Зміст 2 Коран та його переклади в контексті історії 5



Сторінка9/27
Дата конвертації23.12.2017
Розмір0.99 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   27

2.1. Екзегетика

Національна коранічна екзегеза (від грец. Έξήγ – викладення, роз’яснення, вказівка) – роз’яснення й тлумачення тексту Корану – як феномен арабомусульманської культури перебувала під впливом численних соціально-політичних факторів. У будь-якій культурі, підвалини якої складає священний текст, поруч із цим текстом завжди існує коментар, розгалужена коментаторська традиція. Коментарі, з одного боку, прояснюють “темні”, складні і незрозумілі місця в тексті, а також історію формування самого тексту, з іншого – орієнтують представника даної традиції на вірне, з її позицій, розуміння священного тексту. Саме коментар служить з’єднувальним ланцюгом між базовим текстом і традицією, що з нього виросла [4:49-50].

Екзегетика – найбільш розроблена сфера релігійного знання у іудаїзмі, в християнстві та ісламі. 13:8]

Вчення про тлумачення Корану почало формуватися як наука лише у 10 ст., коли зусиллями відомого Табарі та коментаторів його покоління, таких як Ібн Абі Хатим та інші, був підведений підсумок усьому ранньому періоду тлумачення Корану (7-10 стт.) та вироблений канон класичного коментарю. 13:9]



2.1.1. Поняття «тафсир» та «тавіль»

Тафсир –«пояснення, розкриття»

Тавіль – «повернення». Термін означає ніби звернення аяту до значення, яке у ньому міститься. 13:49]

Тафсир – арабське слово, але воно увійшло у мови практично усіх мусульманських народів, які проживають у Азії, Європі, у тому числі у Росії, та стало понятим без перекладу. Слово тафсир по граматичній формі являється мас даром дієслова другої породи – ююю.

В перекладі на українську мову воно означає «роз'яснювати, тлумачити, коментувати, інтерпретувати». Таким чином, під терміном «тафсир» ﺗﻔﺳﻴﺮ, а точніше ﺍﻟﻘﺭﺁﻦ ﺗﻔﺳﻴﺮ – «тафсир аль-Куран» – ми маємо на увазі « тлумачення смислу тексту Священного Корану».

Рідше вживаний термін ﺗﺄﻭﯿﻞ «та’віль» фігурує 17 разів у самому Корані у значенні “тлумачення сну” (8 випадків) та “наслідок” (решта випадків). Схоже, що терміни «тафсир» та «та’віль» виступали частіше як синоніми, оскільки відомі загальновизнані в мусульманському світі коментарі Корану, до назви яких входить слово «та’віль». Це, зокрема авторитетний твір Аль-Байдаві (пом. 1286 р.) “’Anwār at-tanzīl wa-’asrār at-ta’wīl” (“Світочі одкровення й таємниці тлумачення”). [4: 52]

Серед домінуючих точок зору фігурувала така, яка інтерпретувала «тафсир» ﺗﻔﺳﻴﺮ як те, що відомо вченим, а«та’віль» ﺗﺄﻭﯿﻞяк те, що знає лише Аллах. З приводу дискусії навколо понять «тафсир» та «та’віль» Табарі запропонував компромісну інтепретацію, яку набагато пізніше поглибив і резюмував видатний полігістор і екзегет мусульманського середньовіччя Джалал ад-Дін ас-Суйути (пом. 1505 р.). На його думку «тафсир» – це передача мудрості попередніх ісламських авторитетів, а «та’віль» – продукт вивчення тексту. Формальним критерієм розмежування він вважав те, що «тафсир» – це тлумачення тих місць, які допускають єдину інтерпретацію, а «та’віль» – декілька інтерпретацій. [60: 59-63]

Європейські дослідники, однак, вважають, що протиставлення понять «тафсир» та «та’віль» правомірне лише в контексті полеміки між загирітами та батинітами; більшість арабомовних коментаторів або стояли осторонь цієї полеміки, або визнавали правомірність обох підходів, сприймаючи обидва терміни як синоніми. [4: 53]

Необхідність у тлумаченні Корану виникла майже одразу після його посилання. Хоча Коран був на мові арабів і вони перші, хто його почув, однак все ж таки не всі могли чітко розуміти його.19: 8] Адже мова Корану виключно високо літературна. Також аяти Корану богослови поділяють на «мухкамат – ясні аяти та муташабіхат – неясні, які містять таємний сенс. Сам Пророк під час проповідей пояснював смисли аятів. 19: 9]

Говорячи більш конкретно, труднощі які виникають у розумінні тексту Корану можна поділити на:



  • Лексичні, як пов’язані з розумінням смислу окремих слів, які як правило, мають декілька варіантів перекладів та різні тлумачення.

  • Граматичні, тобто вживання у аятах деяких в цілому не характерних для арабської мови словоформ чи граматичних структур.

  • Історично-географічні, тобто пов’язані з поясненням географічних назв, історичних подій.

  • Смислові, тобто аяти, які потребують пояснення, тому що не можуть бути зрозумілими у результаті простого прочитання. До таких відносяться «муташабіха» – «ті, що мають не зрозумілий, прихований зміст».( 3:7)

Але не усі аяти однозначно можуть бути поясненні. Наприклад так звані харфи – арабські літери «фаватіх» на початку деяких сур Корану.


Каталог: sites -> default -> files
files -> Додаток до наказу від
files -> Робоча програма навчальної дисципліни екологія біологічних систем
files -> Робоча програма навчальної дисципліни
files -> Програма навчальної дисципліни фізична реабілітація в педіатрії
files -> Кабінет міністрів україни
files -> Робоча програма навчальної дисципліни проектування технологічних процесів
files -> Реферат 2016 Реферат циклу наукових праць на здобуття щорічної премії Президента України для молодих вчених на тему
files -> Кафедра загальної екології та безпеки життєдіяльності


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   27


База даних захищена авторським правом ©referatu.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка