмари, - перед дощем, а як припадає до землі - на сонячний день.

  • Якщо восени сіренький ранок, то жди ясного дня.

  • Лушпиння на цибулі тонке - зима буде теплою; а грубе та з багатьма «за-стьожками» - холодною.

  • Голуб, відпочиваючи, ховає одну ніжку в пір'я - чекай різкого похолодання.

  • Рано летять голуби - на ранні приморозки й холодну зиму.

  • Ворони вмостилися на нижніх гілках дерев - бути негоді й вітрові.

  • Дикі гуси на відльоті - кінець бабиному літу.

  • Грак відлетів - чекай снігу.

  • Сова кричить - до холоду.

  • Перед сильним вітром горобці метушаться, перелітаючи зграйками з місця на місце.

  • Скільки не впало б снігу, але якщо на вишнях залишилося листя, то неодмінна відлига.

  • Якщо вдень випав перший сніг - він швидко розтане, а вночі - лежатиме довше.

  • Листя кладеться на землю «долілиць» - на врожай.

  • Якщо листя з дуба і берез опаде чисто -легкий рік, нечисто - на сувору зиму.

  • Якщо до середини жовтня не осипалося з беріз листя - сніг ляже пізно.

  • Пізній гриб - пізній сніг.

  • Якщо жовтень студений, то і зима не-тепла.

  • В жовтні вітер зі сходу - холодна зима.

  • Якщо польові миші в копицях живуть унизу, то осінь буде суха.

  • Синиці, сороки, сойки влітку рано вмощуються на ночівлю - чекай холодної осені.

  • Восени довго не зникають мухи, то осінь буде довгою, сніг ляже пізно.

  • Довго шпаки не відлітають - осінь буде суха.

  • Якщо журавлі відлітають у вирій високо, повільно, стиха курличучи, немов перемовляючись, осінь буде довга й погожа.

  • Якщо сороки рано замовкають - чекай холодної осені.

  • Якщо миші влаштовують гнізда на копицях, то осінь буде мокра й тривала. Якщо ж вони роблять гнізда у копицях знизу або на смугах у землі - жди сухої погоди.

  • Польові миші переселяються до людських жител восени - на сувору зиму, а весною - на мокре літо; якщо болотяні миші влаштовують поверх купин гнізда - на мокру весну й часті повені.

  • Доки листя з вишень не опало, скільки б снігу не випало, відлига його згонить.

  • Коли стиглий овес вдруге зазеленіє -осінь буде непогожа.

  • Калина вже достигла, а листя на ній ще зелене - на теплу осінь.

  • Пізно зацвіла горобина - осінь буде тривалою.

  • Багато павутиння на бабине літо - на ясну осінь і холодну зиму.

  • Якщо влітку в лісі на горобині багато плодів - осінь буде дощова, мало плодів -передбачається суха осінь.

 1 жовтня. Ярини.(Святої мучениці Ірини). Цей день ще називали «журавлиним літом». Якщо на Ярини відлітають журавлі — через два тижні почнуться перші морози.

2 жовтня. Трохима.(Святого мученика Трофима). На Трохима пасічники переносили до схову вулики, а заразом і примічали: якщо бджоли щільно заліплювали вічка — чекай суворої, морозної зими.


3 жовтня. Зачаття Івана Предтечі.У цей день намагалися не заготовляти на зиму овочі, бо почорніють. На Предтечі жіноцтво бралося за рукоділля, починали прясти полотно, ткати рядна, вишивати.

8 жовтня. Фросини.(Преподобної Єфросинії).На Фросини господині шаткували капусту, вона тоді була особливо смачною і соковитою, та й довше зберігалася. Примічали, що коли у цей день тепло — то ще тепло триватиме три тижні.

9 жовтня. Івана Богослова.(Святого апостола і євангеліста Іоана Богослова).Селяни намагалися до цього дня обсіятися: «Хто не посіяв до Івана Богослова — той не вартий доброго слова». Примічали, що коли йтиме дощ - буде тепла зима, а коли сніг — зима почнеться в кінці листопада.
14 жовтня. Покрова.(Покров Пресвятої Богородиці).Ця подія трапилася 14 жовтня 910 року. Стіни старовинного Константинополя облягли ворожі сили і вже здавалося ніщо не могло врятувати його від руйнування, а жителів від поголовного знищення. Константинопольцям лишилося надіятися лише на Бога. І ось, коли вже не лишилося надій на спасіння, перед людьми, які молилися у Влахернському храмі, з'явилася Матір Божа з білим покривалом у простягнутих руках і сталося диво — ворожі сили зупинилися перед беззахисним містом і повернули назад. Звістка про чудесне спасіння міста швидко розійшлася по всьому світу. Ця давня, красива легенда була колись надзвичайно популярною і у наших краях. Недарма лицарі-запорожці вважали Богоматір своєю покровителькою, вони називали її Святою Покровою. На Січі Покрову відмічали особливо урочисто, її ім'я носила й січова церква. На Покрову люди, за старими народними прикметами прогнозували погоду:
*Яка погода на Покрову - такою буде й зима.*Вітер з півдня на Покрову - буде тепла зима, з півночі - холодна, із заходу -сніжна, коли ж змінює кілька разі напрямок - на мінливу і нестійку зиму*Якщо на Покрову не випав сніг - не буде його ні в листопаді, ні навіть у грудні.

17 жовтня. Єрофея. (Святого мученика Ієрофея).На Єрофея люди не ходили до лісу, боячись нечистої сили, яка особливо біснувалася у цей день. Лісовики регочуть, ганяють звірів, ламають дерева.

20 жовтня. Сергія Послушного. (Святого мученика Сергія).
У народі говорили: якщо Сергій сніжком укриється, то Мотря (27 листопада) справжню зиму приведе.

23 жовтня. Євлампія. (Святого мученика Євлампія).


У ясну ніч на Євлампія молодик своїми ріжками показує звідки будуть дути вітри. Якщо ріжки показують у бік сузір'я Великої Ведмедиці — зима уже близько, а якщо у протилежний бік, на південь – зима ще почекає.
28 жовтня Юхима Болотного. (Преподобного Юхимія). Якщо у цей день мокро, то буде моква аж до самих морозів.

30 жовтня. Осії.(Пророка Осії). Раніше вважали, що у цей день колесо з віссю розлучається. Уже не проїдеш возом, але й на сани не пересядеш.


Запитання і завдання Запишіть у зошит, які прикмети жовтня ви вже побачили?

§8. Батько як голова роду, захисник

"Вся сім'я вмісті й душа на місці". Так твердить тисячолітня народна мудрість. А сім'я у вужчому розумінні - це батько, мати і діти, які живуть разом. Крім того - це первісний осередок багатьох людських відносин - духовних, моральних, господарських, психологічних, естетичних і,звичайно, виховних, якого гараздом, ладом і порядком завжди турбувався батько. Батько — слово, що його вимовляємо з повагою, любов'ю та ніжністю, усвідомлюючи його відповідальну ролю в сім'ї та вихованні дітей. Від початків існування батько був головою сім'ї, другом і приятелем матері та опікуном-постачальником дітей. В українській родині батько завжди займав первісне місце. Він був її оборонцем і заступником перед всякими негараздами, показником духовного стану сім'ї. На прикладі батька, його розумних рішень, порад і прадідних звичаїв, у співпраці з матір'ю, виховувались діти. Так суспільством за чоловіком, хранителем традицій, було закріплено функція забезпечення жінок і новонароджених,вища дисциплінуюча інстанція, приклад для наслідування і безпосередній наставник у сім’ї та позасімейному житті. Батьківська роль несла у собі відповідальність за виховання, передусім, сина. У традиційному суспільстві працю батька завжди було видно, що було базою підвищення його авторитету. Тато був головою сім'ї, людиною, який, приймаючи важливі рішення, радив, керував, бо з усіх членів сім'ї він був найбільш вмілим, досвідченим. Довгi й виснажливi вiйни за свободу й незалежнiсть рiдної землi вимагали постiйної вiдсутностi. А, повернувшись, чоловiки вимушенi були обробляти ниви, чумакувати, ходити в найми. Одначе батькiв приклад, батькове слово, наказ були законом, нормою виховання. Адже дiти, особливо хлопцi, намагаються "робити з нього життя". Особливо це стосується навичок працелюбностi.http://www.ukrgazeta.kz/archive/2007/august_2007/31_638_2007/3_seno2.jpg

З належною шаною і вдячністю складім батькові подяку за всі його труди і зусилля, що їх він віддав своїм дітям, щоб зростали гідними, чесними людьми, корисними Богові, своїм рідним і народові. Це ж завдяки трудам і опіці батька розвивалися і виховувались діти в добробуті, гаразді, злагоді й любові. Однак найперше серед наших бажань здоров'я, щастя, радости та добра побажаймо, щоб надалі кріпла роль і місце батька в родині.
Запитання і завдання Змалюйте словами і фарбами свого тата. Розкажіть про нього як хазяїна дому, його роботу, його захоплення, ваше ставлення до батька.
ЛИСТОПАД § 9. Уснопоетична творчість

Найдавніші прояви словесної творчості припали на період формування людської мови. Протягом ряду століть переважала уснопоетична народна творчість - фольклор. Йому властиві такі риси: усність, традиційність, варіантність, поєднання слова з елементами інших мистецтв, безпосередність контакту виконавця зі слухачем, колективність. Фольклор тісно пов'язаний з народним життям. Він віддзеркалює народні міфологічні уявлення, вірування, мораль, родинні взаємини та історичну пам'ять.Народна творчість – сукупність творчої діяльності народу, яка виявляється у різних видах мистецтва: в усній словесній поезії, музичних вокально-інструментальних творах, танцях, хороводах, сценічній драмі, в народній архітектурі та найрозмаїтіших різновидах малярської, декоративно-ужиткової творчості – вишивання, різьблення, художнє ткання, писанкарство, кераміка, витинання тощо. http://mamajeva-sloboda.ua/images/uploadpic/er1.jpg

Уснопоетична народна творчість (фольклор) – у словесно-музично-хореографічних і драматичних формах колективної народної творчості, що виражають світогляд, обрядовість і вірування наших предків і нерозривно пов'язані з їхнім життям та побутом. Саме тому ним цікавляться і його вивчають різні науки: мовознавство, літературознавство, мистецтвознавство, етнографія, історія. Кожна з них досліджує фольклор в різних аспектах: мовознавство – словесну сторону, відбиття в ньому історії мови і зв'язків із діалектами; літературознавство – загальні особливості фольклору і літератури та їх відмінності; мистецтвознавство – музичні й театральні елементи; етнографія – роль фольклору в народному побуті і його зв'язок з обрядами; історія – вираження в ньому народного розуміння історичних подій. Українська народна творчість (український фольклор) складається з трьох родів: епосу, лірики і драматичного мистецтва. Кожний із родів об'єднує подібні за структурою, ідейно-художніми принципами, традиціями, що склались історично, твори. Кожний рід у свою чергу поділяється на жанри, що за своєю поетикою і функціональними особливостями мають самостійне значення (казка, пісня, прислів'я). Але є «жанровий різновид», що становить собою певну групу творів (казки про тварин, казки чарівні, казки соціально-побутові, пісні любовні, пісні сімейно-побутові і т.ін).

Особливого поширення набули за давнини епічні пісні-билини, що виконувались під музику в речитативно-декламаційній формі. Язичницька релігія створювала не тільки обряди, а й стала підґрунтям для створення поетичних форм обрядового фольклору, одним з найстаріших видів якого є міфи. Вони були поширені і за часів Київської Русі, про що свідчать їх уривки у писемній та усній передачі. Заклинання і замовляння виникли з віри первісної людини в чарівну силу слова. Залишки заклинань збереглися в Початковому літопису (у договорах русів з греками). До X ст. сформувався календарний обрядовий фольклор, пов'язаний ще за язичницьких часів з народними річними святами, і позакалендарний — приурочений до різних явищ побуту (весіль, похорон тощо), що досить міцно тримався в селянському побуті впродовж багатьох століть. Як словесне оформлення обрядів, пов'язаних іІз річним циклом хліборобських робіт, із чотирма порами року та іншими звичаями, побутувала звичаєво-обрядова поезія. Календарні пісні — високохудожні твори, їх образи, поетичні засоби вироблялися протягом багатьох століть. http://www.travel-to-ukraine.info/images/upload/ukraine_017.jpghttp://toloka.hurtom.com/photos/11011516241736668_f0_0.gif

До прозових фольклорних жанрів Київської Русі належать казки, перекази, легенди, приказки, прислів'я та загадки. Виникали згадані вже історичні перекази, що передавались усно і поширювались у формі героїчних билин. Творив і виконував билини власне народ. З його маси виділялися талановитіші співці-оповідачі. Пам'ять народна донесла до нас імена таких професійних митців, як Боян і Митуса. Пізніше носіями фольклору могли бути скоморохи. Виникнення історичної літератури, зокрема літописання, тісно пов'язане з розвитком суспільної свідомості, інтересом до минулого своєї країни, намаганням визначити місце Русі серед інших країн і народів.      Фольклор відображував трудовий процес, характер землеробського заняття, побут та ін. Ці явища знайшли своє відлуння у так званій календарній і обрядовій поезії, дослідити і вивчити яку можна на підставі архаїчних залишків у побуті українців.      До календарної поезії можна віднести зразки народної творчості, пов'язаної зі зміною пори календарного року — весни, літа, осені, зими. До обрядової поезії належить усна народна творчість, насичена в основному весільними й поховальними обрядами-піснями. В обох з них відображено язичницькі вірування та звичаї, які пізніше продовжували співіснувати поряд з християнськими. http://abetka.ukrlife.org/m_lira.jpg

     У календарній народній поезії найбільш втілені анімістичні вірування, одухотворення природи, віру в магічні сили її явищ тощо. До такої поетичної творчості належать колядки і щедрівки зимою, веснянки, русальні, купальні, обжинкові й інші пісні весни і літа. Переважна більшість їх пов'язана з народженням, смертю і воскресінням природи.      Пізніше язичницькі обряди обожнення природи поєднались з християнськими віруваннями про народження, смерть і воскресіння Христа. Прикладами служать такі християнські свята, як Різдво, Великдень (Пасха), Спас тощо.   Поступово більша частина обрядової поезії втратила своє культове значення, і лише колядки (які виконуються під Різдво) та щедрівки (під Новий рік і на Водохреще) тривалий час зберігали ознаки своїх колишніх магічних функцій. Усну народну творчість формували думи, балади, історичні пісні, обрядові, родинно-побутові ліричні пісні, казки, загадки, прислів’я, приказки.Усі вони належать до епосу (розповіді). Говорячи про уснопоетичні твори (лірику), ми маємо на увазі віршовані твори. Власне до лірики належать заклички, веснянки, дражнилки, небилиці, пісні, анекдоти, думи, балади.




Каталог: doc -> files -> news
news -> Уроків з географії 7 класу з теми: «Африка» Вчитель географії П’ятак С. В
news -> Положення
news -> Тема: Транспорт України
news -> Англомовні слова як засіб повсякденного вжитку: аномалія чи норма
news -> Запровадження інтерактивних технологій на уроках хімії у професійному ліцеї, як засіб забезпечення діяльного аспекту Вступ
news -> Історія України 7 клас Урок№ Дата вч
news -> Тип уроку: комбінований. Тема уроку: Захист інформації. Комп’ютерні віруси. Антивірусні програми
news -> Тема : Вплив куріння, алкоголю та наркотиків на здоров’я
news -> Історія України
news -> Державного вищого навчального закладу


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   59


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка