Зміст 2 Коран та його переклади в контексті історії 5



Сторінка13/27
Дата конвертації23.12.2017
Розмір0.99 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   27

2.4.1. Початкові літери Сур

Деякі сури Корану розпочинаються з літер. Ці літери були причиною роздумів багатьох вчених сходу та заходу. Такі початкові аяти відносяться до ал-муташабіх.

При перекладі цих «ал-хуруф ал-мутакаттаа» перекладачу необхідно дізнатися, яка думка ісламських богословів щодо їх смислу.

2.4.2. Запозичення в Корані

Для означення запозичень в Корані використовується термін «гариб аль-Коран». Гариб походить від арабського дієслова, яке означає – «бути чужим, дивним, незнайомим».

Таму під «гариб аль-Коран» розуміють досить рідкісні, не зрозумілі слова, які вийшли з використання, а також іншомовні слова.

Наприклад, слово «фир'ун» – фараон, титул правителя у Єгипті. Це слово не було у вжитку племені курайшитів.



2.5. Структура, хронологія, стиль та особливості мови Корану

Коротко торкнемося питання структури, хронології, стилю та особливості мови Священної книги усіх мусульман світу.

Канонізований ще за часів халіфа Омара текст Корану має 114 глав (сур) різних за своєю довжиною. Від 3 до 286 фраз (аятів). (Коран в рос 81) У коранічних науках слово аят – частина Корану, вірш, який складається з одного чи декілька речень та має візначенні початок та кінець.(введ в кор. Наук 43) А й я т – фраза або фрагмент фрази. Кожен вірш Священної Книги вважається чудом, по-арабськи “айя” - звідси і назва. Наприклад, у першій сурі Корану 7айятів. У найдовшій – другій – 286 айятів, у найменших. наприклад, у 110-н – 3 [63].

Сура – одна з частин чи глав Корану, яка об’єднана у цілу групу аятів [19: 45].

У відповідності до потреб культу, для вправ та зручності формування окремих куррас – зшитків рукописних книг, текст Корану було поділено також на 30 приблизно рівних за обсягом частин (ğuz’) та 60 “доль” (ħizb). Їх порядок відмічається на берегах тексту наступним чином: rub‘ al-ħizb – “¼ (1-го) хизбу”, nişf al-ħizb – “половина хизбу”, salāsat ’arbā‘ al-ħizb – “¾ хизбу”; “2-й хизб”, “¼ (2-го) хизбу” <...> “3-й хизб”/”2-й джуз’” і т.д. 2 хизби складають 1 джуз’; перший джуз’, наприклад, включає фрагмент тексту від початку Корану до ІІ: 141 включно [4:35].

Більша частина Корану написана римованою прозою, тобто декілька аятів закінчується на один і той самий склад. Традиційно Коран читається співучо [63].



Крайні шиїти до загальновідомого тексту Корану ще додають останню, 115-у суру «Ан-Нурейн», тобто «Два світила», яка має 42 айяти і яку, на їхню думку, з тексту Корану навмисне вилучили політичні противники халіфа Алі ібн Абу Таліба. Як довели дослідники, ця сура є пізнішою підробкою, й авторитетні шиїтські богослови її не визнають. [8]

Перші рукописи священної книги, напевно не мали назв, розділових знаків між сурами та нумерації аятів, як ми це бачимо у сучасних виданнях. Саме тому точна кількість аятів у різних варіантах підрахунку коливається від 6204 до 6236. Мусульманські дослідники кора нічного тексту підрахували і кількість слів –77439 та літер – більш ніж 321 тис.. Біль точному підрахунку заважав той факт, що рання арабська писемність ще не була стандартизована, а деякі літери то з’являлися, то зникали на письмі [11:81].

Посилання сур Корану пророку Мухаммаду тривало приблизно 23 роки, з 610 по 632 рік н.е. Ці роки він провів у Мецці (до 622р.) та в Медині (622-632). Отже, одна частина Корану була отримана ним у Мецці, а інша – переважно в Медині [19:47].

Дослідники багато вивчали питання поділу сур та аятів на мекканські та мединські [57:156]. Вони уважно вивчали Коран, вивчали місце та час ниспослання того чи іншого аяту, тієї чи іншої сури. Необхідність цього була спричинена наступним:



  • Визначити, які з аятів є скасованими щодо своєї дії, а які скасовують дії інших ;

  • Знати час та умови введення у дію того чи іншого положення Корану;

  • Уберігати аяти від змін та підмін. [19:47]

Ібн ан-Накіб у своїй книзі «Введення у коментарі» зазначав: «Те що ниспослане у Корані поділяється на чотири частини: мекканське, мединське, частково мекканське чи частково мединське, а ні мекканське а ні мединське[ 14: 32].

Важливо відзначити, що термін «мекканське» чи «мединське» щодо аятів Корану згадуються у трьох основних смислах:



  1. Мекканськими вважаються аяти, які ниспослані до хіджри, а мединськими – після хіджри. Місце отримання аятів не має значення. Усман ібн Саід ар-Разі виводив з існадом , який йде до Ях'ї ібн Саклями, який говорив наступне: « Ниспослане у Мецці чи на шляху у Медину до того як Пророк, мир йому та благословення, прибув туди,вважається мекканськими, а ниспослане Пророку, мир йому та благословення, під час його подорожей після його прибуття у Медину, вважається Мединськими» 14: 32].

  2. Мекканським вважається ниспослане в Мецці, а мединським – у Медині. Але у цій класифікації з’являється третя, проміжна група, адже є і такі аяти, які були отриманні Пророком поза межами Мекки та Медини.

  3. Мекканські аяти – ті, що звертаються до мешканців, а мединські – ті, що звертаються до мединців[ 14: 33].

Вважливо відмітити, що перша класифікація є найбільш поширеною та найбільш точною. Адже вона пов’язана з однією подією – хіджрою, а отже легше прослідити все, що було до та після неї.

Коранічні тексти, проголошені пророком у Мецці мають три частини:



  1. Сури першого, мекканського періоду (їх ще звуть “поетичними”) досконалі в літературному плані, емоційні та піднесені. У коранічних текстах цього періоду є і гнівна відповідь ідолопоклонникам, і живописання кінця світу перед Судним Днем, страждань, що чекають невірних у пеклі. Зустрічаються також згадки про народи і людей, котрі, як і мекканці, не слухали своїх пророків, за що і були покарані або взагалі знищені:

Чи ти бачив, як вчинив Господь з племенем Ад?

І з мешканцями Ірама, міста, що пишалося колонадами, Подібних до яких ще не споруджували в цьому краю?

Та з самудянами, які вирубали свої житла в скелях?

Та з фараоном, який садив людей на палі?

Які чинили беззаконня в своїх краях?

І множили в них несправедливість?

Так шмагнув їх Господь бичем своєї кари.

(Коран, 89: 6—13) Переклад Я.Полотнюка



  1. Сури другого періоду називають “рахманськими”. У них Аллах постійно називається іменем Рахман - “Милостивий”. У цих сурах роз'яснюється могутність Бога, те, як ним був створений світ й усе суще на землі.

  2. Третій період мекканських проповідей називають “пророчими”. Пророк нагадує людям про стародавніх героїв й учителів віри: Нуха, Лута, Ібрагіма, Ісу

У сурах Мединського періоду багато культових, юридичних та етичних розпоряджень. Саме тут фіксується остаточне оформлення ісламу як самостійної релігії. І сказання в мединських сурах більш просторі, рівні за викладом, менш натхненні, ніж мекканські. “Божественні одкровення” цього часу розповідають про молитви, піст, дари та милостиню на потреби общини; з'являються і заборони; на вилучення лихварського відсотка, пиття вина, уживання свинини, азартні ігри. Словами Аллаха встановлювалося шлюбне право, право майнової спадщини, військової здобичі.

Мекканські сури, що поділяють за походженням на три періоди, відрізняються від мединских за змістом, стилем, мовними особливостями. Сури першого мекканского періоду (найдавнішою з них вважається сура 96) піднесені й емоційні. Сури другого періоду більш спокійні, філософські, присвячені в основному проповіді єдинобожжя. У сурах третього періоду багато сказань про Пророків. Сури мединського періоду в основному містять численні культові, юридичні та етичні приписи, оскільки саме в Медині Пророк став реалізовувати релігійно-правові норми ісламу.[4:31]

У Західному та вітчизняному ісламознавстві довгий час нав’язувалася думка про те, що Коран являє собою скупчення проповідей, настанов та юридичних канонів, що події, які в ньому описуються ніяк не пов’язані між собою.[11: 82]

Але наприклад Піотровський у своїй книзі «Кора нічні сказання» пише: «Прийнято вважати, що всередині сур аяти поєднані механічно. Однак це – поширена помилка. Уважне співставлення контекстів кожної сури та аналіз близьких за сюжетом контекстів виявляє, що усередині глав різні сюжети насправді взаємопов’язані за допомогою змістовних ілюзій, які підчас досить складні та не зрозумілі для сучасної людини. Уважне відношення мусульман до хронологічної послідовності аятів призвело до того, що у більшості випадків у сури об’єднані аяти , проголошені у один і той самий період. Винятки окремо приводяться у коранічних коментарях.»[ 30: 22]

У мусульман ніколи не виникало сумнівів у неперевершеності мови та стилю Корану[43: 187]. Постійно підкреслюється його божественність. Цей факт інколи намагаються заперечити орієнталісти та інші, але досі безуспішно.

Наприклад у своїй книзі М. Муртазін пише: «Ми можемо визначити стиль у літературі як особливі риси, які притаманні тому чи іншому жанру чи автору. Корану притаманне виключно особливий стиль, який можливо лише засвоїти лише уважно вивчаючи текст сур та аятів. Дуже багато літераторів та дослідників відмічають стилістичну своєрідність Корану. У ньому є пряма мова та діалог, розповіді та притчі, терплячі повідомлення та емоційні висловлювання, різкі контрасти образів та схожість епітетів та багато іншого.. Відомий письменник Тага Гусейн відмітив, що текст Корану – це і не поезія, і не проза, це сам по собі Коран»[ 19: 105].

“За масштабами впливу на духовний і суспільний розвиток народів Сходу Коран належить до культурної спадщини усього людства. В історії світової культури він стоїть поряд із Старим і Новим Завітами”, — писав відомий знавець Близького Сходу П. Грязневич.

Справді, Коран остаточно закріпив у всьому мусульманському світі єдину літературну мову. Слова і вирази з нього ввійшли до літературного і побутового мовлення мусульман незалежно від їхньої національності. Яскравий тому приклад - творчість відомого азербайджанського поета і мислителя, який писав мовою фарсі, Нізамі Гянджеві. Коранічні образи і сюжети пронизують усі п'ять поем його знаменитої “П'ятериці”. Коран у перекладах читали Гете, Байрон, Пушкін, Лев Толстой, Іван Франко, Леся Українка та багато інших, які зробили свій вагомий внесок у скарбницю світової літератури.

Ознайомлення з Кораном, священним писанням ісламу і першою писемною пам'яткою арабської літератури, відігравало і відіграє важливу роль в реалізації загального прагнення людства до духовного діалогу і взаєморозуміння. На цьому шляху діячі української культури і літератури зверталися не лише до Біблії, співвідносячи свої філософські ідеї з Книгою Книг, а й до Корану - Священної Книги мусульман, іноді за принципом “відштовхування”, частіше - у пошуках джерел “величі духу”.


Каталог: sites -> default -> files
files -> Додаток до наказу від
files -> Робоча програма навчальної дисципліни екологія біологічних систем
files -> Робоча програма навчальної дисципліни
files -> Програма навчальної дисципліни фізична реабілітація в педіатрії
files -> Кабінет міністрів україни
files -> Робоча програма навчальної дисципліни проектування технологічних процесів
files -> Реферат 2016 Реферат циклу наукових праць на здобуття щорічної премії Президента України для молодих вчених на тему
files -> Кафедра загальної екології та безпеки життєдіяльності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   27


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка