Розвиток знань про Землю. Подорожі фінікійців і давніх греків (розповідь вчителя)



Скачати 112.26 Kb.
Сторінка4/7
Дата конвертації19.01.2018
Розмір112.26 Kb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6   7
2. Розвиток знань про Землю. Подорожі фінікійців і давніх греків (розповідь вчителя)

Відомо, що фінікійці, єгиптяни і стародавні греки були добрими мореплавцями: навіть на невеликих кораблях вони сміливо вирушали в далекі плавання і відкривали нові землі. Дуже багато чим географія завдячує еллінам, або стародавнім грекам. Цей нечисленний народ, що жив на півдні Балканського і Апеннінського півостровів Європи, створив високу культуру.

Про найдавніші відомі нам уявлення греків про Землю ми знаємо з поем Гомера – „Одіссеї” і „Ілліади” (12-8 ст. до н.е.). З цих творів видно, що греки уявляли собі Землю трохи опуклим диском, який нагадує щит воїна. Сушу кругом обтікає ріка Океан. Над Землею розкинувся мідний небозвід, по якому рухається Сонце, піднімаючись щодня з вод Океану на сході і поринаючи в них на заході. Так уявляли собі Землю стародавні індійці

Грецький філософ Фалес (6 ст. до н.е.) вважав Всесвіт рідкою масою, всередині якої міститься великий пузир, що має форму півкулі. Угнута поверхня цього пузиря – небо; а на нижній плоскій поверхні, подібно до корка, плаває плоска Земля. Неважко здогадатись, що основою уявлень Фалеса про Землю як про плаваючий острів був відомий йому факт, що Греція лежить на численних островах.

Грек Анаксімандр (4 ст. до н.е.) вважав, що Земля має вигляд відрізка колони або циліндра, на одній з двох основ якого ми живемо.

Картина світу за уявленням древніх єгиптян: внизу - Земля, над нею - богиня неба; зліва і справа - корабель бога Сонця, який показує шлях Сонця по небу (зі сходу до заходу).

Середину Землі займає суша у вигляді великого круглого острова – „Ойкумени” (тобто населеної Землі). Її оточує океан. Всередині Ойкумени є морський басейн, що поділяє її на дві приблизно рівні частини: Європу і Азію. Греція є займає центр суші, а місто Дельфи стоїть у центрі Греції („пуп Землі”). Схід Сонця та інших світил на східній стороні неба, після того як вони зайшли за горизонт на заході, Анаксімандр пояснював рухом їх під Землею по колу. Небесне склепіння, яке ми бачимо, становить, таким чином, половину кулі; друга півкуля знаходиться під нашими ногами. Анаксімандр вважав, що Земля – центр Всесвіту. Земля за уявленням стародавніх греків

Послідовники іншого стародавнього світу Аристотель (4 ст. до н.е.) не тільки сприйняв вчення про кулястість Землі, а й перший науково довів це. Аристотель вказував, що якби Земля не мала форми кулі, то тінь, яку вона кидає на Місяць при його затемненнях, не була б обмежована дугою кола.

Новим етапом у розвитку науки стародавніх греків було вчення видатного астронома стародавнього світу Арістарха Самоського (кінець 4 ст. – перша половина 3 ст. до н.е.). Він висловив думку, що не Сонце разом з планетами рухається навколо Землі, а Земля і всі планети обертаються навколо Сонця.

Проте він не міг науково обґрунтувати свою думку; тільки через 1700 років це зробив геніальний польський вчений Копернік.

Стародавні греки пробували визначити навіть розмір Землі. Відомий письменник стародавнього світу Арістофан (друга половина 5 – початок 4 ст. до н.е.) у своїй комедії „Хмари” говорив про спроби визначити величину Землі. Перше досить точне вимірювання величини земної кулі, яке лягло в основу математичної географії, зробив Ератосфен Кіренський (2 ст. до н.е.) – старогрецький математик, астроном і географ. Як і Арістотель, він вважав, що Земля має форму кулі.

Отже, поступово уявлення про Землю ставали все більш правильними.

Географи стародавнього світу пробували складати карти відомих просторів – Ойкумени і навіть Землі в цілому. Карти ці були недосконалі і далекі від істини. Більш правильні карти з’явилися тільки в останні два століття до н.е.

Понад дві з половиною тисячі років тому вавілонські жерці вже знали, що Земля – куля. Вони навіть обчислили довжину земного кола. За їх розрахунками, вона дорівнювала 24000 миль. Щоб перевірити правильність цієї цифри, сучасні вчені прагнули встановити довжину тодішньої милі. Їм вдалось знайти старовавілонський запис, в якому говорилось, що миля дорівнює 4000 кроків верблюда. Якщо прийняти довжину кроку навантаженого верблюда за 80 см, то довжина земного кола, за обчисленням вавілонян, дорівнювала 76 800 км, що майже вдвоє більше, ніж у дійсності.




Каталог: Files -> downloads
downloads -> Україна в 70-90 рр. XIX ст. Реферат
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Закон України,,Про охорону навколишнього середовища ''
downloads -> Конспект уроку Національні парки Африки. Стихійні явища природи. Екологічні проблеми
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> «Україна і Африка»
downloads -> Не згасає вогонь у розумних очах
downloads -> Наказ №257 Про затвердження програм гурткової роботи
downloads -> Різноманітність тварин у природі


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка