Уроках «Художньої культури»



Сторінка12/25
Дата конвертації23.12.2017
Розмір0.62 Mb.
ТипУрок
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   25
2.3 Форми контролю

Відповідно до форм навчання на практиці виділяють 5 форм контролю:

1. Індивідуальний

2. Груповий

3. Фронтальний контроль

4. Взаємний контроль

5. Самоконтроль
1. Індивідуальний контроль. При індивідуальному контролі кожен учень отримує своє завдання, яке він повинен виконати без сторонньої допомоги. Така форма контролю доцільна у випадку, якщо потрібно з'ясувати індивідуальні знання, здібності і можливості окремих учащіхся.Такая форма контролю завжди планується: вчитель намічає, коли, кого, з якою метою запитати і які для цього використовувати кошти.

2. Груповий контроль. При проведенні такого контролю група тимчасово ділиться на кілька груп (від 2 до 10 учнів) і кожній групі дається перевірочне завдання. Залежно від мети контролю групам пропонують однакові або різні завдання. Групову форму контролю застосовують:

а) При повторенні з метою узагальнення та систематизації навчального матеріалу.

б) При виділенні прийомів і методів розв'язання задач

в) При виявленні найбільш раціонального вирішення завдань чи доведення теорем. Іноді груповий контроль проводять у вигляді ущільненого опитування.

3. Фронтальний контроль. При фронтальному контролі завдання пропонуються всьому класу. У процесі цього контролю вивчається правильність сприйняття і розуміння навчального матеріалу, розкриваються слабкі сторони в знаннях учнів, виявляються недоліки, прогалини, помилки в роботах і відповідях учнів. Це дозволяє вчителю вчасно намітити заходи щодо їх подолання та усунення.

4. Взаємний контроль. Роль взаємного контролю якості та ефективності навчальної діяльності школярів важко переоцінити. Він сприяє виробленню таких якостей особистості, як чесність і справедливість, колективізм. Взаємний контроль допомагає також вчителю здійснювати перевірку знань учнів. У масовій школі порівняно часто використовується взаємна перевірка організаційної готовності до уроку (констатуючій взаємоконтроль виконання домашнього завдання) і часткова, епізодична взаємоперевірка знань учнів (рецензування відповідей на уроці, рецензування письмових робіт). Систематична ж взаємна перевірка знань, умінь, навичок застосовується досить рідко. Зупинимося на методиці проведення цієї перевірки. Кожен учень отримує картку з питанням, відповідь на який він повинен знати добре; на звороті картки записані прізвища кількох учнів і дати, коли вони будуть опитані з цього питання. У кожний із зазначених днів власник картки задає своє запитання одному з учнів, в той же час він і сам повинен відповісти на питання, поміщений в картці цього учня. За день до перевірки учні попереджають один одного, на які питання їм доведеться відповідати. Взаємоперевірка проводиться звичайно в останні три хвилини кожного уроку. За правильну відповідь проти прізвища (на звороті картки) учень ставить знак плюс, за невірну відповідь або відмова відповідати - мінус. Учитель періодично переглядає картки взаємоперевірки. У тих випадках, коли виявлялося багато мінусів, проводилася додаткова взаємоперевірка цих учнів у позаурочний час. Наприкінці чверті проводиться контрольний опитування всіх учнів, який дозволяє з'ясувати не тільки загальний рівень їх знань, а й наскільки справедливо і строго кожен з них питав своїх однокласників. Взаємоперевірка знань значно активізує діяльність учнів, підвищує інтерес до знань і навіть подобається їм. У ході взаємного контролю розкриваються індивідуальні особливості дітей, їх взаємини з товаришами.

5. Самоконтроль. На хорошому уроці завжди є своя надзавдання, яка зводиться до формування цих навичок і змінюється в залежності від теми уроку. В одному випадку вона полягає в навчанні прийомам аналізу, вмінню бачити закономірності, ставити питання, робити висновки. В іншому - у формуванні критичного ставлення учнів до результатів своєї роботи, вимогливості до себе. Постійної уваги вчителя потребує і проблема виховання в учнів віри у свої здібності. Відомо, що багато учнів бояться приступати до вирішення завдань, алгоритм розв'язання яких їм невідомий. Іноді виявляється страх перед труднощами, невміння долати їх самостійно. Вихід тут тільки один - прищеплювати учням уміння і навички самоконтролю. Це важливо з виховної, психолого-педагогічної точки зору. Адже при цьому учні фактично беруть участь в управлінні своєю власною навчальною діяльністю. Це породжує у них задоволеність своїми заняттями, своєю роботою, дозволяє їм повірити в себе, у свої пізнавальні здібності, відкриває простір для творчої ініціативи та самостійності. Хочеться відзначити два прийоми роботи вчителя у формуванні потреби в самоконтролі на уроці художньої культури:

1. давати визначення іноді має сенс не в остаточному вигляді. Більш змістовні бесіди з класом виходять тоді, коли учні пропонують свій варіант визначення, який потім уточнюється;

2. якщо учень відповів з помилкою, то в інших випадках не треба поспішати з виставленням оцінки. Якщо є можливість дати йому час на знаходження власної помилки, то її потрібно використовувати. Якщо помилка буде знайдена, то оцінку знижувати не варто.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   25


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка