«Я вибрав до життя боротьбу і працю…»



Скачати 82.95 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації13.03.2019
Розмір82.95 Kb.
  1   2

Підготувала:

М. Кушнерчук,

провідний методист

Надвірнянської ЦРБ


«Я вибрав до життя боротьбу і працю…»

(літературно-мистецький екскурс до 130-річчя від дня народження видатного українського композитора Василя Барвінського)


Ведуча. Серед українських митців ХХ ст.. мало кому випала така трагічна доля, як Василеві Барвінському. Васи́ль Олекса́ндрович Барві́нський - український композитор, піаніст-віртуоз, музичний критик, педагог, диригент, музикознавець, доктор мистецтвознавства з 1940 р., почесний доктор Українського університету в Празі (з 1938 р.), музично-громадський діяч. Визначний представник української музичної культури XX століття, провідний діяч Союзу українських професійних музик. Син Олександра та Євгенії Барвінських, брат Богдана Барвінського, зять фізика Івана Пулюя.

Ведучий. Народився В. Барвінський у Тернополі 20 лютого 1888 р. Рід Барвінських — один із найдавніших в Україні, походить із с. Барвінок коло Дуклі (повіт Кросно). Барвінські були відомими діячами української культури. Прадід композитора Мартин був ректором Львівського університету в 1830-ті роки, дядьки прислужилися українській культурі: Володимир — був засновником найвпливовішої української газети «Діло» (Львів), Остап — автор історичних драм. Батько майбутнього композитора Олександр Барвінський був невтомним діячем освіти, який впроваджував українську мову в середні та початкові школи тодішньої Галичини, видавав підручники з історії, літератури, випускав періодичні видання. Як посол австрійського парламенту (зокрема, верхньої палати — Ради Панів) захищав національні інтереси українців Галичини. Підтримував зв'язки з Миколою Лисенком, Сидором Воробкевичем, Віктором Матюком, Остапом Нижанківським, Пантелеймоном Кулішем, іншими діячами української культури.

Ведуча. Першою вчителькою музики Василя стала його мати — співачка і піаністка Євгенія Барвінська. Вона керувала хором у Тернополі (саме Євгенія перша помітила величезний талант однієї з хористок — Соломії Крушельницької), а згодом — співацьким товариством «Боян» у Львові, була однією з найкультурніших, передових жінок суспільства. Захоплювалась живописом. Вона мріяла бачити сина видатним музикантом.

Ведучий. Гри на фортепіано навчався 1895-1905 рр. в музичній школі К. Мікулі у Львові та у Львівській консерваторії (1905-1906 рр.). Водночас у 1900-ті роки навчався на юридичному факультеті Львівського університету, з 1907-го – на філософському факультеті Карлового університету (Прага), а також відвідував лекції відомих чеських музикантів. Закінчив Празьку консерваторію, працював у Празі – займався приватною музично-педагогічною діяльністю, гастролював по Чехословаччині. У 2013 р. тут відбувся його перший авторський концерт і концерт української народної пісні, ним організований.

Ведуча. З 1914 р. композитор переїхав до Львова і одразу активно долучився до українського музичного життя: 1915-39 рр. – професор і директор Вищого музичного інституту ім. Лисенка, 1921, 1924-25 рр. – член правління товариства Львівський «Боян», 1936-39 рр. – голова Спілки українських професійних музикантів, 1932-39 рр. – у складі творчо-концертної групи «Богема», давав концерти у великих містах, а також у містах на Західній Україні.

Ведучий. З 1939 по 1941 р. був професором і ректором Львівської консерваторії, 1941-1944 р. – директором Державної музичної школи з українською мовою викладання. З 1939 по 1941 р. – голова Львівського оргкомітету Спілки композиторів України.

Ведуча. Без врахування стилю Барвінського картина української музичної культури першої половини ХХ ст.. виглядає неповною, оскільки він належав до тих митців, що гнучко і чутливо відгукнулись на духовні віяння того часу, не пориваючи з традицією. Василь Барвінський – композитор лірико-романтичного спрямування, основні риси його стилю – камерність, ліричність, поліфонічність. Він продовжував традиції Миколи Лисенка, однак на його творчість наклали відбиток нова чеська композиторська школа та французький імпресіонізм. В загальному його творчість грунтується на українському народно-пісенному мелосі. У своїх духовних порухах він дуже рельєфно відображає ті пошуки, які були притаманні всьому галицькому мистецтву того періоду. До естетичних переконань підготувала його і сама художня атмосфера, що склалась у Галичині, і родинна позиція, і його практична діяльність.

Ведучий. Перші творчі спроби Василя Барвінського належать ще до часів перебування у Львові, але тільки під час навчання у Празі в проф. Вітезслава Новака він ступив на широкий творчий шлях. Цей знаменитий педагог і композитор заохочував В. Барвінського вивчати українські народні пісні, сприяв передовому спрямуванню його поглядів.

Ведуча. Особливістю творчості митця є нахил до мініатюрного та інструментального жанру, особливо до фортепіанного, до речі, у світі він здобув популярність саме завдяки своїм фортепіанним опусам. Ще навчаючись у Празі, В. Барвінський написав великий твір “Українська рапсодія”. У 1912 – 1914 рр. виникли твори – фортепіанний, присвячений пам’яті М. Лисенка секстет і низка фортепіанних п’єс.
Ведучий. У 30-ті роки Барвінський склав збірку 38 українських народних пісень для фортепіано. Тоді ж виникли фортепіанна збірка колядок і щедрівок, а також популярна збірка з 20 дитячих п’єс. На теми українських пісень написав низку п’єс для скрипки і фортепіано (“Пісня”, “Гумореска”, “Пісня і танок”, “Елегія”), а також “Струнний квартет для молоді”.

Ведуча. Василь Барвінський не залишав праці й у вокальному жанрі. У 1932 – 1933 рр. створив кантату “Наша пісня, наша туга” (сл. С. Черкасенка), працював над ораторією “Володимир Великий” (цей задум не було здійснено) та над обробкою народних пісень і наспівів. Серед останніх виділяються дві пісні на слова І. Франка – “Місяцю князю” і “Благословенна будь” та “Псалом Давида” для тенора з оркестром. Крім того, В. Барвінський опрацював та інструментував кантату М. Лисенка “Б’ють пороги”, солоспів “Не забудь юних днів”, “До ластівки” О. Нижанківського, переклав для струнного квартету “Колискову” С. Людкевича.

Ведучий. Василь Барвінський був прекрасним піаністом. Яких би жанрів не торкався у своїй творчості – камерно-інструментального, сольного, хорового чи симфонічного – він постійно залишався собою. Як музикант був глибоким ліриком, який умів доторкнутися ніжних і потаємних закутків людської душі.

Ведуча. У 1937 – 1939 рр. у Львові видавали журнал “Українська Музика”, до редколегії якого входив В.Барвінський. У цьому журналі, а також в іншій періодичній пресі були надруковані його музичні праці “Огляд історії української музики”, “Українська музика”, “Нова доба української музики”, “Мої спогади про Миколу Лисенка”, “Бела Барток у Львові”, “Творчість В. Новака”, “Українська народна пісня і українські композитори” та ін.

Ведучий. Слід відзначити, що Василь Барвінський – один з перших українських композиторів, твори якого було надруковано за межами України, зокрема у США, Японії.

Ведуча. У Львові він часто виступав у лекціях-концертах та по радіо з бесідами про Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, Р. Глієра, О. Глазунова, доповіддю “Відродження музичної культури в 40-х роках XIX ст. в Західній Україні”.

Ведучий. У 1938 р. святкували ювілей композиторської діяльності В. Барвінського. З цієї нагоди відбулися концерти і радіопередачі з творів композитора. Від Вільного Українського Університету в Празі він отримав почесний диплом доктора.

Ведуча. Перебуваючи на посаді директора Львівської консерваторії та голови Львівського відділення Спілки композиторів, В. Барвінський написав від 1945 до 1948 р. низку творів переважно вокального жанру. Були задумані ескізи до музичного портрета на основі пісень про Олексу Довбуша.


Ведучий. За своєю натурою Василь Барвінський був винятково делікатною, шляхетною і чутливою особистістю, схильною до відтворення витончених переживань. Був типовим романтиком, йому притаманна витонченість характеру, мрійність, що знайшло своє відображення і в пануючих настроях його музики. Навіть в нелюдських екстремальних умовах заслання Василь Барвінський зберігав честь і гідність. Саме тоді, в умовах нелюдської жорстокості й сваволі, митець виголошує слова, які є вимовним свідченням його волі: «Музичний шлях, хоч часто буває всипаний квітами-ружами, проте й рожі мають колючки, які не раз ранять руки до крови. І тільки той є правдивим музикантом, хто любить це мистецтво і, незважаючи на невдачі, не полишає його».

Ведуча. Останні роки життя були особливо трагічними. 29 січня 1948 р. 60-річного В. Барвінського заарештували. За що? Мабуть за те, що підіймав і утверджував становище української музичної культури, бачив її рівноправною серед світової музичної культури. А ще був духовним аристократом, беззаперечним авторитетом в мистецьких, суспільних колах, багатогранною особистістю. У МГБ його примусили підписати документ: «Дозволяю знищити мої рукописи» і частина його творів, в тому числі й рукописи були спалені на подвір»ї консерваторії, якою керував 33 роки, за наказом партійного начальства. Цей акт викликав у митця зрозумілу реакцію безнадії та невимовного смутку. «Я композитор без нот», — у відчаю зізнався він.

Ведучий. Потім було довге заслання на десять літ у Мордовію разом з дружиною Наталею. Звичайно, дружина перебувала в такому ж страхітливому «жіночому» таборі, що знаходився неподалік, і мужньо переносила всі страждання: вже було відпущено на волю усіх справжніх злочинців — гітлерівських вояків, а двоє стареньких, безневинних людей поневірялись від «дзвінка до дзвінка». У засланні написав твір «Молитва». Який підсумовує його творчий шлях і є образом тих в»язнів, які повертались ввечері до бараку після тяжкої праці і молились.

Ведуча. Після повернення із заслання (1958 р.) В. Барвінський усі свої сили зосередив на тому, щоб відновити з пам’яті ті твори, рукописи яких попалили під час його арешту. Над цим він працював до самої смерті.

Безперечно, творчий потенціал композитора був набагато значніший, аніж його реалізація.Проте важливо, що у кращих композиціях він створив індивідуальний образ своєї епохи і своєї національної традиції в духовних процесах часу, віддзеркалив настрої і враження, які в Європі були породжені пошуком нового художнього сенсу.

Ведучий. Помер Василь Барвінський 9 червня 1963 р. у Львові, похований у родинній гробниці Барвінських на Личаківському цвинтарі.

У 1964 р. багаторічні зусилля львівських композиторів, особливо А. Кос-Анатольського, Стефанії Панчишин увінчалися успіхом: Василь Барвінський був реабілітований. Та лиха доля продовжувала тяжіти над його іменем. Музика композитора майже скрізь була вилучена з концертів. Так тривало майже 25 років.

Ведуча. Нині майже всі твори композитора відновлені до життя, і здійснилося це завдяки тривалим пошукам та зусиллям грона зацікавлених людей зі Львова, Києва, Тернополя, Дрогобича, Івано-Франківська. Долучились до цього унікального процесу й українці зарубіжжя, найбільше — професор Роман Савицький-молодший (США). Йому, крім іншого, вдалося відшукати вищезгаданий фортепіанний концерт, який вважався безнадійно втраченим. Аж у далекій Аргентині знайшовся клавір концерту. Тепер його слухають у Львові, Донецьку, Києві, опубліковано ноти і СD-записи в довершеному виконанні, що підтверджує відомий постулат: рукописи не горять! На сьогодні його творчий доробок складає понад 100 робіт.

Ведучий. Разом з музикою повернуто і добре ім.»я композитора, оцінено його вагомий внесок в українську музичну культуру. Його пам»ять вшанована: у Тернополі на будинку, де народився композитор, по вулиці Степана Качали, 5 встановлено пам»ятну дошку. На честь Василя Барвінського названо вулиці у Львові та Коломиї, його ім.»я носить Дрогобицьке державне музичне училище, тернопільська музична школа №1, дитяча музична школа №2 в Івано-Франківську. Відбуваються урочисті академії, концерти, наукові конференції, присвячені композиторові, конкурси юних піаністів, а в Дрогобичі пройшов перший Міжнародний конкурс юних піаністів ім. Василя Барвінського.

Ведуча. Василь Барвінський в українській культурі ХХ ст.. - одна з найнепересічніших особистостей не лише суто національного, але й загальносвітового масштабу.



До сценарію можна використати відео «Трагедія митця», «Той, що випередив час», а також записи найвідоміших творів В. Барвінського, які є у www.facebook.сom Василь Барвінський Vasyl Barvinsky.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2018
2018 -> Програма І робочий план конкретно-соціологічного дослідження Методи збору соціологічної інформації
2018 -> Робоча програма навчальної дисципліни політична комунікація та інформаційна безпека (Частина 2) Ступінь магістра
2018 -> Політична історія миколаївщини
2018 -> З методикою навчання
2018 -> Навчально-методичний комплекс
2018 -> Конспект лекцій з дисципліни
2018 -> Програма навчальної дисципліни Політична історія україни Ступінь бакалавра
2018 -> Навчально-методичний комплекс


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка