Зиновій Книш



Сторінка1/24
Дата конвертації22.02.2018
Розмір3.96 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24

Зиновій Книш

ДАЛЕКИЙ ПРИЦІЛ

Українська Військова Організація в 1927-1929 роках.

ДАЛЕКИЙ ПРИЦІЛ

(Українська Військова Організація в 1927-1929 роках)


ВІД АВТОРА

І. ПЕРША НІЧ В АКАДЕМІЧНОМУ ДОМІ

ІІ. ЯК І ЗА ЩО ВБИТО СОБІНЬСКОГО?

ІІІ. ПОЧАТКИ НАЦІОНАЛІСТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СЕРЕД МОЛОДІ

ІV. СОЮЗ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛІСТИЧНОЇ МОЛОДІ

V. ЗНОВУ В УВО

VІ. ВИБОРИ ДО СОЙМУ В ВАРШАВІ

VІІ. ПОВІЯЛО НОВИМ ВІТРОМ

VІІІ. НАПАД НА ПОШТУ ПРИ ВУЛ. ГЛИБОКІЙ

ІХ. НЕПЕВНІ ДНІ

Х. НАГЛИЙ СУД

ХІ. ШІСТЬ ДНІВ НАП'ЯТТЯ

ХІІ. ЩО ГОВОРИЛИ СВІДКИ...

ХІІІ. ...А ЩО СКАЗАЛА ПОЛІЦІЯ

ХІV. І В НЕДІЛЮ СУДЯТЬ

ХV. СУМНИЙ КІНЕЦЬ

ХVІ. ГОЛОС УВО І СВІТЛО НАДІЇ

ХVІІ. НА ВИЩИЙ ЩАБЕЛЬ

ХVІІІ. КРИВАВИЙ ЛИСТОПАД У ЛЬВОВІ

ХІХ. ПОЛЬСЬКІ БЕШКЕТИ

ХХ. ОБОРОНА АКАДЕМІЧНОГО ДОМУ

ХХІ. ВІДГУКИ В СВІТІ

ХХІІ. ЕПІЛОГ ЛИСТОПАДОВИХ ПОДІЙ

ХХІІІ. ШУМ У ЛЬВОВІ І БОМБА В "СЛОВІ ПОЛЬСЬКІМ"

ХХІV. НАПАД НА ГРОШОВОГО ЛИСТАРЯ ПРИ ГОРОДЕЦЬКІЙ ВУЛИЦІ

ХХV. СУД НАД РОМАНОМ МИЦИКОМ

ХХVІ. ГІРКИЙ ПРИСМАК

ХХVІІ. ПОПАВСЯ ЧОРТОВІ В ЗУБИ

ХХVІІІ. БІЛЬ І ЖАХ

ХХІХ. В СЛІДЧІЙ ТЮРМІ

ХХХ. ТАБОРИ УВО В КАРПАТАХ

©  СРІБНА СУРМА. Торонто 1967. Друкарня "Київ", 686 Річмонд вул., Торонто, Онт.


ВІД АВТОРА







Зиновій Книш
(Ренс, Роберт)
Після арештування полк. Андрія Мельника, Крайового Коменданта Української Військової Організації, зайшли в ній великі переміни. З первісних її кадрів, колишніх вояків обидвох українських армій, тільки одиниці залишилися в ній, переважно у Начальній і Крайовій Командах. Широкі маси членства, рядового і на середніх ступнях, потонули в буднях, вросли в леґальне суспільне життя, виявляли себе в культурній, економічній і леґальній політичній ділянках. Головною причиною цьому було те, що змінилася зовнішня політична констеляція. На всіх українських землях, як виглядало, займанці закріплюються, не було надій на швидкі зміни, революція і повстання були не за плечима, тільки за горами, за морями. Відпав стимул до безпосередньої дії, що тримав у напруженні, казав забувати про родину, професію, заробіткову працю. Ціле українське суспільно-політичне життя переставилося до праці й боротьби на довшу мету.

Цей соціологічний процес пристосування до вимог нової, післявоєнної і припечатаної мировими трактатами дійсности, поставив Українську Військову Організацію у скрутне положення. Рубом стало перед нею питання: бути їй, чи не бути? Коли ні - то чи розв'язатися, чи зіллятися з котроюсь з уже існуючих політичних сил, влити в неї свіжу кров і загострити методи політичної боротьби. Коли так - то яким способом діяти, на кого спертися? Наскрізь леґальний характер украінських політичних партій поза СССР і цілковитий брак тих партій у самому СССР відразу відкидали посередню розв'язку, щоб стати на позиції, аналогічні до колишніх бойових формацій Польської Партії Соціялістичної чи московських ес-ерів.

Розв'язку принесло саме життя, і швидше, якби хто міг сподіватися. Замість маліти, кадри Української Військової Організації стали рости, поповнятися новим, молодим елементом. Горнулися до неї юнаки, що ніколи не служили в війську, ні в українському, ні в ворожому, займанському. Їх було багато, щораз більше, і стало ясне, що коли не знайдеться для них місце в Українській Військовій Організації, вони оформляться в нову політично-революційну організовану силу.

В тих юнаків не було ніякіської військової заправи, ніякого бойового чи навіть просто життєвого досвіду. Була тільки безмежна любов до України, був запал, охота до боротьби і готовість на жертву собою. Але в військовій чи революційно-бойовій організації того замало.

І тут постала конечність перед Українською Військовою Організацією переробити цей повний патріотичного піднесення молодняк у революційних бойовиків і політичних діячів. Він борсався в шорах подиктованої конечністю дисципліни, тут і там проривався крізь неї, робив помилки, клав жертви і тяжким способом та дорогою ціною здобував революційний досвід. Не завжди знаходив зрозуміння у власній суспільності.

Таким чином діяльність Української Військової Організації переставлялася на далекий приціл. Пішла велика праця над перевихованням цілого покоління, вироблення і пристосування його до боротьби вже не на сьогодні чи завтра, але в відповідний момент у дальшій майбутності. На місце революційних актів, що все ще відбувалися і були потрібні, як вентиль безпеки в перегрітій революційним піднесенням атмосфері, щораз більше на перше завдання висувався вишкіл: військовий, бойовий, політично-пропаґандивний. Вишкіл індивідуальний, у трійках чи п'ятках, у менших чи більших гуртах, у гірських таборах. У логічній своїй консеквенції це згодом мусіло довести до переміни УВО з військово-терористичної на революційно-політичну організацію, що й сталося кілька літ пізніше.

Я належав до того нового покоління, що не нюхало воєнного пороху і просто зо шкільної лавки пірнуло "в революцію". Впарі з сотнями й тисячами моїх товаришів переживав я великі надії і дрібні розчарування, вибухав поривами і загнуздував нетерплячку. І разом з тим, силою обставин та вимогами конспіративного життя, піднімався вгору по організаційній драбині.

Як один з небагатьох живих ще учасників того прецікавого і може недоцінюваного періоду діяльности Української Військової Організації, коли ми все ще йшли гарячими слідами наших попередників, але коли рисувалися вже перед нами контури нової, могутньої сили - Організації Українських Націоналістів - старався я списати ці події для історії. Зробив я це на канві моїх власних спогадів, доповнених свідченнями й розповідями інших моїх сучасників, і підпертих писаними джерелами й документами. Всім тим, що помогли мені в цій праці - а імена їх знайдете, читаючи книжку - моє сердечне спасибі.

 




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка